Постанова

від 26.02.2008 по справі 22/135

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/135

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

26.02.08 р.                                                                                          № 22/135          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Писана  Т.О (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Мостової  Г. І.

                                                  Фаловської  І.М.

при секретарі судового засідання Рустам'яні Е.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Головченко О.А. –представник за дов. б/н від 04.04.07 р.;  

від відповідача: не з'явились,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод «Глобус»на рішення господарського суду Полтавської області від 12.12.2007 року

у справі  №22/135 (суддя Босий В.П)

за позовом           фермерського господарства «Деметра», с. Галаганівка Снігурівського району Миколаївської області

до           товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод «Глобус», м. Глобине Полтавської області

про                               стягнення 56826,49 грн.,

ВСТАНОВИВ:

13.04.2007р. фермерське господарство «Деметра»звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод «Глобус»про стягнення 56826,49 грн. збитків, спричинених йому неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки сільськогосподарської продукції від 27.03.2006р.

Доповненням від 25.10.2007р. позивач збільшив розмір позовних вимог і просив стягнути з відповідача також 61778,38 грн. штрафу, відшкодувати наступні витрати: 16418,37 грн. за здійснену ним оплату праці найманих працівників та здійснені відрахування до бюджету; 6891,82 грн. вартості взятого кредиту та відсотків за цим кредитом; 1478,40 грн. вартості бензину на проїзд автомобіля.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.12.2007р. по справі №22/135 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 56826,49 збитків, 61778,38 грн. штрафу, 1186,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням господарського суду Полтавської області товариство з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод «Глобус»звернулось до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин справи, які мають важливе значення для справи.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти вимог апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає її необґрунтованою, а оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає матеріалам справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню враховуючи наступне.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 17.03.2006 року між фермерським господарством «Деметра»(позивачем) та товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод «Глобус»(відповідачем) був підписаний договір поставки сільськогосподарської продукції (далі –договір), відповідно до умов якого позивач поставляє, а відповідач приймає та оплачує сільськогосподарську продукцію у відповідності до специфікації, зазначеної в п. 1.1 договору. Крім того, згідно із підписаним сторонами додатком №2 до цього договору сторони обумовили поставку огірків свіжих Голландської селекції гібридів Престо F1, Кріспіна F1, Компоніст F1 у кількості 100 тон.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник зобов'язується поставляти покупцеві продукцію у відповідності до специфікації, зазначеної в п. 1.1 договору у період з 10 липня по 10 вересня 2006 року. Одночасно, вказаний період поставки дописаний у договорі прописом. Апелянтом в свою чергу надано до матеріалів справи свій примірник договору, у пункті 2.1 якого відсутні відповідні відомості щодо періоду поставки, у зв'язку з чим апелянт заперечує щодо узгодження сторонами терміну поставки.

Крім того, п. 2.2 договору передбачено, що постачання продукції в межах терміну, зазначеного в п. 2.1 даного договору виробляється партіями відповідно до погодженого між сторонами графіку поставок та місця збору, що є невід'ємною частиною даного договору (додаток №1).

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та пояснень позивача, сторонами договору не був підписаний додаток №1 до договору, у якому були б визначені графік поставки та місце збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами був підписаний договір, який містить умови договору поставки, а не контрактації, як стверджував відповідач у наданих суду першої інстанції поясненнях, оскільки відповідно до ст. 272 ГК України передбачено, що за договором контрактації здійснюється державна закупка сільськогосподарської продукції, і відповідні договори укладаються на основі державних замовлень на поставку державі сільськогосподарської продукції.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України, у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до п. 16 Положення про поставку товарів народного споживання, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888, істотними умовами договору поставки є: розгорнутий асортимент продукції, що поставляється; кількість продукції; якість продукції; строки поставки продукції; ціна продукції. Крім того, спірним договором передбачено окреме погодження сторонами додаткових  умов щодо місця збору продукції, кількість партій поставок та їх об'єм, графік поставки.

Як вбачається із матеріалів справи, при укладені договору поставки сторонами договору не був підписаний додаток №1, що є невід'ємною частиною договору, внаслідок чого колегією апеляційного суду встановлено, що між сторонами договору не було досягнуто в письмовій формі згоди з усіх істотних умов, а саме: не було погоджене місце збору продукції, кількість та об'єм окремих партій продукції та термін поставки окремих партій продукції.

Встановивши місцем збору продукції приймальний пункт, який розташований у межах адміністративного району за місцем знаходження виробника, суд першої інстанції безпідставно врахував положення ст. 273 ГК України, оскільки вказана стаття регулює відповідні відносини щодо виконання умов договору контрактації, яким спірний договір не є.

Крім того, відповідно до ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання не встановлено у договорі, виконання провадиться за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання. Однак, як свідчать матеріали справи, місце виконання кредиторові не було відоме.

Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Так, як вбачається із матеріалів справи, позивач здійснив поставку продукції на приймальний пункт, що не заперечується відповідачем, і за яку відповідач розрахувався повністю. Враховуючи ту обставину, що сторонами були здійснені дії на виконання умов договору та відсутність обставин, що свідчать про недійсність відповідного договору, колегія суддів дійшла до висновку, що договір поставки сільськогосподарської продукції від 17.03.2006р. є укладеним та частково виконувався.

Разом з тим, апеляційним господарським судом встановлено, що сторони не погодили графік поставки товару, що безпосередньо впливає на строки виконання зобов'язань. Таким чином, спір виник внаслідок неузгодження між сторонами умов поставки щодо місця приймання продукції та строку виконання зобов'язань, що сторони мали можливість узгодити у процесі виконання умов договору шляхом внесення змін до договору, підписання додаткових угод, або шляхом листування.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.   

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з пропозиціями щодо узгодження термів та місця виконання сторонами зобов'язань та не звертався з вимогою щодо виконання відповідачем обов'язку стосовно прийняття продукції. В свою чергу відповідач у листах №397 від 07.08.2006р. та №424 від 18.08.2006р. звертався до позивача щодо виконання позивачем поставки огірків на виконання умов договору від 17.03.2006р.

Позивач, як доказ належного виконання договірних зобов'язань щодо поставки відповідачеві продукції надає акти приймання-передачі продукції у період з 16.07.2006р. по 15.08.2006р., у яких зазначено, що приймальний пункт не працював, внаслідок чого відповідач не виконав свої зобов'язання щодо прийняття продукції.

Однак, оскільки умовами договору не визначені строки та місце виконання зобов'язань та враховуючи ту обставину, що позивач письмово не повідомляв відповідача про поставку продукції саме в зазначений період та не вимагав прийняття продукції відповідачем у вказаний період із зазначенням місця виконання зобов'язання, колегія суддів не може визнати виконання позивачем умов договору належним, а неприйняття відповідачем продукції під час поставок, про які йому було невідомо - порушенням договірних зобов'язань.

Крім того, 15.08.2006р. позивач задискував поля, на яких були посаджені огірки, внаслідок чого, позивач не зміг в подальшому виконувати умови договору щодо поставки продукції у період з 10.07.2006р. по 10.09.2006р., як визначено у примірнику договору самого позивача.

Відповідно до положення ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне зобов'язання). Як встановлено судовою колегією, у примірнику тексту договору відповідача період поставки не встановлений, додаткова угода щодо визначення місця та порядку (графіку) виконання зобов'язань сторонами не підписана. Після письмового звернення позивача до відповідача, на яке відповідач відреагував та дав згоду на прийняття продукції, позивач припинив виконання зобов'язань без письмового попередження про це іншу сторону. Таким чином, позивачем не доведене неналежне виконання зобов'язань відповідачем.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем понесені збитки внаслідок неналежного узгодження сторонами істотних умов договору, внаслідок чого, сторони по різному сприйняли момент виникнення зобов'язань та порядок виконання умов договору, і тому діяли не узгоджено, на власний розсуд.

Згідно із ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України збитками є зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.

Проте, подані сторонами докази свідчать про відсутність протиправної поведінки та вини відповідача. Крім того, матеріалами справи не підтверджується, що позивач вживав заходів спрямованих на врегулювання спірних умов договору.

Крім того, не можна визнати обґрунтованим нарахований позивачем розмір збитків, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивач просить відшкодувати за рахунок відповідача витрати, понесені позивачем для вирощення, також, огірків гібриду пасамонте та сорту Мохів F.1, які не передбачені у підписаному сторонами додатку №2 до договору постачання сільськогосподарської продукції від 17.03.2006р.

Позивачем також нараховано до стягнення з відповідача 61778,38грн. штрафу на підставі п. 5.3 договору внаслідок необґрунтованої відмови відповідача від приймання продукції. Однак, факт необґрунтованої відмови відповідача від прийняття продукції не був доведений позивачем, а тому застосування наслідків передбачених п.5.3 договору є неправомірним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, позовні вимоги є безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак, задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, колегія апеляційного суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином не досліджено обставину щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків, внаслідок чого висновки, викладені у оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод «Глобус»на рішення господарського суду Полтавської області від 12.12.2007 року по справі №22/135 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 12.12.2007 року по справі №22/135 скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Деметра»(с. Галаганівка Снігурівського району Миколаївської області, р/р26001300003201 в МФ АКБ «ТАС –Комерцбанк», МФО 326966, код ЄДРПОУ 13863257) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове об'єднання Глобинський консервний завод «Глобус»(39000, Полтавська область, м. Глобине, вул. Карла Маркса, 203, р/р26005055230193 в Глобинському відділенні Полтавського ГРУ «Приватбанк», МФО 331401, код ЄДРПОУ 30547403) 593,00 грн. витрат по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя:                                                                      Писана  Т.О

Судді:

                                                                                                    Мостова  Г. І.

                                                                                                    Фаловська  І.М.

Дата відправки  14.03.08