Постанова

від 17.05.2011 по справі 25/221

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "17" травня 2011 р.                                                                                    

Справа № 25/221  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Демидової А.М. –головуючий,

Жукової Л.В.,

Коваленко С.С.,

розглянувши касаційну скаргу

Приватного підприємства "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка"

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду

від 09.03.2011 р.

у справі

№ 25/221 господарського суду Полтавської області

за позовом

Приватного підприємства "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка"

до

ТОВ "Аграрно-промислова компанія "Світанок"

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

2. Комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації"

про

усунення перешкод у здійсненні права користування та володіння майном та визнання права власності на майно

                   в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: ОСОБА_2. (дов. від 08.05.11 р. № 34);

відповідача: ОСОБА_3 (дов. від 12.05.11 р. б/н);

3-х осіб: не з'явилися

                                                                    ВСТАНОВИВ:

       Приватне підприємство "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ "Аграрно-промислова компанія "Світанок" про визнання права власності на майно: будівлі свинарника, літнього табору, вагової, гаражу для автомашин, майстерні (кузні), критого току (три окремих будівлі за різними адресами), бригадної хати, кормоцеху, пункту штучного осіменіння, корівника, пилорами з обладнанням, які знаходяться по вул. Колективній, с. Радоничи, Кременчуцького району, Полтавської області; зобов’язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування і володіння вказаним майном: розблокувати прохід на територію, де розміщуються ці приміщення шляхом демонтування огорожі та контрольно-пропускного  пункту;  забезпечити вільний доступ до приміщень; заборонити відповідачеві в подальшому вчиняти будь-які дії, спрямовані на порушення прав власності ПП "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка" на приміщення згідно з переліком.                  Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.12.2010 р. у справі                № 25/221 (суддя: Босий В.П.) позов задоволено повністю, визнано за ПП "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка" право власності на нерухоме майно (за переліком), зобов’язано                      ТОВ "Аграрно-промислова компанія "Світанок" усунути перешкоди у здійсненні                     ПП "Агрофірма імені Т.Г.Шевченка" права користування і володіння нежитловими приміщеннями - будівлі свинарника, літнього табору, вагової, гаражу для автомашин, майстерні (кузні), критого току бригадної хати, кормоцеху, пункту штучного осіменіння, корівника, пилорами з обладнанням, які знаходяться по вул. Колективній, с. Радоничи, Кременчуцького району, Полтавської області.

         Зобов’язано відповідача розблокувати прохід на територію, де розміщуються ці приміщення шляхом демонтування огорожі та контрольно-пропускного пункту; зобов’язати відповідача забезпечити вільний доступ позивача до приміщень; заборонено відповідачеві вчиняти будь-які дії, спрямовані на порушення прав власності ПП "Агрофірма імені                   Т.Г. Шевченка" на приміщення згідно з переліком, заборонено ПП "Агрофірма імені                   Т.Г. Шевченка" встановлювати охорону на території, де розміщуються вказані приміщення, та у самих приміщеннях, встановлення огорожі на території, де розміщуються ці приміщення.          

          Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, який є третьою особою у справі, не погодившись із рішенням господарського суду Полтавської області від 24.12.2010 р. у справі № 25/221, подав апеляційну скаргу до Харківського апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати зазначене рішення та відмовити ПП "Агрофірма імені                           Т.Г. Шевченка" у задоволенні позовних вимог.

            Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р. у справі        № 25/221 (головуючий суддя: Сіверін В.І., судді: Н.Д. Білоконь, О.І. Терещенко) задоволено апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.2010 р. у справі № 25/221.

           У зазначеному рішенні колегія суддів зазначила, що господарський суд Полтавської області, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення  для справи та порушив норми матеріального права.

     Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної інстанції,                           ПП "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р. у справі № 52/218 скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 24.12.2010 р.

     В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми чинного законодавства.

         ПП "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка" подало клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи Договір оренди від 16.05.2011 р. № 01-11, Угоду про врегулювання спору від 15.05.2011 р. та задовольнити касаційну скаргу позивача.

         ТОВ "Аграрно-промислова компанія "Світанок" подало відзив на касаційну скаргу              ПП "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка", у якому визнає вимоги зазначеної касаційної скарги.

         Комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" подало клопотання з проханням розглядати справу без участі представника підприємства.

Заслухавши представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно з ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

