Рішення

від 01.03.2011 по справі 28/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 р.   Справа № 28/4   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Клебан Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:       Товариства з обмеженою відповідальністю «Яролев»

                          вул. Колесси, 55/55,  м. Стрий, Львівська обл., 82400

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю        

                           «Спільне підприємство «Будучність»

                           вул. Івана Франка, 2, м. Калуш, 77600

про                     стягнення   41759 грн. 00 коп. заборгованості

Представники сторін в судове засідання не з"явилися                                                                                     

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Яролев»звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю                              «Спільне підприємство «Будучність»про стягнення заборгованості у сумі 43959 грн. 00 коп.

          Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №б/н від 21.08.08 в частині оплати за виконані роботи по влаштуванню буронабивних паль на «Відновлення тросової пішохідної кладки через річку Чечва довжиною 150 м. в с. Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області», у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.10 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 28.12.10.  

          28.12.10 представники сторін в судове засідання не з"явилися; розгляд справи відкладено на 20.01.11.

          20.01.11 розгляд справи відкладено в зв»язку з нез»явленням представника відповідача.

          11.02.11 представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог      (вх.№1241/2011-с, а.с. 36-37), відповідно до якої зменшено розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 41759 грн. 00 коп.

          Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№1241/2011-с від 11.02.11) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.          

          При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог в судовому засіданні не порушує процесуальних прав відповідача.                    

          Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити відповідно до заяви (вх.№1241/2011-с від 11.02.11).

          Відповідач позов не визнає, про що заявив в судовому засіданні 11.02.11 та зазначив у відзиві на позов (вх.№ 1240/2011-с; а.с.50). На думку представника відповідача,                       ТзОВ «Спільне підприємство «Будучність»по договору підряду №б/н від 21.08.08 заборгованості перед позивачем немає. Заперечуючи позов, відповідач стверджує, що              ТзОВ «Яролев» договірні зобов»язання не виконало, до виконання робіт не приступило.

          11.02.11, за клопотанням представника відповідача (вх.№ 1242/2011-с вх; а.с. 54), продовжено строк розгляду справи у відповідності до ч.3 ст. 69 та відкладено розгляд справи на 01.03.11.

          01.03.11 представники сторін в судове засідання не з"явилися, причини нез"явлення суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 11.02.11 вих.№2385-2386; вимоги ухвали суду від 11.02.11 сторони не виконали.

          Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності  причин відсутності сторін в судовому засіданні  01.03.11  не надходило.

          Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.          

          За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд,  враховуючи  те, що сторони належним чином  повідомлені про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами в межах строку встановленого ст. 69 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 21.08.08 між позивачем (далі - підрядник) та відповідачем (далі - замовник) укладено договір підряду № б/н (далі - Договір; а.с. 8-9).          

          Пунктом 1.1 Договору сторони погодили, що замовник передає, а підрядник приймає на основі динамічної договірної ціни на себе виконання власними трудовими засобами всі передбачені роботи по влаштуванню буронабивних паль на «Відновлення тросової пішохідної кладки через річку Чечва довжиною 150 м. в с. Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області.»

          У відповідності до умов Договору, ТзОВ «Яролев»підрядні роботи виконало на суму 209959 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3,  які підписані та скріплені печатками сторін (а.с. 10-18).

          При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що у вищеназваних актах  приймання виконаних підрядних робіт та довідках про вартість виконаних підрядних робіт зазначено контракт (договір) № КР-45.21.21 ДТ-2/81-Р/983/07-Р від 21.11.07, проте в обгрунтування позовних вимог позивач посилається на договір підряду № б/н від 21.08.08.

          20.01.11 представник позивача в судовому засіданні надав пояснення щодо зазначеного вище факту (а.с.31). Існування будь-якого іншого договору, укладеного з відповідачем, заперечує та стверджує, що в актах-приймання виконаних підрядних робіт і довідках про вартість виконаних підрядних робіт допущену описку. Позивачем подана заява (вх.№ 438/11-с вх) про витребування у відповідача доказів наявності договору, реквізити якого зазначені в актах-приймання виконаних підрядних робіт та довідках про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2008 року. Ухвалами суду від 20.01.11 та від 11.02.11 зобов»язано відповідача подати суду докази наявності договору реквізити якого зазначені в актах приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в та довідках про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3. Також суд зобов»язав сторін провести взаємозвірку розрахунків, що становлять предмет позову, станом на час розгляду справи та надіслати суду до 24.02.11 акт взаємозвірки розрахунків. Обов'язок проведення покладено на відповідача.

