Рішення

від 06.03.2008 по справі 2/223

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/223

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Рішення

06.03.2008                                                                                              Справа  № 2/223

За первісним позовом Мукачівської міської санітарно-епідеміологічної станції, м. Мукачево

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Карпати-Агро”, м. Мукачево

Про стягнення суми 15324,03грн., в тому числі 12298,84грн. заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, 1428,06грн. у відшкодування комунальних послуг, 1149,51грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 447,62грн. трьох відсотків річних,

Та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Карпати-Агро”, м. Мукачево

ДО Мукачівської міської санітарно-епідеміологічної станції, м. Мукачево

Про визнання за ТОВ „Карпати-Агро” право на користування орендованим приміщенням в м. Мукачево, вул. Возз'єднання, 17 на визначений договором №5 від 17.07.2002р. термін сім років з моменту винесення судового рішення, що вступило в законну силу та

-          визнання за ТОВ „Карпати-Агро” права на істотні умови договору №5 від 17.07.2002р. в тому числі моменту вводу приміщення в дію згідно п.3.1 договору оренди №5 від 17.07.2002р.

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача – Негря С.І.–представник по довіреності №2350 від 12.12.2007р. та

                           Смірнова О.В. – представник за дорученням №2350 від 12.12.07р.

від відповідача – Барта В.Е –директор,

                               Соскида С.Ю. –предст. за дор. №02 від 26.05.06р.

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача просить первісний позов задоволити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи. Заперечує з приводу зустрічного позову з підстав, наведених у поданому суду письмовому поясненні. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що позивачем за зустрічним позовом не подано відповідних доказів в обґрунтування  своїх тверджень,  в тому числі і стосовно наявності між сторонами спору з приводу розірвання договору оренди, оскільки чинним законодавством та умовами договору №5 від 17.07.2002р. одностороння відмова від договору оренди заборонена.  Навпаки, наявними у справі судовими рішенням встановлено факт чинності наявного між сторонами договору оренди та перебування орендованого за такою угодою приміщення в користуванні товариства.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 06.03.2008 року по справі №2/223

Також просить взяти до уваги те, що відповідачем не доведено обґрунтованості своєї позиції про відсутність у орендаря обов'язку сплачувати оренду плату до «введення приміщення в дію», оскільки Законом України «Про оренду державного та комунального майна»та Господарським кодексом України визначено обов'язок орендаря сплачувати орендну плату незалежно від наслідків його фінансово-господарської діяльності. В даному випадку орендоване відповідачем приміщення відноситься до державного майна, порядок використання якого та його оплатність визначено відповідним чинним законодавством. Заперечує наявність підстав для ухилення орендаря від обов'язку вносити оренду плату за користування майном. Крім того вважає, що відсутність у орендаря бажання повернути орендодавцю таке майно тільки підтверджує позицію про перебування на сьогоднішній день у використанні такого майна орендарем. Водночас, доводи відповідача про чинення позивачем перешкод у використанні такого майна не доведено наявними у справі матеріалами. Також просить врахувати те, що відповідачем самовільно збільшено площу орендованого ним майна до 61.1кв.м., у підтвердження чого подав акт обстеження орендованих ТОВ «Карпати-Агро»приміщень від 19.01.2004р.

Відповідач заперечує з приводу первісного позову в повному обсязі та вказує на те, що за умовами договору на сьогоднішній день відсутній факт вводу приміщення в дію, а відтак, оскільки така умова пов'язана із початком здійснення орендних платежів, вважає, що у нього відсутній обов'язок по внесенню таких коштів. Також заперечує стосовно висновків позивача про самовільне збільшення площі орендованого майна з позиції, викладеній в акті від 19.01.2004р. Просить зустрічну вимогу задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у поданому позові та вважає, що наявними у справі матеріалами підтверджується факт існування між сторонами спору з приводу легітимності умов договору оренди та права орендаря на використання орендованого майна. Водночас вважає, що обраний ним спосіб захисту повністю відповідає тому переліку, що наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, оскільки направлений на встановлення відповідного права, що є порушеним позивачем за первісним позовом.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

За первісним позовом:

Між сторонами, а саме товариством з обмеженою відповідальністю «Карпати-Агро»та Мукачівською міською санітарно-епідеміологічною станцією 17.07.2002 року було укладено договір за №5 оренди нежитлового приміщення площею 37кв.м. в м. Мукачево, вул.. Возз'єднання, 17. Розділом 5 даного договору сторонами було визначено термін дії договору на строк сім років з моменту його підписання.

