Рішення

від 30.03.2011 по справі 15/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/52

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.03.11 р.                                                                                 Справа № 15/52                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Юлана” м. Сімферополь (код ЄДРПОУ 31470096)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Тріо Трейд” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35951689)

про стягнення боргу в сумі 68985,07 грн., 3% річних у розмірі 436,59 грн., пені в сумі  2255,72 грн., інфляції в сумі 1241,73 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Юлана” м. Сімферополь до товариства з обмеженою відповідальністю “Тріо Трейд” м. Донецьк  про стягнення боргу в сумі 68985,07 грн., 3% річних у розмірі 436,59 грн., пені в сумі  2255,72 грн., інфляції в сумі 1241,73 грн.

Ухвалою суду від 03.03.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/52, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Позивач надав до суду клопотання від 28.03.2011 р., в якому просить суд перенести судове засідання по справі на іншу дату у зв'язку з участю представника позивача в іншому судовому процесі. Вказане клопотання суд відхилив, тому як до цього розгляд справи по суті вже відкладався. Відсутність представника позивача в судовому засіданні не може перешкоджати здійсненню судом правосуддя в установленому порядку. В матеріалах справи є достатні документи для вирішення спору по суті. Позивач в клопотанні не зазначає про наявність будь-яких доказів, які раніше не були ним представлені до суду, а також про необхідність витребування від сторін будь–яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу. Сторони були повідомлені судом про дату та час проведення судового засідання належним чином, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав в цій частині.

У порушення вимог ухвал суду від 03.03.2011 р., 15.03.2011 р. відповідач в судові засідання не з'явився без повідомлення про причину неявки, витребувані документи та відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання. В матеріалах справи міститься довідка Головного управління статистики у Донецькій області № 14/4–17/1357 від 12.03.2011 р., витяг з ЄДР серії АЕ № 725300 станом на 16.03.2011 р., свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 742105, з яких вбачається, що ТОВ “Тріо Трейд”, ідентифікаційний код 35951689, має місцезнаходження за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 163. Саме така адреса відповідача вказана позивачем в позовній заяві та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.  

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2009 р. сторони уклали договір № 10–17/08–51, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався продати, а покупець (відповідач) зобов'язався купити алкогольні напої, продукти харчування, непродовольчі товари згідно рахунку або накладної. Поставка товару здійснюється за заявкою покупця протягом 2 днів. Заявка оформляється в письмовому виді та передається продавцю по факсу або через торгового представника, але не менше, ніж за 24 години до моменту поставки. Датою відпуску товару вважається дата, вказана в первісній документації.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що покупець зобов'язаний повністю оплатити  товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 банківських днів з моменту його отримання.

Згідно п. 7.1 договору він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2009 р. У випадку, якщо до моменту закінчення строку дії даного договору жодна зі сторін не заявить про його розірвання, він вважається продовженим на наступний календарний рік. Завірена копія договору міститься в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 10–17/08–51 від 16.01.2009 р. він передав відповідачу товар за період з 20.01.2009 р. по 01.09.2009 р. за видатковими накладними на загальну суму 99110,60 грн. Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписами відповідача в графі „Отримав” та відбитками печатки, завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач надав до суду письмові пояснення, в яких вказує на відсутність письмових заявок покупця, оскільки кількість та асортимент партії товару погоджувалися сторонами за допомогою телефонного зв'язку. При цьому у видаткових накладних робилася відповідна відмітка „Без замовлення”. При прийнятті товару представник покупця підписував накладну та скріплював її печаткою, чим надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 10–17/08–51 від 16.01.2009 р. суд робить виходячи з письмових пояснень позивача про те, що в період з 16.01.2009 р. по 30.10.2010 р. інших договорів поставки не укладалося у будь–якій формі, ні в усній, ні в письмовій, ні у спрощений спосіб шляхом обміну листами, телеграмами та інше. Відповідач ствердження позивача в цій частині не спростував. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Відповідач отриманий товар частково оплатив та частково повернув, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість на користь позивача склала 68985,07 грн. В обґрунтування вказаних обставин позивач надав до суду завірені копії банківських виписок з відмітками банку про проведення платежу та накладних на повернення.

В підтвердження наявності у відповідача перед позивачем заборгованості на суму 68985,07 грн. позивач надав до суду завірені копії актів звірок взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.12.2009 р., за період з 01.01.2010 р. по 28.01.2011 р., за період з 20.01.2009 р. по 14.03.2011 р. В акті звірки станом на 31.12.2009 р. вказане кінцеве сальдо на користь позивача в сумі 77110,60 грн. В наступному акті звірки за період з 01.01.2010 р. по 28.01.2011 р. вказано початкове сальдо в сумі 77110,60 грн. та кінцеве сальдо в сумі 68985,07 грн. Аналогічні дані вказані в акті звірки за загальний період з 20.01.2009 р. по 14.03.2011 р. Акти звірки підписані сторонами та скріплені печатками, тому приймаються судом до уваги як письмові докази у даній справі відповідно до ст. 36 ГПК України.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 10–17/08–51 від 16.01.2009 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою містить усі необхідні та істотні умови для договору купівлі–продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Сторони в договорі № 10–17/08–51 від 16.01.2009 р. передбачили здійснення оплати з відстроченням платежу на 90 банківських днів з моменту отримання товару, тобто з дати підписання видаткової накладної.

Виходячи з того, що за спірними видатковими накладними товар був отриманий відповідачем ще у січні–вересні 2009 р., строк оплати на день подачі позову до суду, тобто 01.03.2011 р., наступив та почалося прострочення виконання грошового зобов'язання по цих партіях товару.

