Постанова

від 11.03.2008 по справі 10/448-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/448-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 березня 2008 р.                                                                                    № 10/448-07  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми, м. Суми (далі –відділення виконавчої дирекції Фонду)

на рішення господарського суду Сумської області від 25.10.2007 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2007

зі справи  № 10/448-07

за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду

до товариства з обмеженою відповідальністю “Ряснянське”, с. Рясне  Краснопільського району Сумської області (далі –Товариство)

про стягнення 12 000 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення з Товариства 12 000 грн. моральної шкоди в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 25.10.2007 (суддя Малафеєва І.В), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 (колегія суддів у складі: Демченко В.О. - головуючий, судді Барбашова С.В. і Бухан А.І.), у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням, зокрема, на приписи Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” і Цивільного кодексу України, виходили з безпідставності доводів та вимог позивача.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення виконавчої дирекції Фонду просить скасувати оскаржувані судові рішення зі справи і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, та просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- з працівником Товариства Гавенко Вірою Валентинівною (далі –Гавенко В.В.) стався нещасний випадок, що спричинив останній стійку втрату працездатності; цей факт встановлено висновком МСЕК від 11.09.1996;

- рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17.10.2006, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26.12.2006, позовні вимоги Гавенко В.В. до відділення виконавчої дирекції Фонду задоволено в частині стягнення з названого відділення 12 000 грн. моральної шкоди, у зв'язку з отриманням Гавенко В.В. ушкодження здоров'я під час роботи;

- відділенням виконавчої дирекції Фонду на виконання зазначених судових рішень на ім'я Гавенко В. В. перераховано 12 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 27.02.2007 № 184;

- ухвалою Верховного Суду України від 23.05.2007 рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17.10.2006 та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 26.12.2006 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції;

- ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02.08.2007 позовну заяву Гавенко В. В. до відділення виконавчої дирекції Фонду про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду в зв'язку з надходженням від позивача відповідної заяви.

Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для відшкодування Товариством відділенню виконавчої дирекції Фонду здійснених останнім витрат в порядку регресу.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями право на відшкодування моральної шкоди Гавенко В.В. виникло 11.09.1996 на підставі висновку МСЕК. Таким чином, у даному випадку повинно бути застосовано законодавство, що регулювало правовідносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на час встановлення трудового каліцтва, тобто Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 № 472 (далі –Правила).

Зазначеними Правилами не передбачалося обов'язку відділення виконавчої дирекції Фонду з відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. Про що також зазначає відділення виконавчої дирекції Фонду в своїй касаційній скарзі.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Правил саме власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Доказом вини власника можуть бути, зокрема, акт про нещасний випадок на виробництві або акт про професійне захворювання, вирок або рішення суду (пункт 2 Правил).

Відшкодування потерпілому власником моральної шкоди, у зв'язку з отриманням позивачем ушкодження здоров'я під час роботи повинно було здійснюватися в порядку та на підставі пунктів 11, 34 та 40 Правил.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями позовні вимоги потерпілої Гавенко В.В. до відділення виконавчої дирекції Фонду стосовно стягнення коштів, які становлять предмет даного спору, ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02.08.2007 залишені без розгляду (а. с. 15), яка у встановленому порядку не оскаржувалася та набрала законної сили. В подальшому Гавенко В.В. до  Товариства, як це передбачалося чинними на момент встановлення трудового каліцтва законодавчими приписами, не зверталася.

З огляду на викладене, попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про те, що перерахування відділенням виконавчої дирекції Фонду грошових коштів в сумі 12 000 грн. відбулося без належних на це правових підстав, а відповідно, в даному випадку, не може бути застосовано законодавчий припис щодо відшкодування грошових коштів в порядку регресу.

Тому посилання скаржника на приписи статті 1191 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом є необґрунтованим.

Таким чином, з достатньою повнотою встановивши обставини справи, попередні судові інстанції дійшли правильного по суті висновку про безпідставність позовних вимог та необхідність відмови в їх задоволенні.

З урахуванням наведеного Вищий господарський суд України не знаходить підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Сумської області від 25.10.2007 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.12.2007 зі справи № 10/448-07 залишити без змін, а касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми –без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов