Постанова

від 12.03.2011 по справі 25/221

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.                                                           Справа № 25/221  

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Білоконь Н. Д. , суддя  Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  не з'явився

третіх осіб - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи - Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (вх. № 315 П/1-18) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.10 року у справі № 25/221

за позовом Приватного підприємства "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка", с. Демидівка Кременчуцького району Полтавської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія  "Світанок", с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача - 1) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Кременчук Полтавської області, 2) Комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", м. Кременчук Полтавської області,  

про  усунення перешкод у здійсненні права користування та володіння майном  та визнання права власності на майно

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка" звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом  до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Світанок" про: 1)  визнання права власності на майно- будівлі свинарника, літнього табору, вагової, гаражу для автомашин, майстерні (кузні), критого току (три окремих будівлі за різними адресами), бригадної хати, кормоцеху, пункту штучного осіменіння, корівника, пилорами з обладнанням, які знаходяться АДРЕСА_4; 2) зобов’язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування і володіння  вказаним майном: розблокувати прохід на територію, де розміщуються ці приміщення шляхом демонтування огорожі та контрольно-пропускного  пункту;  забезпечити вільний доступ до приміщень; заборонити відповідачеві в подальшому вчиняти будь-які дії, спрямовані на порушення прав власності ПП "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка" на приміщення згідно з переліком.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.12.2010р. у справі № 25/221 (суддя Босий В.П.) позов задоволено  повністю: визнано  за Приватним підприємством "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка" право власності на нерухоме майно (за переліком). Зобов’язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Світанок" усунути перешкоди у здійсненні Приватним підприємством "Агрофірма імені Т.Г.Шевченка" права користування і володіння нежитловими приміщеннями - будівлі свинарника, літнього табору, вагової, гаражу для автомашин, майстерні (кузні), критого току бригадної хати, кормоцеху, пункту штучного осіменіння, корівника, пилорами з обладнанням, які знаходяться АДРЕСА_4.

Зобов’язано відповідача розблокувати прохід на територію, де розміщуються ці приміщення шляхом демонтування огорожі та контрольно-пропускного  пункту;  зобов’язати відповідача забезпечити вільний доступ позивача до приміщень; заборонено відповідачеві вчиняти будь-які дії, спрямовані на порушення прав власності ПП "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка" на приміщення згідно з переліком. Заборонено ПП "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка" встановлювати охорону на території, де розміщуються вказані приміщення, та у самих приміщеннях, встановлення огорожі на території, де розміщуються ці приміщення.

          Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, третя особа у справі, не погодився з цим рішенням місцевого господарського суду, оскільки вважає його  прийнятим з порушенням норм процесуального права. Просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог  відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що третя особа - ФОП ОСОБА_1 не повідомлявся місцевим господарським судом  належним чином про дату, час та місце судових засідань, а про судове засідання, призначене на 24.12.2010 року дізнався випадково від директора ТОВ АПК "Світанок" і у зв"язку з хворобою направив на адресу  місцевого господарського суду телеграму з клопотанням про відкладення справи та додав до неї копію листка непрацездатності, яке місцевий господарський суд безпідставно відхилив.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року апеляційну скаргу третьої особи - ФОП ОСОБА_1 було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на  24.02.2011 року на 10:30 год.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу  Харківського апеляційного господарського суду 22.02.2011 року, проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що поштовий конверт з копією позовної заяви було відправлено третій особі - ФОП ОСОБА_1 на адресу, за якою він зареєстрований і відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 17, частини 1 статті 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" вказана адреса вважається достовірною і може використовуватися у спорі іншими особами, доки до відомостей про таку адресу не буде внесено відповідні зміни.

А тому, як вказує позивач, оскільки поштовий конверт повернувся у зв"язку з тим, що за зазначеною у конверті адресою  ФОП ОСОБА_1 не проживає, і про зміну місцепроживання не повідомив  місцевий господарський суд та інших учасників спору, у ФОП ОСОБА_1  відсутні підстави стверджувати про неналежне повідомлення про дату час та місце розгляду справи.

