Рішення

від 17.02.2011 по справі 15/164-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/164-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.11           Справа № 15/164-10.

За позовом          Відкритого акціонерного  товариства  «Сумське  машинобудівне  науково -  виробниче  об'єднання  ім. М.В.  Фрунзе»,  м.Суми   

до відповідача           Компанії «ZEROMAX Gmbn”, Швейцарія      

про визнання   договору  частково  недійсним та стягнення 6  510,00  дол. США     

СУДДЯ  ЛУГОВА Н.П.

Представники:

від позивача                    Ротт  А.А.

від відповідача          не з'явився

У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Балясна В.С.   

Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви № 18-7/2290 від 24.11.2010 року, позивач просить визнати недійсним п. 14.2 договору на виконання шефмонтажних та шефналагоджувальних робіт, а також проведення експлуатаційних випробувань обладнання при будівництві дожимної компресорної станції “Кокдумалак-III” №1/95 від 28.11.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем та стягнути з відповідача 6 510,00 дол. США заборгованості по вказаному договору.

Представник  позивача  подав  заяву  про уточнення  позовних  вимог  №  18-7/378 від  16.02.2011р.   згідно якої   просить суд  просить визнати недійсним п. 14.2 договору на виконання шефмонтажних та шефналагоджувальних робіт, а також проведення експлуатаційних випробувань обладнання при будівництві дожимної компресорної станції “Кокдумалак-III” №1/95 від 28.11.2008р., укладений між позивачем та відповідачем та стягнути  з відповідача  на свою користь  грошові  кошти   у розмірі  6 510,00  доларів США,  що станом   на 25.11.2010р. в гривневому еквіваленті  становить  51 680 грн. 94  коп.

Представник позивача на виконання вимогу судової ухвали від 13.01.2011р. подав лист за №  18-7/243 від 09.02.2011р. згідно якого просить долучити до матеріалів справи  копію Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України виданого Головним управління статистики у м. Києві, відповідно до якого  представництво в Україні компанії  «ZEROMAX GmbH» знаходиться за тією ж адресою,  що й адреса зазначена у позовній заяві, а саме: м. Київ, вул. Івана Франка, буд. 29, кв. 5

Відповідач у судове засідання не з'явився, письмово відзиву на позов не подав, оскільки судова ухвала від 10.02.2011р. про відкладення розгляду справи направлена відповідачеві на ту ж саму адресу, що зазначена у позові, поштовим відділення станом на 17.02.011р до суду не повернута, та знаходження офіційного представництва відповідача за цією адресою підтверджено  Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданим позивачем, тому суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника  позивача, дослідивши та оцінивши надані докази,  суд  встановив наступне:

          28.11.2008р. між відкритим акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково –виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе” та компанією «ZEROMAX GmbH” був укладений договір № 1/95 на виконання шефмонтажних та шефналагоджувальних робіт, а також проведення експлуатаційних випробувань обладнання при будівництві дожимної компресорної станції “Кокдумалак-III та  Збірних  пунктів”, що знаходиться на території Республіки Узбекистан.

Згідно ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до положення п. 2 ч. 1 ст. 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи –відповідача.

Відповідно до матеріалів справи, а саме:  довідки з ЄДРПОУ № 9766/06 (а.с. 32), свідоцтва про реєстрацію № ПІ-3700 від 25.05.2006р. (а.с. 33), довідки про взяття на облік платника податків № 25568/29-207 від 21.06.2006 (а.с. 34) представництво компанії  «ZEROMAX GmbH» знаходиться на території України в м. Києві за адресою вул. Івана Франка, 29, к.5.

Позивач просить визнати недійсним п. 14.2 договору, яким передбачено, що будь-які  спори, що виникають з договору   або  пов'язані  з ним,  в  тому числі,  що стосуються його  виконання, порушення,   припинення, недійсності, а також  неврегульовані  шляхом перемовин  або  в  претензійному  порядку, підлягають вирішенню   в Арбітражному  (господарському)  суді  за місцезнаходженням  відповідача.                     

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч. 1  ст. 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Пунктом  2.1 договору передбачено, що позивач за завданням відповідача, зобов'язався виконати роботи та надати результати робіт відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити роботи на умовах,  в порядку та строки, встановлені договором.

Станом на дату звернення позивача з позовом до господарського суду, позивач зобов'язаний виконати за умовами договору роботи на загальну вартість близько 320100 доларів США  

Отже, спір щодо визнання договору частково недійсним має вирішуватись у господарському суді за місцем знаходження зобов'язаної сторони, тобто позивача.

Умовами п. 14.2 договору сторони визначили, що спір, який виник при виконанні умов договору буде передано на розгляд до Арбітражного  (господарського) суду за  місцезнаходженням відповідача.

Компанія «ZEROMAX GmbH» є юридичною  особою, зареєстрованою   у Швейцарії.

Отже, відповідно  до п.14.2  договору, спір  має  розглядатись  у Арбітражному   (Господарському)  суді  в місті  Баар  (Швейцарія).

У відповідності  до Закону Швейцарії  «Про верховний  суд  Швейцарії»  від  17.05.2005р.,  на території  Швейцарії  існують   наступні  державні  судові  органи:

- Верховний  суд  Швейцарії  (як   найвища  судова  інстанція  країни);

- Федеральний  адміністративний  суд  Швейцарії  (основним  завданням  якого  є  винесення  рішень  з публічно -  правових  спорів);

-   суди кантонів  (місцеві  суди 23  адміністративно -  територіальних  одиниць  Швейцарії -  кантонів).

