Рішення

від 25.02.2011 по справі 11/348 (02/106-42)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/348 (02/106-42)

25.02.11

За позовом

Приватного підприємця ОСОБА_1

до  

Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

про

стягнення заборгованості

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача       

ОСОБА_1.

від відповідача  

Макаренко Ю.О. –представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованості за оренду приміщення у розмірі 528 804,15 грн., пені у розмірі 151 508,56 грн. та витрат на послуги адвоката у розмірі 100 000,00 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, що надійшла до суду 11.02.2011).

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення укладеного між позивачами та відповідачем Договору оренди від 03.11.2006, відповідач не виконав свої зобов’язання по сплаті орендної плати за Договором та не сплатив орендну плату з лютого 2009 року по липень 2010 року.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що позивач не надавав відповідачу рахунки на сплату орендної плати у порядку, встановленому п. 5.5 Договору. Також відповідач зазначає, що договором оренди та додатковою угодою до нього встановлено фіксований розмір орендної плати у розмірі 18 887,00 грн., жодних додаткових угод про зміну розміру орендної плати між сторонами не підписувалось, а тому відповідач не згоден з тими сумами орендної плати, які зазначені позивачем у рахунках та, які позивач просить стягнути.

14.02.2011 відповідачем подані письмові пояснення по справі, в яких зазначено про те, що зобов’язання відповідача зі сплати позивачу орендної плати за період з лютого 2009 року по липень 2010 року включно припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача до позивача по кредитному договору № 102/06Р та кредитному договору № 463/08-А, на підтвердження чого надано копії вказаних кредитних договорів, односторонні заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.09.2009 та від 07.10.2010 та виписки по особовим рахункам позивача за 15.09.2007 та 07.10.2010.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

03.11.2006 між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору орендодавець зобов’язується передати, а орендар зобов’язується прийняти в строкове платне користування об’єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 93,5 кв.м, що розташоване за адресою: м. Луцьк, проспект Перемоги, буд. 17 (далі –приміщення, об’єкт оренди).

03.11.2006 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування об’єкт оренди за Актом прийому-передачі орендованого приміщення.

Пунктом 5.1 Договору визначено розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням, яка складає 14 165 грн. 25 коп. (з урахуванням ПДВ), що на момент підписання договору еквівалентно 2 805 доларів США по курсу НБУ.

27.11.2007 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору, яким змінено п. 5.1 Договору в частині розміру щомісячної орендної плати з 14 165,25 грн. на 18 887,00 грн., що на момент підписання додаткової угоди стало еквівалентно 3 740 доларів США по курсу НБУ.

Згідно пункту 5.2. Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 10 числа поточного місяця на поточний рахунок орендодавця на підставі виставленого рахунку. У випадку несвоєчасного отримання орендарем рахунків з вини орендодавця, оплата має бути здійснена не пізніше 10 днів з моменту отримання орендарем відповідного рахунку.

Пункт 5.5 Договору встановлює, що рахунки на сплату орендної плати та комунальних послуг представник орендаря отримує у орендодавця за адресою: м. Луцьк, проспект Перемоги, 17 в дні та години, попередньо узгоджені сторонами.

Порядок зміни розміру орендної плати встановлений у п. 5.6. Договору, у пп. 5.6.5 якого зазначається, що у випадку зміни курсу долара США по відношенню до гривні, розмір орендної плати, передбачений п. 5.1. цього Договору, підлягає індексації відповідно до коефіцієнту зміни курсу долара США до гривні, встановленого НБУ на момент виставлення рахунку.

Відповідно до п. 6.3.5 Договору орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

За період з січня 2009 року по липень 2010 позивачем виставлялись відповідачу рахунки-фактури на сплату за оренду приміщення за лютий 2009 року –липень 2010 року (належним чином засвідчені копії рахунків-фактур та доказів їх надсилання містяться в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи, відповідач починаючи з лютого 2009 року не сплачував орендну плату, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі за період з лютого 2009 року по липень 2010 року у розмірі 528 804,15 грн.

