Рішення

від 14.03.2011 по справі 37/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/74

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

14.03.11 р.                                                                                    Справа № 37/74                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Маріупольського благодійного фонду „Будинок моряка”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 25335472

про: стягнення неустойки в розмірі 62311,05грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Нікульська А.О. (за довіреністю №114 від 16.12.2010р.);

від Відповідача  - не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 14.03.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач)  звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Маріупольського благодійного фонду „Будинок моряка”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про стягнення неустойки в розмірі 62311,05грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення орендних правовідносин за договором оренди №1187/2004 від 01.06.2004р. у зв'язку із відмовою в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, що було встановлено в межах справи №37/282пн та ухиленням Відповідача від своєчасного повернення орендованого майна, внаслідок чого була нарахована стягувана неустойка за період з жовтня 2009р. по 17 вересня 2010р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №1187/2004 від 01.06.2004р. з додатками та додатковою угодою до нього; розрахунок неустойки; акт приймання передачі від 01.06.2004р.; лист від 30.12.2010р. №35-04/528; акт приймання передачі майна від 17.09.2010р.; лист від 27.12.2010р. №11-06-03-14348  з доказом отримання; лист від 04.11.2009р. №11-06-03-12218; лист від 22.09.2009р. №11-06-04-10490; лист – вимогу Орендодавця від 15.02.2011р. №11-06-03-01668 про сплату наявної заборгованості та неустойки.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 17,27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 526, 611, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232, ч.4 ст. 284, ст. 287 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4-1,12, 13, 15, 35, 54 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи на виконання вимог суду (а.с.а.с.54-66).

Відповідач надав відзив №1 від 03.03.2011р. (а.с.а.с.39-41), в якому підтвердив закінчення орендних правовідносин з позивачем 09.09.2009р. та повернення об'єкту оренди балансоутримувачу за актом від 17.09.2010р.

Відповідачем надані витребувані судом документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.38, 42-49), а також клопотання №2 від 03.03.2011р. (а.с.37) про здійснення розгляду позову без нього.   

Представник Позивача у судовому засіданні 14.03.2011р. підтримав заявлені вимоги та наполягав на вирішенні спору за наявними в матеріалах справи документами.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача у судовому засіданні не перешкоджає розгляду, оскільки за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2004р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №1187/2004 (а.с.а.с. 7-10), згідно п.п. 1.1, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно – нежитлові приміщення, загальною площею 385,4 кв. м., розміщені за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адм. Луніна, 5, що знаходиться на балансі Маріупольського державного морського торгівельного порту (Балансоутримувач), з метою розміщення благодійного фонду „Будинок моряка” , строком до 31.12.2004р.

Відповідно до п.п. 2.4, 5.7 договору у разі його  припинення (розірвання) Орендар  зобов'язаний повернути Балансоутримувачу або юридичній особі, вказаної Орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання, а п. 2.5. договору покладає обов'язок зі складання такого акту на сторону, яка передає майно.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобов'язання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку -  березень 2004р. –  становить 172,83, що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між  Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 70% та 30% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

01.06.2004р. відповідно до умов п. 2.1. договору приміщення було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.12).

26.02.2007р. сторонами підписана додаткова угода № 1 до договору (а.с.13), якою сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати, встановивши його виходячи із суми плати за базовий місяць – січень 2007р. – 1638,84 гривень.

Після закінчення визначеного договором строку його дії орендні правовідносин сторін вісім разів автоматично продовжувалися на той же строк і на тих же умовах за відсутністю заяв про зміну або припинення договору – до 08.09.2009р.

Листом №11-06-04-10490 від 22.09.2009р. (а.с.24), отриманим Відповідачем 28.09.2009р. (а.с.25), Орендодавець  повідомив Орендаря  про закінчення 09.09.2009р. строку дії договору оренди та необхідністю термінового повернення орендованого майна балансоутримувачу, оскільки термін дії договору продовжуватися не буде.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.12.2009р. №37/282пн (а.с.а.с.54-57), залишеним в силі постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2010р. (а.с.а.с.58,59) задоволені позовні вимоги Балансоутримувача – зобов'язано Благодійний фонд” Будинок моряка” протягом 15 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили звільнити нерухоме майно – нежитлові приміщення загальною площею 385,4кв.м., розміщені за адресою: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адм. Луніна, 5 та повернути вказані приміщення Державному підприємству „Маріупольський морський торговельний порт”.

Як вбачається із змісту означеного рішення судом було встановлено припинення між сторонами орендних правовідносин за договором №1187/2004 від 01.06.2004р. з 09.09.2009р.  саме у зв'язку із запереченнями Орендодавця проти подальшого продовження договору, висловлених у листі  №11-06-04-10490 від 22.09.2009р.

