Рішення

від 22.03.2011 по справі 15/299-10 (н.р. 42/163-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/299-10 (н.р. 42/163-10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2011 р.                                                            Справа № 15/299-10 (н.р. 42/163-10)

вх. № 8498/3-15

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Лаврова Л.С. 

суддя                         Смірнова О.В.

суддя                         Кононова О.В.

при секретарі судового засідання Бараник В.В.

за участю представників сторін:

 позивача - не з*явився  відповідача - Биков П.В.

розглянувши справу за позовом ПП "ПАП - Сервіс" м. Харків    

до  АТ "Харківстальконструкція", м. Харків  

про визнання недійсним акту

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП “ПАП-Сервіс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив визнати акти приймання-передачі виконаних робіт, складених АТ “Харківстальконструкція” за формами КБ-2в та КБ-3 за січень 2007 року, лютий 2007 року та травень 2007 року недійсними, а мотиви відмови ПП “ПАП-Сервис” від підписання актів обґрунтованими.

У липні 2010 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про вжиття запобіжних заходів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 липня 2010 року по справі № 42/163-10 (головуючий суддя Яризько В.О., судді Шатерніков М.І., Хачатрян В.С.) відмовлено в задоволенні заяви ПП "ПАП-Сервис" про вжиття запобіжних заходів. Провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню у господарських судах України.

Позивач, з ухвалою місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 22 липня 2010 року та направити  справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Свою позицію обґрунтовує тим, що законодавство не містить імперативних приписів відносно того, що вжиття запобіжних заходів можливо тільки на стадії до подання позову. Крім того, на думку заявника скарги, висновок господарського суду про те, що даний спір не підвідомчий господарському суду, суперечить приписам п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України.

Харківський апеляційний господарський суд постановою від 07.09.2010 року по справі за № 42/163-10  апеляційну скаргу ПП"ПАП-Сервіс" задовольнив частково. Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.06.2010 року по справі за № 42/163-10 в частині припинення провадженя скасував та в цій частині направив на новий розгляд до господарського суду Харківської області. ( т.2 а.с.88-91).

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача судом встановлено що  позивач звернувся до господарського суду  та просить визнати акти приймання-передачі виконаних робіт,складених АТ "Харківстальконструкція" за формами КБ-2в та КБ-3 за січень 2007 року, лютий 2007 року та травень 2007 року недійсними, а мотиви відмови ПП"ПАП- Сервіс" від підписання актів обгрунтованими на підставі 9т.1 (т.1 а.с.2-3).

Як свідчать матеріали справи, 25 вересня 2006 року між сторонами у справі укладено договір підряду № 145/06 на проведення робіт з будівництва пасажирського ліфту у будівлі «літ. А-6», що розташована за адресою: вул. Академіка Павлова, 120.

Умовами договору передбачено, що відповідач зобов'язаний здати позивачу виконані роботи за актами форми КБ-2в, КБ-3, а позивач, в свою чергу, повинен був прийняти і оплатити виконану роботу у повному обсязі.

Відповідач, виконуючи роботи поетапно, складав та надсилав позивачу акти форми КБ-2в, КБ-3 за січень, лютий та за травень 2007 року (спірні акти).

З матеріалів справи вбачається, що акт за травень 2007 року підписаний та скріплений печатками обох сторін. Довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) та акти виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) за січень та за лютий 2007 року підписані лише відповідачем, підписи та печатки позивача на даних документах відсутні.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просив суд визнати акти приймання-передачі виконаних робіт, складених АТ “Харківстальконструкція” за формами КБ-2в та КБ-3 за січень 2007 року, лютий 2007 року та травень 2007 року недійсними, а мотиви відмови ПП “ПАП-Сервис” від підписання актів обґрунтованими.

Суд встановив, що фактично предметом позовних вимог по даній справі є спонукання до підписання (відмова від підписання) актів приймання-передачі виконаних робіт за спірним договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2, цієї статті, визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як зобов'язання до підписання, або відмова від підписання актів виконаних робіт, що правомірно зазначено судом першої інстанції.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Однак, передбачені умовами договору підряду акти приймання виконаних робіт не містить наведених характеристик, а лише є доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку виконання робіт за договором та їх здача позивачем та прийняття їх відповідачем.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про визнання недійсними актів приймання-передачі виконаних робіт, складених відповідачем за формами КБ-2в та КБ-3 за січень 2007 року, лютий 2007 року та травень 2007 року (які за своєю природою є внутрішньою документацією), а мотиви їх відмови обґрунтованими, не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже,  суд зазначив, що вимоги позивача не тільки суперечать встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору підряду № 145/06 від 25.09.2006 р., укладеним між суб'єктами господарювання, які мають право на звернення до господарського суду у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, але, позивач звернувся до господарського суду з позовом, який не відповідає встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що статтею 55 Конституції України  кожному гарантується захист  прав  і  свобод  у  судовому порядку, таким чином, верховенство права, передбачене конституційною нормою щодо судового захисту, не позбавляє сторону у справі, в даному випадку позивача, на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів у спосіб, як це передбачено чинним законодавством.

На підставі викладеного та керуючись статтями 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України,  статтями 1,2,33,44,82-85 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

В задоволені позову відмовити.

Головуючий суддя                                                          Лаврова Л.С. 

суддя                                                                                  Смірнова О.В.

суддя                                                                                  Кононова О.В.

повний текст  рішення підписаний 22.03.11 року.