Постанова

від 29.03.2011 по справі 16/186-09-5139

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/186-09-5139

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" березня 2011 р. Справа № 16/186-09-5139

   Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Петрова М.С.,

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальський В.Є., довіреність б/н від 29.09.09 р.

від відповідача: Банник Н.С., довіреність б/н від 23.06.10 р.

від суб'єкта оскарження: Гамбаль О.Є., довіреність № 091-95 від 19.01.11 р.   

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області  

на ухвалу господарського суду Одеської області від 21.02.2011 р.

про визнання неправомірними дій та постанови підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про повернення виконавчого документа стягувачеві

по справі № 16/186-09-5139

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління”

до товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій”

про стягнення 440882,33 грн.

суб'єкт оскарження: підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області

                                                      В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 02.12.2009р. по справі № 16/186–09–5139 господарським судом Одеської області позов ТОВ „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” про стягнення з ТОВ „Обрій” 440 882,33 грн. був задоволений частково, у зв'язку чим було присуджено до стягнення з відповідача основний борг у сумі  332346  грн. 80 коп., 40479 грн. 96 коп. –інфляційних витрат, 10679 грн. 58 коп. –3% річних, пені у розмірі 37400 грн. 40 коп.,  4209 грн. 07 коп.  - витрат на сплату державного мита, а також 225 грн. 31 коп.  - витрат на ІТЗ судового процесу.

На виконання даного  судового рішення 18.12.2009 р. господарським судом Одеської області  був виданий відповідний наказ.

22 грудня 2010р. товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління”  звернулося до господарського суду Одеської області із скаргою на дії та бездіяльність  підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, яка була прийнята судом до розгляду по суті ухвалою від 24.12.2010р. При цьому, у відповідності до даної скарги (з урахуванням наступних уточнень, що надійшли 05.01.2011р.) скаржник просив суд:

- визнати неправомірними дії підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області, що полягають у відмові звернути стягнення на автотранспортні засоби ТОВ „Обрій”, що  перебувають у заставі кредитної спілки  „Істок” відповідно до договору № ДЗ-3337 від 03.12.2009р. для задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління”;

- визнати неправомірною бездіяльність відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області, яка полягає у невчиненні виконавчих дій щодо звернення стягнення  на належний боржнику  автомобіль ЗИЛ 5301, 2006р.в., д/н ВН 0585 ВЕ;  

- зобов'язати орган ДВС звернути стягнення на майно боржника, а саме: автомобіль Toyota Avensis, 2005 р.в., д/н ВН 2350 АМ; автомобіль Toyota Camry, 2002 р.в., д/н 88861 ОК; автомобіль ЗИЛ 5301, 2006р.в., д/н ВН 0585 ВЕ; автомобіль КАМАЗ 5511, 1988 р.в., д/н ВН 4276 ВТ; екскаватор JCB -3 CX SiteMaster, номер шасі JCB3СХ4ТN81335426, д/н ВН 0585ВЕ.

Пізніше 05.01.2011р. до господарського суду Одеської області надійшла ще одна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” на дії та бездіяльність  підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області (за вх. № 155/2011), у якій скаржником висуваються вимоги про:

- визнання неправомірними дій підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області, що полягають у поверненні товариству з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” наказу господарського суду Одеської області від 18.12.2009р., виданого у справі № 16 / 186 –09 –5139;

- визнання недійсною постанови підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області  про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15.12.2010р., прийнятої у межах виконавчого провадження ВП№ 17653017 з примусового виконання вищевказаного наказу;

- зобов'язання органу ДВС одержати від керівників та інших посадових осіб ТОВ „Обрій” пояснення та іншу інформацію  щодо місцезнаходження автотранспортних засобів, що належать боржнику,  здійснивши привід вказаних осіб через органи внутрішніх справ, вилучити вказані автотранспортні засоби та передати  їх на зберігання  особам, призначеним  державним виконавцем, скласти акт про порушення та направити до відповідних правоохоронних органів  подання про притягнення  до кримінальної відповідальності посадових осіб боржника,  які перешкоджають виконанню судового рішення.

Ухвалою від 10.01.2011р. господарським судом Одеської області скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” за вх. № 155/2011 від 05.01.2011р. на дії підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області було прийнято до  одночасного розгляду з попередньою скаргою товариства.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.02.11 р. (суддя Железна С.П.) скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” задоволено частково,

1) визнано неправомірними:

- дії підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області, що полягають у відмові звернути стягнення на автотранспортні засоби товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій”, що  перебувають у заставі кредитної спілки  „Істок” відповідно до договору застави № ДЗ-3337 від 03.12.2009р. для задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління”.