Відповідач будь-які заперечення на позовні вимоги на день судового слухання не надав, участі у судовому процесі не прийняв. Дані, вказані в актах звірок станом на 31.12.2009 р., за період з 01.01.2010 р. по 28.01.2011 р., за період з 20.01.2009 р. по 14.03.2011 р. підтверджуються первинними господарськими документами: видатковими накладними, накладними на повернення, банківськими виписками. Факт підписання головним бухгалтером підприємства даних актів звірок та скріплення їх відбитками печатки в даному випадку свідчить про те, що відповідач фактично визнав наявність у нього заборгованості перед позивачем станом на 14.03.2011 р. в сумі 68985,07 грн.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений договором строк вартість отриманого від позивача товару на суму 68985,07 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач на підставі п. 3.1 договору нарахував відповідачу пеню за період з 26.11.2010 р. по 10.02.2011 р. в сумі 2255,72 грн., а також керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував за цей же період інфляцію в сумі 1241,73 грн. та 3% річних в сумі 436,59 грн. (розрахунки додані до позову).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 1241,73 грн., 3% річних в сумі 436,59 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що у випадку неоплати поставки повністю в строк, вказаний в даному договорі, покупець оплачує продавцю штраф в розмірі 0,5% від суми накладної за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, в пункті 3.1 договору по суті сторони передбачили настання відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у формі сплати пені, помилково прописавши в договорі сплату штрафу.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р., в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 3.1 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 ч. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов'язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Позивач нарахував пеню за період з 26.11.2010 р. по 10.02.2011 р. За останніми спірними видатковими накладними № 000000496 та № 000000499 товар був переданий 01.09.2009 р. Враховуючи відстрочення платежу на 90 банківських днів, строк оплати товару, отриманого за вказаними накладними, для відповідача наступив на початку січня 2010 р., з наступного дня почалося прострочення виконання грошового зобов'язання. З урахуванням ст. 232 ч. 6 ГК України період нарахування пені за прострочення оплати товару, отриманого за останніми спірними накладними, для відповідача закінчився на початку липня 2010 р. По іншим спірним накладним шестимісячний період прострочення оплати закінчився раніше. Тому нарахування позивачем пені, починаючи з кінця листопада 2010 р. є неправомірним.

Згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України суд при винесенні рішення не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, за період до початку липня 2010 р. позивач пеню до стягнення не заявляв. Нарахування пені за період з 26.11.2010 р. по 10.02.2011 р. є необґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 2255,72 грн. задоволенню не підлягають.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс витрати, пов'язані з розглядом даної справи, на оплату послуг адвоката, який склав позовну заяву про стягнення з відповідача суми основного боргу, пені, інфляції та 3% річних, що підтверджується договором про надання правової допомоги у господарських справах б/н від 25.01.2011 р., а також свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2410, завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Позивач за надання вказаних послуг сплатив 2500,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 24 від 27.01.2011 р., витяг з книги обліку доходів та витрат суб'єкта малого підприємництва – фізичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності стосовно оприбуткування в бухгалтерському обліку вказаної суми 2500,00 грн. Завірені копії вищевказаних документів містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". До таких правовідносин слід також застосовувати і Правила адвокатської етики, які схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 12.10.1999 р., які на підставі статей 15, 16 Закону України "Про адвокатуру" є нормативно-правовим актом і обов'язкові для виконання.

У п.2 ст. 33  Правил встановлено принцип “розумного обґрунтування” розміру оплати  юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних  рис через перелік  певних  факторів, що мають  братись  до уваги при визначенні розміру оплати  -  обсяг  часу  і роботи,  що вимагається для адвоката,  його адвокатський  досвід,  науково-теоретична  підготовка,  тощо.

Визначаючи розмір сум,  які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні  братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові  відрядження (якщо  їх  установлено);  вартість  економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець;   вартість  оплати  відповідних  послуг  адвокатів,  яка склалася  в  країні  або  в  регіоні;  наявні  відомості   органів статистики  або  інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість  розгляду  і  складність  справи  тощо.   Докази,   які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Адвокат надав до суду письмові пояснення, в яких посилається на те, що з урахуванням норм часу на виконання робіт працівниками юридичних служб, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 108 від 11.05.2004 р., а також граничних розмірів компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 р., мінімальний розмір вартості послуг адвоката повинен складати 4479,16 грн. Проте сторони домовилися навіть про менший розмір витрат на правову допомогу адвоката в сумі 2500,00 грн.

Враховуючи фактично проведену адвокатом роботу (в тому числі виконання усіх вимог суду стосовно надання витребуваних документів), а також той факт, що сума позову складає 72919,11 грн., а послуги адвоката – 2500,00 грн., тобто менше 5% від суми позову, суд дійшов висновку, що вартість наданих послуг обґрунтована та підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати (в тому числі оплата послуг адвоката) при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 44; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Тріо Трейд” (юридична адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 163; код ЄДРПОУ 35951689; рахунок 260091854889900 у відділенні № 691 АКІБ „УкрСиббанк”, МФО 351005) на користь приватного підприємства “Юлана” (юридична адреса: 95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, буд. 66, кв. 38; код ЄДРПОУ 31470096; рахунок 260080277403 в КРУ банку „Фінанси та Кредит”, МФО 384889) суму 70663,39 грн. (а саме: основний борг на суму 68985,07 грн., інфляцію в розмірі 1241,73 грн., 3% річних в сумі 436,59 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 706,63 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228,70 грн., витрати на послуги адвоката в сумі 2422,66 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 2255,72 грн.

У судовому засіданні 30.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 04.04.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Богатир К.В.