Рішення

від 05.03.2008 по справі 16/327

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/327

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.03.08 р.                                                                               Справа № 16/327                               

Суддя господарського суду Донецької області Манжур В.В.

При секретарі      Муравйовій М.В.,  розглянувши  матеріали  справи

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма ВВВ”, м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькморепродукти плюс”, м.Донецьк

про стягнення 6091,98 грн.

За участю представників сторін :

від позивача:        Куліш Є.А. за довіреністю

від  відповідача:    Овсянний   С.С.  за довіренністю

                                                            В С Т А Н О В И В:

Ухвалою  господарського суду Донецької  області 16.11.07р. порушено  провадження  по  справі за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма ВВВ”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькморепродукти плюс”, м.Донецьк, про стягнення 6 091,98 грн.   ,  з  яких   :   5 939 грн. 36 коп. -  сума  боргу  з  урахуванням   індексу інфляції  (   5 650 грн. 52 коп. -  сума  боргу  ,   288 грн. 85  коп. – індекс  інфляції  ) , 152 грн. 61  коп.  -  пеня  .

           Представників  сторін   було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні не  було  надано клопотання про   фіксацію  судового процесу  технічними засобами,  з  приводу  чого  фіксація  процесу  не  була  здійснена.  . Крім цього, роз'яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.

           У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.

           Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

  В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на  невиконання  зі сторони  відповідача    вимог   договору  на  оказання     охоронних  послуг    від 09.04.2003р.   ,  з  приводу  чого просить стягнути   заборгованість  за  виконанні  , але не  сплачені    роботи   за  червень 2007 року  та  липень 2007  року ,  та  штрафні  санкції  .  

Представник  відповідача   позовні  вимоги не визнає ,  зазначає   , що за  даними    бухгалтерського  обліку перед  ТОВ  “  ВКФ  ВВВ”  заборгованості  не має  , а  навпаки    за  цим підприємством    рахується  передплата  за  послуги  в  сумі   7 015 грн. 02  коп -   сальдо  на  01.01.2007р., 4 013 грн. -  сальдо    на  01.09.2007р., які  не  були  надані    виконавцем .

Розглянувши матеріали справи,  заслухавши  пояснення  представників   сторін ,  суд встановив:

             09.04.2003р.  між   позивачем  (далі за текстом –   виконавець  -Охоронна фірма) та  відповідачем     (далі за текстом - замовник) був укладений договір на  оказання  послуг   б/н  , предметом якого є зобов'язання  щодо цілодобової  охорони об`єктів  , розташованому    на  території     відповідача    ,  зазначених  в  дислокації  та  зазначених   в  схемі   охороняємих  об`єктів     ( п.   1.1., п.1.2  договору )  .

В силу статті 901 Цивільного кодексу України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, а відповідно до ст. 903 вказаного кодексу якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

          П. п.3.1., 3.2.    договору  передбачено   , що  оплата      проводиться     в  грошовій   формі  в  порядку  :   50%   оплати     -  не  пізніше   1  числа     поточного  місяця  ;  50   %  оплати   -  до 15  числа    поточного   місяця  .

01.01.2007р.   в  додаток  до  договору  від    09.04.2003р.  була  укладена   додаткова  угода , якою  був  змінений  п.3.  договору    щодо   вартості  охоронних  послуг, які  складають  щомісячно    2 825  грн.  41  коп.   з  моменту  укладення  цієї  додаткової  угоди.  Оплата      проводиться     шляхом   безготівкового    розрахунка  не  пізніше   5  - го  числа  місяця  , наступного    за  розрахунковим .

Позивач виконав свої зобов'язання за зазначеними  договорами  , про що свідчать підписані сторонами акти здавання-прийомки робіт за період  з  січня  2007  року   по   липень 2007  року  .

Так, згідно вказаних актів здавання - прийомки виконаних робіт позивачем (Охоронною фірмою) надані охоронні послуги, пов'язані із охороною об`єктів  відповідача    ,   перераховані     у  переліку  (  дислокації)  , що  додаються     до  договорів   у повному обсязі та відповідають умовам договору. Вартість послуг відповідно до вказаних актів складає   19 777  грн. 87  коп.

Із досліджених судом реєстрів платіжних документів отриманих банком для зарахування коштів на рахунок позивача   за період   з 11.01.2007р. по   18.07.2007р. ,    що місяться у матеріалах справи, вбачається, що відповідачем частково виконане грошове зобов'язання, а саме   :  у сумі   14 127  грн. 05  коп.   в  зарахування     заборгованості  по  актам   виконаних  робіт  за  цей  період  .    

Таким чином, сума  заборгованості   склала  5 650 грн. 82  коп.   та  являється    сумою  боргу   по  актам    здавання  -  прийомки робіт  за  червень 2007 року  та  липень 2007  року  , що  підтверджується   матеріалами  справи   та   актом  звірки  розрахунків  станом   на  01.09.2007р.

Представник  відповідача   зазначає   , що   ним  11.01.2007р.   був  здійснений   платіж  в сумі    2 648  грн. 80  коп.   та  просить    зарахувати  його    в рахунок  погашення  боргу  .

Дослідивши  доводи  сторін   та  матеріали  справи  , суд  з`ясував  , що     зазначений  платіж   в  сумі    2 648  грн.   80  коп.   (  банківська  виписка  від    11.01.2007р.)   був  здійснений    в  рахунок  погашення   заборгованості   по   акту   № ОУ-000110   здачі  -  прийняття  робіт   за  грудень 2006  року  , коли   позивачем     зазначений  акт   за  грудень 2006 року     не  був  заявлений  в  позовних  вимогах  .  На  підставі  зазначеного , суд   не  може  вийти  за  межи  позовних  вимог  .        