- дії підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області, що полягають у поверненні товариству з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” наказу господарського суду Одеської області від 18.12.2009р., виданого у справі № 16 / 186 –09 –5139.

2) визнано недійсною постанову підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області  про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15.12.2010р., прийняту в межах   виконавчого провадження ВП№ 17653017.

До вищенаведених висновків господарський суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що вищевказані дії підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області та його постанова від 15.12.10 р. суперечать вимогам ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки судове рішення у даній справі про стягнення з ТОВ „Обрій” на користь стягувача грошових коштів було прийнято 02.12.2009р., в той час як право застави на вказані транспортні засоби та  екскаватор відповідно до приписів ст. 16 Закону  України  „Про заставу”  від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII  виникло у кредитної спілки з моменту укладення договору застави транспортного засобу № ДЗ-3337, а саме  03.12.2009р., тобто після прийняття господарським судом Одеської області рішення у даній справі, а тому у підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області не було підстав для відмови звернути стягнення на автотранспортні засоби товариства з обмеженою відповідальністю „Обрій”, що  перебувають у заставі кредитної спілки  „Істок” відповідно до договору застави № ДЗ-3337 від 03.12.2009р. та поверненні виконавчого джокумента, оскільки згідно із ч.3 ст.52 Закону України „Про виконавче провадження” для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів.

Щодо вимог скаржника зобов'язати орган ДВС звернути стягнення на майно боржника - автомобіль Toyota Avensis, 2005 р.в., д/н ВН 2350 АМ; автомобіль Toyota Camry, 2002 р.в., д/н 88861 ОК; автомобіль ЗИЛ 5301, 2006р.в., д/н ВН 0585 ВЕ; автомобіль КАМАЗ 5511, 1988 р.в., д/н ВН 4276 ВТ; екскаватор JCB -3 CX SiteMaster, номер шасі JCB3СХ4ТN81335426, д/н ВН 0585ВЕ, а також зобов'язання органу ДВС одержати від керівників та інших посадових осіб ТОВ „Обрій” пояснення та іншу інформацію  щодо місцезнаходження автотранспортних засобів, що належать боржнику,  здійснивши привід вказаних осіб через органи внутрішніх справ, вилучити вказані автотранспортні засоби та передати  їх на зберігання  особам, призначеним  державним виконавцем, скласти акт про порушення та направити до відповідних правоохоронних органів  подання про притягнення  до кримінальної відповідальності посадових осіб боржника,  які перешкоджають виконанню судового рішення, то ці вимоги скаржника залишені без задоволення, оскільки вказані дії можуть здійснюватися тільки тільки державним виконавцем згідно із приписами ст.5 Закону України „Про виконавче провадження”, при цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із вказаним законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Крім того, суд 1 інстанції зазначив, що не підлягають задоволенню вимоги скаржника про визнання неправомірною бездіяльності відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області, яка полягає у невчиненні виконавчих дій щодо звернення стягнення  на належний боржнику  автомобіль ЗИЛ 5301, 2006р.в., д/н ВН 0585 ВЕ, і з тих підстав, що даний автомобіль в межах виконання іншого виконавчого документу, яке також входить до зведеного виконавчого провадження, вже був оголошений  у розшук, але заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними. Водночас  законом державним виконавцям не надано повноважень здійснювати власне самі розшукові заходи. При цьому, під час опису та арешту майна боржника даний автомобіль також не виявлено. Таким чином, органом ДВС в межах його повноважень вчинялися необхідні виконавчі дії  щодо звернення стягнення на даний автомобіль, що тягне за собою необхідність відмови у задоволенні  даної  вимоги.  

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 21.02.11 р., підрозділ примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу господарського суду Одеської області, оскільки на його думку вона прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги підрозділ примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов неправомірного висновку про те, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, оскільки було відсутне майно, на яке можливо звернути стягнення, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Звернути стягнення на транспортні засоби, які знаходилится у заставі кредитної спілки „Істок” за договором застави автотранспортного засобу №ДЗ-3337 від 03.12.09 р., державний виконавець відповідно із ч.3 ст.52 Закону України „Про виконавче провадження” не мав права, тому що рішення господарського суду Одеської області від 02.12.09 р. у справі №16/186-09-5139 підписано суддею 07.12.09 р. та набрало чинності 18.12.09 р., тобто після укладання боржником договору застави транспортного засобу.

