Постанова

від 23.02.2011 по справі 9/114-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 лютого 2011 р.                                                                                    

№ 9/114-10  

Доповідач –суддя Мележик Н.І.

Вищий господарський суд України у складі  колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.

Владимиренко С.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                   Виробничо-комерційного підприємства

товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгсервіс"

на рішення                                        господарського суду Сумської області

від 08.11.2010 року

та постанову                                        Харківського апеляційного

господарського суду від 12.01.2011 року

у справі                                                  № 9/114-10

господарського суду                              Сумської області

за позовом                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю

                                                            "Райффайзен Лізинг Аваль"

до                                                             Виробничо-комерційного підприємства

товариства з обмеженою відповідальністю

"Торгсервіс"

про                                                             стягнення 79 790,97 грн

за участю представників:

позивача –          не з"явились

відповідача –          не з"явились

В С Т А Н О В И В:

В липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" про стягнення заборгованості в сумі 70 827,07 грн., 5 391,72 грн. пені, 2427,94 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 1 144,24 грн. у зв"язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу № L2458-05/08 від 14.02.2008 року та судових витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 08.11.2010 року (суддя Лущик М.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Камишева Л.М.), позов задоволено повністю; стягнуто з Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 70 827,07 грн. основного боргу, 5 391,72 грн. пені, 2 427,94 грн. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 1 144,24 грн., 797,90 грн. витрат по сплаті  держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В касаційній скарзі Виробничо-комерційне підприємство товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої й апеляційної інстанцій в порядку ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 14.05.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", як лізингодавцем, та Виробничо-комерційним підприємством товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс", як  лізингоодержувачем, укладено договір (оренди) фінансового лізингу № L2458-05/08, за яким лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначена в специфікації, а лізингоодержувач - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Об'єктом лізингу є дискова борона Wil-Rich Т31, 2007 року випуску, в кількості 1 шт. (специфікація від 14.05.2008 року, що є додатком № 1 до договору фінансового лізингу).

Строк лізингу складається з періоду лізингу, зазначеного в графіку платежів та не може бути менше одного року (п. 1.2 договору).

Вартість предмета лізингу становить 272 700 грн., в тому числі ПДВ (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 додатку № 4 до договору лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку авансові лізингові платежі на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладення договору. Рахунок на оплату авансових платежів надається лізингодавцем при укладенні договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу вищевказаний об’єкт лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі предмету лізингу від 10.06.2008 року, підписаним обома сторонами.

Відповідач, в свою чергу, зобов"язання за вказаним договором щодо сплати лізингових платежів за період з серпня 2009 року по травень 2010 року виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 70 827,07 грн.

В силу ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та дійшов правильного висновку про їх задоволення у зв"язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань, що є підставою для стягнення з нього суми заборгованості. При цьому, господарський суд Сумської області обгрунтовано послався на порушення Виробничо-комерційним підприємством товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" норм пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", яким передбачено обов"язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Положеннями статтей 525, 526 ЦК України передбачено обов"язок сторін належним чином виконувати взяті на себе зобов"язання відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на недотримання відповідачем вказаних норм закону, висновки господарських судів попередніх інстанцій про обгрунтованість позовних вимог та стягнення з Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс"  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованості у розмірі 70 827,07 грн. по сплаті лізингових платежів за вищевказаний період відповідають чинному законодавству.

Водночас, приписами статтей 216, 217 Господарського кодексу України передбачено, що учасники госпо дарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопо рушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників го сподарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, ін шими законами та договором. У сфері гос подарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Таким чином, за наявності факту прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, на підставі пункту 5.1. договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу обгрунтовано задоволено позовні вимоги про стягнення з Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс" 5 391,72 грн. пені, 2 427,94 грн. інфляційних витрат та 3 % річних у розмірі 1 144,24 грн.

Доводи касаційної скарги про недійсність договору перевірені судами попередніх інстанцій та не спростовують правильності їх висновків про наявність порушень з боку відповідача у виконанні договору та стягненні з нього заборгованості.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого і постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду Сумської області та Харківського апеляційного господарського суду, в зв’язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Торгсервіс"  залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року у справі № 9/114-10 залишити без змін.

Головуючий суддя

Н.Г. Дунаєвська

Судді

Н.І. Мележик  

С.В. Владимиренко