Постанова

від 15.03.2011 по справі 25/195

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/195

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

15.03.11                                                                                           Справа  № 25/195

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Дубник О.П.

суддів                                                      Скрипчук О.С.

                                                                Процика Т.С.

при секретарі судового засідання               Матулі В.Ю.

розглянув          апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тисмениця”

                            б/н та дати  

на рішення        Господарського суду Львівської області від 17.01.2011 року

у справі              № 25/195   

за позовом         Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Ясинуватської

                           дирекції залізничних перевезень, м. Ясинувата      

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю “Тисмениця”, м. Львів

за участю третьої особи Державне територіально –галузеве об'єднання “Львівська       

                                           залізниця”, м. Львів   

про         стягнення заборгованості в сумі 66 405, 00 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився (належно повідомлений);

від відповідача: Велика О.В. –представник (довіреність в матеріалах справи);

від третьої особи: не з'явився (належно повідомлений).

Учасники судового процесу належним чином повідомленні про час і місце судового засідання (докази чого наявні у справі).

Присутньому представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені       ст.ст. 20, 22 ГПК України , заяв про відвід суддів  та технічну фіксацію судового процесу не  поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.01.2011 року у                          справі № 25/195 (суддя Пазичев В.М.) задоволено позов, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тисмениця” на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень заборгованість в сумі 66 405, 00 грн.,    664, 05 грн. сплаченого державного мита та 315, 00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   

Рішення суду першої інстанції мотивовано ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 924, 925 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 179, 193, ч. 5 ст. 307, ст. 314 Господарського кодексу України та ст.ст. 6, 23, 24, 30, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, на підставі яких місцевим господарським судом зроблено висновок про обґрунтованість вимог позивача.

Зокрема, судом констатовано, що позивачем заявлено до стягнення штраф за неправильні, неточні або не повні відомості, зазначені відповідачем у залізничній накладній, на якому лежав обов'язок перевірити правильність внесення даних у товаросупровідні документи.  

З підстав, зазначених в апеляційній скарзі, відповідач –Товариство з обмеженою відповідальністю “Тисмениця”, оскаржило рішення суду, як таке, що прийнято без з'ясування всіх обставин справи, висновки суду не обґрунтовуються доказами по справі, судом було невірно, на його думку, застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права, та підлягає скасування, а вимоги позивача відмові у позові.

Апелянт у тексті апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги абз. 3 ст. 37 Статуту залізниць, відповідно до якого вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе –зважуються на вантажних вагах.

Відповідач у апеляційній скарзі стверджує, що висновок суду про те, що договір №584 від 07.10.2008 року на виконання вантажно –розвантажувальних робіт по станції Запитів з відповідачем не укладався –ґрунтується на припущеннях та не відповідає дійсним обставинам справи. Оскільки між ТзОВ «Тисмениця»та ДТГО «Львівська залізниця»укладено Договір № 584 (знаходиться у матеріалах справи –том 3 арк. 6) про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 07 жовтня 2008 року (надалі  –Договір). Відповідно до п. 9.1 Договору, договір діє до 31.12.2008 року з правом пролонгації на один рік. У лютому 2009 року завантаження та розвантажування вагону на станції Запитів Львівської залізниці здійснювалось саме на підставі цього пролонгованого Договору, про що свідчить код платника (ТзОВ «Тисмениця») –7380084, зазначений у накопичувальній картці № 14020026 (Форма ФДУ-92)

та код вантажовідправника (ТзОВ «Тисмениця») –4251, що відповідають зазначеним у п.2.3. Договору коду платника та коду вантажовідправника / вантажоодержувача.

Наводить апелянт також інші підстави для скасування рішення місцевого господарського суду і відмови позивачеві у позові, а саме : висновок суду про те, що залізниця не надала відповідачу додаткових послуг є помилковим, оскільки за додаткові послуги зважування на вагонних вагах відповідач сплатив залізниці відповідну плату, що зазначено в Накопичувальній картці № 14020026(14029026р) зборів за роботи та штрафи, пов'язані з перевезенням вантажів (вантажобагажу) за період з 14.02.2009р. по 14.02.2009р. (знаходиться у матеріалах справи –том 3 арк. 7).

 Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він вважає висновки господарського суду Львівської області вірними та такими, що відповідають обставинам справи, при винесенні судом рішення правильно застосовані норми матеріального та процесуального права; повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, зокрема, про неможливість прибуття представника в судове засідання та просить розглянути справу за відсутності його представника.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представника апелянта, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив:

На розгляд Господарського суду Львівської області, Державним підприємством “Донецька залізниця ” в особі Ясинуватської дирекції залізничних перевезень подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Тисмениця” про стягнення штрафу в сумі  66 405,00 грн. на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць.

