Рішення

від 17.03.2011 по справі 15/233 (13/221)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВС ЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківськ а, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.11 С права№ 15/233 (13/221)

за позовною заявою Нац іональної спілки художників України, м.Київ до відповідач а: Львівської міської ради, м.Л ьвів, за участю третьої особи на стороні позивача: Фонду де ржавного майна України, м.Киї в, третьої особи-1, яка не заявл яє самостійних вимог на пред мет спору на стороні позивач а: Львівської обласної орган ізації спілки художників Укр аїни, м.Львів, третьої особи-1 н а стороні відповідача: ВАТ «Л ьвівнафтопродукт», м.Львів, т ретьої особи-2 на стороні відп овідача: ТзОВ «Центр розвитк у нерухомості», м.Львів, треть ої особи-3, яка не заявляє само стійних вимог на предмет спо ру на стороні відповідача: ДК П «Айсберг», м.Львів, за участю прокуратури Львівської обла сті про визнання недійсними пунктів 1 та 2 ухвали 4-ї сесії 2-г о скликання Львівської міськ ої ради народних депутатів в ід 09.02.1995 року „Про будинок на пл .Міцкевича,9 у м.Львові”, визна ння права власності на будин ок №9 на пл.Міцкевича у м.Львов і за Національною спілкою ху дожників України, а саме: прим іщення та фундамент окремої будівлі - пам"ятки історії та к ультури підприємства громад ської організації "Львівськи й художньо-виробничий комбін ат" Львівської обласної орга нізації Національної спілки художників України.

Су ддя Т.Костів

Секретар судово го засідання О.Щигельська

Представники сторін:

від позивача - Пашковськ ий Я.В. - представник

від відповідача: Бекесев ич О.В. - представник

від третіх осіб: не з"явилис ь

Суть спору: позовну зая ву подано Національною спілк ою художників України, м.Київ до Львівської міської ради, м . Львів, за участю третьої особ и на стороні позивача: Фонду д ержавного майна України, м.Ки їв, третьої особи-1, яка не заяв ляє самостійних вимог на пре дмет спору на стороні позива ча: Львівської обласної орга нізації спілки художників Ук раїни, м.Львів, третьої особи-1 на стороні відповідача: ВАТ « Львівнафтопродукт», м.Львів, третьої особи-2 на стороні від повідача: ТзОВ «Центр розвит ку нерухомості», м.Львів, трет ьої особи-3, яка не заявляє сам остійних вимог на предмет сп ору на стороні відповідача: Д КП «Айсберг», м.Львів, за участ ю прокуратури Львівської обл асті про визнання недійсними п. п. 1, 2 ухвали 4-ї сесії 2-го склик ання Львівської міської ради народних депутатів від 09.02.1995р. “Про будинок на пл. Міцкевича , 9 у м. Львові” та визнання прав а власності на будинок №9 на пл .Міцкевича у м.Львові за Націо нальною спілкою художників У країни, а саме: приміщення та ф ундамент окремої будівлі - па м"ятки історії та культури пі дприємства громадської орга нізації "Львівський художньо -виробничий комбінат" Львівс ької обласної організації На ціональної спілки художникі в України.

Ухвалою господарського су ду Львівської області від 16.11.20 09 р. порушено провадження у сп раві (№13/221) та призначено розгл яд на 03.12.2009 р.. Розгляд справи від кладався з мотивів, зазначен их в ухвалах суду. Рішенням го сподарського суду Львівсько ї області від 25.02.2010 р. в задоволе нні позову було відмовлено п овністю. Постановою Львівськ ого апеляційного господарсь кого суду від 13.07.2010 р. рішення го сподарського суду Львівсько ї області від 25.02.2010 р. залишено б ез змін, а апеляційну скаргу п озивача - без задоволення.

Постановою Вищого господа рського суду України від 28.10.2010 р . частково задоволено касаці йну скаргу Національної спіл ки художників України, рішен ня господарського суду Львів ської області від 25.02.2010 р. та пос танову Львівського апеляцій ного господарського суду від 13.07.2010 р. скасовано, а справу напр авлено на новий розгляд до су ду першої інстанції.