У підтвердження факту передачі відповідачу у користування орендованого майна між сторонами 28.09.2002 року було укладено відповідний акт приймання-передачі та засвідчено виконання орендарем вимог договору оренди в частині наявної заборони не використовувати або не здійснювати ремонтних робіт в приміщенні більш як три місяці, якщо інше не встановлено окремою угодою між сторонами (підпункт «в»пункту 2.7 договору).

В свою чергу сторонами було також за даним договором визначено порядок та умови здійснення сплати орендних платежів та пунктом 3.1 договору визначено, що орендар проводить розрахунок за орендоване приміщення щомісячно до 20

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 06.03.2008 року по справі №2/223

числа після вводу даного приміщення в дію в розмірі 4,40грн. за 1кв.м. Орендар веде окремий облік витрат за електроенергію та газопостачання згідно показників, що фіксуються відповідними засобами обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, з моменту підписання даного договору сторонами не було укладено додаткових угод до нього, які б стосувались зміни орендованої площі або порядку сплати орендних платежів.

Позивач вказує на те, що орендарем порушено умови договору (підпункт «г»пункту 2.5 та пунктів 3.3 та 4.1 ) в частині обов'язку орендаря здійснювати повний та своєчасний розрахунок по орендній платі, а також обов'язку вносити відповідним службам плату за користування комунальними послугами (каналізацією, електроенергією, центральним опаленням, водою, тощо) за їх окремим обліком відповідними засобами (приладами обліку). Крім того, позивачем вказується на самовільне збільшення відповідачем площі орендованого майна, а відповідно суду поданий розрахунок заборгованості по орендній платі з урахуванням такого збільшення.

Аналізуючи позицію сторін з приводу наявних між ними правовідносин оренди державного майна, суд констатує наступне.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, Цивільний кодекс України (далі ЦК України) застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки господарські відносини сторін, що розглядаються у цій справі, виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України та ГК України, але продовжують існувати після набрання ними чинності, до прав і обов'язків, що існують між сторонами Договором, господарським судом застосовуються, зазначені положення.

У відповідності до статті 759 ЦК України за  договором  найму  (оренди)  наймодавець  передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право  передання  майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. В свою чергу, за правилами статей 765 та 773 ЦК України, наймодавець зобов'язаний   передати  наймачеві  майно  у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, а наймач обов'язаний  користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Згідно статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю    незалежно   від   наслідків   своєї   господарської діяльності.   

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором,  законом.

Умовами договору, зокрема, пунктом 3.1 визначено, що орендар проводить розрахунок за орендоване приміщення щомісячно до 20 числа після вводу даного приміщення в дію в розмірі 4,40грн. за 1кв.м.

Аналізуючи позицію сторін з приводу визначення умови про порядок внесення орендної плати («після вводу приміщення в дію»), суд констатує, що така була визначена сторонами без врахування вимог чинного законодавства, що регулює порядок оренди державного майна та не забезпечує (з огляду на позицію

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 06.03.2008 року по справі №2/223

орендаря про неможливість здійснення орендної плати до надання позивачем дозволу на відкриття кафе в орендованому приміщенні) оплатності укладеного між сторонами договору, а також не сприяє меті його укладення, тобто отримання орендодавцем зиску (майнової та іншої вигоди) від його використання відповідачем. Крім того, сторонами на виконання даного договору та у підтвердження факту передачі майна у найм, 28.09.2002 року було підписано акт приймання-передачі орендованого майна. Відтак, таке дає підстави стверджувати, що у орендаря з цього моменту виник обов'язок сплачувати плату за користування таким майном незалежно від наслідків своєї фінансово-господарської діяльності. Такої позиції дійшов і Львівський апеляційний господарський суд в межах перегляду рішення господарського суду області від 02.06.2005р. у справі №1/23, викладеній у постанові від 13.09.2005р. Зокрема, апеляційною інстанцією встановлено, що орендодавцем не чиниться жодних перешкод орендарю у доступі до орендованих приміщень; договір є чинним на даний час; орендар користується орендованим майном на його підставі; доказів чинення орендодавцем перешкод у користуванні не доведено.

