Постанова

від 10.03.2011 по справі 33/266-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/266-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011 року                                    Справа №  33/266-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміна у складі колегії суддів здійснено розпорядженням  секретаря судової палати  від 22.02.2011р.№ 252)

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від відповідача: Алексеєв О.С., довіреність №14-133  від 01.10.10,  представник;

від позивача представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ”Стаханівський завод технічного  вуглецю”, м.Стаханов  на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від  27.02.2010р. у справі № 33/266-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства ”Стаханівський завод технічного  вуглецю”, м.Стаханов

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства ”Дніпродзержинський коксохімічний завод”, м.Дніпродзержинськ

про  визнання недійсним договору № 08/167/134 від 05.03.2008р.

          В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                             

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2010р. (суддя Рудовська І.А.) по справі № 33/266-10 за позовом Відкритого акціонерного товариства ”Стаханівський завод технічного  вуглецю”, м.Стаханов ( далі –ВАТ” Стаханівський завод технічного вуглецю”) до відповідача Відкритого акціонерного товариства ”Дніпродзержинський коксохімічний завод”, м.Дніпродзержинськ ( далі –ВАТ                                ” Дніпродзержинський коксохімічний завод”)  про  визнання недійсним договору                     № 08/167/134 від 05.03.2008р. в задоволенні позову було відмовлено ( а.с. 76-77; т.1).

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано відсутністю правових підстав визнання договору недійсним та в якості норм матеріального права   ст.ст.92,103,215,638 ЦК України, ст.181 ГК України.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку позивач по справі –ВАТ” Стаханівський завод технічного вуглецю”, м.Стаханов посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом залишено без уваги той факт, що  протокол розбіжностей та протокол узгодження розбіжностей підписано не керівником відповідача, хоча і вказано що це підпис керівника  Кришень И.Г.;

- господарським судом було зроблено помилковий висновок про відсутність підстав щодо задоволення клопотання позивача про призначення почеркознавчої  експертизи, так як  визначення підпису протоколів не  уповноваженою особою ставить під сумнів факт досягнення сторонами усіх істотних умов договору № 08/167/134 від 05.03.2008р.;

- таким чином, висновок господарського суду Дніпропетровської області, викладений   в рішенні господарського суду, що позивачем не доведено підстав, на яких ґрунтуються позовні вимоги є помилковим та таким, що не відповідає обставинам справи , оскільки при підписанні договору № 08/167/134 від 05.03.2008р. , протоколу розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей не узгоджено усіх істотних умов договору ;

- у  зв'язку з тим, що підписання протоколу  розбіжностей та протоколу узгодження  розбіжностей підписано особою, яка не мала  повноважень вчиняти дії від імені відповідача, тобто, були підписані особою, яка не мала  необхідного обсягу цивільної дієздатності, що згідно ст.215 ЦК України є підставою для  визнання договору недійсним.

Відповідач по справі –ВАТ ” Дніпродзержинський коксохімічний завод” –у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

05.03.2008р. між ВАТ “Стаханівський завод технічного вуглецю” (“покупець” за договором, позивач по справі, скаржник) та ВАТ “Дніпродзержинський коксохімічний завод” (”постачальник” за договором, відповідач по справі) було укладено договір                             № 08/167/134 від 05.03.2008р. на поставку сировини коксохімічної для виробництва технічного вуглецю. (а.с.8-13).

З преамбули договору № 08/167/137 вбачається, що  від імені “постачальника” договір підписано  головою правління ВАТ” “Дніпродзержинський коксохімічний завод” Кришенем  І.Г., що діяв на підставі  Статуту; від імені ВАТ “Стаханівський завод технічного вуглецю” договір було підписано головою Правління Туряницею О.А., який  діяв на підставі Статуту заводу.

13.03.2008р. до договору № 08/167/134 від 05.03.2008р. на поставку сировини коксохімічної для виробництва технічного вуглецю було оформлено та підписано обома сторонами  протокол розбіжностей (а.с.14 ) .

Як вбачається із вказаного  протоколу розбіжностей  до нього сторони оформили та підписали протокол узгодження розбіжностей п.п.2.6,3.3,4.2 договору. Із протоколу  розбіжностей та протоколу узгодження розбіжностей вбачається, що їх було підписано від імені “постачальника” головою правління Кришеним І.Г. та від імені “покупця” головою правління Туряницею О.А. Вищевказані протоколи скріплено печатками обох підприємств.

З прохальної  частини позовної заяви, її змісту вбачається, що  позивач просив господарський суд визнати договір № 08/167/134 від 05.03.2008р. недійсним: в якості  норм матеріального права позовні вимоги обґрунтовувались ст.638 ЦК України, ст.180 ГК України. При цьому  позивач  зазначив, що  внаслідок укладення  до договору протоколу розбіжностей, протоколу узгодження розбіжностей оспорюваний договір слід вважати неукладеним, оскільки  сторонами не досягнуто згоди щодо  усіх істотних умов  для договорів цього виду; крім цього, договір  та зазначені протоколи містять різний підпис  керівника підприємства - відповідача, тому такий договір є недійсним. ( а.с.2-3).

В подальшому, відповідно до ст.22 ГПК України будь-які заяви щодо  зміни  предмету або підстав позову, зміни нормативно-правового обґрунтування вимог позивача матеріали справи не містять, таких заяв позив до господарського суду не надавав.

07.12.2010р. до господарського суду  надійшло клопотання від позивача про  призначення почеркознавчої експертизи підпису особи, яка підписала  протокол розбіжностей та протокол узгодження розбіжностей до договору від імені “постачальника”              ( відповідача).(а.с60).