При цьому, Вищий господарсь кий суд України вказав, що суд и попередніх інстанцій не на дали належної правової оцінк и тим обставинам, що спірний о б' єкт нерухомості станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали перебував у володінн і позивача та те, що відповідн о до постанови верховної Рад и України “Про майнові компл екси та фінансові ресурси гр омадських організацій колиш нього Союзу РСР, розташовані на території України” від 10.04.1 992 р. та постанови Верховної Ра ди України від 04.02.1994 р. “Про майн о загальносоюзних громадськ их організацій колишнього Со юзу РСР” до законодавчого ви значення правонаступників м айна загальносоюзних громад ських організацій колишньог о СРСР розпорядження цим май ном покладено на ФДМ України . Звернув увагу на необхідніс ть надання правової оцінки с т. 128 ЦК УРСР, ст. ст. 2, 31, 32, 33, 37 Закону України “Про власність”, ст. 10 Закону України “Про підприє мства в Україні” щодо переда чі державного майна в комуна льну власність та щодо момен ту виникнення права власност і у набувача майна; необхідні сть врахування законодавчої бази, що регулює правовий реж им майна загальносоюзних гро мадських організацій, яке пе ребуває на території України , зокрема, Закон України “Про п ідприємства, установи та орг анізації союзного підпорядк ування, розташовані на терит орії України”.

Ухвалою господарського су ду Львівської області від 26.11.20 10 р. порушено провадження та п ризначено розгляд справи на 16.12.2010 р.. Розгляд справи відклад ався з мотивів, зазначених в у хвалах суду від 16.12.2010 р.., 11.01.11, 31.01.11р., 0 8.02.11р., 16.02.11р. та 24.02.11р. Ухвалою суду в ід 11.01.11р. до участі у справі в як ості третіх осіб залучено Ль вівську обласну організацію спілки художників України т а ДКП "Айсберг".

Клопотанням від 02.12.2009 р. №05/1-757ви х-09 заступник прокурора Львів ської області повідомив про вступ у справу з метою предст авництва інтересів держави. Однак, письмового обгрунтува ння своєї позиції суду не над ав.

Заявою від 26.01.11р. №26/01-11 (вх.№4534/11 ві д 24.02.11р.) позивач збільшив позов ні вимоги і просить визнати п раво власності на будинок №9 н а пл.Міцкевича у м.Львові за На ціональною спілкою художник ів України, а саме: приміщення та фундамент окремої будівл і - пам"ятки історії та культур и підприємства громадської о рганізації "Львівський худож ньо-виробничий комбінат" Льв івської обласної організаці ї Національної спілки художн иків України.

