Рішення

від 24.03.2011 по справі 41/8пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

41/8пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.03.11 р.                                                                                 Справа № 41/8пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді          Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав”, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Електротехпром”, м. Донецьк

про визнання недійсним правочину за Договором купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою м. Донецьк, Донецька область, вул. Восточна, буд. 5, укладеним 24 лютого 2011 року між позивачем та відповідачем, з моменту його вчинення; визнання за позивачем права власності на адміністративну будівлю Г-2, загальною площею 155,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Восточна, 5

При участі представників:

від позивача: Богова Л.О. – довіреність від 21.03.2011 року

від відповідача: Косенчук В.Ю. – довіреність від 22.03.2011 року

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електротехпром” про визнання недійсним правочину за Договором купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою м. Донецьк, Донецька область, вул. Восточна, буд. 5, укладеним 24 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електротехпром”, з моменту його вчинення; визнання за позивачем права власності на адміністративну будівлю Г-2, загальною площею 155,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Восточна, 5.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сторонами спірного договору, при його укладенні, не було дотримано вимог закону щодо обов'язкової нотаріальної форми договору, тому такий договір є недійсним з моменту його вчинення. Позивачем зазначено, що відповідачем було повідомлено про свою незгоду виконувати спірний договір, оскільки в дійсності відповідач мав намір придбати у власність адміністративну будівлю, а предмет договору відповідно до правовстановлюючих документів уявляє собою будівлю авто мийки, а тому, на думку відповідача відсутнє право власності на предмет договору як на будівлю адміністративного призначення.

Позивач вважає неправомірним невизнання відповідачем його права власності на будівлю, літ. Г-2, що знаходиться за адресою м. Донецьк, вул. Восточна, 5, оскільки вказану  буділю  було  побудовано  позивачем  за  власний рахунок та з  власних  матеріалів, первісно позивач мав намір використовувати приміщення на першому поверсі будівлі для миття автомобілів, тому згідно технічної документації вона була позначена як будівля авто мийки, проте, фактично будівля використовується як адміністративна  і  ніякої промислово-виробничої діяльності,  в тому  числі діяльності  по наданню послуг або виконанню миття автомобілів в ній не здійснюється.

Відповідач відзиву на позов не подав, в судовому засіданні проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:  

25.04.2006 року між орендодавцем – виконавчим комітетом Донецької міської ради, та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав”, було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2949 кв.м. (кадастровий номер 1410136600:00:017:038), яка знаходиться на території Калінінського району м. Донецька по вул. Східній, 5.

Договір оренди землі зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Донецькому міському відділі Донецької регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України”, про що вчинено запис 19.05.2006 року № 040614600053.

Земельна ділянка, щодо якої було укладено зазначений договір оренди, була передана позивачу згідно акту про передачу та прийом в оренду земельної ділянки від 19.05.2006 року.

З положень спірного договору вбачається та сторонами підтверджено, що рішенням Київського районного суду м. Донецька від 09 липня 2010 р. по справі № 2-5863/10 за позивачем було визнано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Восточна, 5, в тому числі на будівлю автомийки. Право власності на будівлю автомийки разом з іншими спорудами було зареєстровано за позивачем у реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 24333152, згідно витягу № 27146169 від 30.08.2010 р.

Як вбачається з Інвентаризаційної справи № 1/95376 Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”, домоволодіння № 5, розташоване по вул. Восточній у м. Донецьку, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав”, складається, зокрема,  з будівель та споруд: літ. Б-3 – адміністративна будівля, літ. Г-2 – будівля автомийки, літ В – трансформаторна підстанція. За даними цієї інвентаризаційної справи будівля, позначена літерою Г-2, має площу 155,2 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що будівля літ. Г-2, розташована по вул. Восточній, 5 в Калінінському районі м. Донецька, фактично використовується як адміністративна  і  ніякої промислово-виробничої діяльності,  в тому  числі діяльності  по наданню послуг або виконанню миття автомобілів в ній не здійснюється.

Так, на замовлення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю „Елітпроект”, у 2010 році було здійснено обстеження технічного стану будівельних конструкцій об'єкта – двоповерхової адміністративної будівлі з вбудованим гаражем, розташованої по вул. Восточній, 5 в Калінінському районі м. Донецька.

Згідно технічного висновку, складеного за наслідками такого обстеження, основні несучі та огороджувальні конструкції об'єкта виконані з дотриманням вимог будівельних норм та правил; дефекти та ушкодження, що знижують міцність та стійкість будівельних конструкцій об'єкта в цілому не виявлені; адміністративна будівля з вбудованим гаражем, розташованої по вул. Восточній, 5 в Калінінському районі м. Донецька, придатна до подальшої експлуатації.

24.02.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електротехпром” (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Донецьк Донецької області, вулиця Восточна, будинок 5.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2. цього договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю будівлю мийки площею 155,2 кв.м., яка знаходиться по вул. Восточній, 5 у Калінінському районі м. Донецька, а покупець зобов'язується прийняти вказаний об'єкт і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 1.3. договору купівлі-продажу від 24.02.2011 року визначено, що право власності на об'єкти відчуження переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою м. Донецьк, Донецька область, вул. Восточна, буд. 5, укладений 24 лютого 2011 року, не було посвідчено нотаріально, та не було проведено його державну реєстрацію.

Відповідачем було письмово повідомлено позивача про те, що керівництво ТОВ „Електротехпром”  мало намір і домовлялось придбати у власність адміністративну будівлю, а предмет договору купівлі-продажу відповідно до правовстановлючих документів уявляє собою будівлю автомийки. У цьому випадку, на його думку, у позивача відсутнє право власності на предмет договору як на будівлю адміністративного призначення, а тому відповідач відмовився виконувати умови договору.