Крім того, за умовами укладеного 17.07.2002 року договору №5 визначено (підпункт «в» пункту 2.7), що орендар не має права більш як три місяці не використовувати або не ремонтувати приміщення, якщо інше не обумовлено додатковою угодою. Згідно листа ТОВ «Карпати-Агро»від 27.06.2002р. за №4 дозвіл на ведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні був отриманий від орендодавця ще 26.06.2002р., а 28.09.2002р., тобто через три місяці, сторонами було здійснено передачу даного приміщення орендарю за договором оренди від 17.07.2002р.

Такі обставини дають змогу стверджувати, що під умовою в договорі оренди  «після вводу приміщення в дію»сторонами було закладено обов'язок орендаря здійснити ремонт орендованого майна та приступити до його використання після цього з підписанням відповідного акту приймання-передачі орендованого майна, що і було дотримано сторонами.

Однак, не зважаючи на користування орендованим майном (факт перебування його у користуванні відповідача підтверджується матеріалами справи), орендар не здійснював повний та своєчасний розрахунок по орендній платі, що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 01.02.2008 року складає, з розрахунку 37кв.м. орендованої площі, за період з 01.02.2005р. до 01.02.2008р. суму 8358,17грн. Водночас, позивачем підтверджено, що відповідачем після підписання акту приймання-передачі, тобто прийняття орендованого приміщення до користування (з листопада 2002 року по липень 2003 року), було здійснено сплату орендної плати в розмірі 1000,90грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з грудня 2004 року по листопад 2007 року в сумі 12298,84грн. з розрахунку збільшеної площі орендованого приміщення підлягає задоволенню частково в сумі 8358,17грн. за період з 01.02.2005р. по 01.02.2008р. з огляду на те, що позивачем не доведено збільшення розміру орендної площі відповідачем, а також таких змін не відображено сторонами шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору оренди.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України пенею є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання. Умовами договору, зокрема пунктом 4.1, визначено підстави нарахування орендодавцем пені за порушення орендарем зобов'язання з приводу повноти та своєчасності сплати орендної плати за

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 06.03.2008 року по справі №2/223

користування майном. В свою чергу, згідно пункту 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

З огляду на це, заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача суми 1149,51грн. пені за несвоєчасний розрахунок за період з грудня 2004 року по листопад 2007 року підлягає задоволенню частково в сумі 286,29грн. за період з червня 2007 року по листопад 2007 року.

Згідно ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.02.2005р. по 01.02.2008р., що складає 365,84грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене вище заперечення відповідача з приводу обґрунтованості первісного позову не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки позивачем та матеріалами справи такі доведені, а відповідачем не спростовані.

За зустрічним позовом:

Позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання за ТОВ „Карпати-Агро” право на користування орендованим приміщенням в м. Мукачево, вул. Возз'єднання, 17 на визначений договором №5 від 17.07.2002р. термін сім років з моменту винесення судового рішення, що вступило в законну силу та  визнання за ТОВ „Карпати-Агро” права на істотні умови договору №5 від 17.07.2002р. в тому числі моменту вводу приміщення в дію згідно п.3.1 договору оренди №5 від 17.07.2002р.

В обґрунтування своєї позиції заявник вказує на те, що матеріалами справи беззаперечно доведено факт порушення орендодавцем прав та охоронюваних законом інтересів орендаря за договором оренди №5 від 17.07.2002р., що полягає у односторонній зміні орендодавцем умов договору, його розірванні, відмові у визнанні його істотних умов та прав орендаря на такі, що закріплені угодою, тощо. У підтвердження наведеного вказує на рішення судових інстанцій у справі №1/23 та №11/189 за якими предметом судового розгляду стали вимоги про визнання договору №5 від 17.07.2002р. неукладеним, виселення з орендованого приміщення та його повернення, а також вимоги про визнання неправомірними дій орендодавця щодо відмови в обстеженні, видачі висновку і дозволу на використання за цільовим призначенням орендованого приміщення.

