Рішення

від 24.03.2011 по справі 40/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/15

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.03.11 р.                                                                                 Справа № 40/15                               

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання  Данилкіной П.М.

Розглянув матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Вагер”, м. Луганськ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Тофіс”, м. Маріуполь       

про стягнення 73 667 грн. 82 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Ямпольський Г.В. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

                За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових матеріалів,  які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по справі було продовжено додатково на 15  (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України  і знайшло своє відображення у протоколі судового засідання.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Вагер” звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Тофіс” про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 23 050 грн., штрафу в сумі 48 000 грн., трьох відсотків річних в сумі 1 897 грн. 82 коп. та інфляційних в сумі 720 грн.  за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно договору оренди майна з правом викупу від 27.08.10р.

             Відповідач у судове засідання не  з'явився, письмових пояснень на позов суду не надав, а  тому справа розглядається  згідно вимог статті 75 ГПК України  за наявними в ній матеріалами.   

З'ясувавши  фактичні  обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи із правової норми, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін,  вислухавши доводи позивача, суд встановив:

Позивач неправильно зазначив ціну позову, а тому відповідно до вимог статті 55 ГК України вона визначена судом та дорівнює  73 667 грн. 82 коп.

Втім, до прийняття рішення у справі, позивач посилаючись на вимоги статті 22 ГПК України  збільшив розмір своїх позовних вимог, у зв'язку з чим намагається стягнути з відповідача додатково основний борг в сумі 692 531 грн. 51 коп., який не був заявлений у позовній заяві. Мотиви збільшення вимог, обґрунтовує   вимогами частини першої статті 534 ЦК України, яка встановлює черговість погашення вимог за грошовими зобов'язаннями.

         Судом перевірені умови щодо збільшення розміру позову в цій частині на відповідність їх вимогам ст.ст. 22, 78 ГПК України.

           Так, під збільшенням  розміру  позовних   вимог  (частина   друга статті 22 слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з  пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.  Такі вимоги є новими, які мають бути розглянуті окремо. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочення платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України.  

          Вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу не були заявлені у позовній заяві, у тому числі д неї не було залучено обґрунтованого розрахунку основного боргу та періоду його виникнення.   Крім того,  під час судового процесу позивачем не було пред'явлені вимоги з посиланням на приписи статті 58 ГПК України.

         Суд може залишити позов без розгляду з посиланням на п. 5 ст. 81 ГПК України за наявністю  наступних  умов:

·          по-перше, документи повинні бути витребувані господарським судом;

·          по-друге, матеріали вкрай необхідні для розгляду спору і без них спір вирішити неможливо;

·          по-третє, відсутні поважні причини, у зв'язку з якими документи не можуть бути подані (таких доказів позивач у засіданні не надав).

    Ухвалою господарського суду від  10.03.10р. суд зобов'язав позивача надати обґрунтований  розрахунок позовних вимог, довести відповідність заяви про збільшення розміру позовних вимог приписам ГПК України. Позивач без поважних причин таких дій не провів.

            Тому позовні вимоги  товариства з обмеженою відповідальністю „Вагер” про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю „Тофіс” основного боргу з орендних платежів в сумі  692 531 грн. 51 коп., слід залишити без розгляду з посиланням на  приписи пункту 5 статті 81 ГПК України. Щодо решти частини позовних вимог, то вони підлягають розгляду по суті.

        Позов мотивовано тим, що 27.08.10р. між товариством з обмеженою відповідальністю „Вагер”, далі Орендодавець, та товариством з обмеженою відповідальністю „Тофіс”, далі Орендар, було укладено договір оренди майна з правом викупу, предметом якого відповідно до пункту 1.2  є – 5 (п'ять) вантажних сідловин тягачів та з (три) бортових тентова них напівпричепів  за індивідуально – визначеними ознаками.

На виконання вимог розділу 5 договору оренди, Орендодавець за актами прийому-передачі №№ 1, 2, 3, 4, 5 ,6, 7, 8 від 27.08 10р. передав  у платне користування Орендарю майно, яке є предметом договору оренди. Пунктами 4.1 та 4.4 договору сторонами встановлено розмір орендної плати за весь об'єкт оренди, який дорівнює 180 000 грн.,  у тому числі ПДВ, та порядок її внесення Орендарем три рази на місяць, а саме:  1-го, 10-го та 30-го числа кожного місяця  -  рівними частками по 60 000 грн., у тому числі ПДВ.

Відповідачем  не сплачено перший платіж до 30.08.10р., у зв'язку з чим за тривалий час користування майном за відповідачем утворився основний борг в розмірі  350 000 грн.