Представникам сторін роз' яснено їх права згідно зі ст. 2 2 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа роз глядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні предс тавник позивача позов підтри мав з мотивів, зазначених у по зовній заяві, заяві про збіль шення позовних вимог. Стверд ив, зокрема, що постановою Рад и міністрів УРСР №442 від 06.09.1979р. б удинок на пл. Міцкевича, 9 у м. Ль ові був включений до списку п ам' яток містобудування і ар хітектури УРСР, що перебуваю ть під охороною держави і є па м' яткою архітектури під охо ронним №1326 республіканського значення. Рішення Львівсько ї обласної ради народних деп утатів №345 від 20.07.1982 р. було створ ено “Будинок художника” на п л. Міцкевича, 9 у м. Львові з розм іщенням у ньому Спілки худож ників та художнього фонду. Рі шенням виконавчого комітету Львівської обласної ради на родних депутатів №92 від 21.03.1989 р. “ Про переведення жилих будинк ів і приміщень в нежилі, знятт я будівель з балансу житлови х організацій та затвердженн я рішень міськрайвиконкомів про знесення будинків” цей б удинок було передано з балан су ЖЕУ-102 Ленінського району м . Львова на баланс Художньо-ви робничого комбінату. Така пе редача на баланс була оформл ена актом приймання-передачі від 10.04.1989 р.. Таким чином вважає, що будинок був переданий у по вне господарське відання Худ ожньо-виробничому комбінату та належав до державної влас ності. За актом приймання-пер едачі підприємства від 22.04.1991 р. це приміщення разом з іншими активами і пасивами Львівсь кого художньо-виробничого ко мбінату було передано Львів ській обласній організації с пілки художників України, пр о що 16.07.1992 р. Львівським МБТІ бул о видано реєстраційне посвід чення №2024. Однак, оскаржуваною ухвалою безпідставно визнач ено, що власником будинку є Ль вівська міська рада та залиш ено будинок на балансі Львів ського художньо-виробничого комбінату Спілки художників України. Це рішення було прий нято без згоди Кабінету Міні стрів України в порушення ви мог Закону України “Про пере дачу об' єктів права державн ої та комунальної власності” . Відповідно до п. 3 Перехідних положень Закону України “Пр о професійних творчих праців ників та творчі спілки”, яким було зобов' язано Кабінет М іністрів України спільно з Ф ДМ України забезпечити перед ачу у власність чи надати у бе зстрокове користування неру хоме майно творчим спілкам, я ке перебувало в їх користува нні на час прийняття постано ви Верховної Ради України ві д 10.04.1992 р., Кабінет Міністрів Укр аїни прийняв постанову №1058 ві д 10.07.1998 р. “Про передачу нерухом ого майна творчим спілкам”, я кою в п. 4 переліку розташовани х на території України підпр иємств, установ та організац ій творчих спілок колишнього Союзу РСР, будинки і споруди я ких передаються у власність творчих спілок України, у вла сність Національній спілці х удожників України передано Л ьвівський художньо-виробнич ий комбінат Художнього фонду УРСР, м. Львів, вул. Козланюка, 1 7, пл. Міцкевича, 9 (приміщення та фундамент окремої будівлі - пам' ятки історії та культур и підприємства громадської о рганізації “Львівський худо жньо-виробничий комбінат” Ль вівської обласної організац ії Національної спілки худож ників України). 24.02.2004 р. ФДМ Украї ни видав свідоцтво про право власності №П-693, відповідно до якого Львівський художньо-в иробничий комбінат Художньо го фонду УРСР (приміщення та ф ундамент окремої будівлі - па м' ятки історії та культури підприємства громадської ор ганізації “Львівський худож ньо-виробничий комбінат” Льв івської обласної організаці ї Національної спілки художн иків України, м. Львів, пл. Міцк евича, 9) належить позивачу. 26.02.20 04 р. за актом приймання-переда чі цей об' єкт був переданий позивачу. Просить позов задо волити.

Представник відповідача п озов заперечив з мотивів, заз начених у відзиві на позовну заяву. Ствердив, зокрема, що о спорюване рішення було прийн яте у відповідності до закон одавства. Зазначив, що судови ми рішеннями неодноразово вс тановлювався факт належност і знесеного будинку до власн ості місцевих рад. Посилаєть ся на пропуск позивачем стро ку позовної давності. Просит ь у позові відмовити.

Представник третьої особи - 1 на стороні позивача, яка н е заявляє самостійних вимог на предмет спору позов підтр имав з мотивів, аналогічних т им, що зазначені у позовній за яві. Письмових пояснень по сп раві, однак, не надав.

Третя особа - 1 на стороні в ідповідача, яка не заявляє са мостійних вимог на предмет с пору вимог ухвал суду не вико нала, пояснень по справі не на дала, участь уповноваженого представника у судових засід аннях не забезпечила.

