Постанова

від 23.02.2011 по справі 40/275-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 лютого 2011 р.                                                                                    

№ 40/275-10  

Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Приватного підприємства "БМТ"

на рішення                                        господарського суду Харківської області

                                                            від 02.12.2010 року

та постанову                                        Харківського апеляційного

господарського суду від 05.01.2011 року

у справі                                                  № 40/275-10

господарського суду                              Харківської області

за позовом                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Елемент Лізинг"  

до                                                             Приватного підприємства "БМТ"

про                                                             розірвання договору, повернення

предмету лізингу

та стягнення 10 947,12 грн.

за участю представників:

позивача –          не з"явились

відповідача –          не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "БМТ" про розірвання договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Хрк-0158/ДЛ від 15.02.2008 року; зобов’язання  Приватного підприємства "БМТ" повернути предмет лізингу №0158 –вантажний тягач Renault Magnum, шасі VF611GTA000103816, державний номер АА2337НВ, вартістю 86 426 грн.; стягнення з Приватного підприємства "БМТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" 95080,32 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 9 499,62 грн. незавершеного лізингового платежу, 4 867,18 грн. пені та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.12.2010 р. (суддя  Хотенець П.В.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2010 року (судді: Сіверін В.І., Білоконь Н.Д., Терещенко О.І.), позов задоволено повністю; розірвано договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк-0158/ДЛ від 15.02.2008 року; зобов’язано Приватне підприємство "БМТ" повернути предмет лізингу № 0158 –вантажний тягач Renault Magnum, шасі VF611GTA000103816, державний номер АА2337НВ, вартістю 86 426 грн.; стягнуто з Приватного підприємства "БМТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" 95 080,32 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 9499,62 грн. незавершеного лізингового платежу та 4867,18 грн. пені, 2 043,73 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

В касаційній скарзі Приватне підприємство "БМТ" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

          Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 15 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" (позивачем) та Приватним підприємством "БМТ" (відповідачем) укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів за № ЭЛ/Хрк - 0158/ДЛ, за яким позивач придбав у власність предмет лізингу - вантажний тягач Renault Magnum, шасі VF611GTA000103816, державний номер АА2337НВ, надав його відповідачу за плату у тимчасове володіння та користування, а останній, в свою чергу, на підставі пункту 1.1. Правил фінансового лізингу транспортних засобів, зобов'язався сплачувати лізингові платежі в строки та в розмірі, передбачені графіком лізингових платежів, який є додатком № 3 до договору.

Згідно пункту 5.6. договору всі платежі за даним договором здійснюються у національній валюті України - гривні з відповідним перерахуванням сум в гривнях, згідно до еквіваленту (дол. США) по курсу Національного банку України на дату здійснення платежу.

          Відповідно до пункту 5.1 додатку № 1 "Загальних правил фінансового лізингу транспортних засобів" позивач, у разі прострочення встановлених договором лізингу строків, має право на нарахування пені у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті, за кожний календарний день прострочення.

          Пунктом 3.1.6. додатку № 1 до договору передбачено, що відповідач зобов'язаний вчасно, відповідно до графіку лізингових платежів, сплачувати лізингові платежі.

          Згідно пункту 8.2 додатку до договору позивач має право розірвати договір або відмовитись від його виконання в односторонньому порядку, без відшкодування відповідачу будь - яких збитків, викликаних цим розірванням, у випадку настання істотних умов (порушень), у тому числі, якщо заборгованість відповідача по оплаті лізингових платежів перевищить 30 календарних днів (пункт 8.2.4.).

          При розірванні договору лізингу з причин, передбачених пунктом 8.2.4., відповідач зобов'язаний повністю оплатити заборгованість за договором лізингу, у тому числі, заборгованість по лізинговим платежам; суми неустойки; збитки, понесені позивачем в результаті такого розірвання.

          Пунктом 10.7 передбачено, що при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий період оплачується відповідачем у повному обсязі в розмірі 104 579,94 грн.

          Відповідно до пунктів 8.2., 8.2.4., 10.7. додатку № 1 до договору, пунктом 3, пунктом 5 статті  10  Закону України  "Про  фінансовий  лізинг",  Приватне підприємство "БМТ" має зобов'язання по оплаті заборгованості по лізинговим платежам, пені, платежу за період розірвання договорів.

Згідно пункту 10.7 додатку № 1 при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини, незавершений лізинговий період оплачується відповідачем у повному обсязі. Платіж за незавершений лізинговий період стягується за жовтень 2010 року в розмірі 1 199,72 доларів США (9 499,62 грн.), що відображено у додатку № 31 "Графік лізингових платежів".

В пункті 5.1. додатку № 1 до договору сторони домовились, що у разі прострочення встановлених договором лізингу строків оплати або при її частковій оплаті лізингоотримувач зобов"язався не пізніше трьох  банківських днів з дня погашення заборгованості перерахувати  на розрахунковий рахунок лізингодавця пеню у розмірі 0,1% від суми, що підлягає оплаті за кожен день прострочення.            

Внаслідок порушення відповідачем умов вказаного договору щодо повної сплати лізингових платежів позивач звернувся до суду з позовом.

В силу частини 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Положеннями статтей 525, 526 ЦК України передбачено обов"язок сторін належним чином виконувати взяті на себе зобов"язання відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з лізингоодрежувача на користь лізингодавця заявленого розміру заборгованості по лізинговим платежам, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про їх задоволення у зв"язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань, що є підставою для стягнення з нього основного боргу. При цьому, господарський суд Харківської області обгрунтовано послався на порушення Приватним підприємством "БМТ" норм пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", яким передбачено обов"язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею   10   Закону   України  "Про   фінансовий   лізинг"   визначені  права лізингодавця (позивача), у тому числі: здійснювати перевірки дотримання лізингоодержувачем умов користування предметом лізингу та його утримання; відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Згідно статті 11 цього ж Закону у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу лізингоодержувач зобов"язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Водночас, враховуючи, що в силу статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), аналогічні обов"язки лізингоодержувача щодо повернення предмет лізингу закріплені також статтею 785 ЦК України.           

Таким чином, за наявності факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обгрунтовано, на підставі вищевказаних норм закону, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" про розірвання спірного договору, та як наслідок, повернення предмету лізингу лізингодавцю.

Як зазначалось вище, пунктом 10.7 передбачено, що при достроковому розірванні договору лізингу через будь-які обставини незавершений лізинговий період оплачується відповідачем у повному обсязі, а тому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обов"язок відповідача сплатити позивачу платіж за незавершений лізинговий період (жовтень 2010 року) у розмірі 9 499,62 грн.

Крім того, приписами статтей 216, 217 Господарського кодексу України передбачено, що учасники госпо дарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопо рушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників го сподарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, ін шими законами та договором. У сфері гос подарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За таких обставин, за наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, на підставі пункту 5.1. додатку № 1 до договору обгрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства "БМТ" пені у розмірі 4 867,18 грн., нарахованої відповідно до норм Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", виходячи з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

Доводи касаційної скарги про відсутність заборгованості за вищевказаним договором спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, щодо порушення місцевим і апеляційним господарськими судами норм процесуального права не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про обгрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області та Харківського апеляційного господарського суду, в зв’язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "БМТ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.01.2011 року у справі № 40/275-10 залишити без змін.

Головуючий суддя

Н.Г. Дунаєвська

Судді

Н.І. Мележик  

С.В. Владимиренко