У якості забезпечення виконання зобов'язань сторонами передбачено міру відповідальності, яка знайшла своє відображення у підпунктах  8.1, 8.6 договору оренди у вигляді: пені в розмірі 0,1% від суми боргу,  а також штраф за прострочення більш ніж на 30 днів у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Позивач наполягає на стягненні з відповідача, зокрема:

·          пені в сумі 20 050 грн. за прострочення  виконання грошових зобов'язань за період з 30.08.10р. по 10.12.10р.;

·          штрафу в сумі 48 000 грн.  за  прострочення внесення орендних платежів за період  з 30.08.10р. по 10.12.10р.;

·          інфляційних в сумі 720 грн. за прострочення грошового зобов'язання  за період  з 30.08.10р. по 10.12.10р.;

·          трьох процентів річних в сумі 1 897 грн. 82 коп. за прострочення грошового зобов'язання  за період  з 30.08.10р. по 10.12.10р.;

      Нараховані штрафні санкції відповідають вимогам  ст.ст. 548, 549 ЦК України та приписам ст.ст. 230, 231, 232 ГК України.  

              Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. Так, між сторонами укладено договір оренди нерухомого  майна з правом викупу,  за яким сторони досягли усіх суттєвих умов, передбачених законом для даних видів договорів оренди: зокрема щодо його предмету, ціни та строку дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.ст. 180,  181 ГК України та ст. 638, 759, 762 ЦК України.

              Частина перша статті 759 ЦК України та стаття 283 ГК України  передбачають, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

             Стаття 33  ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.  

Безпосередньо у судовому засіданні представник позивача з посиланням на  графік надходження грошових коштів та банківські виписки повідомив суд про  погашення відповідачем  пені, штрафу, трьох процентів та інфляційних на загальну суму 90 000 грн., із котрих 40 000 грн. погашено до звернення кредитора з позовом, а 50 000 грн., куди  увійшла  і  сума  пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних в сумі  33 667 грн. 82 коп. заявлена у позові, після звернення кредитора з позовом до суду.

З урахуванням викладеного,  у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних  в сумі 40 000 грн., слід відмовити, як необґрунтовано  заявлених. Провадження у справі щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, трьох процентів річних та інфляційних  в сумі  33 667 грн. 82 коп. підлягає припиненню з посиланням на пункт 1-1 статті 80 ГПК України - за відсутністю предмету спору.

Витрати по державному  миту в цих частинах позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог  відповідно до вимог  ст. 44, частини 5 статті 49 ГПК України. Позивачем на час звернення з позовом не сплачено  у встановленому  порядку та розмірі державне мито в сумі 11 грн. 36 коп., а тому воно підлягає стягненню з нього на користь державного бюджету згідно вимог статті 46 ГПК України.

Витрати по державному миту в сумі  6 201 грн. 36 коп. у частині збільшення розміру позовних вимог відносяться на позивача у справі – товариство з обмеженою відповідальністю „ Вагер” згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

          У судовому засіданні, яке відбулося 24.03.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

   На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 42, 43, 22,  33, 36, 44, 46, 49,  55,  ч. 3 ст. 69,   п. 1-1 ст. 80, п. 5 ст. 81, 82, 82-1, 84, частиною другою та третьою ст. 85 ГПК України, суд, -

 В И Р І Ш И В:

             1.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Вагер”, 91007,  Луганськ, вул. 7-й Лутугінський проїзд, 8, п\р 26003124 в Східно-Промисловому комерційному банку м. Луганську, МФО 304706, ід. код 21756498, на користь державного бюджету України державне мито в сумі 11 грн. 36 коп., видавши наказ та надіславши його на виконання  до  Державної податкової інспекції у Артемівського районі  м. Луганську.

             2.      Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Вагер” щодо стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю „Тофіс” пені,  штрафу, трьох процентів річних та інфляційних  в сумі  33 667 грн. 82 коп. – припинити.

             3.   Позовні вимоги  товариства з обмеженою відповідальністю „Вагер” щодо стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю „Тофіс” основного боргу з орендних платежів в сумі  692 531 грн. 51 коп. -  залишити без розгляду.

             4.  Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Тофіс”, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, а/с 95, п/р 26006000101269, у ВАТ „Себ Банк”, МФО 300175, ід. код 33331057, на користь:

              - товариства з обмеженою відповідальністю „ Вагер”, 91007,  Луганськ, вул. 7-й Лутугінський проїзд, 8, п\р 26003124 в Східно-Промисловому комерційному банку м. Луганську, МФО 304706, ід. код 21756498, витрати по державному миту в сумі 336 грн. 67 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 107 грн. 85 коп., видавши наказ.

             5.  У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Вагер” про стягнення з  товариства з обмеженою відповідальністю „Тофіс” пені,  штрафу, трьох процентів річних та інфляційних  в сумі 40000 грн. – відмовити.

6. Витрати по державному миту в сумі  6 201 грн. 36 коп. у частині збільшення розміру позовних вимог відносяться на позивача у справі – товариство з обмеженою відповідальністю „ Вагер”.

             7.    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.     

Суддя                                                               Підченко Ю.О.           

Повний рішення складено –29.03.11р.