Рішення

від 10.03.2011 по справі 30/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/12

10.03.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо»

До      Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»          

Про   стягнення 178 228,98 грн.

                                                                                               Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача        Москаленко О.С. –представник за довіреністю № б/н від 09.03.11.

Від відповідача   Дадикіна О.І. –представник за довіреністю № 16-08/10 від 16.08.10.

Рішення прийнято 10.03.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 03.02.11 по 22.02.11., з 22.02.11. по 10.03.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 14.025 від 08.08.08. в розмірі 178 228, 98 грн. (132 108, 60 грн. –основний борг, 37 650, 95 грн. –збитки від інфляції, 8 469, 43 грн. –3% річних).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач порушив умови договору та оплату за отриману послугу не здійснив, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.11. порушено провадження у справі № 30/12; розгляд справи було призначено на 03.02.11. о 11-10.

В судовому засіданні 03.02.11. представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»просить суд залишити позовну заяву без розгляду та повернути її позивачеві, посилаючись на те, що позовна заява підписана не власноручно уповноваженою особою позивача або його представником, а за допомогою факсимільного відтворення підпису. Крім того, відповідач посилається на те, що колишнім директором позивача перевищено надані йому статутом повноваження, що свідчить про недійсність правочину та заявлення позову до неналежного відповідача.

В судовому засіданні 03.02.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 22.02.11. о 10-50.

В судовому засіданні 22.02.11. представником позивача було подано додаткові письмові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо»просить суд задовольнити позов, та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 178 228, 98 грн. (132 108, 60 грн. –основний борг, 37 650, 95 грн. –збитки від інфляції, 8 469, 43 грн. –3% річних) з підстав, викладених в додаткових поясненнях.

Представником позивача в судовому засіданні 22.02.11. підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.02.11. проти позову заперечує.

В судовому засіданні 22.02.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 10.03.11. о 12-40.

Представником позивача в судовому засіданні 10.03.11. підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.03.11. проти позову заперечує.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/12.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

08.08.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо»(далі –Організатор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»(далі –Експонент), було укладено Договір № 14.025 від 08.08.08. (далі –Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1), предметом даного Договору є виконання Організатором узгодженого комплексу робіт і послуг з організації участі Експонента у Міжнародному салоні вантажних та комерційних автомобілів «T.I.R. expo ‘2008»(далі –виставка), що буде проходити з 16 по 18 вересня 2008 року за адресою: м. Київ, пр-т. Броварський, 15.

Відповідно до п. 3.2.7 Договору, якщо в останній день виставки сторони не висунули одна до одної взаємних претензій з виконання умов даного Договору, роботи вважаються такими, що виконані в повному обсязі й оформлюються актом виконаних робіт.

Згідно п. 4.1 Договору, разом загальна вартість робіт і послуг за Договором складає  132 108,60 грн.

На виконання п. 3.2.7 Договору між Організатором та Експонентом 18.09.08. було підписано та скріплено печатками сторін акт виконаних робіт згідно з Договором № 14.025 від 08.08.08., відповідно до якого комплекс робіт і послуг відповідно до Договору виконаний у повному обсязі й у термін, якість виконаних робіт (послуг) задовольняє Експонента і відповідає встановленим вимогам; разом загальна вартість робіт і послуг за Договором складає  132 108,60 грн.

Пунктом 3.2.6 Договору сторонами погоджено, що Експонент зобов’язується сплатити Організатору вартість робіт і послуг у повному обсязі й узгоджений термін.

Як визначено п. 4.2 Договору, Експонент зобов’язаний сплатити загальну вартість робіт і послуг, обумовлену п. 4.1 Договору, до 29.08.08. та передати по факсу копії платіжного доручення.

Відповідно до п. 7.4 Договору, він набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін і дійсний до закінчення виконання сторонами зобов’язань за даним Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача було направлено гарантійний лист, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»просить Організатора виконати комплекс робіт і послуг з організації участі Експонента у Міжнародному салоні вантажних та комерційних автомобілів «T.I.R. expo ‘2008», що буде проходити з 16 по 18 вересня 2008 року за адресою: м. Київ, пр-т. Броварський, 15 та гарантує сплату до 18.12.08.