ТОВ „Будівельне ремонтно-реставраційне управління” відзив на апеляційну скаргу не надало, проте в судовому засіданні його представник просив залишити її без задоволення, оскаржену ухвалу господарського суду 1 інстанції - без змін, вважаючи її обґрунтованою та відповідаючею вимогам чинного законодавства.

Відповідач відзив також не надав, однак його представник в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, державної виконавчої служби, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм процесуального та матеріального права, судова колегія приходить до наступного.       

Згідно з ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

На виконання судового рішення по даній справі  18.12.2009р. господарським судом Одеської області  був виданий наказ про стягнення з ТОВ „Обрій” на користь ТОВ „Будівельне ремонтно-реставраційне управління”  основного боргу у сумі  332346  грн. 80 коп., 40479 грн. 96 коп. –інфляційних витрат, 10679 грн. 58 коп. –3% річних, пені у розмірі 37400 грн. 40 коп.,  4209 грн. 07 коп.  - витрат на сплату державного мита, а також 225 грн. 31 коп.  - витрат на ІТЗ судового процесу, який був пред'явлений до виконання до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 20.01.2010р., яким у той же день було відкрито виконавче провадження  з виконання вказаного наказу.

В подальшому, матеріали зведеного виконавчого провадження по виконанню виконавчих документів про стягнення з ТОВ „Обрій” коштів, до складу якого також входило виконавче провадження з примусового виконання наказу, виданого 18.12.2009р. господарським  судом Одеської області по справі № 16/186-09-5139, передано до підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області.

В ході примусового виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення грошових коштів із зазначеного боржника державним виконавцем Підрозділу було вчинено наступні виконавчі дії.

Так, 09.02.2010р. боржнику направлено повідомлення  з  викликом посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні Підрозділу.

Як стверджував представник Державної виконавчої служби на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках боржника в банківських установах, було накладено арешт. Грошові кошти, списані з рахунків боржника, були розподілені між стягувачами в порядку черговості  у відповідності до статей 43,44 Закону України „Про виконавче провадження”.  Проте, коштів виявилося не достатньо для задоволення вимог скаржника.

Крім того, згідно з актом  опису та арешту майна  від 12.03.2010р. на касову книгу боржника було накладено арешт, при цьому, було встановлено, що грошові кошти в касі боржника відсутні. Державним виконавцем Підрозділу направлено запити до відповідних установ з метою виявлення зареєстрованого за боржником майна.

З відповідей цих установ, державному виконавцю стало відомо, що за боржником зареєстровані об'єкти нерухомості, а саме: нежитлові приміщення підвалу за адресами: м. Одеса, вул. Палубна, 9/1, 9/1а, 9-92а, 9-93а, а також нежитлові приміщення за адресою: м. Одеса, вул. М.Жукова, 10/1, зареєстрований  екскаватор JCB -3 CX SiteMaster, номер шасі JCB3СХ4ТN81335426, д/н ВН 0585ВЕ, а також  автомобіль Toyota Avensis, 2005 р.в., д/н ВН 2350 АМ; автомобіль Toyota Camry, 2002 р.в., д/н 88861 ОК; автомобіль ЗИЛ 5301, 2006р.в., д/н ВН 0585 ВЕ; автомобіль КАМАЗ 5511, 1988 р.в., д/н ВН 4276 ВТ; земельні ділянки не зареєстровані. При цьому, слід зауважити, що  автотранспортні засоби, які зареєстровані за боржником, вже було оголошено в розшук згідно з постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в межах виконання іншого виконавчого документу, яке також входить до зверненого виконавчого провадження.

Слід звернути увагу на те, що перелічені вище об'єкти нерухомості державним виконавцем Підрозділу були описані,  про що складено відповідні акти опису й арешту майна від 22.03.2010р., 23.03.2010р. Крім цього, державним виконавцем Підрозділу було описано та накладено арешт  на рухоме майно боржника, яке перебуває на його балансі, про що також складено відповідні акти опису й арешту майна від 23.03.2010р.

Постановою від 24.03.2010р. відносно нерухомого та рухомого майна, яке було описано, державним виконавцем призначено суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості описаного та арештованого майна.

