Постанова

від 04.02.2008 по справі 5/642

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/642

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

          04.02.2008  року                                                            Справа № 5/642

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Іноземцевої Л.В.

Склад судової колегії призначено розпорядженням заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 20.12.2007.

при секретарі                    

судового засідання                    Черніковій Я.В.

за участю представників сторін

від позивача                              Архипов В.В., дов. №28/12 від 28.12.2007

від відповідача                    Соболь О.М., дов. №10-08 від 03.01.2008

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Закритого акціонерного товариства

„Страхова компанія „ВЕСКО”, м.Київ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         23.11.07

у справі                               №5/642 (суддя –Закропивний О.В.)

за позовом                               Дочірнього підприємства „Украгротрейд”,

м. Алчевськ

до відповідача                    Закритого акціонерного товариства

„Страхова компанія „ВЕСКО” в особі Луганської

філії ЗАТ „Страхова компанія „ВЕСКО”,

м. Луганськ

про                                         стягнення 10226 грн. 70 коп.

Рішенням господарського суду від 23.11.2007 у справі №5/642 (суддя –Закропивний О.В.) задоволено позов Дочірнього підприємства „Украгротрейд” (далі ДП „Украготрейд”) до Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ВЕСКО” в особі Луганської філії ЗАТ „Страхова компанія „ВЕСКО” (далі Страхова компанія „ВЕСКО”), стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію витрат пов”язаних із відшкодуванням шкоди потерпілому в розмірі 10226 грн. 70 коп. та витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 27 коп. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення суду мотивоване доведеністю заявлених вимог. Так, суд зазначив, що відповідач, не беручи до уваги вступивший в законну силу вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.11.2006, яким було визначено розмір страхового відшкодування, здійснив відшкодування збитків потерпілому не в повному обсязі.

Відповідач з прийнятим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду від 23.11.2007 у справі №5/642 скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про відмову у позові.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Відповідач вважає, що розмір страхового відшкодування, сплачений ним на користь потерпілих, повністю відповідає розміру дійсних збитків та вимогам Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” (далі - Закон).

Вирок суду та висновок експерта Кібенка А.С. не можуть бути належними доказами заниження відповідачем розміру суми страхового відшкодування, оскільки сума матеріального збитку стягнута з позивача за вироком суду не є підтвердженням розміру дійсних реальних витрат понесених потерпілим на відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Так, у висновку Кібенко А.С., на якому грунтується вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області, є суттєва помилка, яка призвела до невірного висновку експерта про те, що розмір збитку, спричиненого потерпілому, дорівнює сумі відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням фізичного зносу.

Відповідно до висновку експерта Тюрічева С.М., у зв”язку з перевищенням вартості відновлювального ремонту над ринковою вартістю пошкодженого транспортного засобу, визнано транспортний засіб фізично знищеним та економічно недоцільним проведення відновлювального ремонту. За таких обставин власнику транспортного засобу, відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону, відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, яка за розрахунком відповідача складає 12954 грн. 75 коп. Ця сума і була виплачена потерпілому.

Відповідач вважає, що згідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов”язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Таким чином вирок суду не може бути розцінений як доказ заниження відповідачем суми страхового відшкодування, що не було взято до уваги місцевим господарським судом при прийнятті рішення.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач під час слідства та судового розгляду кримінальної справи не подавав заяв про притягнення відповідача в якості співвідповідача та без згоди відповідача повністю визнав розмір позовних вимог, заявлених потерпілими, що в силу частини 4 статті 37 Закону України „Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” позбавляє його права на компенсацію витрат.

Також відповідач вважає необгрунтованим висновок господарського суду про задоволення вимог щодо компенсації позивачу 200 грн. 61 коп. прибуткового податку, утриманого з потерпілого при виплаті страхового відшкодування у зв”язку з пошкодженням здоров”я, спричиненим внаслідок ДТП, оскільки при утриманні суми податку відповідач керувався нормами підпунктів 4.3.32 та 4.3.33 пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія

ВСТАНОВИЛА :

Між сторонами за позовом 15.04.2005 укладено договір  обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів  строком дії один рік з 15.04.2005 по 14.04.2006, що підтверджується полісами № ВА/0565814 та № ВА/0565793 (а.с. 8-9).