          Проте, відповідач вимог ухвал суду не виконав, доводів позивача не спростував, доказів наявності контракту (договору) № КР- 45.21.21 ДТ-2/81-Р/983/07-Р від 21.11.07 суду не подав.                     

          На наявних в матеріалах справи, довідках про вартість виконаних підрядних робіт за формою №КБ-3 та актах приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в, на які посилається позивач в обгрунтування позовних вимог, в найменуванні будівництва та його адреса зазначено: Відновлення тросової пішохідної кладки через річку Чечва довжиною           150 м. в с. Сваричів Рожнятівського району Івано-Франківської області, що відповідає              п.1.1 Договору підряду № б/н від 21.08.08.          

          Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 20.01.11, позивач подав суду докази часткової сплати заборгованості. На платіжних дорученнях: № 127 від 20 липня 2009 року на суму 30000 грн., № 173 від 13 серпня 2009 на суму 8000 грн., № 150 від 30 вересня 2009 року на суму 2000 грн., № 277 від 13. жовтня 2009 року на суму 2000 грн., № 302 від 4 листопада 2009 року на суму 1500 грн.,  № 378 від 25 грудня 2009 року на суму 1000 грн, № 84                   від 25 лютого 2010 року на суму 1000 грн., № 140 від 31.03. 2010 року на суму 500 грн.,                  № 305 від 14 липня 2010 року на суму 1200 грн., № 462 від 10 вересня 2010 року на суму 1000 грн. (а.с.44-48), відповідачем зазначено призначення платежу: оплата за виконані роботи по влаштуванню буронабивних паль згідно договору від 21.08.08.

          Отже, наведені вище  докази підтверджують доводи позивача, що ТзОВ «Яролев»виконало роботи по влаштуванню буронабивних паль відповідно до умов договору підряду №б/н від 21.08.08. З огляду на викладене, подані позивачем акти-приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт слід вважати належними доказами виконання ТзОВ «Яролев»взятих на себе договірних зобов»язань.

          За наведених обставин та приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме часткової оплати відповідачем виконаних позивачем робіт по влаштуванню буронабивних паль відповідно до договору №б/н від 21.08.08., що підтверджується платіжними документами (а.с. 44-48), у суду достатньо підстав вважати, що ТзОВ «Яролев»належно виконало договірні зобов»язання.

          Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником не пізніше 10 днів після підписання акту приймання виконаних робіт щомісячно.

          Проте, в порушення взятих на себе зобов»язань згідно з умовами договору, відповідач лише частково здійснив оплату виконаних робіт на суму 168200 грн. 00 коп.              

          В решті, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов»язання, виникла заборгованість в сумі 41759 грн. 00 коп., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.          

          Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193  Господарського кодексу  України,  суб'єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських  договорів  застосовуються  відповідні  положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України,  зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Як передбачено ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.          

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).          

          Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

          Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

          Наявність заборгованості в сумі  41759 грн. 00 коп. відповідачем не спростована, доказів її погашення суду не подано, отже вимога щодо стягнення обґрунтована та підлягає задоволенню.

           Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

          На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України,                            ст.ст. 174, 193 ГК України,  ст.ст. 509,  525, 526, 610, 629, 837 ЦК України, керуючись              ст.ст. 22, 33, 43, 49,  ст. 82,   83-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Яролев»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Будучність» про  стягнення                     41759 грн. 00 коп. заборгованості задовольнити.

          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Будучність»( вул. Івана Франка, 2, м. Калуш, 77600; код 14359058) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Яролев»(вул. Колесси, 55/55,  м. Стрий, Львівська обл., 82400; код 31358035) – 41759 (сорок одна тисяча сімсот п»ятдесят дев»ять) грн. 00 коп. заборгованості, 439 (чотириста тридцять дев»ять)грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

          Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Суддя                                                                               І.П. Кавлак

                                                                                                         повне рішення складено 04.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"