В своєму письмовому відзиві відповідач посилається на недопустимість того, що позовна заява підписана не власноручно уповноваженою особою позивача або його представником, а за допомогою факсимільного відтворення підпису, з посиланням на норми ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України.

На спростування вищевикладеного слід зазначити, що прийняття Господарським судом міста Києва позовної заяви та порушення провадження у справі № 30/12 свідчить про те, що позовна заява оформлена і подана до господарського суду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подасться до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана повноважною посадовою особою позивача - директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо»Гаращенком Олександром Миколайовичем, що підтверджується доданою до позовної заяви належним чином завіреною копією витягу про включення позивача ЄДРПОУ  № 13-4049 від 09.08.10., належним чином завіреною копією Протоколу № 6 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Автоекспо" від 28.01.08. про призначення директором Товариства Гаращенка Олександра Миколайовича, та заявою ОСОБА_1. про підтвердження свого волевиявлення щодо позовних вимог, викладених у позовній заяві у справі № 30/12.

Згідно ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до  ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Позовна заява не є правочином, а є процесуальним документом, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду.

Щодо тверджень відповідача стосовно перевищення директором позивача Устюговим О.Ю. наданих йому повноважень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Суттю представництва є вчинення представником правочинів від імені та в інтересах особи, яку представляють, відповідно до наданих йому повноважень. Саме тому правочин, вчинений представником, породжує права і обов'язки для сторони, яку представляють, якщо він здійснений представником в межах повноважень.

Поширеним явищем є вчинення представником таких юридичних дій, які не входять до змісту його представницьких функцій, яке може полягати в укладенні не того правочину, який вимагався, не з потрібним контрагентом, невиконання вимог щодо ціни, строку, місця укладення правочину, якості і кількості предмета правочину тощо.

Однак навіть відступ від вказівок особи, яку представляють, або положень закону при укладенні правочину не завжди створює для останньої невигідні правові наслідки, оскільки в багатьох випадках такий відступ породжений необхідністю охорони інтересів представлюваного шляхом негайного вчинення потрібних юридичних дій (наприклад, придбання представником квартири не у тому районі міста, в якому бажав представлюваний, внаслідок тенденції до швидкого та істотного подорожчання вартості житла і через відсутність квартири у потрібному районі). В будь-якому випадку, саме особі, яку представляють, належить право оцінювати, чи відповідає укладений з перевищенням повноважень правочин її інтересам. З цією метою закон надає їй можливість схвалити укладений правочин.

Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.  

Як вже відзначалося судом, між Організатором та Експонентом 18.09.08. було підписано та скріплено печатками сторін акт виконаних робіт згідно з Договором № 14.025 від 08.08.08., відповідно до якого комплекс робіт і послуг відповідно до Договору виконаний у повному обсязі й у термін, якість виконаних робіт (послуг) задовольняє Експонента і відповідає встановленим вимогам; разом загальна вартість робіт і послуг за Договором складає  132 108,60 грн., що свідчить про схвалення відповідачем вчиненого правочину.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов Договору та вимог Закону, оплату за отримані послуги не здійснив, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо»в розмірі 132 108,60 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього Законом та Договором обов’язку по оплаті наданих йому послуг не виконав, внаслідок чого з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті наданих послуг в розмірі 132 108,60 грн.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 37 650,95 грн., та 8 469,43 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних визнається судом обґрунтованою,  внаслідок чого з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо»підлягає стягненню 3 % річних в розмірі 8 469,43 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Також, судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 37 650,95 грн. –збитків від інфляції (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України,  підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»(03124, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, б. 6, код ЄДРПОУ 33440482) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-А, код ЄДРПОУ 32828409) 132 108 (сто тридцять дві тисячі сто вісім) грн. 60 коп. –основного боргу, 37 650 (тридцять сім тисяч шістсот п’ятдесят) грн. 95 коп. –збитків від інфляції, 8 469 (вісім тисяч чотириста шістдесят дев’ять) грн. 43 коп. –3 % річних, 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 28 коп. - державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

    Суддя                                                                                                       Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 14.03.11.