Постанова

від 04.02.2008 по справі 5/321-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/321-07

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

04.02.08 р.                                                                                                    № 5/321-07                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                 Жук Г. А.

Судді :                                                                                          

                                                                                                                 Агрикова  О.В.

                                                                                                                 Рудченко С.Г.

при секретарі судового засідання: Рустам'яні Е.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Головченко С.О. –директор, протокол № 3/2 від 25.01.2000 р.;

                      Капітанюк С.В. – представник за дов. б/н від 13.03.07 р.;

                      Пелюк С.С. –представник за дов. б/н від 30.05.07 р.;  

від відповідача: Шостак І.О. –представник за дов. № 05 від 23.01.08 р.                              

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий союз»на рішення господарського суду Київської області від 16.10.2007 року.

по справі          № 5/321-07 (суддя Подоляк Ю.В.)          

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий союз», м. Київ;

до          Дочірнього підприємства «Вишгородтранс», м. Вишгород Київської області;

про                    стягнення 70 960,20 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий союз»звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Вишгородтранс» про стягнення 70 960,20 грн., що становлять збитки, завдані неналежним виконанням зобов'язань за договором № 01/09-01 від 01.09.2005 року про надання послуг по розвантажувально-навантажувальним роботам (а.с.2-5).

Рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2007 р. у справі № 5/321-07 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий союз» до Дочірнього підприємства «Вишгородтранс»про відшкодування матеріальних збитків в сумі 70 960,20 грн.  відмовлено повністю (а.с.76-80).

Суд першої інстанції посилаючись на ст. ст.  610, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України та на ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, відповідно до яких особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, дійшов до висновку про відсутність вини відповідача у понесених позивачем збитків, недоведеність позивачем протиправної поведінки відповідача та відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та, як наслідок, про відсутність складу правопорушення, а тому відмовив в позові повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий союз», через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу( вх. №2-04/1/1017/3179 від 21.12.07 р.), в якій просить рішення господарського суду Київської області від 16.10.2007 р. у справі № 5/321-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що судом першої інстанції неналежним чином досліджено матеріали справи, неповною мірою з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також вказане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, на думку скаржника, відсутність вимоги щодо швидкості здійснення розвантажувально - навантажувальних робіт  не є підставною для обрання виконавцем зручної для нього швидкості для виконання умов договору.

Позивач вказує, що судом першої інстанції не досліджено можливість регулювання даних правовідносин звичаєвими нормами та не досліджено акт № 634 від 15.10.2005 року, який, на думку скаржника, свідчить про порушення зобов'язання відповідачем.

Крім того, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги положення п. 5.2 спірного договору, відповідно до умов якого замовник має право вимагати, а виконавець зобов'язаний сплатити майнові вимоги третьої сторони, виставлені замовнику. Таким чином, по переконанню Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий союз», з огляду на сплату ним Товариству з обмеженою відповідальністю «Річфлотсервіс»67 960,20 грн. –збитків, завданих простоєм теплохода, відповідачем порушено вимоги щодо швидкості розвантажувальних робіт.  

ТОВ «Торговий союз»стверджує, що господарським судом Київської області йому відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі особи, яка володіє спеціальними знаннями щодо швидкості розвантаження піску річного у зв'язку з браком часу, а також не досліджено виписки з судового журналу, що свідчать про простій баржі, що є порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.12.2007 року вказана апеляційна скарга  прийнята до провадження у складі колегії суддів: Жук Г.А. –головуючий по справі, судді –Агрикова О.В., Рудченко С.Г.

Під час розгляду апеляційної скарги представники скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд рішення господарського суду Київської області від 16.10.2007 р. у справі № 5/321-07 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Дочірнє підприємство «Вишгородтранс»(відповідач у справі) заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає, що рішення місцевого господарського суду є об'єктивним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства та прийняте у відповідності з діючими нормами матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

01.09.2005 року Дочірнє підприємство «Вишгородтранс»(виконавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий союз»(замовник) уклали договір № 01/09-01 про надання послуг по розвантажувально-навантажувальним роботам, відповідно до умов якого замовник дає завдання, а виконавець зобов'язується надавати замовникові послуги по розвантажуванню та навантажуванню будівельних матеріалів власним вантажним портальним краном КПГ-10 (а.с.15-16).

У відповідності із п. 1.2 договору, підтвердженням надання послуг за договором є акт, який складається сторонами подекадно на протязі місяця шляхом його підписання відповідальними представниками обох сторін.

Матеріали справи містять акт виконаних робіт № 1/1 від 30.09.2005 року, що підписаний сторонами в двосторонньому порядку та скріплений печатками юридичних осіб, який свідчать про те, що виконавцем були виконані завантажувально-розвантажувальні роботи, роботи тривали 26,80 год. та їх загальна вартість склала 3 216,00 грн. (а.с.63).

