Постанова

від 27.04.2010 по справі 5/242-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2010 р. № 5/242-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л. ,

за участю представникі в:

позивача - Корнієнко А.В.,

відповідача

третіх осіб - Джепа Г.В.,

- Дудкіна Н.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційні скарги

Сумської міської ради та КОРП "Дрібнооптовий"

на постанову Харківського апеляційног о господарського суду від 09.02.20 10

у справі №5/242-09

за позовом Сумської міської ради

до

(треті особи АТВТ "Аграрник"

- КОРП "Дрібнооптовий", прива тний нотаріус Сумського місь кого нотаріального

округу Ануфрієв О.В)

про визнання виконавчого напи су нотаріуса від 11.07.1998р. таким, щ о не підлягає виконанню, визн ання частково недійсним дого вору від 24.07.1998р. та визнання

за територіальною громадо ю м.Суми права власності на не жиле приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського с уду Сумської області від 01.12.2009 ( судді: Гудим В.Д., Лиховид Б.І., М оїсеєнко В.М.), залишеним без з мін постановою Запорізького апеляційного господарськог о суду від 09.02.2010 (судді: Токар М.В. , Івакіна В.О., Ільїн О.В.), в позов і відмовлено повністю у зв'яз ку з необґрунтованістю позов них вимог та пропуском позив ачем строку позовної давност і.

Сумська міська рада в подан ій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасув ати, позов задовольнити, поси лаючись на порушення та непр авильне застосування судами норм матеріального права, а с аме ст.42 Конституції України, ст.ст.76,128,224,225 чинного на той час Ц К УРСР, ч.8 ст.60 Закону України "П ро місцеве самоврядування в Україні" та ст.89 Закону Україн и "Про нотаріат". Зокрема, скар жник вважає, що згідно з п.1.2 дог овору купівлі-продажу від 03.03.19 98р. №1, укладеного між ВАТ "Вітам ін" (продавець) та Сумською міс ькою радою (покупець), останнь ою набуто право власності на придбану будівлю плодоовоче сховища "Магазин №222" площею 526 к в.м. по вул.Кірова,140 в м.Суми з мо менту повної сплати ціни буд івлі (з 13.03.1998р.), але, в подальшому , неправомірними діями ВАТ "Ві тамін" та АТВТ "Аграрник" при у кладенні договору від 24.07.1998р. №2 /4 про передачу у власність ціл існого майнового комплексу ( в тому числі будівлі плодоов очесховища "Магазин №222") було п орушено право власності пози вача, як первісного набувача . На думку позивача, судом не в зято до уваги факт погодженн я договору купівлі-продажу в ід 03.03.1998р. №1 зі сторони АТВТ "Агра рник", як заставодержателя, а т акож те, що чинний на момент ви никнення спірних правовідно син ЦК УРСР не передбачав обо в'язковості нотаріального по свідчення та державної реєст рації вказаного договору куп івлі-продажу нежилої будівлі , укладеного між юридичними о собами. Скаржник також вказу є на помилковість висновку с уду першої інстанції про про пуск строку позовної давност і (щодо вимог про визнання нед ійсним договору від 24.07.1998р.) з по силанням на обізнаність пози вача з цим договором з рішенн я Сумської міської ради від 23. 09.1998р., оскільки в цьому рішенні міститься посилання на інши й договір.

КОРП "Дрібнооптовий" в подан ій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасув ати, справу передати на новий розгляд до суду першої інста нції, посилаючись на порушен ня та неправильне застосуван ня судами норм матеріального та процесуального права, а са ме ч.1 ст.128 ЦК УРСР, ч.8 ст.60 Закону України "Про місцеве самовря дування в Україні" та ст.ст.1,4,43 Г ПК України. Зокрема, скаржник вважає, що судом не взято до у ваги докази оплати позивачем вартості спірної будівлі, як підстави для переходу до пок упця права власності на прид бане майно.

Колегія суддів, перевіривш и фактичні обставини справи на предмет повноти їх встано влення та правильності юриди чної оцінки судами попередні х інстанцій, заслухавши пояс нення присутніх у засіданні представників скаржників і в ідповідача, дійшла висновку, що касаційні скарги підляга ють частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та пос танова - скасуванню в частині позовних вимог про визнання за територіальною громадою м.Суми права власності на неж иле приміщення магазину №222 по вул.Кірова,140 в м.Суми, з переда чею справи на новий розгляд в цій частині позовних вимог д о господарського суду Сумськ ої області з наступних підст ав.