Зазначеними страховими полісами визначено:

- ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) –51000 грн., за  шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) –25500 грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду  заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) –510 грн.;

- страхувальник –Дочірнє підприємство «Украгротрейд», позивач у справі (особа, цивільно-правова відповідальність, якої застрахована цим полісом);

- інші особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована за цим полісом –водії Сумськой Е.В. та Мазуренко В.В.;

- також забезпечений транспортний засіб тип с2, модель VOLVO FН1242Т  номерний знак 12658АР;

- страховик –відповідач у справі.

03.03.2006 року, на 696 км. автодороги Київ-Луганськ-Ізваріно, на території Красноармійського району Донецької області, сталась ДТП за участю:

-          автомобіля „Вольво РН 1242Т" д.н. 126-58 АР з напівпричепом КОУЕИ 339Т ЗР08 д.н. 134-48АМ під керуванням працівника дочірнього підприємства “Украгротрейд” Сумського Е.В. на підставі шляхового листа та водійського посвідчення відповідної категорії.

-          автомобіля „МЕРСЕДЕС-БЕНЦ-208Д" д.н. АН 3106 АР, що належить Дибровій К.М., але під керуванням Джебженяка М.М. на підставі довіреності та водійського посвідчення відповідної категорії.

Автомобілем „Вольво РН 1242Т" д.н. 126-58 АР та напівпричепом КОУЕИ 339Т ЗР08 д.н. 134-48АМ користується  ДП “УКРАГРОТРЕИД”на підставі договору оренди транспортних засобів від 23.03.05р.

Вироком Красноармійського міськрайонного суду в Донецькій області від 24.11.06р. винним у вчиненні ДТП визнано Сумського Е.В. та стягнуто з дочірнього підприємства „УКРАГРОТРЕЙД", на користь Дибрової К.М. вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля в сумі 23 490,84 грн. та на користь Джебженяка М.М. витрати на лікування в сумі 1 543,13 грн., та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

18.01.2007 відповідач виплатив 1342 грн. 52 коп. в рахунок страхового відшкодування шкоди спричиненої Джебженяку М.М., у зв'язку з пошкодженням його здоров'я , що підтверджується платіжним дорученням  №  4 від 18.01.07 (а.с. 18).

29.01.07 –відповідач виплатив 12954 грн. 75 коп. в рахунок відщкодування шкоди, заподіяної Дібровій К.М. у зв”язку з пошкодженням її автомобілю MERSEDES-BENZ 208D д/н AH3106 AP, експлуатацію якого, відповідно до двіреності, виданої Дібровою К.М., здійснював Джебженяк М.М., що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 29.01.07 (а.с. 19).

20.02.07 –відповідач виплатив 2167 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування Джебженяку М.М. за платіжним дорученням № 12 від 20.02.07 (а.с. 17).

27.02.07 –позивачем сплачено Джебженяку М.М. 510 грн. –суму франшизи, 375 грн. податок з доходів від  відшкодування морального збитку, 2125 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди згідно з вироком суду (платіжні доручення 243, 242, 241 від 27.02.07 а.с. 13-15).

03.07.07 позивач направив відповідачеві листа № 233 від 03.07.07 (а.с. 24), в якому  повідомлялося про відкриття виконавчого провадження про стягнення з позивача на користь Джебженяка М.М. моральної шкоди в сумі 5000 грн. та на користь Дібрової К.М. боргу в сумі 23490 грн. 84 коп., в якому пропонувалося надати документи на підтвердження відшкодування згідно вироку Красноармійського  міськрайонного суду Донецької області від 24.11.06, або узгодити проведення виплати позивачем (а.с. 24).

Відповідач у справі листом № 206-2007 від 11.07.07 повідомив позивача, про виконання своїх зобов'язань по виплаті страхового відшкодування згідно договору ВА № 0565814 від 15.04.05 (а.с. 23).

16.07.07 позивач сплатив на користь Джебженяка М.М. 10226 грн. 70 коп. на виконання вироку суду від 24.11.06.

25.09.07 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ЗАТ «Страхова компанія «ВЕСКО»понесених збитків в сумі 10226 грн. 70 коп., оскільки вважає, що відповідач повинен був відшкодувати Дібровій К.М. суму шкоди, що була визначена судом, в розмірі якої у позивача виникла цивільно-правова відповідальність.

