Рішення

від 10.03.2011 по справі 17/120-2/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/120-2/126

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р.   Справа № 17/120-2/126   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

суддя  Круглова О. М.   

при секретарі Григорійчук Я. В.

розглянувши   у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Групп",  пр-т Червонозоряний, 128, м.Київ, 03039

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Івахімімпекс",

юридична адреса: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ,  вулиця  Макогона, будинок 31 А.

фактична адреса: вул.Горбачевського,11, м.Івано-Франківськ, 76008

представник відповідача: Кудиба  Зореслава Ігорівна м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола,23

про стягнення  118159,07 грн. - індексу інфляції, 32244,55 грн. - 3% річних, 61193,74 грн. -пені, 49 030,76 грн. судових витрат, в тому числі  40004,79 грн. за послуги адвоката

за участю представників сторін:

від позивача: Горецький О.В. - представник, (довіреність №14/09-10  від 14.09.2010р. )

від відповідача: Кудиба З.І. - юрист, (довіреність №9  від 18.05.2010).

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.10 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.10 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.10 року  у справі №17/120 в частині стягнення  667400 грн. основного боргу залишено без змін та скасовано  в частині стягнення пені, інфляційних, 3 % річних, судових витрат, в тому числі, витрат на оплату послуг адвоката, а  справу передано на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області .

Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 24.12.10 справу передано на новий розгляд судді Кругловій О.М. Ухвалою від 27.12.10 судове засідання призначено на 20.01.11.

В засіданні суду 22.02.11 представник позивача подав суду заяву про збільшення позовних вимог за вх.№ 1456/2011- свх від 18.02.2011р., в якій просив суд стягнути з відповідача  118159,07 грн. - індексу інфляції, 32244,55 грн. - 3% річних, 61193,74 грн. - пені, а також покласти на відповідача сплату судових витрат, а саме 8789,97 грн. - державного мита, 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,    40004,79 грн. за послуги адвоката.

Відповідно до ч.4 ст. 22.ГПК України  позивач  вправі  до  прийняття  рішення  по  справі збільшити розмір  позовних  вимог  за умови дотримання встановленого порядку досудового  врегулювання  спору у випадках, передбачених статтею 5 цього  Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір  позовних  вимог.

Ухвалою від 22.02.11 суд прийняв заяву про збільшення позовних вимог.

Таким чином предметом спору у даній справі є стягнення  118159,07 грн. - індексу інфляції, 32244,55 грн. - 3% річних, 61193,74 грн. - пені, а також 49 030,76 грн. судових витрат, в тому числі  40004,79 грн. витрат на послуги адвоката.

Розгляд справи двічі відкладався, ухвалою суду від 22.02.11 за клопотанням відповідача на підставі ч.3 ст.69 ГПК України строк розгляд спору було продовжено на 15 днів - до 11.03.11 .

Позивач в засіданні суду 10.03.11 позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути з відповідача  118159,07 грн. - індексу інфляції, 32244,55 грн. - 3% річних, 61193,74 грн. - пені,  а також 49 030,76 грн. судових витрат, в тому числі  40004,79 грн. витрат на послуги адвоката ( згідно заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідач подав заперечення за Вх.№2045/2011 свх від 10.03.11, в якому визнав позов в частині стягнення пені, частково заперечував щодо стягнення інфляційних та 3% річних та вважає завищеними витрати на послуги адвоката.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст.43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються  позовні вимоги, судом

встановлено:

Відповідно до умов укладеного сторонами у справі договору купівлі-продажу № 211/1008 від 21 жовтня 2008 року позивач взяв на себе зобов'язання відвантажити відповідачу товар після отримання на свій рахунок 100 % оплати, яку відповідач зобов'язаний був сплатити до 25 лютого 2009 року в періоди, визначені додатком 1 до договору. Свої зобов'язання здійснити попередню оплату товару відповідач не виконав.

Не отримавши визначену договором попередню оплату за товар, 27 листопада 2008 року позивач передав відповідачу товар, після чого у грудні 2008 року та липні 2009 року відповідач частково оплатив вартість отриманого товару в сумі 150000 грн. та 70000 грн. відповідно, в зв"язку з чим заборгованість за товар складала 667400 грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.11.10 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.10 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.10 року  у справі №17/120 в частині стягнення  667400 грн. основного боргу залишено без змін.

Вимоги щодо стягнення 118159,07 грн. - індексу інфляції, 32244,55 грн. - 3% річних та  61193,74 грн. - пені підлягають до задоволення враховуючи наступне:

Цивільні права та обов'язки, відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.  