З наведеного вбачається, що законодавством Швейцарії  у системі судочинства   не  передбачено арбітражних   або господарських  судів.

За таких обставин,   позивач у справі  фактично  позбавлений  права  на звернення  до суду  за  захистом порушених  прав  та охоронюваних  законом  інтересів  при  виконанні  умов  договору, оскільки  умови п.14.2. договору не можуть бути застосовані сторонами договору  та мати  відповідну юридичну силу за місцезнаходженням відповідача.    

Зокрема, як вказує  у  позовній заяві  позивач, пункт  14.2. вищевказаного  договору  викладений  сторонами помилково.                                                     

Частиною  1 ст. 229 Цивільного кодексу України передбачено, що  якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Отже, з огляду на вищевикладені норми,  суд вважає вимогу позивача щодо визнання недійсним п. 14.2 договору № 1/95 від 28.11.2008р. правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, згідно вимог  прохальної  частини позовної  заяви та заяви  про  уточнення позовних вимог  від 16.02.2011р., позивач просить стягнути з відповідача 6 510,00  доларів США, що в  гривневому  еквіваленті  станом  на  25.11.2010р.  складає  51680,94  грн., посилаючись на те, що відповідачем порушено строки оплати за виконані роботи відповідно до договору.

Відповідно до статті 1 договору, “результатом робіт” є результат виконаних позивачем робіт, при якому обладнання повністю готове до промислової експлуатації у відповідності з вимогами, встановленими договором, технічними та екологічними вимогами, встановленими нормативними актами Республіки Узбекистан.

Згідно з п. 3.1 договору, загальна вартість договору орієнтовно складає 558 000,00    доларів США та включає в себе компенсацію всіх витрат позивача у зв'язку з виконанням робіт, включаючи, але не обмежуючись: прямі витрати, накладні витрати, усі податки та збори, що підлягають сплаті на території України.

Відповідно до п. 4.1 договору, відповідач має здійснювати оплату на банківський рахунок позивача у розмірі 100% загальної вартості договору платежами, кожен з яких у розмірі 100% вартості виконаної частини робіт,  впродовж 25 (двадцяти п'яти) календарних днів з дати підписання сторонами проміжного Акту здачі-приймання робіт, по формі КС-2, з наданням табелю робочого часу з візою відповідача та рахунку-фактури.

Згідно п. 4.3 договору, валютою договору та валютою платежу є долар США.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 510,00 доларів США позивач зазначає, що на виконання умов договору в період з 31.01.2009р. по 21.12.2009р. ним було виконано та передано відповідачу результати робіт на загальну суму  237 900,00 доларів США, що підтверджується наступним актами здачі-приймання робіт:  №  3  від  31.01.2009р.  на суму 9  660,00  дол.США,  № 16 від 27.02.2009р.  на суму   13 020,00  дол.США,  №  28  від 31.03.2009р.  на суму   15960,00 дол.  США,  № 41  від  30.04.2009р.  на суму  22  890,00  дол. США, № 61   від  27.05.2009р. на суму  51  810,00  дол. США,  №  80 від  30.06.2009р.  на суму  46410,00  дол. США, № 88  від  31.07.2009р.  на суму  40 260,00 дол. США,  №  126  від 29.09.2009р.  на суму  25 710,00 дол. США,  № 142  від   30.10.2009р. на суму  5670,00 доларів  США, №  164  від  31.12.2009р. на суму  6 510,00 доларів                           

В свою чергу, на виконання  умов  договору, відповідач здійснив оплату виконаних робіт на загальну суму 231 390,00 дол. США відповідно до свіфт-повідомлень: від 20.03.2009р. на суму  22 680,00  дол. США,  від 18.05.2009р.  на суму  38   850,00 дол.  США, від  10.09.2009р. на суму 30 000,00 дол. США,  від 12.10.2009р.  на суму  108  480,00  дол. США, від  06.11.2009р.  на суму 25 710,00 дол. США, від 08.12.2009р. на суму  5 670,00 дол. США.          

Строк оплати виконаної частини робіт на суму  6 510,00 доларів США настав через 25 днів після підписання акту здачі-приймання робіт № 164 від 31.12.2009р., а саме – 25.01.2010р.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 6 510,00 доларів США, що станом   на 25.11.2010р. в гривневому еквіваленті  становить  51 680 грн. 94  коп.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин  повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно  до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 610 Цивільного кодексу України визначає, що  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідачем доказів сплати 6 510,00 доларів США  еквівалентне 51 680 грн. 94  коп., що є сумою основного боргу не подано, тому суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, стст. 526, 527 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню  на користь  позивача 601  грн. 80  коп.  державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним п. 14.2 договору №1/95 від 28.11.2008р., укладений між Відкритим акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М.В. Фрунзе” та Компанією «ZEROMAX GmbH”.

3. Стягнути з Компанії «ZEROMAX GmbH” (RUSSIAN COMMERCIAL Ltd., Acc. IBAN: CH 5108 6600 1930 1800 333 (USD) SWIFT: PNBP US3N NYC) на користь Відкритого акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.. М,В. Фрунзе”(40004,м. Суми, вул. Горького, 58, і.к. 05747991) 6 510,00 доларів США  еквівалентне 51 680 грн. 94  коп.;  судові  витрати: 601  грн. 80  коп.  державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                                     Н.П. ЛУГОВА

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.   

Повний текст рішення підписано  22.02.2011р.