Також, вказує на те, що апелянтом не надано жодних доказів порушення або неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального  та процесуального права.

В судове засідання 24.02.2011 року представники сторін та третіх осіб не з"явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102207904650, №6102207904669 та №6102207904642, про вручення позивачу, відповідачу та третій особі - КП" Кременчуцьке МБТІ" копій ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні, а також штамп на зворотньому боці вказаної ухвали про відправлення її копії сторонам та третім особам та є доказом належного повідомлення учасників спору про  дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту 3.5.2. Інструкції з діловодства в господарських судах України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 09.03.2011 року на 12:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотання апелянта - ФОП ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи у зв"язку із його знаходженням у відрядженні.

У судове засідання 09.03.2011 року представники сторін та третьої особи не з"явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні про відправлення її копії сторонам та третій особі та є доказом належного повідомлення учасників спору про  дату, час та місце судового засідання відповідно до пункту 3.5.2. Інструкції з діловодства в господарських судах України.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників сторін та третьої особи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів  дійшла висновку, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 23.07.2010 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області були прийняті рішення у справах № 2-835/10, № 2-843/10, № 2—846/10, № 2-830/10, № 2-836/10, № 2-844/10, № 2-840/10, № 2-838/10, № 2-829/10, № 2-831/10, № 2-841/10, № 2-847/10, згідно з якими за позивачем у даній справі було визнано право власності на будівлю свинарника, яка розташована по вулиці АДРЕСА_1; будівлю критого току, яка розташована по вулиці АДРЕСА_4; будівлю кормоцеху, яка розташована по АДРЕСА_5; будівлю бригадної хати, яка розташована по АДРЕСА_6; будівлю пункту штучного осіменіння, яка розташована по АДРЕСА_7; будівлю критого току, яка розташована по АДРЕСА_8: будівлю майстерні - кузні, яка розташована по АДРЕСА_9; будівлю пилорами з обладнанням, яка розташована по АДРЕСА_10; будівлю гаражу для автомашини, яка розташована по АДРЕСА_11; будівлю автовагової, яка розташована по АДРЕСА_12; будівлю літнього табору, яка розташована по вулиці АДРЕСА_1, будівлю корівника, яка розташована по вулиці АДРЕСА_2; будівлю критого току, яка розташована по АДРЕСА_3.

Право власності позивача на вказане нерухоме майно було зареєстроване у реєстрі прав власності на наступне нерухоме майно, про що Комунальним підприємством «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» видані витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно: №27077383 від 20.08.2010р. - будівлю свинарника, №27074609 від 19.08.2010р. - будівлю критого току, №27077189 від 20.08.2010р. - будівлю кормоцеху, №27074755 від 19.08.2010р. - будівлю бригадної хати, №27076840 від 20.08.2010р. - будівлю пункту штучного осіменіння, №27074719 від 20.08.2010р.- будівлю критого току, №27074572 від 20.08.2010р. - будівлю майстерні-кузні, №27074633 від 19.08.2010р. - будівлю пилорами з обладнанням, №27116144 від 26.08.2010р. - будівлю гаража для автомашини, №27074524 від 19.08.2010р. - будівлю автовагової, №27074555 від 19.08.2010р. - будівлю літнього табору, №27076718 від 20.08.2010р. - будівлю коровника, №27074691 від 19.08.2010р. - будівлю критого току.

28.08.2009 року між Приватним підприємством "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка", продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова компанія "Світанок", покупцем, було підписано договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого продавець передає  покупцеві майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, а саме: корівник-свинарник, корівник, критий тік, бригадну хату, пилораму, асфальтну площадку 50%, пункт штучного осіменіння, гараж для автомашин, кормоцех, літній табір, критий тік, ЗАВ-20, силососховище, майстерню-кузню, вигульну площадку, автовісову.

Згідно з пунктами 2.1 та 2.2 вказаного договору  ТОВ «АПК «Світанок»в 10 денний строк прийняло від ПП "Агрофірма ім.Т.Г.Шевченка»вищезазначені об‘єкти, про що   сторонами було складено та підписано спільною комісією  акт приймання-передачі об'єктів від 28 серпня 2009 року.