15.09.2009 відповідач, на підставі ст. 203 Господарського кодексу України, ст.ст. 533, 601 Цивільного кодексу України, надіслав позивачу заяву № 01/7-5182 від 15.09.2009 про зарахування зустрічних однорідних вимог, обґрунтовуючи заяву тим, що станом на 15.09.2009 відповідач є боржником перед позивачем за договором оренди від 03.11.2006 у розмірі 29 920,00 доларів США згідно курсу обміну української гривні на долари США, встановленого НБУ станом на 15.09.2009, в свою чергу, позивач є боржником за Кредитним договором № 102/06Р від 03.11.2006 станом на 15.09.2009 у розмірі 21 690,20 доларів США та за Кредитним договором № 463/08-А БСК від 05.05.2008 станом на 15.09.2009 у розмірі 17 342,35 грн. У вказаній заяві відповідач зазначив, що зарахування часткових зустрічних однорідних (грошових) вимог сторін свідчить про зменшення зобов’язань відповідача по сплаті платежів за Договором оренди нерухомого майна від 03.11.2006 на 23 858,83 доларів США, та зменшення розміру зобов’язання позивача за Кредитним договором № 102/06Р від 03.11.2006 на суму 21 690,20 доларів США і погашення зобов’язання позивача за Кредитним договором № 463/08-А БСК від 05.05.2008 у повному обсязі на суму 17 342,35 грн. (докази направлення вказаної заяви містяться в матеріалах справи).

07.10.2010 відповідач, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, надіслав позивачу заяву № 27-10072 від 07.10.2010 про зарахування зустрічних однорідних вимог, обґрунтовуючи заяву тим, що станом на 30.09.2010 відповідач є боржником перед позивачем за договором оренди від 03.11.2006 за період з серпня 2009 року по вересень 2010 року у розмірі 397 022,47 грн., в свою чергу, позивач є боржником за Кредитним договором №102/06Р від 03.11.2006 станом на 07.10.2010 у розмірі 242 761,56 доларів США, а також неустойка у розмірі 58 257,31 грн. У вказаній заяві відповідач зазначив, що зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог сторін свідчить про зменшення зобов’язань відповідача по сплаті орендної плати за Договором оренди нерухомого майна від 03.11.2006 на 397 022,47 грн. та зменшення розміру зобов’язання позивача за Кредитним договором №102/06Р від 03.11.2006 на суму 50 193,11 доларів США (докази направлення вказаної заяви містяться в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали та не заперечується позивачем, на вказані заяви останній відповіді не надав.

Позивачем також не надано суду доказів на підтвердження оспорювання заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Існування заборгованості за кредитними договорами перед відповідачем позивачем не заперечується.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов та вимог Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних  вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання  яких  не  встановлений  або  визначений  моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування  зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Аналогічні положення закріплені в ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України.

Таким чином суд зазначає, що зарахування здійснюється за наявності наступних умов :

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов’язань, між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов’язаннях повинні бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред’явити до зарахування вимоги за таким зобов’язанням, яке не підлягає виконанню.

За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань.

Разом з тим, у пункті 22 листа Вищого господарського суду України від 123.03.2009 №01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов’язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія та докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися до суду.

На підтвердження фактичного здійснення зарахування з боку відповідача, зокрема, зменшення відповідних суми заборгованості позивача за кредитними договорами, відповідач надав розрахунки заборгованості за кредитним договором № 463/08-А БСК від 05.05.2008 станом на 14.09.2009 та 16.09.2009, розрахунки заборгованості за кредитним договором №102/06Р від 03.11.2006 станом на 14.09.2009 та 16.09.2009, розрахунки заборгованості за кредитним договором № 102/06Р від 03.11.2006 станом на 06.10.2010 та 08.10.2010, а також виписки по особовим рахункам позивача за 15.09.2009 та 07.10.2010.

Суд відзначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог зі сплати орендної плати здійснено відповідачем у розмірах орендної плати, зазначеної позивачем у рахунках, які виставлялись відповідачу.

Вказане підтверджує погодження відповідача з розмірами орендної плати, які визначались в рахунках.