Представник третьої особи - 2 на стороні відповідача, як а не заявляє самостійних вим ог на предмет спору позов зап еречив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокр ема, що будинок на пл. Міцкевич а, 9 у м. Львові відповідно до ст . 31 Закону України “Про власні сть” перебував у власності Л ьвівської міської ради і був переданий лише на баланс Худ ожньо-виробничого комбінату . Майновий комплекс Львівськ ого художньо-виробничого ком бінату не перебував у віданн і центральних органів громад ських організацій колишньог о СРСР, а відтак норми постано ви Верховної Ради України ві д 10.04.1992 р. “Про майнові комплекс и та фінансові ресурси грома дських організацій колишньо го Союзу РСР” на спірні відно сини не поширюються. Той факт , що спірний будинок не належа в до власності Спілки художн иків України підтверджений с удовими рішеннями господарс ького суду м.Києва від 24.07.2008 р. у с праві №3/215, постанові Вищого го сподарського суду України ві д 24.02.2009 р.. Відтак, оспорювану ухв алу відповідач виніс щодо св ого ж майна у відповідності д о законодавства. Станом на да ту розгляду справи будинок н а пл. Міцкевича, 9 був зруйнова ний у 1998 р. на виконання ухвали Львівської міської ради №755 ві д 29.05.1997р. “Про знос аварійного б удинку, що загрожує обвалом, н а площі Міцкевича, 9 та передач у земельної ділянки під забу дову”, а земельна ділянка за в казаною адресою належить ТзО В “Центр розвитку нерухомост і” згідно із державним актом на право власності на земель ну ділянку ЯА№422460 від 04.04.2005 р.. Крі м того, клопотанням від 10.12.2009 р. п росить застосувати позовну д авність, оскільки про оскарж увану ухвалу позивачу у будь -якому випадку було відомо вж е з 23.02.2006 р. - дати винесення пос танови господарського суду Л ьвівської області у справі № 1/64-9/28 від 11.01.-23.02.2006 р..

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши п ояснення представників стор ін, суд встановив наступне.

Оспорюваною ухвалою №92 4-ї сесії 2-го скликання від 09.0 2.1995 р. “Про будинок на пл. Міцкев ича, 9 у м. Львові” встановлено власником будинку Львівську міську раду народних депута тів (п. 1) та залишено будинок №9 на балансі Львівського худож ньо-виробничого комбінату Сп ілки художників України (п. 2). З протоколу засідання виплива є, що при прийнятті оспорюван ої ухвали був присутній і дир ектор зазначеного комбінату п.І.Гавришкевич.

Ухвалою №378 від 26.06.1996 р. Львівсь кої міської ради “Про внесен ня змін та доповнень до ухвал и Львівської міської ради на родних депутатів від 09.02.1995 р. “П ро будинок на пл. Міцкевича, 9 у м. Львові”, до вищезазначеної ухвали були внесені зміни до п. 2, згідно із якими вирішено з няти з балансу Львівського х удожньо-виробничого комбіна ту Спілки художників України будинок №9 на пл. Міцкевича і п ередати його у встановленому порядку на баланс ДКП “Айсбе рг” Галицького району.

В основі мотивів позовної з аяви лежить посилання на нал ежність будинку на пл. Міцкев ича, 9 у м. Львові позивачеві та порушення оспорюваним рішен ням права власності позивача , яке він зміг оформити лише у 2004 р.. Це твердження позивач дов одить, зокрема, свідоцтвом №П -693 про право власності на Льві вський художньо-виробничий к омбінат Художнього фонду УРС Р (приміщення та фундамент ок ремої будівлі - пам' ятки іс торії та культури підприємст ва громадської організації “ Львівський художньо-виробни чий комбінат” Львівської обл асної організації Національ ної спілки художників Україн и), видане 24.02.2004р. Фондом державн ого майна України, витягом пр о реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.04.2004 р., ви даного на підставі вказаного свідоцтва. За твердженням по зивача, до набуття ним права в ласності на вказаний будинок , він належав Львівському худ ожньо-виробничому комбінату художнього фонду УРСР на пра ві повного господарського ві дання, оскільки був передани й останньому органом місцево го самоврядування.