Відповідно до  пункту 2.4 договору купівлі-продажу від 28.08.2009 року  ПП «Агрофірма  ім.Т.Г.Шевченка»повинно було здійснити оформлення права власності за покупцем в органах МБТІ на ТОВ «АПК «Світанок»за власний рахунок.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на наступне.

10.10.2010 року позивачем складено акт про недопуск представників позивача до вищевказаних будівель та приміщень, в якому зазначено, що 10.10.2010 року о 16 годині в с. Радочини Кременчуцького району Полтавської області співробітники приватного охоронного агентства, які діють в інтересах і за дорученням ТОВ АПК «Світанок»та його керівника Гостєва С.В., не допустили представників ПП «Агрофірма Т.Г. Шевченка»в приміщення, які належать на праві власності останньому. В акті наведено перелік будівель, в які не були допущені представники позивача. Вказаний перелік будівель відповідає майну, щодо якого заявлено позов. Акт підписаний директором Шкірко В.М., головним бухгалтером Найдьон Л.В. підприємства-позивача, а також депутатом Демидівської сільської ради Коваленко А.І.

Обставини, викладені в акті від 10.10.2010р., не заперечуються представниками відповідача, які в судовому засіданні пояснили, що, на їх думку, позивач вже не є власником спірного майна і тому представники відповідача не визнають за позивачем право власності на спірне майно внаслідок продажу спірного майна за договором, укладеним у простій письмовій формі.   

Станом на момент розгляду справи, право власності на спірне майно зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за позивачем, про що свідчить надана КП «КМБТІ»інформаційна довідка з Реєстру прав власності на нерухоме майно за вих. №61/6963 від 22.12.2010р.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов’язків, передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Також, господарським судом першої інстанції встановлено, що право власності на спірне майно визнано за позивачем вищенаведеними рішеннями Кременчуцького районного суду від 23.07.2010 року.

Згідно з частиною 4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Відповідно до пунктів 5 частини 1 статті  19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Протягом 19-26.08.2010р. право власності на спірне майно було зареєстроване КП «КМБТІ»за позивачем.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

А тому, місцевий господарський суд не прийняв до уваги на підставі статей 215, 216, 220 Цивільного кодексу України посилання відповідача в обґрунтування невизнання позову на укладений в простій письмовій формі договір купівлі-продажу (без дати), згідно з яким позивач зобов’язався передати у власність відповідача майно, найменування якого частково збігається із найменуваннями спірного майна, зазначеними у вищевказаних рішеннях Кременчуцького районного суду від 23.07.2010р., і яке згідно з договором розташоване АДРЕСА_1

З аналогічних правових підстав (ст.ст.215, 216, 220 ЦК), а також приймаючи до уваги факт не набуття відповідачем права власності на спірне майно, місцевим господарським судом не було взято до уваги підписаний відповідачем та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 та складений  у простій письмовій формі договір від 12.08.2010р., згідно з яким відповідач зобов’язався передати спірне майно у власність третьої особи  –  Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

Посилання відповідача на сплату грошових коштів позивачу в оплату за спірне майно, за відсутності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу спірного майна, також на думку господарського суду першої інстанції не є підставою для припинення права власності позивача на спірне майно та виникнення такого права у відповідача.

При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що в разі передачі коштів, відповідач не позбавлений права вимагати від позивача повернення коштів як отриманих без належної правової підстави (стаття 1212 Цивільного кодексу України), оскільки відповідач не скористався правом пред’явлення зустрічного позову, вимоги про повернення коштів у даному провадженні місцевим господарським судом не розглядались.   