З огляду  на  зазначене , представник  відповідача  проти  наявності  заборгованості     заперечив   , зазначив,  що за  даними    бухгалтерського  обліку перед  ТОВ  “  ВКФ  ВВВ”  заборгованості  не має  , а  навпаки    за  цим підприємством    рахується  передплата  за  послуги  в  сумі   7 015 грн. 02  коп -   сальдо  на  01.01.2007р., 4 013 грн. -  сальдо    на  01.09.2007р., які  не  були  надані    виконавцем .

Зазначені  ствердження  відповідача  спростовуються     матеріалами  справи   , зокрема  актами  виконаних робіт ( підписаними  сторонами   без  зауважень  ) ,  виписками банку  .    Представник   відповідача      в  розумінні   ст.ст. 33- 34  ГПК  України    не  довів    наявність  передплати   в  розмірі  7 015 грн. 02  коп -   сальдо  на  01.01.2007р.,    та  в розмірі   4 013 грн. -  сальдо    на  01.09.2007р.   , то б то    зазначена   сума     є    тільки    зазначеною в  акті  звірки    ( в  колонці      дебіт  та  кредіт    зі  сторони   відповідача )   та  не  підтвердженою   документально   .   З  приводу  чого   суд   не приймає    доводи  відповідача  як  докази  по  справі.    

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Умови договору, згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов”язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

Відповідач, свої зобов'язання, як про це заявлено позивачем, всупереч вказаних норм Цивільного та Господарського кодексів України, належним чином не виконав. А саме, не сплатив повністю послуги з охорони за вказаними актами здавання-передачи, внаслідок чого, утворилась заборгованість у сумі    5 650    грн.  82  коп.  , яку позивач доводить відповідними доказами. З урахуванням цього, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню  .

Також  , позивач   просить стягнути з  відповідача   за  порушення  строків  оплати   згідно  вимог п. 4.3.    пеню   в  розмірі    однієї   облікової  ставки  НБУ   за кожен  день   прострочення      в сумі  152   грн.  61 коп.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у тому числі сплата неустойки.

Разом з цим, визначення штрафних санкцій надане у статті 230 Господарського кодексу України, якими є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. Пунктом 6 цієї ж статті Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.   Згідно зі ст. 549 ЦК  України   неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (  за умовами  передбаченими договором). Пеня                ( штраф)  є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання  за  кожен  день прострочення.  

Крім того, суд зазначає, стаття 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 з змінами та доповненнями, останні зміни від 10.01.2002, передбачає, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

Стаття   3 цього Закону закріплює,  розмір   пені,  передбачений  статтею  1  даного Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як видно з зазначених статей Закону та Господарського кодексу України,  розмір пені встановлюється за згодою сторін, то б то    суд   приймає  трактовку   п.   4.3.    договору     та   розрахунок  пені    позивача     (  визнає    його  арифметично  вірним ) .  

Враховуючи наявність порушень своєчасної сплати за виконані послуги, заборгованості з боку відповідача, на підставі ст.ст. 610, 611, 631 ЦК України, вимоги позивача щодо стягнення пені за вказаний період у сумі 152  грн.61  коп.   є правомірними та підлягають задоволенню.  

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно  ст.  625 ЦК України    позивач  просить  стягнути  з  відповідача   нарахований    індекс  інфляції    в сумі      288   грн. 85 коп   ,    розрахунок  якої   є  не  обґрунтованим   та  таким  , що  підлягає    задоволенню  .

Згідно  розрахунку   суду  розмір  індексу  інфляції  склав   197 грн. 77 коп.  ,  при  цьому  судом   взятий  до  уваги  період  з    липня 2007 року    по   вересень 2007 року              (  оскільки    позивачем    був  зазначений  період   до   вересня  2007 року ) .   

Відповідач  суму   боргу     штрафних  санкцій     не  оспорив .

Позовні вимоги обгрунтовані та підлягають частковому     задоволенню.          

Відповідно  до ст. 49    ГПК  України  Господарський  суд  судові  витрати     покладає     на  відповідача  по  справі  пропорційно  розміру  задоволених  вимог  .  

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі ст. 254, 256, 526, 530, 599 ЦК України,  п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України  і керуючись  ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального Кодексу України,    Господарський Суд,-

В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма ВВВ”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькморепродукти плюс”, м.Донецьк, про стягнення 6 091,98 грн.   ,  з  яких   :   5 939 грн. 36 коп. -  сума  боргу  з  урахуванням   індексу інфляції  (   5 650 грн. 52 коп. -  сума  боргу  ,   288 грн. 85  коп. – індекс  інфляції  ) , 152 грн. 61  коп.  -  пеня  ,    задовольнити   частково       .

          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю “Донецькморепродукти плюс”, м.Донецьк, вул.  Адигейська , 14   ( р/р 260089801124   у  Кіровській  філії    м.Донецька   АКБ  УСБ “  Донгорбанку”  , МФО  334233,  ЄДРПОУ 31055091)   на  користь  Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма ВВВ”, м.Донецьк,  площа Конституції , 1  (  р/р  26008100400  у  ЗАТ  “  Донгорбанку”  м.Донецька   , МФО 334970 , ЄДРПОУ 31178660)     -     5 650 грн. 52 коп. -  суму  боргу  ,   197 грн. 77  коп. – індекс  інфляції  , 152 грн. 61  коп.  -  пеню ,   98   грн.  40  коп.    -   витрати по сплаті держмита і   116   грн.77  коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В  іншій частині  позову  відмовлено  .

Видати  наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).

Рішення  підписане    05.03.2008р.

Суддя                                                                         Манжур В.В.                               

Надруковано 3 прим.

1 прим. – у справу 2 прим. – сторонам

Виконавець – Подолян О.О.