Згідно із ч. 4 ст. 2, ст. 32 Закону У країни “Про власність”, який діяв на дату існування відпо відних відносин, власність в Україні виступає в таких фор мах: приватна, колективна, дер жавна. До державної власност і в Україні належать загальн о-державна (республіканська) власність і власність адмін істративно-територіальних о диниць (комунальна власність ). Суб'єктом права загальнодер жавної (республіканської) вл асності є держава в особі Вер ховної Ради Української РСР. Суб'єктами права комунально ї власності є адміністративн о-територіальні одиниці в ос обі обласних, районних, міськ их, селищних, сільських Рад на родних депутатів. Таким чино м, законодавство визначало в ласність адміністративно-те риторіальних одиниць (комуна льну) як різновид державної в ласності. Згідно із ч. 1 ст. 33, ч.ч. 1, 2 ст. 35 вказаного Закону, управ ління державним майном від і мені народу (населення адмін істративно-територіальної о диниці) здійснює відповідно Верховна Рада Української РС Р і місцеві Ради народних деп утатів Української РСР, а так ож уповноважені ними державн і органи. Об'єктами права кому нальної власності є майно, що забезпечує діяльність відпо відних Рад і утворюваних ним и органів; кошти місцевих бюд жетів, державний житловий фо нд, об'єкти житлово-комунальн ого господарства; майно закл адів народної освіти, культу ри, охорони здоров'я, торгівлі , побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві е нергетичні системи, транспор т, системи зв'язку та інформац ії, включаючи націоналізован е майно, передане відповідни м підприємствам, установам, о рганізаціям; а також інше май но, необхідне для забезпечен ня економічного і соціальног о розвитку відповідної терит орії. У комунальній власност і перебуває також майно, пере дане у власність області, рай ону чи іншої адміністративно -територіальної одиниці інши ми суб'єктами права власност і.

Матеріалами справи підтве рджується належність спірно го будинку до власності адмі ністративно-територіальних одиниць як різновиду держав ної власності, яка, в силу поло жень Конституції України з 1996 р. визначена самостійною фор мою власності.

Як вбачається з матеріалів справи, будинок на пл. Міцкеви ча, 9 у м. Львові перебував на ба лансі місцевих рад по Ленінс ькому району м. Львова, предст авлений ЖЕО, що підтверджуєт ься витягом з рішення викона вчого комітету Ленінської ра йонної ради народних депутат ів м. Львова №222 від 14.04.1987 р.. Рішенн ям виконавчого комітету Льві вської обласної ради народни х депутатів №345 від 20.07.1982 р. “Про с творення будинку художника у м. Львові”, вирішено створити будинок художника в приміще нні будинку на пл. Міцкевича, 9 загальною площею 3000 кв. м., для ч ого провести відселення мешк анців. Рішенням виконавчого комітету Львівської обласно ї ради народних депутатів №92 в ід 21.03.1989 р. “Про переведення жил их будинків і приміщень в неж илі, зняття будівель з баланс у житлових організацій та за твердження рішень міськрайв иконкомів про знесення будин ків” (п. 5), враховуючи вищезазн ачене рішення виконкому Льві вської обласної ради №345 від 20.0 7.1982р., історичну цінність будин ку на пл. Міцкевича, 9, мешканці якого відселені, вирішено пе редати будинок №9 на пл. Міцкев ича у м. Львові з балансу ЖЕД-102 Ленінського району м. Львова на баланс Львівського худож ньо-виробничого комбінату ху дожнього фонду УРСР. При цьом у, у відповідності до п. 3.3. ріше ння виконавчого комітету Льв івської обласної ради народн их депутатів №345 від 20.07.1982 р. “Про створення будинку художника у м. Львові” було вирішено пер едати будинок на пл. Міцкевич а, 9 у м. Львові під будинок худо жника художньо-виробничому к омбінату лише в оренду.

Згідно із ст. 128 ЦК УРСР, який д іяв на дату існування відпов ідних відносин, право власно сті (право повного господарс ького відання) у набувача май на за договором виникає з мом енту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або д оговором. Однак, посилання по зивача на вказану норму є без підставним враховуючи, що не ю регулюється перехід права власності лише на підставі д оговорів, які у даному випадк у між сторонами не укладалис я, а окрім того, вказана норма визначає момент переходу до набувача права власності (по вного господарського віданн я), коли саме таке право йому п ередається. Однак, в матеріал ах справи відсутні докази то го, що вказаним рішенням №92 ві д 21.03.1989 р. майно передавалось са ме у власність (повне господа рське відання), а не лише на ба ланс, як це чітко вказано у ріш енні.

Належних доказів прийнятт я рішень про передачу спірно го будинку у власність грома дській організації чи фактич ної передачі цього будинку с аме у власність позивача суд у не надано. Належних доказів наявності підстав для реєст рації будинку за Львівським художньо-виробничим комбіна том на підставі зазначеного рішення Виконкому Львівсько ї обласної ради народних деп утатів №92 від 21.11.1989 р., та видачі р еєстраційного посвідчення в ід 15.06.1989 р., зареєстрованим за №702 0, суду не надано, як і жодних до казів зарахування спірного б удинку на баланс художнього фонду УРСР. Сторони не посила лись на існування таких дока зів.

