Постанова

від 05.03.2008 по справі 23/300

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

23/300

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.03.2008 р.                                                                       справа №23/300

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

за участю представників сторін:

від позивача:Хохуля В.М. - за довір. № 03-03/08 від 03.03.2008 р.,

від відповідача:не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецька машинобудівельна компанія" м. Донецьк

на рішення  господарського суду

Донецької області

від25.01.2008 року

по справі№ 23/300

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецька машинобудівельна компанія" м. Донецьк

доДержавного підприємства "Шахтарськантрацит" м. Шахтарськ Донецької області

простягнення 31 318 грн. 36 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.01.2008 року відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька машинобудівельна компанія"  м. Донецьк (далі по тексту - Товариство) до державного підприємства "Шахтарськантрацит" м. Шахтарськ Донецької області (далі по тексту - Підприємство) про стягнення  боргу в сумі 31 318  грн. 36  коп.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд послався на необгрунтованість  вимог.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та звернувся з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, на підставі висновків, які не відповідають дійсним обставинам справи. У скарзі,  та під час судового засідання заявник, зокрема, послався на те, що судом першої інстанції безпідставно не був прийнятий у якості доказу акт звірки взаєморозрахунків, складений між Товариством та відкритим акціонерним товариством "Шахта "Комуніст" (далі по тексту - Шахта) станом на 01.01.2005 року. На думку  позивача, суд не прийняв до уваги і те, що фактично роботи за договором № 16-04/2003-КО від 16.04.2003 року були виконані позивачем.  Крім того, позивач навів і інші заперечення, які на його думку, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Відповідач  відзив на апеляційну скаргу суду не надав  та до судового засідання не з"явився, незважаючи на те, що про час і місце розгляду  справи був повідомлений належним чином.

Позивач не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача.

У судовому засіданні позивачем  було заявлене клопотання про залучення до матеріалів справи акта звірки взаєморозрахунків, підписаного між ним та Шахтою станом на 01.01.2005 року.

Судова колегія задовольнила клопотання позивача та прийняла акт звірки взаєморозрахунків у якості доказу, оскільки клопотання обгрунтовано відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, апеляційний суд  розглядає скаргу  по суті за наявними в справі доказами з урахуванням пояснень, наданих позивачем,  без представника відповідача згідно  ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника  позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "АРС Холдінг" та державним відкритим акціонерним товариством "Шахта "Комуніст" був укладений договір № 16-04/2003-КО від 16.041.2003 року (а.с.8-9) на підставі якого надавались послуги по ремонту гірно-шахтного обладнання.

Витягом зі Статуту позивача доводиться, що Товариство є правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю "АРС Холдінг"(а.с. 17-18).

В свою чергу,  листом Підприємства № 02-01/324 від 26.09.2003 року (а.с. 16) доведено, що в зв"зку з реорганізацією державне відкрите акціонерне товариство "Шахта "Комуніст" увійшло до складу Підприємства з 01.09.2003 року. Тобто,                                           ДП "Шахтарськантрацит" є правонаступником Шахти.

Судова колегія вважає, що судом правомірно визначений правовий стан сторін,  таким чином, позовні вимоги заявлені Товариством до Підприємства правомірно, як до належного відповідача.

У обгрунтування позовних вимог Товариство послалось на договор № 16-04/2003-КО від 16.04.2003 р. (далі –договір від 16.04.2003 р.), а саме,  невиконання відповідачем своїх зобов'язань за  цим договором  щодо оплати послуг ватрістю  31 318 грн. 36 коп.; рахунок -фактуру № 25-04/2003-ко від 25.04.2003 р. (а.с. 10); накладну № 25-04/2003-ко від                  25.04.2003 р. (а.с. 11), податкову накладну № 25-04/2003-ко від 25.04.2003 р. (а.с. 12), довіреність серії ЯЖД № 525930 (а.с. 13).  Крім того, заявник послався на  ст. ст. 11, 16, 526, 527, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач, в свою чергу,   у відзиві на позовну заяву (а.с. 26) проти задоволення вимог позивача заперечував, посилаючись на те, що заборгованість перед ТОВ "АРС Холдінг" списана у червні-липні 2006 року в зв"язку з сплиненням строку позовної давності.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, посилаючись на  недоведеність вимог Товариства, оскільки, на думку місцевого суду, між сторонами не була узгоджена ціна на продукцію, яка поставлялась в межах договору від 16.04.2003 року.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванням пояснень представника позивача,  судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Суд першої інстанції при винесенні рішення  дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають. Проте, судова колегія вважає, що висновки місцевого суду, які викладені у мотивувальній частині оскарженого рішення, є помилковими. Тому, апеляційна інстанція, погоджуючись з резолютивною частиною оскарженого рішення, змінює його мотивувальну частину.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судова колегія вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми чинних у теперішній час Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки за умов п. 8.2. договору від 16.04.2003 року він є чинним до 31.12.2004 року або до повного виконання сторонами своїх зобов"язань. Тому, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень вищезгаданих кодексів до спірних правовідносин застосовуються Цивільний та Господарський кодекси України.

