Постанова

від 15.02.2011 по справі 14/57

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/57

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2011 р.                                                           Справа № 14/57  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Бригінець Л.М.

судді                                                   Демидюк О.О. ,

 судді                                                   Петухов М.Г.   

при секретарі Риштун О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Грабов К.Г.(дов.в мат.справи)

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача  на рішення господарського суду Житомирської області від 22.11.10 р. у справі № 14/57

за позовом Коростенського транспортного прокурора в особі Центрального органу виконавчої влади Міністерства транспорту та зв"язку України (м.Київ) в особі ДП "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспортну України  в особі відокремленого структурного підрозділу "Пенізевецьке кар"єроуправління"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Експо-Гран"

про стягнення в сумі 162 064 грн. 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 22.11.2010р. у справі № 14/57 задоволено позов Коростенського транспортного прокурора в інтересах держави в особі центрального органу виконавчої влади - Міністерства транспорту та зв"язку України в особі відокремленого структурного підрозділу "Пенізевицьке  кар"єроуправління".  Стягнуто  з Товариства з  обмеженою  відповідальністю "ЕкспоГран", Житомирська область, м. Малин, вул. Грушевського, 38, кв. 5, ідентифікаційний код 35748646 на  користь Державного  підприємства "Управління  промислових  підприємств Державної  адміністрації  залізничного  транспорту  України"   в  особі   відокремленого структурного    підрозділу    "Пенізевицьке    кар'єроуправління",    11634,    Житомирська область,   Малинський   район,   смт.Гранітне,   вул.   Леніна,   8,   ідентифікаційний код 34879371 - 162064,00грн. заборгованості; на користь Державного бюджету України - 1620,64 грн. державного мита; на користь Державного бюджету України - 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погождуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач  Товариство з обмеженою відповівдальністю "Експо-Гран" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду  Житомирської області від 22.11.2010р. у справі № 14/57 як таке, що було прийнято з порушенням (не правильним застосуванням) норм матеріального права та прийняти нове рішення. Стягнути з позивача на користь відповідача сплачене державне мито.

Скаржник вважає, що оскільки в укладеному сторонами договорі не передбачено умову  на яку із сторін покладена сплата залізничного тарифу, то це не є підставою для покупця  його оплачувати.

Момент пред"явлення вимоги (ст.530 ЦК України), в даному випадку - пред"явлення накладних (підставою чого суд вважає формування заборгованості) - не зобов"язує ТОВ  "Експо-Гран" щодо сплати таких, тим більше в семиденний термін від дня пред"явлення.

Посилання суду на ту обставину, що "слід також зазначити, що прийняття відповідачем зобов"язання щодо сплати залізничного тарифу стверджується часткою оплатою" є припущенням, так як в судовому засіданні зазначалось, що часткова оплата залізничного тарифу - це помилково сплачені кошти.

Посилання позивача на те, що відповідач заборгував йому 162064, 00грн. за залізничний тариф, на думку відповідача, не заслуговує на увагу та не відповідає дійсності.

Відповідач посилається на те, що згідно п.4.1 договору - постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортним загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відправлення згідно вимог ІНКОТЕРМС (ред. 2000р.). з подальшим прямуванням продукції на адресу "Покупця".

Виходячи з комерційної практики та Правил ІНКОТЕРМС (ред.2000р.), у випадку якщо покупець не уклав договір на перевезення товару, то продавець самостійно укладає такий договір на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця - такий договір не був укладеним.

Якщо ж продавець відмовляється від укладення такого договору він повинен негайно сповістити про це Покупця.

Відповідач зазначає, що вищевказаних вимог позивачем не дотримано (не укладено договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця та не повідомлено покупця, про неукладення такого договору).

Прокурор проти скарги заперечив. У відзиві зазначає, що матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується факт виникнення між сторонами господарських зобов"язань.  

Відзив містить також і інші заперечення щодо вимог, зазначених в апеляційній скарзі.

Підсумовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт просить: 1)прийняти нове рішення, не зазначаючи яке; 2) стягнути з позивача державне мито.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників  у справі розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив.

Між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" - постачальник та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕкспоГран" - покупець (відповідач у справі) був укладений договір поставки продукції №ЦУПП-02/0021/08 від 28.07.2008р. Найменування, кількість і ціна продукції зазначена у специфікації. 12.09.2008р. укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору поставки №ЦУПП-02/0021/08 від 28.07.2008р. (а.с. 97-102,104 том 1).

Оплата продукції згідно договору поставки (п.6.1.) проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок позивача.

Матеріалами справи та поясненнями представників сторін підтверджується факт виникнення між сторонами господарських зобов'язань.

     Вказане підтверджується, також,  укладеним між ДП «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України»до складу якого входить Пенізевицьке кар'єроуправління (постачальник - позивач) та ТОВ «Експо Гран»(покупець - відповідач) договором поставки щебеневої продукції №ЦУПП-02/0021/08 від 28.07.2008року із  відповідними змінами (т.1 ас.97-104); видатковими накладними, залізничними накладними,  квитанціями про приймання вантажу (а.с.32, 34, 35, 37, 38, 40, 41, 43, 44, 46, 47, 49, 50, 52, 53, 55, 56, 58, 59, 61, 62,64,65,67,68,70,71,73,74,76  том   1;   10-24  том  2);   актом  звірки взаєморозрахунків станом на 01.04.2010р. (т.2 а.с. 25) та іншими матеріалами справи.

      Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

14.11.2008р. між Державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" та відповідачем була укладена додаткова угода №2 про внесення змін до договору поставки №ЦУПП-02/0021/08 від 28.07.2008р. (а.с. 103 том 1).

В пункті 3 додаткової угоди №2 від 14.11.2008р. про внесення змін до договору поставки №ЦУПП-02/0021/08 від 28.07.2008р. було вирішено внести зміни до п. 4.5 договору та викласти його в наступній редакції: "Вантажовідправниками даної продукції є Пенізевицьке (позивач у справі), Бехівське, Хлистунівське кар'єроуправління ДП "УППУЗ".

В пункті 4.1 договору поставки передбачено, що постачальник здійснює поставку продукції залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відправлення згідно вимог ІНКОТЕРМС (ред. 2000р.) з подальшим прямуванням продукції на адресу відповідача.

Відповідно до п. Б.3 "а" Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2000р., покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір  перевезення  укладено  продавцем відповідно до статті А.3"а".

Згідно п. А.3"а" Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2000р., за наявності прохання покупця або відповідної  комерційної  практики,  у  випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок,  продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця.

Матеріалами справи підтверджується той факт, що вказані вимоги позивачем дотримано, оскільки 12.06.2008р. між Пенізевицьким кар'єроуправлінням та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" був укладений договір №ПЗ/ДН/08-76/ДНЮ-4 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею  послуги з додатком № 1.

Відповідач погодився з умовами поставки продукції саме залізничним транспортом, що підтверджується додатковою угодою від 14.11.08р. (т.1.а.с. 103) та гарантійними листами відповідача про спосіб доставки продукції і зобов'язання оплати ці витрати (копії листів додаються).

Прийняття відповідачем зобов'язання щодо оплати залізничного тарифу стверджується частковою оплатою, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 123, 124, 129-131, 134, 135, 137, 138, 140 том 1; 64 том 2).

Докази самостійного укладення договору на організацію перевезень вантажів в матеріалах справи відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.06.2008р. між позивачем та Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" був укладений договір №ПЗ/ДН/08-76/ДНЮ-4 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги з додатком №1 (а.с. 57,58 том 2).

На виконання вищезазначених договору поставки та додаткових угод позивач залізничним транспортом загального користування поставив відповідачу товар на загальну суму 987896,27грн., що підтверджується видатковими накладними, накладними та квитанціями про приймання вантажу (а.с. 32, 34, 35, 37, 38, 40, 41, 43, 44, 46, 47, 49, 50, 52, 53, 55, 56, 58, 59, 61, 62, 64, 65, 67, 68,70,71,73,74,76 том 1; 10-24 том 2). Оригінали оглядались місцевим господарським судом.

За доставку відповідачу зазначеного товару залізничним транспортом позивачем було сплачено Державному територіально-галузеву об'єднанню "Південно-Західна залізниця" залізничний тариф в сумі 383770,80грн., що підтверджено виписками з особового рахунку відокремленого підрозділу відповідача "Пенізевицьке кар'єроуправління" (а.с. 144-150 т.1, ас.с. 1-9 т. 2).

Виходячи з вимог ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач на оплату залізничного тарифу в сумі 383770,80грн. виставив відповідачу накладні та рахунки (а.с. 31, 33 ,36, 39, 42, 45,48,51,54,57,60,63,66,69,72,75, 121-122 том 1).

Отже, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість залізничного тарифу в семиденний термін з дня одержання вимоги, якою в даному випадку є рахунок та накладні на оплату.

Відповідач свої зобов'язання по сплаті залізничного тарифу належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 162064,00грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків по залізничному тарифу станом на 01.04.2010р., підписаний представниками сторін та скріплений печатками (а.с. 25 том 2).

Прийняття до виконання зобов'язання щодо оплати залізничного тарифу стверджується частковою оплатою, про що свідчать  банківські виписки (а.с. 123, 124, 129-131, 134, 135, 137, 138, 140 том 1; 64 том 2).

Доказів  самостійного укладення договору на організацію перевезень вантажів відповідач не надав.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Отже, позивач мав право вимагати від зобов"язаної сторони (відповідача) виконання його обов"язку, що узгоджується із ст. 173 ГК України.

Враховуючи викладене, підстав для скасування рішення господарського суду Житомирської області від 22.11.010р. у справі № 14/57 у відповідності до ст. 104 ГПК України колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101-103, 105 ГПК  України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Житомирської області від  у справі № 14/57 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з  обмеженою  відповідальністю "ЕкспоГран"-  без задоволення.

2. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Бригінець Л.М.  

Суддя                                                                                              Демидюк О.О.  

Суддя                                                                                              Петухов М.Г.