26.12.2010р. позивач  вдруге звернувся до господарського суду з клопотанням  про призначення почеркознавчої експертизи підпису особи, яка підписала  протокол узгодження розбіжностей та протокол розбіжностей від імені відповідача ( а.с.68), оскільки підписи, вчинені  на договорі та на протоколах  візуально різні.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням  господарського суду Луганської області від 27.07.2009р. по справі № 19/85 за позовом Відкритого акціонерного товариства ”Дніпродзержинський коксохімічний завод”, м. Дніпродзержинськ до Відкритого акціонерного товариства ”Стаханівський завод технічного  вуглецю”, м. Стаханов про стягнення 8613374 грн. 08 коп. з Відкритого акціонерного товариства ”Стаханівський завод технічного  вуглецю”, м. Стаханов на користь Відкритого акціонерного товариства ”Дніпродзержинський коксохімічний завод”, м. Дніпродзержинськ по цій справі було стягнуто 6125328 грн. 70 коп. боргу, 61929 грн. 28 коп. –3% річних,446033 грн. 51 коп. суми боргу з урахуванням індексу інфляції  за договором поставки від 05.03.2008р. № 08/167, недійсність якого є предметом спору по цій справі. Зазначене судове рішення набрало законної сили ( ст.115 ГПК України),докази його зміни чи скасування судами апеляційної або касаційної інстанції відсутні, такі докази не надавались судам обох інстанцій при розгляді  справи відповідно до ст.33 ГПК України. Факт набрання законної сили рішення господарського суду Луганської області  від 27.07.2009р. по справі № 19/85  підтверджується також матеріалами справи ( а.с. 107-112).

          Із рішення господарського суду Луганської області по справі №19/85 вбачається, що оспорюваний договір сторонами  виконувався, зокрема, ВАТ ”Дніпродзержинський коксохімічний завод”, м.Дніпродзержинськ здійснювались поставки продукції на адресу ВАТ ”Стаханівський завод технічного  вуглецю”, а останнім  продукція  приймалась, використовувалась у виробництві без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості, більш того,  вартість  поставленої продукції частково була оплачена “ покупцем” за договором.

          Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

          Враховуючи вищевикладене, неможливо  погодитись з доводами позивача по цій справі щодо неукладеності  договору  внаслідок  неузгодження усіх істотних його умов, необхідних для  договорів цього виду, оскільки наступні дії обох сторін свідчать про виконання договору обома сторонами.

          Підставою недійсності правочину –недодержання в момент виникнення  правочину стороною( сторонами ) вимог, які  встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України.

Відповідно до ч.2,4 ст.203 ЦК України   правочин має  вчинятись у формі, встановленій законом: особа, яка вчиняє правочин  повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 ст.207 ЦК України  правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Оскільки докази про те, що оспорюваний правочин, договір, засновано на держзамовленні, укладання якого є обов'язковими для  обох сторін на підставі закону, відсутні, не надавались сторонами судам обох інстанцій; а також враховуючи, що оспорюваний договір не відноситься до договорів, які  укладаються  на основі примірних або типових договорів, то до спірних правовідносин застосовується, загальний  порядок укладання  господарських договорів,  регламентований ст.181 ГК України.

Частиною 6 ст.181 ГК України передбачено, що у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Матеріали справи  свідчать, що саме  такий порядок  укладання договору № 08/167 від 05.03.2008р. ( а.с.14-15) було обрано і сторонами по цій справі.

Крім цього, аналізуючи умови  спірних пунктів договору ( п.2.6,3.3,4.2), колегія суддів  зазначає, що з  доводами позивача, що умови порядку розрахунків та приймання  товару є  істотними умовами договору поставки в розумінні ч.1,2 ст.712 ЦК України та  параграфу 1 гл.54 ЦК України, оскільки істотними умовами договору  поставки є ціна, кількість, вартість, якість, асортимент товару, строки  його поставки.

Як зазначив відповідач по справі у відзиві на апеляційну скаргу, на позов  від імені  відповідача протокол розбіжностей та протокол узгодження розбіжностей від імені “поставщика” було підписано  не головою  правління заводу , а першим заступником голови правління –головним інженером Рафальським  П.М. (а.с.20,21; а.с.96,97), якого було затверджено  на посаді  першого заступника голови правління згідно з протоколом загальних зборів від 02.01.2007р. ( а.с.28-29).

Згідно з п.9.3.5 Статуту ВАТ ”Дніпродзержинський коксохімічний завод”, м.Дніпродзержинськ голова правління виконує функції,  покладені на нього як на  керівника підприємства, зокрема, має право без  довіреності  діяти від імені товариства укладати  цивільно-правові угоди з правом одноособового їх підпису.

Пунктом 9.3.5 Статуту  відповідача ( а.с.26) також передбачено, що перший заступник голови правління заводу  виконує обов'язки голови правління під час його  відсутності  на підприємстві, якщо інше не передбачено наказом по підприємству.

Наказами  відповідача від 25.03.2008р., №119, від 02.04.2008р. №156 ( а.с.31.32) підтверджується  факт  знаходження голови правління у відрядженні

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Враховуючи вищевикладене, висновок, господарського суду, викладений в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення відповідає вимогам закону, матеріалам, обставинам справи;  правові підстави зміни чи скасування  оспорюваного  судового рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги не приймаються в силу вищевикладеного, а також оскільки не спростовують правову  оцінку матеріалів, обставин справи згідно з законом.

Доводи скаржника щодо порушення господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст.41 ГПК України, не приймаються також в силу  вищевикладеного та вимог ч.2 ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105  ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської  області від  27.02.2010р. у справі                  № 33/266-10–залишити без змін.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства ”Стаханівський завод технічного  вуглецю”, м.Стаханов –залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Суддя                                                                                                              О.В. Джихур

Суддя                                                                                                    О.М.Лисенко        

повний текс постанови підписано          “ 14   ” березня 2011р.