Наявний у справі договір від 16.04.2003 року, на думку судової колегії слід вважати укладеним, оскільки  він підписаний повноважними представниками обох сторін, а також в ньому узгоджені всі істотні умови.

З рахунку-фактури № 25-04/2003-ко від 25.04.2003 р.,  накладної № 25-04/2003-ко від                  25.04.2003 р., податкової накладної № 25-04/2003-ко від 25.04.2003 р. та  довіреності серії ЯЖД № 525930 вбачається, що сторони узгодили кількість, асортимент, ціну та вартість товару, який  був поставлений позивачем відповідачу на виконання договору від 16.04.2003 року. Дані документи підписані повноважними  представниками обох сторін та скріплені їх печатками.  Тобто, сторони в письмовій формі узгодили всі істотні умови договору.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зобов"язання сторін за цим договором повинні виконуватись сторонами відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України.

Факт виконання  позивачем   зобов"язань  за договором від 16.04.2003 року, на думку апеляційного суду,  доводиться  накладною № 25-04/2003-ко від 25.04.2003 р., податковою накладною № 25-04/2003-ко від 25.04.2003 р.  та  довіреністю серії ЯЖД № 525930  на підставі яких  відповідачем був отриманий товар в межах договору від 16.04.2003 року.

Таким чином, позивач свої зобов"язання за договором від 16.04.2003 року виконав належним чином. Проте, суд першої інстанції помилково послався на недоведеність позовних вимог.

За умов ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Нормами ст.ст. 253, 262 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок; зміна сторін у зобов"язанні не змінює порядку обчислення  та перебігу строку позовної давності.

Рахунок-фактура № 25-04/2003-ко був виставлений позивачем відповідачу 25.04.2003 року, тому строк позовної давності, на думку судової колегії слід обчислювати саме з цієї дати.

Таким чином, на момент звернення позивача до господарського суду 03.12.2007 року  з вимогою про стягнення з відповідача боргу в сумі 31 318  грн. 36  коп., який виник на підставі договору від 16.04.2003 року, строк позовної давності сплинув.

Умовами ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яка зроблена до винесення ним рішення.

В матеріалах справи є відповідна заява відповідача (а.с. 26), яка зроблена відповідачем 20.12.2007 року, тобто до винесення рішення господарським судом. Тому судова колегія вважає, що місцевий суд повинен був застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності.

Що стосується наявного в матеріалах справи акта звірки взаєморозрахунків (а.с.14), то він, на думку апеляційного суду, не може бути прийнятий у якості належного доказу, оскільки з боку відповідача він підписаний заступником головного бухгалтера та бухгалтера прізвища яких не вказані. До того ж, ці особи не є керівниками підприємства і не мають відповідних повноважень  представляти інтереси  відповідача та визнавати борг Товариства таким, що існує.

Акт звірки взаєморозрахунків, що наданий позивачем апеляційному суду під час засідання, судова колегія також не може прийняти до уваги у якості доказу, оскільки він підписаний між позивачем та відкритим акціонерним товариством "Шахта "Комуніст" станом на 01.01.2005-31.08.2005р. Проте, у цей період  юридична особа  - відкрите акціонерне товариство "Шахта "Комуніст" припинила своє  існування, оскільки з 01.09.2003 року вищевказана Шахта  була реорганізована та увійшла до складу державного підприємства  "Шахтарськантрацит", як відокремлений підрозділ без створення юридичної особи. Таким чином, акт звірки розрахунків підписаний позивачем з неіснуючою юридичною особою, а тому не може бути доказом по справі.

З огляду на наведене, судова колегія дійшла висновку, що строки позовної давності не преривались до звернення Товариства з позовом до  господарського суду, а тому є підстави для їх застосування.

Місцевий суд не дослідив належним чином вищевказані докази та обставини, а тому безпідставно не застосував до спірних правовідносин строк позовної давності, незважаючи на відповідну заяву Підприємства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити але з інших, ніж вказані у рішенні, підстав.

Що стосується інших заперечень позивача, то вони, на думку апеляційного суду, є необгрунтованими, оскільки не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, які викладені у резолютивній частині оскарженого  рішення.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2008 року  скасуванню не підлягає з мотивів, які викладені у цій постанові.  

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Резолютивну частину рішення господарського суду Донецької області від 25.01.2008 року по справі № 23/300 залишити без змін, по мотивам, викладеним у постанові.

Головуючий          

Судді:          

          Надруковано: 5 прим.

          1. позивачу

          2. відповідачу

          3 у справу

          4 ДАГС

5 господарському суду