На підставі акту прийому-пе редачі підприємства від 08.05.1991 р ., зазначений будинок в цілому був зареєстрований на праві громадської власності за Ль вівською спілкою художників , що підтверджується реєстра ційним посвідченням №2024 від 16.0 7.1992 р.. Однак, у вказаному акті пр ийому - передачі підприємст ва від 08.05.1991 р. спірний будинок н е зазначений, розшифровка ос новних засобів до цього акту відсутня. Крім того, передача здійснювалась з балансу худ ожнього фонду УРСР на баланс Львівської обласної організ ації Спілки художників Украї ни, а не позивача.

Не зважаючи на вимоги суду, позивачем не надано належних правовстановлюючих докумен тів на спірний будинок, згідн о із якими в силу діючого на то й час законодавства могла ві дбутись державна реєстрація права власності на нього; як і належних доказів правонасту пництва, хоча із наданих доку ментів випливає згода викона вчого комітету Львівської об ласної ради передати спірний будинок в оренду і на баланс Л ьвівського художньо-виробни чого комбінату художнього фо нду УРСР, стверджувана його п ередача не від вказаного ком бінату, а від художнього фонд у УРСР Львівській обласній о рганізації Спілки художникі в України, а згодом отримання свідоцтва на ім' я Націонал ьної спілки художників Украї ни. Таким чином, наявні у справ і докази свідчать, що станом н а 1995 р. спірний будинок не переб ував у віданні центрального органу - Спілки художників У країни, а був закріплений за Л ьвівською спілкою художникі в, яка мала статус юридичної о соби.

Посилання позивача на ріше ння арбітражного суду Львівс ької області від 23.02.1993 р. у справ і №3/41 та від 06.09.1994 р. у справі №3/390 не заслуговує на увагу врахову ючи, що такі рішення в силу ч. 2 с т. 35 ГПК України не звільняють позивача від обов' язку дов ести ті обставини, на які він п осилається як на підставу св оїх вимог. Окрім того, у вказан их рішеннях спірний будинок визначений власністю адміні стративно-територіальної од иниці, а у відповідності до рі шення Вищого арбітражного су ду України від 17.01.1996 р. у справі № 147/7 підтверджена його належні сть до комунальної власності та констатовано, що передача будівлі на баланс позивача н е змінює форми власності. Так ий же висновок міститься і в р ішення арбітражного суду Льв івської області від 03.12.1996 р. у сп раві №3/495.

Як вбачається з Поста нови Верховної Ради України “Про майнові комплекси та фі нансові ресурси громадських організацій колишнього Союз у РСР, розташовані на територ ії України” від 10.04.1992 року №2268-XII, з метою збереження майна зага льносоюзних громадських орг анізацій колишнього Союзу РС Р, до визначення правонаступ ників загальносоюзних грома дських організацій колишньо го Союзу РСР, тимчасово перед ано Фонду державного майна У країни майно та фінансові ре сурси розташованих на терито рії України підприємств, уст анов та об'єктів, але лише тих, що перебували у віданні цент ральних органів цих організа цій. Відповідно, правомірним є посилання третьої особи - 2 на стороні відповідача на По станову Верховної Ради Украї ни №3943-ХІІ “Про майно загально союзних громадських організ ацій колишнього Союзу РСР”, з гідно із якою лише майно зага льносоюзних, а не місцевих гр омадських організацій колиш нього Союзу РСР тимчасово, до законодавчого визначення су б' єктів права власності, є з агальнодержавною, а не комун альною власністю. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про пі дприємства, установи та орга нізації союзного підпорядку вання, розташовані на терито рії України” встановлено, що майно та фінансові ресурси п ідприємств, установ, організ ацій та інших об'єктів союзно го підпорядкування, розташов аних на території України, є д ержавною власністю України.

