Рішення

від 14.01.2011 по справі 8/201-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/201-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" січня 2011 р.                                                                  Справа № 8/201-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі                  Балик О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», ідентифікаційний код: 21560766, місцезнаходження: 01000, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18,  в особі Київської міської філії цього ж товариства, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Горького, 40,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю УНК «Алаід», ідентифікаційний код: 32999560, місцезнаходження: 08130, Київська обл., Києва-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 1,

про стягнення 1287,07 грн.

за участю представників сторін

від позивача: провідний юрисконсульт відділу правового забезпечення Київської міської філії ВАТ «Укртелеком» Масловський І.А., який діє на підставі довіреності від 12.10.2010 року за №388;

від відповідача: не з'явився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»в особі Київської міської філії (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю УНК «Алаід»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості по Договору про надання телекомунікаційних послуг від 06.10.2009 року за №2832152 (далі за текстом: Договір), штрафних санкцій, 3-х процентів річних та інфляційних нарахувань на загальну суму 1287,07 грн. і судових витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідач в період з липня 2010 року по жовтень 2010 року не виконує умови договору щодо оплати наданих телекомунікаційні послуг, внаслідок чого у нього станом на 01.11.2010 року виникла заборгованість у сумі 1287,07 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят сім гривень 07 коп.), яка складається з основного боргу у сумі 1232,04 грн. (одна тисяча двісті тридцять дві гривні 04 коп.), пені у сумі 32,06 грн. (тридцять дві гривні 06 коп.), 3-х процентів річних у сумі 4,16 грн. (чотири гривні 16 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 18,81 грн. (вісімнадцять гривень 81 коп.).  

Відповідно до ухвали від 28.12.2010 року порушено провадження у справі №8/201-10 та призначено її розгляд на 14.01.2011 року.

14.01.2011 року у судове засідання з'явився представник Позивача, який виконав вимоги ухвали суду від 28.12.2010 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування раніше наданих пояснень представника Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 14.01.2011 року.   

Відповідно до положень Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 року № 01-08/140, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені у п.п. 3.6 п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 року № 02-5/289.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Беручи до уваги викладене, а також те, що Відповідач належним чином повідомлений про подання до суду позову, дату та час розгляду справи та враховуючи те, що кореспонденція суду також направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки Відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, доказів, на які він посилався, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2009 року між відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі Київської міської філії (далі за текстом: Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю УНК «Алаід» (далі за текстом: Відповідач) укладено договір за №2832152 (далі за текстом: Договір) про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п. 1 Договору, Позивач надає телекомунікаційні послуги Відповідачу. Відповідач сплачує вартість телекомунікаційних послуг Позивачу.

Згідно з п.п. 3.4., 4.1., 4.2., 4.3., 4.4. Договору, Відповідач повинен своєчасно оплачувати надані послуги не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача згідно рахунку, який виставляється Позивачем Відповідачу.

Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації», послуги операторами зв'язку всіх форм власності надаються споживачам згідно з чинним законодавством, умовами відповідної ліцензії та договору між споживачем і оператором, а також за умови дотримання споживачем правил користування мережами зв'язку і оплати послуг.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 09.08.2005 року за №720, п. 5.1 Правил користування місцевим телефонним зв'язком, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.1997 року за №385, та п. 3.4. Договору, абонент зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону.

За твердженням Позивача, з його боку умови Договору були виконані в повному обсязі, в той час як Відповідач виконує свої обов'язки неналежним чином, в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість станом на 01.11.2010 року у сумі 1232,04 грн. (одна тисяча двісті тридцять дві гривні 04 коп.) за період з липня 2010 року по жовтень 2010 року. В якості підтвердження своїх вимог, Позивачем надано суду відповідний розрахунок заборгованості Відповідача, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що з боку Відповідача повідомлень про порушення телекомунікаційних послуг та заявок про їх усунення на адресу Позивача не надходило.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, сума основної заборгованості Відповідача перед Позивачем за надані телекомунікаційні послуги станом на 01.11.2010 року складає 1232,04 грн. (одна тисяча двісті тридцять дві гривні 04 коп.). Проте, Відповідач не надав суду доказів сплати основного боргу за Договором перед Позивачем у сумі 1232,04 грн. (одна тисяча двісті тридцять дві гривні 04 коп.), в зв'язку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.  

Крім того, Позивач просить на його користь стягнути з Відповідача пеню, 3-и проценти річних та інфляційні нарахування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з п. 5.2. Договору, за порушення строків сплати, передбачених договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі облікової ставки Національного  банку України від вартості неоплачених послуг, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення

За розрахунком Позивача її розмір становить 32,06 грн. (тридцять дві гривні 06 коп.).

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У ст. 3 цього ж Закону передбачено, що розмір пені, встановлений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи несвоєчасну сплату Відповідачем заборгованості та керуючись п. 5.2 Договору, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд задовольняє позовні вимоги Позивача щодо стягнення пені у сумі 32,06 грн. (тридцять дві гривні 06 коп.).

Згідно зі ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155).

Відповідно до п.п.2, 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»№02-5/223 від 12.05.1999 року, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції. При цьому, належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову.

Враховуючи наведені у позовній заяві та доданих до неї документах розрахунки суми позову заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.11.2010 року складає 1287,07 грн. (одна тисяча двісті вісімдесят сім гривень 07 коп.), яка включає в себе основний борг у сумі 1232,04 грн. (одна тисяча двісті тридцять дві гривні 04 коп.), пеню у сумі 32,06 грн. (тридцять дві гривні 06 коп.), 3-и проценти річних у сумі 4,16 грн. (чотири гривні 16 коп.) та інфляційні нарахування у сумі 18,81 грн. (вісімнадцять гривень 81 коп.).  

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.

Відповідач в судове засідання не з'явився, суми основної заборгованості за Договором, пені, 3-х процентів річних та інфляційних нарахувань в добровільному порядку не сплатив.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача трьох процентів річних та інфляційних збитків ґрунтуються на Законі  (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, то позовні вимоги Позивача в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 4,16 грн. (чотири гривні 16 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 18,81 грн. (вісімнадцять гривень 81 коп.) підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України, та витрати по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, покладаються на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 22, 525, 526 Цивільного кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Вимоги відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Київської міської філії цього ж товариства щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю УНК «Алаід»основного боргу, пені, трьох процентів річних, інфляційних нарахувань та господарських витрат, - задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю УНК «Алаід», ідентифікаційний код: 32999560, місцезнаходження: 08130, Київська обл., Києва-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 1, на користь відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», ідентифікаційний код: 21560766, місцезнаходження: 01000, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18, в особі Київської міської філії цього ж товариства, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Горького, 40, основний борг за наданні телекомунікаційні послуги у сумі 1232,04 грн. (одна тисяча двісті тридцять дві гривні 04 коп.), пеню у сумі 32,06 грн. (тридцять дві гривні 06 коп.), 3-и проценти річних у сумі 4,16 грн. (чотири гривні 16 коп.),  інфляційні нарахування у сумі 18,81 грн. (вісімнадцять гривень 81 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

 Суддя                                                                                Скутельник П.Ф.