Як зазначалось, позивач звернувся до суду з вимогою, зокрема, про визнання недійсним правочину за Договором купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою м. Донецьк, Донецька область, вул. Восточна, буд. 5, укладеним 24 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електротехпром”, з моменту його вчинення.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно ч. 1 зазначеної статті Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Позивач заперечує дійсність правочину за договором купівлі-продажу від 24 лютого 2011 року з тих підстав, що сторонами цього договору, при його укладенні, не було дотримано вимог закону щодо обов'язкової нотаріальної форми договору.

Статтею 657 Цивільного кодексу України визначено форму окремих видів договорів купівлі-продажу. Так, згідно, наведеної норми, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Крім того, пунктом 1.3. договору купівлі-продажу від 24.02.2011 року визначено, що право власності на об'єкти відчуження переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору та його державної реєстрації.

Як зазначалось, з матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою м. Донецьк, Донецька область, вул. Восточна, буд. 5, укладений 24 лютого 2011 року, не було посвідчено нотаріально, та не було проведено його державну реєстрацію.

Статтею 220 Цивільного кодексу України передбачено правові наслідки недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору та визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Таким чином, оскільки сторонами договору купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою м. Донецьк, Донецька область, вул. Восточна, буд. 5, укладеного 24 лютого 2011 року, не було додержано вимог ст. 657 Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення договору, цей договір є нікчемним.

З матеріалів справи не вбачається прийняття судом рішення щодо визнання такого договору дійсним відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Тобто, недійсність нікчемного правочину за договором купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою м. Донецьк, Донецька область, вул. Восточна, буд. 5, укладеним 24 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електротехпром”, у відповідності до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, встановлена законом.

Визнання недійсним у судовому порядку нікчемного правочину, недійсність якого встановлена законом, законодавством не передбачена.

З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання недійсним правочину за Договором купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою м. Донецьк, Донецька область, вул. Восточна, буд. 5, укладеним 24 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електротехпром”, з моменту його вчинення, є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до суду вимогу про визнання за ним права власності на адміністративну будівлю Г-2, загальною площею 155,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Восточна, 5

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Відповідно до приписів ст.ст.317, 320 Цивільного кодексу України, власникові належать право володіння, користування та розпорядження майном, зокрема, він має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Як зазначалось та як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Восточна, 5.

Судом встановлено, що будівля, літ. Г-2, розташована по вул. Восточній, 5 в Калінінському районі м. Донецька, площею 155,2 кв.м., фактично використовується позивачем як адміністративна і ніякої промислово-виробничої діяльності, в тому числі діяльності по наданню послуг або виконанню миття автомобілів в ній не здійснюється.

Як зазначалось, Товариство з обмеженою відповідальністю „Електротехпром”, не визнає право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” на будівлю площею 155,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Восточна, 5, як адміністративну, посилаючись на те, що, згідно правовстановлюючих документів, позивач є власником будівлі автомийки, що розташована за наведеною адресою.

Згідно технічного висновку, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю „Елітпроект” за наслідками обстеження технічного стану будівельних конструкцій об'єкта – двоповерхової адміністративної будівлі з вбудованим гаражем, розташованої по вул. Восточній, 5 в Калінінському районі м. Донецька, основні несучі та огороджувальні конструкції об'єкта виконані з дотриманням вимог будівельних норм та правил; дефекти та ушкодження, що знижують міцність та стійкість будівельних конструкцій об'єкта в цілому не виявлені; адміністративна будівля з вбудованим гаражем, розташованої по вул. Восточній, 5 в Калінінському районі м. Донецька, придатна до подальшої експлуатації.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2008 року Товариству з обмеженою відповідальністю „Елітпроект” Державною архітектурно-будівельною інспекцією було видано ліцензію серії АВ № 441702 на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, суд робить висновок про те, що позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” є власником адміністративної будівлі Г-2, загальною площею 155,2 кв.м., розташованої за адресою: м. Донецьк, вул. Восточна, 5.

За приписами ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно до п.2 ст.3  Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як  визначено  положеннями  ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України України, правом власності особи є право особи на певну річ, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 ЦК України, встановлюється, що власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти до свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З огляду на зазначене, суд  приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги  щодо  визнання  права  власності  на  адміністративну будівлю Г-2, загальною площею 155,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Восточна, 5обґрунтовані  та  підлягають  задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 16, 316, 317, 319, 320, 321, 328, 392  Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електротехпром” про визнання недійсним правочину за Договором купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою м. Донецьк, Донецька область, вул. Восточна, буд. 5, укладеним 24 лютого 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Електротехпром”, з моменту його вчинення; визнання за позивачем права власності на адміністративну будівлю Г-2, загальною площею 155,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Восточна, 5 – задовольнити частково

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9, ЄДРПОУ 33393752) право власності на адміністративну будівлю Г-2, загальною площею 155,2 кв.м., розташовану за адресою: м. Донецьк, вул. Восточна, 5.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Електротехпром” (83052, м. Донецьк, вул. Восточна, 5, ЄДРПОУ 31875730)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТПК Укрсплав” (83009, м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9, ЄДРПОУ 33393752)  витрати зі сплати державного мита в сумі 42,50 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 118,00 грн.

Суддя                                                               Гончаров С.А.           

В судовому засіданні 24.03.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення

Рішення підписане 29.03.2011р.