Враховуючи наведені норми , позивач посилається на ст. 37 З акону України “Про власність ” та ст. 10 Закону України “Про п ідприємства в Україні”, які д іяли на дату існування відпо відних відносин. Так, згідно і з ч. 1 ст. 37 Закону України “Про в ласність”, майно, що є державн ою власністю і закріплене за державним підприємством, на лежить йому на праві повного господарського відання, крі м випадків, передбачених зак онодавством Української РСР . Згідно із ст. 10 Закону України “Про підприємства в Україні ”, майно підприємства станов лять основні фонди та оборот ні кошти, а також інші цінност і, вартість яких відображаєт ься в самостійному балансі п ідприємства. Майно підприємс тва, відповідно до законів Ук раїнської РСР, статуту підпр иємства та укладених угод на лежить йому на праві власнос ті або повного господарськог о відання. Майно, що є державно ю власністю і закріплене за д ержавним підприємством, нале жить йому на праві повного го сподарського відання.

Однак, підставність застос ування вказаних норм до спір них відносин не була доведен а суду у встановленому поряд ку належними доказами. Натом ість, із зазначених норм вбач ається, що ними регулюється п равовий режим майна організа цій союзного підпорядкуванн я колишнього СРСР. Проте, дока зів перебування спірного буд инку на той час у віданні цент рального органу союзного під порядкування чи хоча б Спілк и художників України не дове дено суду у встановленому по рядку належними доказами. Пр и цьому, наведені матеріали с прави свідчать про зворотнє. З статуту Львівської спілки художників, випливає, що вона є місцевою, а не загальносоюз ною організацією. На дату вин есення оспорюваної ухвали, ж одне майно Львівського худож ньо-виробничого комбінату не передавалось позивачу. Акто м приймання-передачі підприє мства від 08.05.1991 р. вбачається йо го передача лише Львівській обласній організації Спілки художників України. При цьом у, з зазначеного акту не вбача ється передача у складі майн а підприємства, зокрема, спір ної будівлі.

З урахуванням наведеного, в рахувавши на виконання вимог постанови Вищого господарсь кого суду України законодавч у базу, що регулювала правови й режим майна загальносоюзни х громадських організацій, я ке перебуває на території Ук раїни, зокрема, Закон України “Про підприємства, установи та організації союзного під порядкування, розташовані на території України”, суд прих одить до висновку про недове деність позивачем ствержува них ним підстав для застосув ання вказаних норм до спірни х відносин. Натомість, зворот нє вбачається з наявних у спр аві доказів.

При цьому, рішенням господа рського суду м. Києва від 24.07.2008 р . у справі №3/215 за позовом ТзОВ “ Центр розвитку нерухомості” до ФДМ України, за участю трет іх осіб - Національної спілк и художників України, РВ ФДМ У країни по Львівській області , Львівської обласної органі зації Національної спілки ху дожників України, Державної служби охорони культурної сп адщини при Міністерстві куль тури і туризму України, Львів ської міської ради, ОКП ЛОР “Б ТІ та ЕО”, Управління охорони історичного середовища Льві вської міської ради був визн аний недійсним наказ ФДМ Укр аїни №338 від 24.02.2004 р. “Щодо переда чі Львівського художньо-виро бничого комбінату Художньог о фонду УРСР у власність Наці ональної спілки художників У країни”, на підставі якого На ціональній спілці художникі в України було видано свідоц тво про право власності №П-693; к онстатовано недоведеність н алежності спірного будинку Н аціональній спілці художник ів України, встановлено, що з 2 6.06.1996 р. будинок не належав навіт ь Львівському художньо-вироб ничому комбінату, знищення с пірного будинку у встановлен ому порядку як аварійного. За значені висновки суду були п ідтверджені постановою Київ ського апеляційного господа рського суду від 01.10.2008р., постан овою Вищого господарського с уду України від 24.02.2009 р..