З посиланням на положення частини 1,  пунктів 1, 3 частини 2 статті 16, статей 338, 391, 392 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, позивач надав належні докази в обґрунтування позову, а відповідач безпідставно не визнає за позивачем права власності на спірне майно, і неправомірно володіє та користується спірним майном, не допускаючи представників позивача до спірних будівель.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, зважаючи на таке.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що  третя особа - ФОП ОСОБА_1 не повідомлявся місцевим господарським судом  належним чином про дату, час та місце судових засідань, а про судове засідання, призначене на 24.12.2010 року дізнався випадково від директора ТОВ АПК "Світанок" і у зв"язку з хворобою направив на адресу  місцевого господарського суду телеграму з клопотанням про відкладення справи та додав до неї копію листка непрацездатності, яке місцевий господарський суд безпідставно відхилив.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою  господарського суду Харківської області від 14.12.2010 року у даній справі було залучено до участі у справі як третю особу Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_13) та зобов"язано позивача направити йому копію позовної заяви, а також відкладено розгляд справи на 24.12.2010 року на 9:30 год..

Вказана ухвала була направлена третій особі ФОП ОСОБА_1 за адресою, за якою вказана третя особа зареєстрована : 39600, АДРЕСА_13  і відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 17, частини 1 статті 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" вказана адреса вважається достовірною і може використовуватися у спорі іншими особами, доки до відомостей про таку адресу не буде внесено відповідні зміни.

Однак, поштовий конверт із копією зазначеної ухвали місцевого господарського суду повернувся із відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

А тому, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України на господарський суд не покладено обов"язку з"ясування фактичної адреси сторін, позивач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце судового засідання 14.12.2010 року належним чином.

Крім того, за вказаною адресою Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 позивачем було направлено  поштовий конверт з копією позовної заяви, який  повернувся у зв"язку з тим, що за зазначеною у конверті адресою  ФОП ОСОБА_1 не проживає, і про зміну місцепроживання не повідомив  місцевий господарський суд та інших учасників спору.

А тому, на думку колегії суддів, у апелянта відсутні підстави стверджувати про неналежне повідомлення його про дату час та місце розгляду справи та про ненаправлення йому копії позовної заяви.

Посилання апелянта на безпідставне відхилення місцевим господарським судом  його клопотання про відкладення розгляду справи, на думку колегії суддів, є необгрунтованим, так як  апелянтом у вказаному клопотання не було зазначено з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, яким чином нез"явлення представника відповідача унеможливить розгляд даної справи.

Доводів щодо порушення або неправильного застосування місцевим господарським судом норм матеріального  та процесуального права апелянтом в апеляційній скарзі наведено не було.

Однак, відповідно до частини 2  статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скаргиі перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду  у повному обсязі.

Колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасування з наступних підстав.

Згідно з статтею 17 Цивільного кодексу України підставами для судового захисту цивільного права є його порушення, оспорювання або невизнання.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом вказаних статей, звертаючись  до суду з позовом, особа має обгрунтувати порушення свого права або інтересу стосовно предмету спору.

Як свідчать матеріали справи, 23.07.2010 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області були прийняті рішення у справах № 2-835/10, № 2-843/10, № 2—846/10, № 2-830/10, № 2-836/10, № 2-844/10, № 2-840/10, № 2-838/10, № 2-829/10, № 2-831/10, № 2-841/10, № 2-847/10, згідно з якими за позивачем у даній справі було визнано право власності на будівлю свинарника, яка розташована по вулиці АДРЕСА_1; будівлю критого току, яка розташована по вулиці АДРЕСА_4; будівлю кормоцеху, яка розташована по АДРЕСА_5; будівлю бригадної хати, яка розташована по АДРЕСА_6; будівлю пункту штучного осіменіння, яка розташована по АДРЕСА_7; будівлю критого току, яка розташована по АДРЕСА_8: будівлю майстерні - кузні, яка розташована по АДРЕСА_9; будівлю пилорами з обладнанням, яка розташована по АДРЕСА_10; будівлю гаражу для автомашини, яка розташована по АДРЕСА_11; будівлю автовагової, яка розташована по АДРЕСА_12; будівлю літнього табору, яка розташована по вулиці АДРЕСА_1, будівлю корівника, яка розташована по вулиці АДРЕСА_2; будівлю критого току, яка розташована по АДРЕСА_3.