Відповідач проти заявлених вимог заперечував з підстав викладених у відзиві на позов (а.с. 44-50).

Зокрема посилаючись на те, що при визначенні розміру страхового відшкодування у зв”язку із заподіянням шкоди майну потерпілих, він керувався висновком автотоварознавчого дослідження експерта Тюрічева С.М. №2797 від 15.03.2006, відповідно до якого витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, що стало підставою для визнання транспортного засобу фізично знищеним та застосування п. 30.2 статті 30 Закону.

Також відповідач зазначив, що при виплаті страхового відшкодування потерпілому Джебженяку М.М., у зв”язку з пошкодженням здоров”я відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” утримано прибутковий податок у розмірі 200 грн. 61 коп., оскільки потерпілим не надано всіх необхідних документів, які підтверджують факт нанесення шкоди.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З метою повного та всебічного з'ясування  всіх обставин справи судовою колегією апеляційної інстанції від сторін були витребувані докази на підтвердження всіх обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні судовою колегією були досліджені представлені позивачем наступні докази:

- постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2006 №18830;

- постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2006 №18831;

- постанова про відкриття виконавчого провадження від 26.12.2006 №18832;

- постанова про закінчення виконавчого провадження від 17.07.2007 №6360;

- постанова про закінчення виконавчого провадження від 17.07.2007 №6361;

- постанова про закінчення виконавчого провадження від 17.07.2007 №6362;

- довіреність №13879 від 27.12.2006;

- договір оренди транспортних засобів від 23.03.2005;

- акт прийому-передачі транспортних засобів від 19.04.2005;

- ліцензія серії АБ №151501 від 30.03.2005.

Також досліджені представлені відповідачем наступні документальні підтвердження:

- страховий акт №ВА/0565814 від 28.12.2006;

- заява Джедженяка М.М. про виплату страхового відшкодування №14.11.06/1 від 06.11.2006;

- заява Джедженяка М.М. про виплату страхового відшкодування від 16.01.2007;

- лист ДП „Украгротрейд” №75 від 06.03.2006;

- страховий акт №ВА/0565814-2 від 26.01.2007;

- страховий акт №ВА/0565814-3 від 20.02.2007;

- заява про виплату страхового відшкодування №6-2007.

Перевіривши матеріали справи, повноту з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини у сторін за позовом виникли із договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/0565814 та №0565793 від 15.04.05 і регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.04 із змінами та доповненнями, та умовами договорів.

Відповідно до ст. 3 Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 названого Закону та умовами договорів (страхових полісів) встановлено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Матеріали справи свідчать, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 03.03.06 на 696 км автодороги Київ-Луганськ-Ізварино на території  Красноармійського району Донецької області за участю:

-          автомобіля „Вольво РН 1242Т" д.н. 126-58 АР з напівпричепом КОУЕИ 339Т ЗР08 д.н. 134-48АМ під керуванням працівника дочірнього підприємства “Украгротрейд”Сумського Е.В. на підставі шляхового листа та водійського посвідчення відповідної категорії.

-          автомобіля „МЕРСЕДЕС-БЕНЦ-208Д" д.н. АН 3106 АР, що належить Дибровій К.М., але під керуванням Джебженяка М.М. на підставі довіреності та водійського посвідчення відповідної категорії.

Автомобілем „Вольво РН 1242Т" д.н. 126-58 АР та напівпричепом КОУЕИ 339Т ЗР08 д.н. 134-48АМ користується  ДП “УКРАГРОТРЕИД”на підставі договору оренди транспортних засобів від 23.03.05р.

06.03.06 страхувальник за договорами страхування, позивач у справі, повідомив страховика, відповідача у справі, про настання  страхового випадку, дорожньо-транспортної події, що відбулася 03.03.06.

Відповідно до п. 22.1 статті 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 9 цього закону та умовами договорів встановлено, що обов'язковий ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну потерпілого, становить 25 500,00 грн. на одного потерпілого, та за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілого становить 51000,00 грн. на одного потерпілого. Франшиза становить 510 грн.