Таким чином, на підставі заяв № 01/7-5182 від 15.09.2009 та № 27-10072 від 07.10.2010 та ст. 601 Цивільного кодексу України відповідачем правомірно зараховано в рахунок погашення взаємної заборгованості між сторонами заборгованість зі сплати орендної плати за договором від 03.11.2006 за період з лютого 2009 року по липень 2010 року у розмірі 528 804,19 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки сума основної заборгованості з орендної плати, заявленої до стягнення за період з лютого 2009 року по липень 2010 року, погашена відповідачем в повному обсязі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, предмет спору у справі № 11/348 (02/106-42) в частині стягнення основного боргу у розмірі 528 804,19 грн. відсутній, за таких обставин, провадження у справі № 11/348 (02/106-42) в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 151 508,56грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно пункту 5.2. Договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 10 числа поточного місяця на поточний рахунок орендодавця. Отже, фактично право вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату орендної плати виникало після 10 числа кожного місяця.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені, яка нараховувалась на орендну плату з лютого 2009 по липень 2010 року.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду 16.08.2010, тобто після спливу строку позовної давності для вимог про стягнення пені за період нарахованої на орендну плату з лютого по серпень 2009 року.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У поданих суду 14.02.2011 доповненнях до відзиву на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, заявлених з пропущенням строку позовної давності.

Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі, коли суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту.

Однак, позивачем клопотання про поновлення пропущеного строку давності не заявлено.

Оскільки обґрунтованих причин звернення до суду з позовом поза межами строку давності не наведено, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені нарахованої на заборгованість по орендній платі, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені нарахованої на орендну плату за період з лютого по серпень 2009 року слід відмовити.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з п. 8.2 Договору оренди орендар у разі прострочення внесення орендної плати сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з Договору, сторонами у договорі не погоджено можливість нарахування пені на період прострочення більший, ніж встановлено законом - ч. 6 ст. 232  Господарського кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Згідно Постанови Національного банку України від 10.08.2009 № 468 з 12.08.2009 встановлено розмір облікової ставки на рівні 10,25 % річних.

Постановою Національного банку України від 07.06.2010 № 259 з 08.06.2010 встановлено розмір облікової ставки на рівні 9,5 % річних.

Згідно Постанови Національного банку України від 07.07.2010 № 320 з 08.07.2010 встановлено розмір облікової ставки на рівні 8,5 % річних.

Постановою Національного банку України від 09.08.2010 № 377 з 10.08.2010 встановлено розмір облікової ставки на рівні 7,75 % річних.

З розрахунку пені за несвоєчасну сплату орендної плати вбачається, що позивачем нараховується пеня за несвоєчасне повернення відсотків наростаючим підсумком з лютого 2009 року по серпень 2010 року.    

Однак, суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком пені за несвоєчасне повернення відсотків, оскільки позивачем не враховано положень ч. 6. ст. 232  Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань".

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання щодо сплати орендної плати відповідач виконав неналежним чином, зарахування зустрічних однорідних вимог по заборгованості по орендній платі за період вересня 2009 року по липень 2010 року відбулось лише у жовтні 2010 року, відповідно до п. 8.2 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України, відповідач повинен сплатити позивачу, пеню за несвоєчасну сплату орендної плати за період з вересня 2009 року по липень 2010 року, розмір якої за розрахунком суду з урахуванням положень ч. 6 ст. 232  Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та шляхом її нарахування на оренду плату за кожен місяць окремо становить 25 283,05 грн.

Сума понесених витрат в розмірі 100 000 грн., що пов’язані з оплатою послуг адвоката не підлягає стягненню з відповідача виходячи з наступного.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано, а заявлена позивачем сума є явно завищеною виходячи з категорії спору, який не є складним, та відсутністю необхідності у затратах часу на підготовку матеріалів, виходячи з представлених суду доказів та інше.

Відповідно до п. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Договір № 0401/2 про надання юридичних послуг 04.01.2010 укладено позивачем з адвокатом ОСОБА_2. Договір № 15 щодо надання юридичної допомоги від 01.06.2010 укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_3.

Предмет та зміст даних договорів свідчать про їх укладення з метою отримання юридичних послуг та не підтверджує пов’язаність таких послуг з підготовкою, поданням та розглядом позовної заяви по даній справі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, оскільки зарахування зустрічних однорідних вимог по орендній платі за період з серпня (частково в сумі 10 254,87 грн.) 2009 року по липень 2010 року відповідачем здійснено в жовтні 2010, тобто після звернення позивача з позовом до суду, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в цій частині підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 11/348 (02/106-45) в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" суми основного боргу у розмірі 528 804,15 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, ідентифікаційний код 19017842, з будь-якого рахунку виявленого під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) пеню у розмірі 25 283 (двадцять п’ять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 05 коп., державне мито у розмірі 3 632 (три тисячі шістсот тридцять дві) грн. 90 коп. та 126 (сто двадцять шість) грн. 02 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

     Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення: 04.03.2011