         Як досліджено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 23.07.2010 р. Кременчуцьким районним судом Полтавської області були прийняті рішення у справах № 2-835/10, № 2-843/10, № 2-846/10, № 2-830/10, № 2-836/10, № 2-844/10, № 2-840/10, № 2-838/10, № 2-829/10, № 2-831/10, № 2-841/10, № 2-847/10, згідно з якими за позивачем у даній справі було визнано право власності на будівлю свинарника, яка розташована по вулиці Колективній, б. 1-А, в с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області; будівлю критого току, яка розташована по вулиці Колективній, б. 7-А, в с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області; будівлю кормоцеху, яка розташована по вулиці Колективній, б. 2-Е, в с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області; будівлю бригадної хати, яка розташована по вулиці Колективній, б. 7-В, в с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області; будівлю пункту штучного осіменіння, яка розташована по вулиці Колективній, б. 2-Д, в с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області; будівлю критого току, яка розташована по вулиці Колективній, б. 7-Г. в с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області: будівлю майстерні - кузні, яка розташована по вулиці Колективній, б. 5-Б в с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області; будівлю пилорами з обладнанням, яка розташована по вулиці Колективній, б. 5-А, в с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області; будівлю гаражу для автомашини, яка розташована по вулиці Колективній, б. 3 в с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області; будівлю автовагової, яка розташована по вулиці Колективній, б. 7-Е, в с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області; будівлю літнього табору, яка розташована по вулиці Колективній, б. 1-А, в с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області, будівлю корівника, яка розташована по вулиці Колективній, б. 2-Г с. Радоничи Кременчуцького району Полтавської області; будівлю критого току, яка розташована по вулиці Колективній, б. 7-Б, в с. Радочини Кременчуцького району Полтавської області.

Право власності позивача на вказане нерухоме майно було зареєстроване у реєстрі прав власності на наступне нерухоме майно, про що КП "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" видані витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно: № 27077383 від 20.08.2010 р. - будівлю свинарника, № 27074609 від 19.08.2010 р. - будівлю критого току, № 27077189 від 20.08.2010 р. - будівлю кормоцеху, № 27074755 від 19.08.2010 р. - будівлю бригадної хати, № 27076840 від 20.08.2010 р. - будівлю пункту штучного осіменіння,                       № 27074719 від 20.08.2010 р.- будівлю критого току, № 27074572 від 20.08.2010 р. - будівлю майстерні-кузні, № 27074633 від 19.08.2010 р. - будівлю пилорами з обладнанням, № 27116144 від 26.08.2010 р. - будівлю гаража для автомашини, № 27074524 від 19.08.2010 р. - будівлю автовагової, № 27074555 від 19.08.2010 р. - будівлю літнього табору, № 27076718 від 20.08.2010 р. - будівлю коровника, № 27074691 від 19.08.2010 р. - будівлю критого току.

28.08.2009 р. між ПП "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка" (продавцем) та ТОВ "Аграрно-промислова компанія "Світанок" (покупцем) було підписано договір купівлі-продажу, згідно з умовами якого продавець передає покупцеві майно, яке знаходиться за адресою: с. Радочини, Кременчуцький район, Полтавська область, вул. Колективна, а саме: корівник-свинарник, корівник, критий тік, бригадну хату, пилораму, асфальтну площадку 50%, пункт штучного осіменіння, гараж для автомашин, кормоцех, літній табір, критий тік, ЗАВ-20, силососховище, майстерню-кузню, вигульну площадку, автовісову.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 зазначеного договору ТОВ "Аграрно-промислова компанія "Світанок" в 10-денний строк прийняло від ПП "Агрофірма ім.Т.Г.Шевченка" вищезазначені об‘єкти, про що сторонами було складено та підписано спільною комісією акт приймання-передачі об'єктів від 28.08.2009 р.

         Пунктом 2.4 договору купівлі-продажу від 28.08.2009 р. передбачено, що                             ПП "Агрофірма  ім. Т.Г.Шевченка" повинно було здійснити оформлення права власності за покупцем в органах МБТІ на ТОВ "АПК "Світанок" за власний рахунок.

          10.10.2010 р. позивачем було складено акт про недопуск представників позивача до вищевказаних будівель та приміщень, в якому зазначено, що 10.10.2010 р. о 16 год. в               с. Радочини Кременчуцького району Полтавської області співробітники приватного охоронного агентства, які діють в інтересах і за дорученням ТОВ "Аграрно-промислова компанія "Світанок" та його керівника Гостєва С.В. не допустили представників                           ПП “Агрофірма Т.Г. Шевченка” в приміщення, які належать на праві власності останньому. В акті наведено перелік будівель, в які не були допущені представники позивача. Вказаний перелік будівель відповідає майну, щодо якого заявлено позов. Акт підписаний директором Шкірко В.М., головним бухгалтером Найдьон Л.В. підприємства-позивача, а також депутатом Демидівської сільської ради Коваленко А.І.

Станом на момент розгляду справи, право власності на спірне майно зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за позивачем, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно, наданої КП “КМБТІ” за вих. № 61/6963 від 22.12.2010 р.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно зі статтею 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

 Частиною другою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі, коли право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Протягом 19.08.2010-26.08.2010 р.р. право власності на спірне майно було зареєстровано за позивачем.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

А тому місцевий господарський суд не прийняв до уваги на підставі статей 215, 216, 220 Цивільного кодексу України посилання відповідача в обґрунтування невизнання позову на укладений в простій письмовій формі договір купівлі-продажу (без дати), згідно з яким позивач зобов’язався передати у власність відповідача майно, найменування якого частково збігається із найменуваннями спірного майна, зазначеними у вищезазначених рішеннях Кременчуцького районного суду від 23.07.2010 р., і яке згідно з договором розташоване в                с. Радочини Кременчуцького району.

