Рішення

від 14.03.2011 по справі 6/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2011 р.               Справа № 6/97

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром»

до відповідачів:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс 1»(відповідач-1)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідробуд»(відповідач-2)

про визнання договору недійсним

Суддя  Паскарь А. Д.

за участю представників сторін:

від позивача –Кобильчук О. А.,  доручення від 29.12.2010 № 24;

від відповідача-1 –не з'явився;

від відповідача-2 –не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергопром»звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс 1»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробуд»про розірвання укладеного відповідачами 17.11.2010 договору відступлення права вимоги № 80.

До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, змінив предмет спору та просив визнати зазначений договір недійсним.

Позов обґрунтовується, зокрема, тим, що договір, яким відповідач-2 переуступив відповідачеві-1 своє право вимоги виконання позивачем грошових зобов'язань на суму 1017133,94 грн., суперечить положенням ст. ст. 512, 516, 527, 1077,1079 Цивільного кодексу України, а тому відповідно до ст. 215 цього ж Кодексу підлягає визнання недійсним.

Відповідачі, які про дату, час та місце розгляду справи булі повідомлені належним чином, явку своїх представників в судовому засіданні вже тричі не забезпечили та відзивів на позов не надали, що свідчить про зловживання ними своїми процесуальними правами, у зв'язку з чим суд дійшов висновку  про необхідність розгляду справи за наявними в ній  матеріалами.

Представник позивача позов підтримала з викладених в ньому підставах.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між позивачем та відповідачами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.11.2010 ТОВ «Гідробуд»та ТОВ «Будмонтажсервіс 1»уклали між собою договір відступлення права вимоги (цесії) № 80, відповідно до умов якого відповідач-2 переуступив відповідачеві-1 право вимагати від позивача як боржника сплату суми боргу, що виникло з договору субпідряду від 23.01.2010 № 1/04 в сумі 1017133,94 грн.

Відповідно до частини 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Разом з тим, як зазначено в частині першій статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Момент укладення договору встановлений частиною першою статті 638 ЦК України, якою передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1, 2 статті 180 ГК України також визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто (частина 1 статті 194 ГК України).

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов'язання належним боржником встановлено статтею 527 названого  Кодексу, згідно з якою боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.  

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Встановлений частиною першою статті 512 ЦК України перелік підстав заміни кредитора у зобов'язанні не є вичерпним. Разом з тим імперативною нормою частини третьої цієї ж статті встановлено, що кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Тобто, в такому випадку кредитор за договором не має право передавати свої права іншій особі.

З матеріалів справи видно, що 23.01.2002 ТОВ «Енергопром»та ТОВ «Гідробуд»уклали між собою договір на будівництво об'єктів Дністровської ГАЕС № 1/04, відповідно до пункту 17.5 якого (в редакції додаткової угоди від 01.08.2007 № 7) жодна із сторін не може передавати свої права і/або обов'язки за зим договором третій особі без попередньої згоди іншої сторони.

Натомість, судом встановлено, що в порушення зазначеної вимоги укладеного між позивачем та відповідачем-2 названого договору 15.11.2010 ТОВ «Гідробуд»та ТОВ «Будмонтажсервіс 1»уклали між собою договір відступлення права вимоги (цесії) № 80, відповідно до умов якого відповідач-2 переуступив відповідачеві-1 право вимагати від позивача як боржника сплату суму боргу, що виникло з договору субпідряду від 23.01.2010 № 1/04 в сумі 1017133,94 грн.

Уклавши оскаржений договір, відповідачі всупереч умов укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору від 23.01.2002 № 1/04 по суті без відома та попередньої згоди позивача припинили його зобов'язання як боржника відповідача-2 на суму 1017133,94 грн.

Таким чином, даний позов є таким, що, насамперед, ґрунтується договором (actio ex contractu), а договорів, як відомо, треба дотримуватися (pacta sunt servanda).

З огляду на наведене суд зазначає, що оскаржений позивачем договір відступлення права  вимоги суперечить умовам укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору на будівництво об'єктів Дністровської ГАЕС від 23.01.2002 № 1/04, статтям 179, 180, 193, 194 ГК України, 512, 526, 527, 598, 627, 628, 638 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Як встановлено частиною 1 статті 215 ЦК  України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину.

Задовольняючи обґрунтований позов, судові витрати належить віднести на рахунок відповідачів, винних у доведенні спору до розгляду у судовому порядку, порівно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір відступлення права вимоги (цесії) від 15.11.2010 № 80, укладений між ТОВ «Гідробуд»та ТОВ «Будмонтажссервіс1».

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажсервіс 1»(м. Новодністровськ Чернівецької області, мікрорайон «Сонячний», 20/21, ідентифікаційний код 35876701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром»(м. Київ, вул. Будіндустрії, 8-Е, ідентифікаційний код 31195398) державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідробуд» (м. Новодністровськ Чернівецької області, промбаза, ідентифікаційний код 31621090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопром» (м. Київ, вул. Будіндустрії, 8-Е, ідентифікаційний код 31195398) державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

           Суддя                                                           А. Паскарь