Рішення

від 29.03.2011 по справі 11/12/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/12/2011/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 березня 2011 р.           Справа 11/12/2011/5003

за позовом   фермерського господарства «Водолій»,  с. Обідне Немирівського району     

до                  Немирівської районної державної адміністрації  Вінницької область,

                     м. Немирів    

про                визнання дійсним договору оренди від 25.02.2003 р.

                                                                                                         Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача      В. Каричинський  керівник,  Ю. Мельник за  довіреністю б/н

                           від 20.01.2011р.;

від відповідача   не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки від 25.02.2003р. укладеного між фермерським господарством «Водолій»та Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області, предметом якого є оренда земельної ділянки сільськогосподарського використання  для вирощування сільськогосподарських культур, площею 100,00 га, що знаходиться в с. Воловодівка Немирівського району Вінницької області, з моменту його укладення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Воловодівська сільська рада Немирівського району від 28.01.2003р. та розпорядження Немирівської районної державної адміністрації  № 291 від 10.09.2003р. між ФГ «Водолій»та   Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області укладено  договір   оренди земельної ділянки від 25.03.2003р..

Пунктом 8 даного договору передбачено що договір набуває чинності після його нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Воловодівській сільській раді.

15. 11. 2010р. позивач письмово звернувся з листом до відповідача про нотаріальне посвідчення договору, в якому визначив місце, дату, час нотаріального посвідчення. Проте відповідач на вказану дату та час не з'явився про причини неявки не повідомив, що свідчить про ухилення  останнього від нотаріального посвідчення даного договору.

Відповідач у відзиві на позов  вказує, що  пунктом  2.2. договору від 25 лютого 2003 року передбачено, що договір укладається терміном на 5 років, починаючи з дати його реєстрації. У розділі 8 договору визначено, що договір набирає чинності з моменту його державної реєстрації. Проте на договорі відсутній посвідчувальний напис та печатка органу який проводить державну реєстрацію договору.

Позивачем не було проведено державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки розміром 100,0 га. на території Воловодівської сільської ради, чим порушено усі діючі на період з дати укладення договору та по даний час норми законодавства України.

Крім того, на даний час договір не відповідає типовій формі договору затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року «Про затвердження типового договору оренди землі».

Зважаючи на наведене відповідач вважає, що договір оренди  від 25.02.2003 року не пройшов державної реєстрації, тому відповідно до норм діючого законодавства чинності не набрав.

При розгляді справи 10.03.2011р. судом оголошено перерву до 29.03.2011р.  з метою надання сторонами доказів в підтвердження своїх доводів та заперечень.

Заслухавши пояснення  учасників процесу, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено  наступне.

     Рішенням  Воловодівської сільської ради від 28.01.2003р. «Про використання земель запасу, резерву, по незатребуваних сертифікатах»погоджено надання 100 га земель запасу по не витребуваних сертифікатах  та запасу, в т.ч. 25 га наданих для розширення фермерського господарства «Водолій»для вирощування сільськогосподарських культур  на умовах оренди  терміном на 5 років  фермерському господарству «Водолій».

25 лютого 2003 року, на підставі  розпоряджень Немирівської районної державної адміністрації № 106 від 29.05.2003р. та № 291 від 10.09.2003р., між  Немирівською районною державною адміністрацією (відповідач, за договором Орендодавець) та фермерським господарством  «Водолій»(позивач, за договором Орендар)  укладено  договір   оренди земельної ділянки.

         Предметом даного договору є  передача у строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського використання для вирощування сільськогосподарських культур, площею 100,00 га., що знаходиться в с.Воловодівка, Немирівського району Вінницької області.

Відповідно до розділу 1 договору земельна ділянка передається по акту прийому -передачі, який оформляється в строк не пізніше семи днів з момену набутя чинності даним договором.

Розділом 8 договору визначено, що останній набуває чинності після його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у Воловодівській сільській раді.

Як свідчать матеріали справи земельна ділянка, що є предметом договору була передана згідно акту прийому –передачі  10.09.2003р..  Однак, на момент передачі земельної ділянки  договір оренди не набув чинності, оскільки останній не посвідчено нотаріально та не проведено його державну реєстрацію.  Лише 15. 11. 2010 р. позивач письмово звернувся з листом за № 3 від 11.11.2010р. до відповідача про нотаріальне посвідчення договору, в якому визначив місце , дату, час нотаріального посвідчення. Проте відповідач на вказану дату та час не з'явився.

Посилаючись на положення ст.ст. 220, 639, 640 Цивільного кодексу України, ст. ст. 124,125 Земельного кодексу України, ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі»позивач просить суд визнати договір оренди дійсним з моменту його укладення.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Як свідчать матеріали справи, договірні відносини між сторонами виникли на час дії Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 р..

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.

Положення цього Кодексу застосовуються до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст.ст.626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі»(в редакції чинній на час укладення договору)  договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

Згідно ст. 18 цього Закону  укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію. Порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Пунктом 5 статті 126 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до наказу Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України          04.06.1999р. за № 354/364 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі»(із змінами, внесеними згідно з Наказами Держкомзему № 27 від 29.02.2000р., № 144 від 23.08.2001 р., № 17 від 19.02.2000р. ) державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою; договорів оренди - виконавчим органом міської, селищної, сільської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями; державних актів на право власності на землю - місцевими державними органами земельних ресурсів Держкомзему України.

Починаючи з 02.07.2003 р. за вищеназваним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р.  (із змінами, внесеними згідно з Наказом Держкомзему № 174 від 02.07.2003р.), державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Відповідно до 792 Цивільного кодексу України  відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Зокрема такий випадок передбачено частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України, яка дозволяє суду за певних умов визнати дійсним договір у разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкове нотаріальне посвідчення.

Водночас згідно з вимогами статті 639 Цивільного кодексу України  якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Зі змісту частини 3 статті 640 Кодексу вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Отже, за частиною 1 статті 210 Кодексу такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.

Однак чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.

Зважаючи, що сторонами не дотримано вимог наведених вище норм щодо нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації,  суд дійшов  висновку про нікчемність даного договору та безпідставність позовних вимог.

Також суд наголошує на тій обставині, що  договір оренди земельної ділянки  укладено між сторонами 25 лютого 2003 року.  Орендодавцем за даним договором є Немирівська районна державна адміністрація в особі заступника голови райдержадміністрації Дергалюка В.І., який діє на підставі розпорядження голови райдержадміністрації № 106 від 29.05.2003р.. Окрім того, в розділі 1 договору вказано, що об'єкт оренди передається Орендодавцем Немирівською районною державною адміністрацією в особі заступника голови начальника управління сільського господарства і продовольства райдержадміністрації, що діє на підставі розпорядження № 291 від 10.09.2003р..

З наведеного вбачається, що на момент підписання договору розпорядження щодо передачі земельної ділянки в оренду не було. Тоді як положеннями ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, договір оренди зі сторони Орендодавця підписано особою без відповідних повноважень.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, обставини викладені в позовній заяві не знайшли свого підствердження в матеріалах справи, а відтак не заслуговують на увагу.

Зважаючи на  вищевикладене в його сукупності,  суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними,  а тому в позові з підстав у ньому викладених, слід відмовити з покладенням судових витрат на позивача за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          В позові фермерського господарства «Водолій»про визнання дійсним договору оренди земельної ділянки від 25.02.2003р. відмовити.

2.          Копію рішення направити відповідачу.

Повне рішення складено 31.03.2011р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - (22800, Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, 84)