Залишаючи без змін первісн е рішення про відмову в позов і, апеляційний господарський суд виходив з того, що в розум інні ч.3 ст.15 ГПК України право н а звернення з позовом про виз нання виконавчого напису нот аріуса від 11.07.1998р. таким, що не пі длягає виконанню, належить л ише стягувачу (АТВТ "Аграрник ") та боржнику (ВАТ "Вітамін"), до яких позивач вочевидь не від носиться.

В частині позовних вимог пр о визнання недійсним договор у від 24.07.1998р. №2/4 про передачу у вл асність цілісного майнового комплексу (в частині будівлі плодоовочесховища "Магазин №222"), укладеного між ВАТ "Вітамі н" та АТВТ "Аграрник", Сумська м іська рада не може бути належ ним позивачем з огляду на те, щ о, не будучи стороною спірног о договору, в обґрунтування п ідстав позову посилається на ст.56 чинного на той час ЦК УРСР , якою врегульовано підстави для визнання недійсними уго д, укладених внаслідок помил ки, за позовом сторони угоди, я ка діяла під впливом помилки .

Що стосується відмови в зад оволенні позовних вимог про визнання за територіальною г ромадою м.Суми права власнос ті на нежиле приміщення мага зину №222 по вул.Кірова,140 в м.Суми , то апеляційний суд, погодивш ись з висновком місцевого го сподарського суду про недове деність передачі позивачу сп ірного приміщення за актом п риймання-передачі, як придба ного за договором купівлі-пр одажу від 03.03.1998р. №1, додатково за значив про те, що згідно п.3 дог овору від 24.07.1998р. №2/4 про передачу у власність цілісного майно вого комплексу (в тому числі і приміщення плодоовочесхови ща "Магазин №222") відповідач, як заставодержатель, на виконан ня умов договору застави ЦМК АТ "Вітамін" від 21.05.1996р. №1561 (в реда кції змін від 11.07.1997р.) та виконав чого напису нотаріуса від 11.07.19 98р. набув право власності цілі сний майновий комплекс з 24.07.1998р ., а тому до визнання недійсним договору від 24.07.1998р. №2/4 у встано вленому порядку відсутні під стави для визнання за позива чем права власності на вищев казане приміщення.

Колегія погоджується з вис новками суду в частині відмо ви в задоволенні позовних ви мог про визнання виконавчого напису нотаріуса від 11.07.1998р. та ким, що не підлягає виконанню , та про визнання недійсним до говору від 24.07.1998р. №2/4 про передач у у власність цілісного майн ового комплексу (в частині бу дівлі плодоовочесховища "Маг азин №222"), як укладеного внаслі док помилки, оскільки, як прав ильно зазначив апеляційний с уд, заявлені вимоги та їх підс тави не відповідають способа м захисту цивільних прав юри дичної особи (Сумської міськ ої ради), яка вважає себе власн иком спірного майна.

Адже, вимоги про визнання не дійсними угод, укладених вна слідок помилки, розглядаютьс я господарськими судами за п озовом сторони угоди, яка дія ла під впливом помилки (ст.56 ЦК УРСР). Під помилкою слід розум іти таке неправильне сприйня ття стороною за угодою предм ета чи інших істотних умов уг оди, що вплинуло на її волевия влення, за відсутності якого можна вважати, що угода не бул а б укладена.

Наведеного позивачем та тр етьою особою не спростовано.

Окрім того, вказане не позба вляє позивача звернутися з м етою захисту своїх прав з він дикаційним позовом, оскільки позов особи, яка вважає себе в ласником спірного майна, про визнання недійсним договору щодо відчуження цього майна , укладеного між іншими особа ми, не відповідає способам за хисту цивільних прав власник а та в разі визнання такого до говору недійсним навіть заст осування двосторонньої рест итуції не призводить до поно влення прав власника.

Що стосується одночасного помилкового застосування су дом першої інстанції позовно ї давності щодо позовних вим ог про визнання частково нед ійсним договору від 24.07.1998р. №2/4 та висновку суду про необґрунт ованість цих вимог, то така по зиція суду безумовно супереч ить приписам цивільного зако нодавства. Адже, правила про п озовну давність, відповідно до ст.267 ЦК України мають засто совуватися лише тоді, коли бу де доведено існування самого суб'єктивного права. У випадк ах відсутності такого права або коли воно ніким не поруше но, в позові має бути відмовле но не з причин пропуску строк у позовної давності, а в зв'язк у з необґрунтованістю самої вимоги. При винесенні судови х рішень про відмову у задово ленні позову господарські су ди вимоги ст.267 ЦК України не вр ахували, об'єднавши взаємови ключні поняття правил застос ування позовної давності, як за спливом строків позовної давності так і необґрунтова ністю самої вимоги.