Вироком Красноармійського міськрайонного суду в Донецькій області від 24.11.06р. винним у вчиненні ДТП визнано Сумського Е.В. та стягнуто з дочірнього підприємства „УКРАГРОТРЕИД", на користь Дібрової К.М. вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля в сумі 23 490,84 грн. та на користь Джебженяка М.М. витрати на лікування в сумі 1 543,13 грн., та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

Спір між сторонами виник щодо розміру страхового відшкодування, у зв'язку із заподіянням шкоди майну потерпілої Дібрової К.М. та здоров'ю потерпілому Джебженяку М.М.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач виплатив:

18.01.07 –1342 грн. 52 коп. в рахунок страхового відшкодування шкоди спричиненої Джебженяку М.М., у зв'язку з пошкодженням його здоров'я , що підтверджується платіжним дорученням  №  4 від 18.01.07 (а.с. 18).

29.01.07 –12954 грн. 75 коп. в рахунок відщкодування шкоди, заподіяної Дібровій К.М. у зв”язку з пошкодженням її автомобілю MERSEDES-BENZ 208D д/н AH3106 AP, експлуатацію якого, відповідно до двіреності, виданої Дібровою К.М., здійснював Джебженяк М.М., що підтверджується платіжним дорученням № 10 від 29.01.07 (а.с. 19).

20.02.07 –2167 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування Джебженяку М.М. за платіжним дорученням № 12 від 20.02.07 (а.с. 17).

27.02.07 –позивачем сплачено Джебженяку М.М. 510 грн. –суму франшизи, 375 грн. податок з доходів від  відшкодування морального збитку, 2125 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди згідно з вироком суду (платіжні доручення 243, 242, 241 від 27.02.07 а.с. 13-15).

У зв'язку з неповним відшкодуванням відповідачем стягнутих сум на користь потерпілих за вироком Красноармійського міськрайсуду Донецької області від 24.11.06, позивач при примусовому виконанні виконавчою службою вказаного вироку суду перерахував Джебженяку М.М. згідно довіреності від 27.12.06 грошові кошти в сумі 10226 грн. 70 коп., де 10026 грн. 09 коп. вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, що належить Дібровій К.М. та 200 грн. 61 коп. –сума прибуткового податку, утриманого відповідачем з потерпілого Джебженяка М.М. при виплаті страхового відшкодування, у зв'язку з пошкодженням здоров'я внаслідок ДТП.

Сплачена позивачем сума 10226 грн. 70 коп. і є  предметом даного спору.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Для отримання страхового відшкодування, згідно ст. 35 Закону, особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву, зміст якої визначений у п. 3.5.1 вказаної статті. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду, страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування (п. 3.6.1 ст. 36 Закону).

Судовою колегією під час апеляційного провадження встановлено, що 26.01.07 відповідачем прийнято рішення –страховий акт № ВА/0565814-2 за договором №ВА/0565814 від 15.04.05, відповідно до якого сума  страхового відшкодування за пошкоджене майно складає 12954 грн. 75 коп. і підлягає відшкодуванню Дібровій К.М., перерахування вказаної суми здійснене Джебженяку М.М. за довіреністю.

Кваліфікація події здійснювалася на підставі документів, які перелічені у розділі 9 вказаного страхового акту, зокрема:

- повідомлення про подію вх. № 32-2006 від 06.03.06;

- висновки експерта № 33 від 27.04.06, «Експертне бюро Кібенко і Ко»;

- постанова про порушення кримінальної справи Красноармійським МРВ УМВС України в Донецькій області від 04.03.06;

- копія вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.11.06;

- копія звинувачувального висновку Красноармійського МРВ УМВС України від 09.09.06.

Висновок автотоварознавчого дослідження експерта Тюрічева С.М. № 2797 від 25.03.06 не зазначений в переліку документів, на підставі яких комісією здійснювалася кваліфікація  події.

Отже, доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, що при визначені розміру страхового відшкодування у зв'язку із заподіянням шкоди майну потерпілої було застосовано висновок експерта Тюрічева С.М., не відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження експерта Кібенко А.С. №33 від 27.04.06 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу „МЕРСЕДЕС-БЕНЦ-208Д” з урахуванням фізичного зносу складає 23490 грн. 84 коп., що не перевищує вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної події. Зазначена сума 23490 грн. 84 коп. стягнута з позивача за вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.11.06, на підставі якого комісією відповідача також здійснювалася кваліфікація події при прийняті рішення від 26.01.07 про виплату страхового відшкодування  за пошкоджене майно.