Після надходження висновку експерта, державним виконавцем Підрозділу  описане та арештоване нерухоме та рухоме майно боржника було передано на примусову реалізацію до спеціалізованої торговельної організації. Водночас, державним виконавцем було відмовлено  у клопотанні скаржника про звернення стягнення також і на перелічені вище автомобілі, про що останньому було повідомлено листом за вих.№ 09.1-21199 від 06.12.2010р.. Крім того, на реалізацію не був  переданий і екскаватор.

За змістом пояснень органу ДВС, в подальшому,  в процесі примусової реалізації окреме рухоме майно боржника було реалізовано. Грошові кошти, отримані від примусової реалізації майна боржника були розподілені відповідно до статей 43-44 Закону України „Про виконавче провадження”. Проте, знову ж коштів виявилося не достатньо для задоволення вимог скаржника. Відносно майна, яке не було реалізовано, державним виконавцем Підрозділу проведено переоцінку та передано на повторну реалізацію, але майно передане на повторну реалізацію не було реалізовано через відсутність купівельного попиту.

Враховуючи те, що майно боржника на повторних торгах (аукціоні) не було реалізовано державним виконавцем Підрозділу, в порядку статті 61 Закону України “Про виконавче провадження” №606-ХІV  від 21.04.1999р., стягувачу  було запропоновано залишити за собою непродане майно боржника та надано 15-денний строк для вирішення цього питання. Однак, у наданий строк товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління”  про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно не заявило.

Посилаючись на те, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, і здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, підрозділом примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області 15.12.2010р.  прийнято  постанову про повернення виконавчого  документа стягувачеві на підставі п. 2. ч. 1 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” №606-ХІV  від 21.04.1999р.

Як вбачається з матеріалів справи, екскаватор JCB -3 CX SiteMaster, номер шасі JCB3СХ4ТN81335426, д/н ВН 0585ВЕ, а також  автомобіль Toyota Avensis, 2005 р.в., д/н ВН 2350 АМ; автомобіль Toyota Camry, 2002 р.в., д/н 88861 ОК; автомобіль КАМАЗ 5511, 1988 р.в., д/н ВН 4276 ВТ на наступний після прийняття рішення по даній справі день, а саме 03.12.2009р. були передані боржником  у заставу кредитній спілці „Істок” на підставі договору застави транспортного засобу № ДЗ-3337, про що 14.12.2009р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено відповідний запис.

Саме посилаючись на наявність цього договору, органом ДВС і було відмовлено стягувачу у зверненні стягнення на дане майно.

Проте, відповідно до приписів ч. 3 ст. 52 Закону  України „Про виконавче провадження” для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

В свою чергу, судове рішення у даній справі про стягнення з ТОВ „Обрій” на користь стягувача грошових коштів було прийнято 02.12.2009р., в той час як право застави на вказані транспортні засоби та  екскаватор відповідно до приписів ст. 16 Закону  України  „Про заставу”  від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII  виникло у кредитної спілки з моменту укладення договору застави транспортного засобу № ДЗ-3337, а саме  03.12.2009р., тобто після прийняття господарським судом Одеської області рішення у даній справі. При цьому суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що підписання судового рішення у даній справі  07.12.2009р.  та набрання ним чинності 18.12.2010р. жодним чином не мають враховуватися при розгляді цього питання, адже  згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 „Про судове рішення у цивільній справі” датою ухвалення рішення у справі є день його проголошення.  

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський  суд дійшов правильного висновку про неправомірність відмови підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області звернути стягнення на автотранспортні засоби ТОВ „Обрій”, що  перебувають у заставі кредитної спілки  „Істок” відповідно до договору застави № ДЗ-3337 від 03.12.2009р. для задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне ремонтно-реставраційне управління”.

За вищезазначених обставин суд 1 інстанції також зробив правильний висновок про необхідність задоволення вимог скаржника і в частині вимог про визнання неправомірними дій підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області, що полягають у поверненні стягувачу наказу господарського суду Одеської області від 18.12.2009р., виданого у справі № 16 / 186 –09 –5139, а також  про визнання недійсною постанови підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області  про повернення виконавчого документа стягувачеві від 15.12.2010р., прийнятої у межах виконавчого провадження ВП№ 17653017 з примусового виконання вищевказаного наказу, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 2 ч.1 ст. 40 Закону  України „Про виконавче провадження”, якими обґрунтована оскаржувана постанова, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:  якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Водночас за змістом ч. 4 ст. 61 цього Закону якщо стягувач у 15-денний строк письмово не заявить про своє бажання залишити за собою непродане майно, арешт з майна знімається, воно повертається боржникові, а виконавчий документ у разі відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, повертається стягувачеві без виконання.