Аналізуючи позицію позивача за зустрічним позовом та заперечення відповідача за зустрічним позовом з приводу його обґрунтованості, суд констатує наступне.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи,  спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини  можуть   бути   односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво-  чи  багатостороннім  правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 06.03.2008 року по справі №2/223

внутрішній волі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Особа  здійснює  свої  цивільні  права вільно,  на власний розсуд. Цивільні  права  особа  здійснює  у  межах,   наданих   їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні  обов'язки  виконуються  у  межах,   встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа  не  може бути примушена до дій,  вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за  договором  найму  (оренди)  наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Орендар звернувся з вимогою про визнання за ТОВ „Карпати-Агро” право на користування орендованим приміщенням на визначений договором - сім років з моменту винесення судового рішення, що вступило в законну силу та  визнання за ТОВ „Карпати-Агро” права на істотні умови договору, в тому числі моменту вводу приміщення в дію згідно п.3.1 договору оренди.

В даному випадку вимога позивача про визнання за ТОВ „Карпати-Агро” право на користування орендованим приміщенням на визначений договором - сім років з моменту винесення судового рішення, що вступило в законну силу фактично спрямована на зміну строку дії договору оренди, що суперечить вимогам чинного законодавства в частині визначення саме сторонами строку дії договору при його  укладенні, тобто порушує порядок здійснення сторонами волевиявлення з приводу визначення такого. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами відсутній спір з приводу неузгодження строку дії договору оренди і такий визначено у відповідності до вимог пункту 5.1 договору на строк сім років з моменту підписання договору та може бути змінений за згодою сторін або у випадках, прямо визначених законодавством (зокрема, при вирішенні судом переддоговірного спору).

В свою чергу вимога орендаря про визнання за ТОВ „Карпати-Агро” права на істотні умови договору, в тому числі моменту вводу приміщення в дію згідно п.3.1 договору оренди також не може бути задоволена судом з огляду на те, що зміст правочину, укладеного між сторонами, є обов'язковим до виконання сторонами і не потребує захисту у тому контексті, що зазначений позивачем за зустрічним позовом. Крім того, як вказувалось судом вище, під умовою в договорі оренди  «після вводу приміщення в дію»сторонами було закладено обов'язок орендаря здійснити ремонт орендованого майна та приступити до його використання після цього з підписанням відповідного акту приймання-передачі орендованого майна, що і було дотримано сторонами. Посилання позивача на те, що при розгляді справи №11/189 судом було встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів орендаря в частині визнання неправомірними дій орендодавця щодо відмови в обстеженні, видачі висновку і дозволу на використання за цільовим призначенням орендованого приміщення не може бути взяте судом до уваги.

Зокрема, постановою Львівського апеляційного господарського суду при розгляді справи №11/189 встановлено неправомірність дій не орендодавця за договором, що укладений між сторонами з приводу використання відповідного нежитлового приміщення, а неправомірність дій суб'єкта владних повноважень, який ухилявся від виконання покладених на нього обов'язків за вимогами чинного законодавства у здійсненні обстеження об'єкту, який будується, реконструюється чи функціонує, з метою оцінки такого відповідності санітарному законодавству.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України вищевказана обставина є підставою звільнення від доказування, оскільки факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 06.03.2008 року по справі №2/223

спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Однак, наведені позивачем за зустрічним позовом обставини не доводять наявності ознак порушення орендодавцем прав та охоронюваних законом інтересів орендаря в частині строку дії договору та права та його істотні умови.

Листування сторін з приводу виконання договірних відносин та пропозиції про приведення таких до вимог чинного законодавства, яке існує на сьогоднішній день, не можуть вважатись фактами, що свідчать про порушення прав орендаря, оскільки реалізується стороною договору виключно у відповідності до її поглядів на існуючу між сторонами ситуацію та надане їм право.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Карпати-Агро”, м. Мукачево, вул.. Сєченова, 20 (код ЄДРПОУ 31583022) на користь Мукачівської міської санітарно-епідеміологічної станції, м. Мукачево, вул.. Возз'єднання, 17 (код ЄДРПОУ 01992848) суму 9010,30грн., в тому числі суму 8358,17грн. основного боргу по орендній платі, суму 286,29грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 365,84грн. трьох відсотків річних, а також суму 90,10грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 69,40грн. у відшкодування витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського  процесуального  кодексу  України.

                  Суддя                                                О.Ф. Ремецькі