Ухвала

від 13.01.2011 по справі 20-4/265

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"13" січня 2011 р.                               м. Київ                                        К-23919/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Голубєвої Г.К.

                                                                      Костенка М.І.

                                                                      Островича С.Е.

                                                                      Усенко Є.А.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на постанову Господарського суду міста Севастополя від 26.09.2007

та ухвалу  Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2007

у справі № 20-4/265

за позовом          Кредитної спілки “РАВЕЛІН”

до          Державної податкової інспекції у Ленінському районі                          м. Севастополя

про                              скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2007 року Кредитна спілка “РАВЕЛІН”  (далі по тексту – позивач, КС “РАВЕЛІН”) звернулась до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (далі по тексту –відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2007 № 000384172/0, від 15.06.2007                  № 000384172/1.

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 26.03.2006, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2007, позов задоволено повністю, визнано недійсними спірні податкові повідомлення-рішення, з огляду на правомірність заявлених позовних вимог.

В касаційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя просить скасувати постанову Господарського суду міста Севастополя від 26.09.2007 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2007, позовні вимоги залишити без задоволення, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: п. 7.2 ст. 7, пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, пп. 9.2.1, пп. 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, ст. 1 п. 1.3 ст. 21 Закону України “Про кредитні спілки”.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної виїзної планової перевірки позивача з питання дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006, складено акт № 15/22-006/25149513 від 29.03.2007, в якому зазначено порушення пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9, пп. 8.1.4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” в частині виплати доходів фізичним особам –членам кредитного союзу без утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб, що спричинило заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 22 093,50 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки та адміністративного оскарження, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 000384172/0 від 10.04.2007, № 000384172/1 від 15.06.2007 про визначення позивачу суми податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 22 093,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 44 187 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про кредитні спілки” кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 23 вказаного Закону внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2, ч. 3 ст. 21 цього Закону кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки; нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів).

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що вказаний Закон визначає поняття відсотків як платню, яка нарахована позивачем на пайові внески.

Згідно пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” оподаткування процентів (у тому числі дисконтних доходів), сплачених (нарахованих) з інших підстав, ніж зазначені у підпункті 9.2.1 цього пункту, здійснюється у загальному порядку, встановленому цим Законом для доходів, що кінцево оподатковуються при їх виплаті, за ставкою, визначеною у пункті 7.1 статті 7 цього Закону.

Відповідно до пп. 9.2.1 п. 9.2 ст. 9 цього Закону податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Згідно абзацу 3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону ставка податку становить 5 відсотків від об’єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом, як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

Таким чином, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що правильність нарахування прибуткового податку (податку з доходів фізичних осіб) для такого виду податкового агента, як кредитна спілка регламентується нормою підпункту 9.2.1, а не положенням підпункту 9.2.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, яким керувався відповідач при прийнятті рішень.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги, порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права не допущено, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі                  м. Севастополя відхилити.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 26.09.2007 та ухвалу  Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)

О.І. Степашко

Судді

(підпис)

Г.К. Голубєва

(підпис)

М.І. Костенко

(підпис)

С.Е. Острович

(підпис)

Є.А. Усенко

З