Колегія враховує, що наведе ної правової позиції дотриму ється також Верховний Суд Ук раїни при здійсненні перегля ду судових рішень у справах, п ов'язаних із застосуванням п озовної давності (постанова ВСУ від 12.06.2007 у справі №П-9/161-16/165).

Разом з тим, зважаючи на те, щ о вказане помилкове застосув ання судами позовної давност і не призвело до прийняття не правильних по суті судових р ішень, то вказані обставини с амі по собі не можуть бути дос татньою підставою для їх ска сування у цій частині позову .

Проте, колегія не може погод итися з висновками апеляційн ого суду в частині позовних в имог про визнання за територ іальною громадою м.Суми прав а власності на нежиле приміщ ення магазину №222 по вул.Кіров а,140 в м.Суми з огляду на таке.

Як встановлено судами, пози вач придбав будівлю плодоово чесховища "Магазин №222" площею 526 кв.м. по вул.Кірова,140 в м.Суми н а підставі договору купівлі- продажу від 03.03.1998р. №1, укладеног о з ВАТ "Вітамін" (боржником) та погодженого з АТВТ "Аграрник ", як заставодержателем за дог овором застави ЦМК АТ "Вітамі н" від 21.05.1996р. №1561 (п.11.2 договору від 03.03.1998р. №1), причому, вказане відч уження нерухомого майна відб улося значно раніше, ніж вчин ення спірного виконавчого на пису нотаріуса від 11.07.1998р. чи ук ладення між ВАТ "Вітамін" та АТ ВТ "Аграрник" договору від 24.07.1998 р. №2/4 про передачу у власність цілісного майнового комплек су (в тому числі і спірної буді влі плодоовочесховища "Магаз ин №222").

При цьому, суд першої інстан ції правильно встановив дове деність наявними у справі до казами, зокрема, банківською випискою від 13.03.1998р. (а.с.66 том 1), фа кту повної оплати позивачем вартості придбаного плодоов очесховища "Магазин №222" стано м на 13.03.1998р.

В подальшому ж, місцевий гос подарський суд в обґрунтуван ня підстав відмови в цій част ині позовних вимог помилково послався на недоведеність п ередачі позивачу спірного пр иміщення за актом приймання- передачі, як придбаного за до говором купівлі-продажу від 03.03.1998р. №1, оскільки згідно з ч.1 ст .128 чинного на той час ЦК УРСР пр аво власності у набувача май на за договором виникає з мом енту передачі речі, якщо і нше не передбачено договором або законом. В даному випа дку вказане договірне застер еження чітко визначено в п.1.2 д оговору купівлі-продажу від 03.03.1998р. №1, згідно якого право власності на будівлю переход ить до покупця (позивача) з мом енту повної сплати ціни буді влі, а актом приймання-пер едачі оформлюється лише пере дача будівлі (п.3.1 договору).

За таких обставин, ненаданн я позивачем до судів поперед ніх інстанцій відповідного а кта приймання-передачі не ма є істотного значення для дос теменного з'ясування обстави н набуття позивачем права вл асності на спірний об'єкт ран іше, ніж заставодержателем.

Водночас, колегія не прийма є до уваги надану до Вищого го сподарського суду України ко пію акта прийому-передачі ма йна плодоовочесховища "Магаз ин №222" від 20.03.1998р. (лист Сумської м іської ради від 29.03.2010 №318/07-02/11), який (акт) по суті є новим несвоєча сно поданим доказом, оскільк и згідно імперативних припис ів ч.2 ст.1117 Господарського проц есуального кодексу України касаційна інстанція не ма є права встановлювати або вважати доведеними обставин и, що не були встановлені у ріш енні та постанові господарсь кого суду чи відхилені ним, ви рішувати питання про достові рність того чи іншого доказу , про перевагу одних доказів н ад іншими, збирати нові док ази або додатково перевіряти докази.

Разом з тим, касаційна інст анція вважає передчасним вис новок суду першої інстанції про недоведеність переходу с пірного майна у комунальну в ласність територіальної гро мади м.Суми з посиланням на не виконання позивачем обов'язк у щодо здійснення реєстрації придбаної будівлі в обласно му об'єднаному БТІ, передбаче ного п.1.1 договору купівлі-про дажу від 03.03.1998р., оскільки, чинни м на момент укладення вказан ого договору Цивільним кодек сом УРСР не було передбачено обов' язковість державної р еєстрації договору купівлі-п родажу нерухомого майна (неж илого приміщення), укладеног о між юридичними особами, том у достатнім є його укладення у встановленій законом прос тій письмовій формі. Адже, ст.2 27 ЦК УРСР вимагала обов'язково ї реєстрації лише щодо догов ору купівлі-продажу житловог о будинку, якщо хоча б однією і з сторін є громадянин.