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3 вищезазначеного договору передбачено, що у випадку несвоєчасної або неповної оплати вартості послуг покупець повинен виплатити  пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона  (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до додатку №1 вищевказаного Договору ціна товару за даним договором становила 887400 грн. Вказаним додатком визначено порядок  проведення розрахунків, а саме: перший авансовий платіж становить 354960 грн. (40% від вартості товару). Оплата залишку ціни в розмірі 532960 грн. повинно проводитись відповідачем рівними частинами протягом 5-ти місяців, але не пізніше 25 числа кожного місяця, в якому здійснюється оплата, згідно погодженого сторонами графіку погашення. Згідно даного розрахунку відповідач повинен був у строк до 25.02.09 р. сплатити вартість поставленого товару в повному обсязі.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.

Частиною 1 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), що мало місце в даному випадку, покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Додатком №1 чітко визначений строк та порядок  проведення розрахунків, який відповідач порушив.

Після передачі справи на новий розгляд, позивачем правильно проведено розрахунок пені, інфляційних, 3 % річних з врахуванням  графіку погашення оплати (додатку №1), ч.6 ст.232 ГК України та постанови Вищого господарського суду України від 10.11.10.  

Щодо стягнення 40004,79 грн. за послуги адвоката слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми,  судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжного доручення або іншого фінансового документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Частиною 3 ст. 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги  адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Адвокатом, відповідно до ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво на право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України. Право на заняття адвокатською діяльністю Горецького О.В. підтверджується свідоцтвом за №3756/10, виданим Київською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури (а.с.61 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2009р. між ТзОВ “Індустрія Групп”(довіритель по договору) та адвокатом Горецьким Олегом Васильовичем (повірений по договору)  укладено договір №02-06/09 на надання адвокатських послуг по стягненню з ТзОВ “Івахімімпекс”заборгованості із-за неналежного виконання договору (а.с.45-46 том 1).

Відповідно до п.1.2. договору, повірений має право виконувати цей договір особисто або залучати відповідних спеціалістів.  

Згідно п.3.2. даного договору винагорода за виконання цього доручення встановлюється в розмірі 10% від суми позову.

Факт оплати позивачем адвокатських послуг підтверджується платіжним дорученням №2848 від 07.10.2009р. про оплату позивачем адвокатських послуг в розмірі 80009,58грн. (а.с.62 том 1). Отже, матеріалами справи підтверджено факт надання адвокатських послуг, зокрема, по підготовці позовної заяви та інших матеріалів для подачі до суду та участь в судових засіданнях,  та оплати таких позивачем.

Однак, за наявних в матеріалах справи документів не вбачається  відповідності заявленої до стягнення суми та наданого обсягу адвокатських послуг. З врахуванням ступеню складності даних спірних правовідносин, затрат зусиль на зібрання доказової бази, суд приходить до висновку про обмеження розміру вимог  щодо стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 20 000 грн., з врахуванням Правил адвокатської етики, схвалених Вищою  кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.99.          

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 118159,07 грн. - інфляційних,               32244,55 грн. - 3% річних, 61193,74 грн. - пені.

Щодо стягнення витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід зазначити наступне:

Ухвалою суду від 10.03.11 по вказаній справі з метою виконання постанови Вищого господарського суду України від 10.11.10 та недопущення подвійного стягнення при новому розгляді справи, було визнано наказ №1391 від 26.07.10 таким, що не підлягає виконанню частково, а саме в частині стягнення 78619,14грн. пені, 55269,23грн. інфляційних витрат, 9960,24грн. - 3% річних, 80009,58 грн. витрат на оплату послуг адвоката, 1438,51 грн. витрат по сплаті державного мита (пропорційно від задоволеної суми 667400 грн. основного боргу) та 39,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (пропорційно від задоволеної суми 667400 грн. основного боргу).    

З врахуванням вказаної ухвали та задоволених сум у даній справі, на відповідача  слід покласти судові витрати, а саме: 2115,97 грн. державного мита та 39,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.  230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України,  ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Групп" до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Івахімімпекс" про стягнення  118159,07 грн. інфляційних, 32244,55 грн. - 3% річних, 61193,74 грн. пені - задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Івахімімпекс"Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ,  вулиця  Макогона, будинок 31 А. ( код 24684552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустрія Групп",  пр-т Червонозоряний, 128, м.Київ, 03039  (ідентифікаційний код 35000952) - 118159 (сто вісімнадцять тисяч сто п"ятдесять дев"ять) грн.07 коп. інфляційних, 32244 (тридцять дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 55 коп. - 3% річних, 61193 (шістдесять одну тисячу сто дев"яносто три) грн. 74 коп. пені,  20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 2115 (дві тисячі сто п"ятнадцять) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита та 39 (тридцять дев"ять) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В стягненні 20004,79 грн. витрат на послуги адвоката відмовити .

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                            Круглова О. М.

повне рішення складено 14.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"