Постанова

від 29.02.2008 по справі 7/193-7/90

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/193-7/90

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 лютого 2008 р.                                                                                    № 7/193-7/90  

                                         Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії "Львівське обласне управління", м. Львів

на постанову

та ухвалувід 06.11.2007 р. Львівського апеляційного господарського суду від 04.06.2007 р. господарського суду Львівської області

за скаргоюВАТ "Маслосоюз", с. Слобідка Стрийського р-ну

на дії ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області

у справі№ 7/193-7/90 господарського суду Львівської області

за заявою ВАТ "Львівторгресурс", м. Львів

доВАТ "Маслосоюз", с. Слобідка Стрийського р-ну

пробанкрутство

арбітражний керуючийТесля О.З.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ВАТ "Державний ощадний банк України"в особі філії "Львівське обласне управління"

Ткач А.В., довір.; Романова Н.В., довір.

ВСТАНОВИВ:

          У провадженні господарського суду Львівської області знаходиться справа № 7/193-7/90 про банкрутство ВАТ "Маслосоюз".   

          22.05.2007 р. боржник у справі - ВАТ "Маслосоюз" звернувся до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області щодо поновлення виконавчого провадження, яке було зупинено 29.10.2002 р.

Під час розгляду судом вказаної скарги, боржником було подано заяву  від 01.06.2007 р. № 16/3 про вжиття заходів до забезпечення заяви шляхом накладення заборони ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які виконавчі дії у поновленому виконавчому провадженні відносно ВАТ "Маслосоюз".  

          Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.06.2007 р. (суддя Білоус Б.О.) заборонено ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які виконавчі дії по примусовому виконанню всіх без винятку виконавчих документів, в тому числі виконавчі написи № 1-1197 від 21.06.2002 р. та № 1-2166 від 23.05.2002 р. у зведеному виконавчому провадженні відносно ВАТ "Маслосоюз", яке поновлено постановою ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області від 08.05.2007 р.

          Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2007 р. (судді: Скрутовський П.Д. –головуючий, Юрченко Я.О., Слука М.Г.) апеляційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії "Львівське обласне управління" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Львівської області від 04.06.2007 р. –без змін.     

           Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії "Львівське обласне управління" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2007 р. і ухвалу господарського суду Львівської області від 04.06.2007 р. та припинити провадження за скаргою ВАТ "Маслосоюз" на дії ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області.     

          На думку заявника касаційної скарги, судами першої та апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. ст. 22, 61, 62, 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України).

27.02.2008 р. у судовому засіданні по справі оголошувалась перерва до 29.02.2008 р.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, розглядаючи скаргу на дії органу державної виконавчої служби, суд першої інстанції за клопотанням сторони у справі –боржника вжив заходів до забезпечення такої скарги.

При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що є підстави вважати, що невжиття відповідних заходів може значно утруднити виконання рішення господарського суду, тому постає необхідність задовольнити клопотання боржника.

Виходячи зі змісту ст. 66 ГПК України, господарський суд має право за клопотанням сторін чи за своєю ініціативою вживати заходів до забезпечення позову.

Таке забезпечення допускається на будь-якій стадії провадження у справі.

Вичерпний перелік заходів щодо забезпечення визначений ст. 67 ГПК України.

Однак задовольняючи заяву боржника про вжиття заходів до забезпечення скарги на дії органу державної виконавчої служби, судом першої інстанції не було враховано положень ст. 67 ГПК України, відповідно до яких суд, зокрема, може зупинити стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, а не забороняти відповідному відділу державної виконавчої служби проводити певні дії, що було зроблено судом першої інстанції у даній справі.

Таку правову позицію підтримує Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від  11.07.2006 р. у справі №2-5/11915-2005.

Крім того, зазначивши в мотивувальній частині ухвали, що заборону вчиняти певні дії слід накласти до вирішення справи по суті, суд першої інстанції не вказав це у резолютивній частині, тим самим не встановивши до якого часу вживаються заходи.

На вказане суд апеляційної інстанції уваги не звернув та не усунув допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції підлягає відповідній зміні шляхом викладення її резолютивної частини в іншій редакції.

Доводи касаційної скарги щодо необхідності припинення провадження у справі за скаргою на дії органу державної виконавчої служби у зв'язку з непідвідомчістю цієї скарги суду першої інстанції не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, оскільки предметом касаційного перегляду є ухвала про вжиття заходів забезпечення, тобто відповідність її нормам процесуального права, які регулюють порядок забезпечення позову, а не судового рішення, винесеного за наслідками розгляду скарги на дії органу державної виконавчої служби по суті.

Відтак, підстави для задоволення касаційної скарги кредитора у справі відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 66, 67, 1115, 1117, 1119 –11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії "Львівське обласне управління" залишити без задоволення.

2.          Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2007 р. у справі № 7/193-7/90 змінити,  виклавши п. 1 її резолютивної частини в наступній редакції:

"Ухвалу господарського суду Львівської області від 04.06.2007 р. у справі № 7/193-7/90 змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції: "Зупинити стягнення на підставі виконавчих написів № 1-1197 від 21.06.2002 р. та № 1-2166 від 23.06.2002 р. у зведеному виконавчому провадженні відносно  ВАТ "Маслосоюз", яке поновлено постановою ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області від 08.05.2007 р., до закінчення розгляду судом скарги ВАТ "Маслосоюз" на дії ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області".

3.          В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.2007 р. у справі № 7/193-7/90 залишити без змін.

Головуючий                                                                                Б.М. Поляков

         Судді                                                                                                   Л.Й. Катеринчук

                                                                                                                 Н.Г. Ткаченко