Проте, в рішенні комісії –страховому акті № ВА/ВА/0565814-2 від 26.01.07, без нормативного обгрунтування визначено страхове відшкодування за пошкоджене майно в сумі 12954 грн. 75 коп., що не відповідає сумі оціненої шкоди та суперечить  приписам пункту 22.1 статті 22 Закону.

Відповідно до вимог підпункту 37.4 статті 37 Закону  страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страховика.

Матеріали справи свідчать, що страхувальник, позивач у справі, отримавши постанови про відкриття виконавчого провадження за вказаним вище вироком суду, звернувся до відповідача з листом № 233 від 03.07.07 (а.с. 88) з вимогою провести доплату невиплачених сум відшкодування шкоди або узгодити проведення цих виплат позивачем.

Відповідач листом № 206-2007 від 04.07.07 (а.с. 23) повідомив, що виконав зобов'язання по виплаті строкового відшкодування у повному обсязі і здійснення будь-яких виплат у відшкодування шкоди, пов'язаної з  вищезазначеною дорожньо-транспортною подією не потребує  узгодження з відповідачем .

Оскільки відповідач відшкодував шкоду заподіяну майну потерпілої Дібрової К.М. в сумі 12954 грн. 75 коп., позивач при примусовому виконанні вироку Красноармійського міськрайонного суду від 26.11.06 сплатив решту стягнутої суми відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілої, що підтверджується платіжними документами залученими до матеріалів справи.

З огляду на викладене та враховуючи те, що згідно статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, судова колегія вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення  з відповідача 10026 грн.09 коп. –вартості відновлювального ремонту транспортного засобу потерпілої Дібрової К.М.

Судовою колегією також відхиляються доводи апеляційної скарги щодо відшкодування 200 грн. 61 коп. прибуткового податку, утриманого відповідачем з потерпілого при виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням здоров'я.

Відповідно до „Порядку застосування підпунктів 4.3.32 та 4.3.33 пункту 4.3 статті 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення та пенсійного вкладу”, затвердженого розпорядження Держфінпослуг від 18.11.2003 №126 –не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку сума страхової виплати, якщо факт нанесення шкоди страхувальнику підтверджено належним чином.

Для належного підтвердження факту нанесення шкоди страхувальнику в залежності від характеру страхового випадку податковим агентом приймаються документи з числа перерахованих:

розрахункові документи (квитанції, фіскальні чеки, прибуткові касові ордери) щодо оплати платником податку товарів, робіт, послуг, які передбачені умовами договору страхування та/або необхідність придбання (отримання) яких згідно з умовами договору страхування підтверджена відповідними документами (направленнями, рецептами, випискою з призначеннями лікаря з історії хвороби або амбулаторної картки) підприємств, установ, організацій або інших суб'єктів господарювання, які в установленому законодавством порядку мають право на надання медичних послуг.

Судовою колегією встановлено, що потерпілий від дорожньо-транспортної події   Джебженяк М.М. до заяви № 14.11.06/1 про виплату страхового відшкодування за шкоду завдану здоров'ю надав ряд документів, в тому числі висновки судово-медичної експертизи та фіскальні чеки.

Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.11.06 стягнуто з позивача на користь потерпілого витрати на лікування в сумі 1543 грн. 13 коп.

28.12.2006 відповідачем прийнято рішення (страховий акт № ВА/0565814-1) про страхове відшкодування за шкоду пов'язану з лікуванням потерпілого в сумі 1543 грн. 13 коп.

Кваліфікація події здійснювалась на підставі документів, перелічених у розділі 8 вказаного страхового акту, в тому числі висновків експерта № 189 Красноармійського відділення МСЕ, копії вироку Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.11.06.

Отже, доводи відповідача, що утримання прибуткового податку із суми страхового відшкодування здійснено у зв'язку з неподанням потерпілим Джебженяком М.М. всіх необхідних документів, спростовуються фактичними обставинами.

Враховуючи те, що матеріалами справи доведено обґрунтованість заявлених позивачем вимог, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду від 23.11.07 у справі № 5/642 відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за апеляційною скаргою покладаються на відповідача у справі.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ВЕСКО” на рішення господарського суду Луганської області від 23.11.2007 у справі №5/642 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 23.11.2007 у справі №5/642 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                 Л.В. Іноземцева