Рішенням Господарського суду Донецької області у справі №32/17 (а.с.а.с.65, 66) задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до Благодійного фонду „Будинок моряка” про стягнення неустойки в сумі 340 грн., нарахованої в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України у зв'язку з відмовою останнього повертати об'єкт оренди за договором  №1187/2004 від 01.06.2004р.

17.09.2010р. об'єкт оренди був повернутий Відповідачем Балансоутримувачу за відповідним актом приймання-передачі  (а.с.16), про який Балансоутримувач повідомив Орендодавця листом від 30.12.2010р. №35-04/528 (а.с.15).

Листом №11-06-03-01668 від 15.02.2011р. (а.с.а.с. 27, 28), надісланим цього ж дня  (а.с.а.с.31-34) Позивач повідомив Відповідача про необхідність сплатити неустойку за прострочення повернення майна, нарахованої за період з жовтня 2009р. по 17.09.2010р. у сумі 62311,05грн.

У зв'язку із невиконанням цієї вимоги щодо сплати неустойки Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у відзиві №1 від 03.03.2011р. (а.с.а.с.39-41) підтвердив покладені в основу позовних вимог обставини припинення орендних правовідносин та повернення об'єкту оренди.  

Як вбачається із складеного Позивачем розрахунку позовних вимоги (а.с.6), стягнута в межах справи №32/17 неустойка  була нарахована за 2 дні вересня 2009р., і у сукупності із заявленої в межах цієї справи неустойкою за період з 01.10.2009р. по 17.09.2010р. станом на 14.02.2011р. (а.с.а.с.29, 30) становить 62651,05грн. і є не сплаченою.    

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, з урахуванням такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у зв'язку із відмовою від подальшого продовження договору.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема – Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №1187/2004 від 01.06.2004р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема,  договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобов'язаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №1187/2004 від 01.06.2004р. є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно  володіння та користування об'єктом оренди та обов'язку із повернення  цього об'єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі – користуватися об'єктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Частина 2 ст. 291 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає закінчення строку договору оренди, на який його було укладено, у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин.

Зважаючи на встановлені під час розгляду справ   №37/282пн  та №32/17 обставини, суд розцінює закінчення 09.09.2009р. строку договору оренди №1187/2004 від 01.06.2004р. преюдиціальним фактом у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а наявність заперечень Орендодавця проти подальшого продовження підставою, що унеможливлює застосування положень ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 764 Цивільного кодексу України.

Таким чином, орендні правовідносини між сторонами за договором №1187/2004 від 01.06.2004р. припинились 09.09.2009р., і саме з цієї дати Відповідач втратив правові підстави для подальшого володіння і користування об'єктом оренди та мав вжити заходів з його повернення балансоутримувачу або визначений Орендодавцем особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” наслідком припинення договору оренди є обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди на умовах, визначених у договорі. Аналогічні положення щодо обов'язку повернення із вказівкою на негайність його здійснення закріплені і в ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та безпосередньо визначені в договорі.

Таким чином, Відповідач на мав жодних правових підстав ухилятися від повернення майна відповідно до умов договору.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються належним виконанням. Втім, як вбачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі орендоване майно було повернуте лише 17.09.2010р. Таке неналежне виконання зобов'язання щодо строків повернення майна є його порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – вважається таким, що прострочив виконання обов'язку з повернення майна у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Стаття  611 Цивільного кодексу України визначає настання передбачених законом або договором наслідків порушення зобов'язань.  В свою чергу, за змістом ч. 2 ст. 785 цього Кодексу  у разі невиконання наймачем обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 01.10.2009р. по 17.09.2010р. (який не був охоплений рішення у справі №32/17).

Означене право було реалізоване Позивачем листом №11-06-03-01668 від 15.02.2011р., що у світлі кореспондуючого зв'язку між правом та обов'язком як суттю зобов'язання за змістом ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України зумовило виникнення у Відповідача обов'язку зі сплати означеної неустойки.

Здійснивши перевірку заявленої суми, суд встановив її відповідність умовам договору та обставинами справи, з огляду на що задовольняє вимоги про її стягнення у повному обсягу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають стягненню з Відповідача в доход державного бюджету, скільки Позивач звільнений від їх сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

      1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Маріупольського благодійного фонду „Будинок моряка”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 25335472) про стягнення неустойки в розмірі 62311,05грн. задовольнити  у повному обсягу.

2. Стягнути з Маріупольського благодійного фонду „Будинок моряка”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 25335472) на користь державного бюджету (р/р №31112094700051, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22080300, УДК у м. Маріуполя ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686694) суму неустойки в розмірі 62311,05грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Маріупольського благодійного фонду „Будинок моряка”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 25335472) в доход державного бюджету   державне мито в сумі 623,11грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 14.03.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст  рішення складено та підписано 15.03.2011р.

Суддя                                                               Попков Д.О.