13.02.2009 року зі станції відправлення Запитів Львівської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальна “ДП “Донецька залізниця ” за перевізним документом –залізничною накладною №36234056 ТзОВ “Тисмениця” відправило вантаж (лом та відходи чавунові (вид 505) у вагоні №68483189 вагою брутто 80 650 кг, нетто 60 000 кг, тара 20 650 кг. На вимогу вантажоотримувача, на ст. Маріуполь –Сортувальна 21.02.2009 року було здійснено контрольне зважування вагона та виявлена невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній –фактично у вагоні №68483189 вага брутто склала 75 800 кг, нетто –55 150 кг, тара –20 650 кг, що менше даних, вказаних у накладній на 4 850 кг.

Як вбачається із позову, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що при прийомі вагону на станції призначення - “Маріуполь-Сортувальна”, відправленого ТзОВ “Тисмениця” за накладною № 36234056, було виявлено, що він завантажений менше, ніж вказано в перевізних документах на 4850 кг, про що складено комерційний акт №БН698809/23 він 21.02.2009р.. А тому, посилаючись на ст. 118 та ст.122 Статуту залізниць України, позивач просить суд стягнути з ТзОВ “Тисмениця” штраф, який і складає суму позову (п'ятикратна провізна плата).

На думку апелянта, спір виник внаслідок зважування одного і того ж вантажу, в одному і тому ж вагоні, але різними структурними підрозділами ДП “Укрзалізниця”. Таким чином, враховуючи те, що зважування ні в першому, ні в другому випадку, через відсутність на підприємстві власних вагонних ваг, безпосередньо відповідачем не проводилось, відповідач припускає, що причиною виникнення даного спору є неналежне виконання станцією Маріуполь - Сортувальна Донецької залізниці або станцією Запитів Львівської залізниці обов'язків щодо утримання та експлуатації вагонних ваг.

Такі доводи апелянта не підтверджуються матеріалами справи, з яких вбачається, що слідів крадіжки вантажу, виймань та поглиблень на поверхні вантажу не має. Вагон прибув в технічно та комерційному відношенні справний. Люки та двері вагону справні та закриті. Навантажений вагон рівномірно, нижче рівня бортів біля 10-15 см. Поверхневість вантажу вкрита листами заліза, які маркіровані вапном. Листове покриття і маркування не порушені (комерційний акт від 21.02.09р. № БН 698809/23; лист лінійного відділу на ст. Маріуполь від 27.07.09р. №15/2498).

В той же час посилання апелянта на докази, які на його думку, підтверджують, що позивач зважував вагон і на ньому лежав обов'язок перевірити відповідність ваги вантажу на станції відправлення, так як про це було укладено угоду № 584 від 07.10.08р., за що сплачено перевізнику грошові кошти, документально не підтверджено.

Відповідно до ч.5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644, встановлено, що вантажі, завантажені відправником у вагон відкритого типу приймаються залізницею до перевезення підлягають візуальному огляду вагону, вантажу, його маркування та кріплення у вагоні, без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст.. 37 Статуту залізниць України та п.2.1. «Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. №614,графа: «Маса вантажу в кг, визначена відправником»- зазначаються маса вантажу у кілограмах і заповнюється ця графа вантажовідправником.

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується траф згідно із ст.. 122 Статуту залізниць(п.5.5 названих Правил).

Третя особа, Державне територіально –галузеве об'єднання “Львівська залізниця” повідомила суд про відсутність з ТзОВ «Тисмениця»договору на виконання вантажно –розвантажувальних робіт по ст.. Запитів.

Наданий відповідачем договір №584 сам по собі не підтверджує того, що відповідач замовляв в 3-ої особи послуги по завантаженню вантажу при його завантаженні у відкритому вагоні вантажу та перевірку вантажу (переважування) в даній відправці. В даному випадку маса вантажу в накладній була визначена відправником, представник якого своїм підписом та печаткою підприємства, засвідчив правильність внесених до накладної даних. Долучені до апеляційної скарги накопичувальна картка та відомість за користування вагонами підтверджують сам факт взяття вагонів в користування та плату за користування вагонами.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Зазначена норма конкретизована ст. 122 вище згаданого Статуту, відповідно до якої за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

 Одним із порушень, за яке відправник може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу, стаття 122 Статуту передбачає неправильне зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу. Для застосування цього виду відповідальності залізниця має довести, що вантаж не було частково втрачено під час перевезення.

Підсумовуючи вище встановлене, суд апеляційної інстанції відзначає, що позивачем зазначається факт неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених відповідачем у накладній, а не порядок завантаження відправником вантажу або визначення його ваги.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 17.01.2011 р. у цій справі без змін. Судові витрати покласти на ТзОВ “Тисмениця”.

2.          Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 107 –110 ГПК України.

Головуюча-суддя                                                                   О.П. Дубник

            суддя                                                                                        О.С. Скрипчук

           суддя                                                                                         Т.С. Процик

Повний текст постанови підписано     26.03.2011 року