Як вбачається з ухвали Льві вської міської ради №755 від 29.05.19 97 р. “Про знос аварійного буди нку, що загрожує обвалом, на пл ощі Міцкевича, 9 та передачу зе мельної ділянки під забудову ”, з метою запобігання нещасн им випадкам, які можуть трапи тися внаслідок непрогнозова ного руйнування аварійного б удинку, що загрожує обвалом, н а площі Міцкевича, 9, затвердже но рішення виконкому Львівсь кої міської ради про знос заз наченого будинку. Згідно із п . 2 ухвали, комісію з питань оре нди та продажу у власність не житлових приміщень спільно і з утвореною комісією зобов' язано здійснити відбір орган ізації - забудовника на умов ах забезпечення інтересів ор ендарів, у тому числі Львівсь кої обласної організації Спі лки художників України. З мат еріалів справи та пояснень с торін вбачається, що будинок на площі Міцкевича, 9 у м. Львов і було знесено. Знищення об' єкту власності тягне за собо ю припинення права власності на нього.

Матеріали справи свідчать , що спірний будинок був знище ний повністю, залишки фундам ентів складають лише 3,75% питом ої ваги будинку, та й те, їх фіз ичний знос перевищує 80%. Зазна чені залишки не можуть самос тійно експлуатуватися. Це пі дтверджується, зокрема, висн овком експерта, іншими матер іалами справи та не заперечу валось сторонами. Зазначене, а також та обставина, що оскар жувана ухвала є правовим акт ом індивідуального характер у, яка вичерпує свою обов' яз ковість одноразовим застосу ванням, а відтак, після її вико нання припинила свою дію, поз ивачем не доведено наявність порушення нею його прав. По су ті позовних вимог вбачається , що вони стосуються права вла сності на знищений будинок.

Згідно зі ст. 20 ГК України, д ержава забезпечує захист пр ав і законних інтересів суб'є ктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має п раво на захист своїх прав і за конних інтересів, зокрема, шл яхом визнання повністю або ч астково недійсними актів орг анів державної влади та орга нів місцевого самоврядуванн я, актів інших суб'єктів, але л ише у випадку, якщо вони супер ечать законодавству та при ц ьому ущемляють права та зако нні інтереси суб'єкта господ арювання.

З державного акту про право власності на земельну ділян ку №422460, зареєстрованого 04.04.2005 р. та виданого на підставі дого вору купівлі-продажу земельн ої ділянки від 05.03.2005 р., укладени м із ВАТ “Львівнафтопродукт” , вбачається, що станом на дату розгляду справи власником з емельної ділянки, на який був розташований знесений будин ок, є ТзОВ “Центр розвитку нер ухомості”.

Крім того, знаходить підтве рдження і посилання відповід ача та третьої особи - 2 на необ хідність застосування строк у позовної давності. Матеріа ли справи безспірно свідчать , що позивачу було відомо про п рийняття оспорюваного акту о дразу при його прийнятті. Про токолом засідання Львівсько ї міської ради підтверджуєть ся участь у засіданні уповно важеної особи - І. Гавришке вича - директора Львівс ького художньо-виробничого к омбінату Спілки художників У країни. Таким чином, позива ч знав і не міг не знати про пр ийняття оспорюваного акту, п одальші дії щодо спірного бу динку тощо. Належних доказів поважності пропуску строку суду не надано, клопотань про його поновлення не надходил о. При цьому, про оскаржуван у ухвалу позивачу у будь-яком у випадку було відомо вже з 23.02. 2006 р. - дати винесення постано ви господарського суду Львів ської області у справі №1/64-9/28 ві д 11.01.-23.02.2006 р..

Згідно із ст. 257 ЦК України, за гальна позовна давність вста новлюється тривалістю в три роки. Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК Украї ни, перебіг позовної давност і починається від дня, коли ос оба довідалася або могла дов ідатися про порушення свого права або про особу, яка його п орушила. Згідно із ст. 256 ЦК Укра їни, позовна давність - це стро к, у межах якого особа може зве рнутися до суду з вимогою про захист свого цивільного пра ва або інтересу. Відповідно д о ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується суд ом лише за заявою сторони у сп орі, зробленою до винесення н им рішення. Сплив позовної да вності, про застосування яко ї заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позо ві.

Враховуючи вищенаведене, с уд приходить до висновку, що п озов не підлягає задоволенню . Судові витрати покладаютьс я на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 84, 85 ГПК Укр аїни, суд, -

вирішив:

у позові відмовити повн істю.

Суддя Костів Т.С.

Повний текст рішен ня суду оформлено і підписан о відповідно до вимог статті 84 ГПК України 21.03.2011 року.