Тобто в такому випадку виконавчий документ повертається стягувачеві лише за умови відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.

Однак, як встановлено судом 1 інстанції у боржника наявне майно, на яке можно було звернути стягнення та яке, між тим,  не передавалося на реалізацію,  а саме - екскаватор JCB -3 CX SiteMaster, номер шасі JCB3СХ4ТN81335426, д/н ВН 0585ВЕ, а також  автомобіль Toyota Avensis, 2005 р.в., д/н ВН 2350 АМ; автомобіль Toyota Camry, 2002 р.в., д/н 88861 ОК; автомобіль КАМАЗ 5511, 1988 р.в., д/н ВН 4276 ВТ.  З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність в даному випадку правових підстав, передбачених ст. 40, 61  Закону  України „Про виконавче провадження”для  повернення органом ДВС  наказу господарського суду Одеської області від 18.12.2009р., виданого у справі № 16 / 186 –09 –5139, скаржнику, чим були порушені права останнього.

В свою чергу, за приписами статті 7 Закону України “Про виконавче провадження” №606-ХІV  від 21.04.1999р. державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються загальним і господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 232 - 234 ЦПК та статей 86, 121-2 ГПК. У разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом N 606-XIV можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (наприклад, постановити ухвалу про зупинення виконавчого провадження у випадках, передбачених ст. 35 Закону N 606-XIV).

Оцінюючи вимоги скаржника про зобов'язання органу ДВС звернути стягнення на майно боржника, а саме: автомобіль Toyota Avensis, 2005 р.в., д/н ВН 2350 АМ; автомобіль Toyota Camry, 2002 р.в., д/н 88861 ОК; автомобіль ЗИЛ 5301, 2006р.в., д/н ВН 0585 ВЕ; автомобіль КАМАЗ 5511, 1988 р.в., д/н ВН 4276 ВТ; екскаватор JCB -3 CX SiteMaster, номер шасі JCB3СХ4ТN81335426, д/н ВН 0585ВЕ, а також про зобов'язання органу ДВС одержати від керівників та інших посадових осіб ТОВ „Обрій” пояснення та іншу інформацію  щодо місцезнаходження автотранспортних засобів, що належать боржнику,  здійснивши привід вказаних осіб через органи внутрішніх справ, вилучити вказані автотранспортні засоби та передати  їх на зберігання  особам, призначеним  державним виконавцем, скласти акт про порушення та направити до відповідних правоохоронних органів  подання про притягнення  до кримінальної відповідальності посадових осіб боржника,  які перешкоджають виконанню судового рішення, судова колегія вважає, що господарський суд 1 інстанції правомірно відмовив у задоволенні даних вимог, оскільки  вказані дії можуть здійснюватися тільки державним виконавцем згідно з приписами ст. 5  Законом України “Про виконавче провадження” №606-ХІV  від 21.04.1999р.

Крім того, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні   вимоги скаржника про визнання неправомірною бездіяльністі відділу державної виконавчої служби  Головного управління юстиції в Одеській області, яка полягає у невчиненні виконавчих дій щодо звернення стягнення  на належний боржнику  автомобіль ЗИЛ 5301, 2006р.в., д/н ВН 0585 ВЕ, адже як було встановлено судом,  даний автомобіль в межах виконання іншого виконавчого документу, яке також входить до зведеного виконавчого провадження, вже був оголошений  у розшук, але заходи щодо розшуку майна боржника виявилися безрезультатними. Водночас  законом державним виконавцям не надано повноважень здійснювати власне самі розшукові заходи. При цьому, під час опису та арешту майна боржника даний автомобіль також не виявлено.  Таким чином, органом ДВС в межах його повноважень вчинялися необхідні виконавчі дії  щодо звернення стягнення на даний автомобіль, що тягне за собою необхідність відмови у задоволенні  даної  вимоги.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області підлягає залишенню без задоволення, ухвала господарського суду Одеської області від 21.02.11 р. –без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 21.02.11 р. –без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

                Головуючий суддя                                                  М.С. Петров

                Суддя                                                                     Г.П. Разюк

                Суддя                                                                      С.І. Колоколов

Повний текст постанови складено 30.03.11 р.