Обов'язковість державної р еєстрації договорів купівлі -продажу будь-якого нерухомо го майна була запроваджена Ц ивільним кодексом України (ч .3 ст.640 та ст.657), який набрав чинно сті з 01.01.2004 року, а тому не має зво ротної дії в часі до спірних п равовідносин, пов'язаних з ук ладенням договорів від 03.03.1998р. № 1 та від 24.07.1998р. №2/4.

Вищенаведене не виключає н аявність достатніх правових підстав вважати, що внаслідо к укладення між ВАТ "Вітамін" т а АТВТ "Аграрник" договору про передачу у власність цілісн ого майнового комплексу від 24.07.1998р. №2/4 в частині будівлі плод оовочесховища "Магазин №222" бу ло порушено право власності позивача, як первісного набу вача за договором купівлі-пр одажу від 03.03.1998р., право якого ви никло значно раніше (13.03.1998р.), ніж заставодержатель звернув ст ягнення на заставлене майно (на підставі виконавчого нап ису нотаріуса від 11.07.1998р.).

Викладеним також спростов ується висновок апеляційног о суду про те, що до визнання н едійсним договору від 24.07.1998р. №2 /4 відсутні підстави для визна ння за позивачем права власн ості на вищевказане приміщен ня.

Окрім того, судами не врахов ано, що з матеріалів справи не вбачається, судом не встанов лено та відповідачем не дове дено визнання недійсним рані ше укладеного та виконаного договору купівлі-продажу від 03.03.1998р., на підставі якого позив ач набув право власності на с пірне нерухоме майно.

Натомість слід зазначити, щ о заявлений на підставі ст.48 Ц К УРСР позов особи, яка вважає себе власником майна, про виз нання недійсним договору про передачу у власність цілісн ого майнового комплексу від 24.07.1998р. №2/4, не відповідає способа м захисту цивільних прав вла сника. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підл ягають захисту шляхом задово лення позову про визнання не дійсною угоди, стороною в які й така особа не є, тобто, з заст осуванням правового механіз му, встановленого ч.2 ст.48 ЦК УРС Р, незалежно від того чи відпо відає спірна угода вимогам з акону. Захист прав такої особ и можливий шляхом пред'явлен ня віндикаційного позову, як що є підстави, встановлені ст .145 ЦК УРСР (ст.388 ЦК України).

Наведеної правової позиці ї дотримується також Верховн ий Суд України при здійсненн і перегляду судових рішень у справах про визнання угод не дійсними (постанови ВСУ від 27. 09.2005 у справі №13/529пд, від 25.07.2006 у спра ві №69/8-05, від 07.04.2009 у справі №8/255-08 та в ід 12.05.2009 у справі №5/29).

Наведене переконливо свід чить про неповне з'ясування с удами обставин справи і є дос татньою підставою для скасув ання судових актів в частині позовних вимог про визнання за територіальною громадою м.Суми права власності на неж иле приміщення магазину №222 по вул.Кірова,140 в м.Суми та переда чі справи до суду першої інст анції на новий розгляд в цій ч астині позовних вимог.

Враховуючи викладене та ке руючись ст.ст.6,8,125,129,150 Конституці ї України, постанови Пленуму Верховного суду України №9 ві д 01.11.1996р. "Про застосування Конс титуції України при здійснен ні правосуддя", Рішенням Конс титуційного Суду України від 11.03.2010 №8-рп/2010 та ст.ст.1115,1117-11111,11112 Госпо дарського процесуального ко дексу України, Вищий господа рський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Сумсько ї міської ради та КОРП "Дрібно оптовий" задовольнити частко во.

Рішення господарського су ду Сумської області від 01.12.2009 та постанову Запорізького апел яційного господарського суд у від 09.02.2010 у справі №5/242-09 скасува ти в частині позовних вимог п ро визнання за територіально ю громадою м.Суми права власн ості на нежиле приміщення ма газину №222 по вул.Кірова,140 в м.Су ми, з передачею справи на нови й розгляд в цій частині позов них вимог до господарського суду Сумської області.

В решті рішення та постанов у залишити без змін.

Постанова Вищого господар ського суду України касаційн ому оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя В.Овеч кін

Судді: Є .Чернов

В.Цв ігун