Зважаючи на аналогічні правові підстави ст.ст. 215, 216, 220 ЦК України, а також приймаючи до уваги факт не набуття відповідачем права власності на спірне майно, місцевим господарським судом не було взято до уваги підписаний відповідачем та Фізичною особою –підприємцем Шимківим Ю.С. та складений  у простій письмовій формі договір від               12.08.2010 р., згідно з яким відповідач зобов’язався передати спірне майно у власність третьої особи  – Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

З посиланням на положення частини першої, пунктів 1, 3 частини другої статті 16, статей 338, 391, 392 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, позивач надав належні докази в обґрунтування позову, а відповідач безпідставно не визнає за позивачем права власності на спірне майно, і неправомірно володіє та користується спірним майном, не допускаючи представників позивача до спірних будівель.

Однак, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду обгрунтовано не погодилась з такими висновками, зважаючи на наступне.

В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що третя особа - ФОП ОСОБА_1 не повідомлявся місцевим господарським судом належним чином про дату, час та місце судових засідань, а про судове засідання, призначене на 24.12.2010 р. дізнався випадково від директора ТОВ "Аграрно-промислова компанія "Світанок" і у зв'язку з хворобою направив на адресу  місцевого господарського суду телеграму з клопотанням про відкладення справи та додав до неї копію листка непрацездатності, яке місцевий господарський суд безпідставно відхилив.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2010 р. у даній справі було залучено до участі у справі як третю особу Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 та зобов'язано позивача направити йому копію позовної заяви, а також відкладено розгляд справи на 24.12.2010 р. на 9:30 год.

Зазначена ухвала була направлена третій особі ФОП ОСОБА_1 за адресою, за якою зареєстрована вказана третя особа (39600, АДРЕСА_1).

Поштовий конверт із копією зазначеної ухвали місцевого господарського суду повернувся із відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає".

Зважаючи на те, що нормами Господарського процесуального кодексу України на господарський суд не покладено обов'язку з'ясування фактичної адреси сторін, позивач вважається таким, що повідомлений про дату, час та місце судового засідання 14.12.2010 р. належним чином.

Крім того, за вказаною адресою Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 позивачем було направлено  поштовий конверт з копією позовної заяви, який  повернувся у зв'язку з тим, що за зазначеною адресою ФОП ОСОБА_1 не проживає, і про зміну місцепроживання не повідомив місцевий господарський суд та інших учасників спору.

Зважаючи на викладене, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, у ФОП              ОСОБА_1 були відсутні підстави стверджувати про неналежне повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи та про ненаправлення йому копії позовної заяви, крім того, його посилання на безпідставне відхилення місцевим господарським судом поданого ним клопотання про відкладення розгляду справи, є необґрунтованим, оскільки у вказаному клопотанні не було зазначено з урахуванням вимог ст. 77 ГПК України, яким чином нез'явлення представника відповідача унеможливить розгляд даної справи.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про те, що рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статті 17 Цивільного кодексу України підставами для судового захисту цивільного права є його порушення, оспорювання або невизнання.

         Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом положень зазначених статей, звертаючись до суду з позовом, особа має обґрунтувати порушення свого права або інтересу стосовно предмету спору.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розділ державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються на підставі відповідного рішення державного реєстратора.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази прийняття державним реєстратором рішення про закриття розділу державного реєстру щодо права власності позивача на спірне майно і учасниками даного спору такі докази не надавалися.

Крім цього, право власності позивача на спірне майно було зареєстровано на підставі рішень Кременчуцького районного суду Полтавської області про визнання за ним права власності на це майно, які не було скасовано у встановленому законодавством порядку.

А тому, подаючи позов про визнання права власності на спірне майно в рамках даної справи, позивач не довів, яким чином це призведе до захисту цього права за наявності рішень Кременчуцького районного суду Полтавської області, яким така вимога вже була задоволена.     

Зважаючи на викладене, позивач не довів факту невизнання оспорювання або порушення з боку відповідача  його права власності на вказане майно.

Крім того, слід зазначити, що пунктом 2.4 договору купівлі-продажу від 28.08.2009 р. ПП “Агрофірма  ім. Т.Г.Шевченка” повинно було здійснити оформлення права власності в органах МБТІ на ТОВ "Аграрно-промислова компанія "Світанок" за власний рахунок, що охоплює виконання дій щодо нотаріального оформлення договору купівлі-продажу та його державної реєстрації, чого позивачем здійснено не було.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

  Статтею 220 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

 Відповідно до частини третьої статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

 Отже, користування та володіння спірним майном відповідачем свідчить не про оспорювання або невизнання права власності позивача на спірне майно, а про існування між позивачем та відповідачем правовідносин щодо укладення договору купівлі-продажу від 28.08.2009 р. та приведенням його у відповідність до вимог статті 220, частини третьої статті 640 та статті 657 Цивільного кодексу України, згідно з якими договір купівлі-продажу нерухомого майна може вважатися укладеним та дійсним лише після його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, вимоги яких з вини позивача не виконано.

          Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

      Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

      За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

      З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

       Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма імені Т.Г. Шевченка залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.03.2011 р. у справі               № 25/221 залишити без змін.

Головуючий

Демидова А.М.

Судді

Жукова Л.В.

Коваленко С.С.