Як вже було зазначено вище, право власності позивача на вказане нерухоме майно було зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно, про що Комунальним підприємством «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації»видані витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно: №27077383 від 20.08.2010р. - будівлю свинарника, №27074609 від 19.08.2010р. - будівлю критого току, №27077189 від 20.08.2010р. - будівлю кормоцеху, №27074755 від 19.08.2010р. - будівлю бригадної хати, №27076840 від 20.08.2010р. - будівлю пункту штучного осіменіння, №27074719 від 20.08.2010р. - будівлю критого току, №27074572 від 20.08.2010р. - будівлю майстерні-кузні, №27074633 від 19.08.2010р. - будівлю пилорами з обладнанням, №27116144 від 26.08.2010р. - будівлю гаража для автомашини, №27074524 від 19.08.2010р. - будівлю автовагової, №27074555 від 19.08.2010р. - будівлю літнього табору, №27076718 від 20.08.2010р. - будівлю коровника, №27074691 від 19.08.2010р. - будівлю критого току.

Відповідно до частини 2 статті  20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»розділ  державного  реєстру  прав  та  реєстраційна справа закриваються на підставі відповідного рішення державного реєстратора.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази прийняття державним реєстратором рішення про закриття розділу  державного  реєстру  щодо права власності позивача на спірне майно і учасниками даного спору такі докази не надавалися.

Окрім цього, право власності позивача на спірне майно  було зареєстровано на підставі рішень  Кременчуцького районного суду Полтавської області про визнання за ним права власності на це майно, які не було скасовано у встановленому законодавством порядку.

А тому, подаючи позов про визнання права власності на спірне майно в рамках даної справи, позивач не довів, яким чином це призведе до захисту цього права за наявності рішень  Кременчуцького районного суду Полтавської області, яким така вимога вже була задоволена.

Отже, позивач не довів факту невизнання оспорювання або порушення з боку відповідача  його права власності на вказане майно.

Посилання місцевого господарського суду на те, що відповідач не визнає права позивача на спірне майно, неправомірно володіючи та користучись ним та не допускаючи представників позивача до спірних будівель, не може вважатися обгрунтованим, оскільки таке користування та володіння відповідачем спірним майном здійснюється  з відома та за згодою позивача, який підписав з відповідачем договір купівлі-продажу  від 28.08.2009 року, передав вказане майно по акту приймання-передачі, який було підписано спільною комісією сторін.

При цьому,  слід зазначити, що відповідно до  пункту 2.4 договору купівлі-продажу від 28.08.2009 року  Приватне підприємство «Агрофірма  ім.Т.Г.Шевченка»повинно було здійснити оформлення права власності  в органах МБТІ на ТОВ «АПК «Світанок»за власний рахунок, що  охоплює виконання дій щодо нотаріального оформлення договору купівлі-продажу та його державної реєстрації, чого позивачем здійснено не було.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, користування та володіння спірним майном відповідачем свідчить не про оспорювання або невизнання права власності позивача на спірне майно, а про існування між позивачем та відповідачем правовідносин щодо укладення договору купівлі-продажу від 28.08.2009 року та приведенням його у відповідність до вимог статті 220, частини 3 статті 640, статті  657 Цивільного кодексу України, згідно з якими договір купівлі-продажу нерухомого майна може вважатися укладеним та дійсним лише після його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, вимоги яких з вини позивача не виконано.

Посилання позивача та місцевого господарського суду на  акт про недопуск представників позивача до спірних будівель та приміщень від 10.10.2010 року, на думку колегії суддів, є необгрунтованим, оскільки вказаний акт був складений лише представниками позивача та депутатом  Демидівської сільської ради Коваленко А.І. за відсутності жодного повноважного представника позивача.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.2010р. у справі № 25/221 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                   (підпис)                                           Сіверін В. І.

Суддя                                          (підпис)                                           Білоконь Н. Д.  

Суддя                                          (підпис)                                           Терещенко О.І.  

Повний текст постанови складено 14.03.2011 року.

Згідно з оригіналом

   секретар суду                                                Мухіна Н.Ю.                                 

  15.03.11