01.09.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Річфлотсервіс»(постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім»(покупець) уклали договір поставки товару № 18, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця пісок річний (далі по тексту - товар) шляхом його перевезення власними плавзасобами на комерційний причал, площадку ВАТ ВЕБТ, що знаходиться в м. Вишгород, Київської області, а покупець зобов'язався забезпечити своєчасне його приймання у власність та оплатити вартість товару (а.с. 20-22).

Пунктом 2.3.2 договору сторони  обумовили що до обов'язків покупця відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного виконання розвантажувальних робіт, при чому, швидкість розвантаження не повинна бути меншою за 100 тон на годину.

З наявних в матеріалах справи копій акту № 450 від 13.09.2005 року та акту № 464 від 16.09.2005 року вбачається, що на виконання умов договору № 18 від 01.09.2005 року, ТОВ «Річфлотсервіс»відправив на причал в м. Вишгород 1 411,02 тон піску річного, загальний час розвантаження яких склав 130 год. 30 хв. (а.с.24).

25.10.2005 року ТОВ «Річфлотсервіс»направив на адресу позивача претензію № 35/1, в якій пропонує останньому перерахувати 67 960,20 грн., в якості відшкодування шкоди завданого простоєм теплоходу БТ-475 (а.с.26-27).

06.09.2006 року  ТОВ «Річфлотсервіс»повторно направив ТОВ «Торговий союз»претензію № 586/1, в якій наголошує на необхідності відшкодування збитків в сумі 67 960,20 грн. (а.с.49).

Платіжними дорученнями № 212 від 27.04.2007 року на суму 30 000,00 грн., № 217 від 08.04.2007 року на суму 10 000,00 грн., № 220 від 18.05.2007 року на суму 19 500,00 грн. та № 227 від 25.05.2007 року на суму 8 460,20 грн. позивач перерахував ТОВ «Річфлотсервіс»грошові кошти в сумі 67 960,20 грн. задовольнивши  претензію ТОВ «Річфлотсервіс»про відшкодування шкоди у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ «Торговий союз»умов договору поставки № 18 від 01.09.2005 року (а.с.51-54).

Позивач просить стягнути з відповідача 67 960,20 грн. –суму збитків, сплачених контрагенту за договором поставки № 18 від 01.09.2005 року,  стверджує що ТОВ «Торговий союз»понесено збитки в результаті неналежного виконання ДП «Вишгородтранс»умов договору № 01/09-01 від 01.09.2005 року.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем  та відповідачем у справі  виникли зобов'язання які  мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник у свою чергу зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом отримання належного виконання послуги з боку виконавця.  

Так, згідно із ст.509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в якому одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК  України, ст. ст. 193, 199 ГК України зобов'язання  повинні  виконуватись належним чином, відповідно до вказівок закону, акта планування, договору, при цьому, одностороння відмова  від  виконання  зобов'язань  не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 614 ЦК України передбачає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.11 ЦК України, завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способом захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 ГК України, визначає збитки, як витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

          До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, відповідно до ст.225 ГК України включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

На думку колегії апеляційного господарського суду, необхідною умовою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) відповідача, шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. Саме наявність чотирьох елементів правопорушення є необхідною вимогою для притягнення до відповідальності, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що потерпіла особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт заподіяння шкоди, розмір понесених збитків, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням шкоди і збитками.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно не доведеності позивачем вини відповідача в проведенні розвантажувальних робіт з неналежною швидкістю, що призвело до простою баржі та спричинило позивачу збитки, оскільки договором № 01/09-01 від 01.09.2005 року про  надання послуг по розвантажувально-навантажувальним роботам сторонами не обумовлено строків проведення розвантажувальних робіт та відповідальності виконавця за їх порушення (а.с.15-16).

За даних обставин колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про правомірність відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині позову у зв'язку з недоведеністю обставин, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий союз», як на підставу своїх доводів та заперечень.

Поряд з тим, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий союз»до матеріальних збитків, які понесені позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань, віднесено 3 000,00 грн., які скаржник сплатив за надання юридичної допомоги у відповідності з договором №  29/05/07 від 29.05.2007 року.

Стаття 22 ЦК України до збитків відносить: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 44 ГПК України передбачено, що, зокрема, оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Враховуючи вищенаведені правові норми, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивна вимога про стягнення 3 000,00 грн. не підлягає до задоволення, оскільки такі витрати, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.  

За даних обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи  та  надано цим обставинам  відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 16.10.2007 року по справі № 5/321-07 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий союз»на рішення господарського суду Київської області від 16.10.2007 року по справі № 5/321-07 - залишити без задоволення.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 16.10.2007 року по справі № 5/321-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий союз»до Дочірнього підприємства «Вишгородтранс»- залишити без змін.

3.          Справу № 5/321-07 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий                                                                                      Жук Г. А.

Судді :                                                                                

                                                                                                                   Агрикова  О.В.

                                                                                                                   Рудченко С.Г.