Ухвала

від 11.02.2008 по справі 6/13-07(02-2)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

УХВАЛА         

№  

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:         

головуючого

- судді                                               

Кривди Д.С., 

суддів                                            

Жаботиної Г.В., Уліцький А.М.

розглянувши  касаційну 

скаргу  Приватного підприємця ОСОБА_1

на постанову Житомирського апеляційного господарського

суду від 30.10.2007р. 

у справі №  6/13-07 (02-2) Господарського суду Вінницької

області

за позовом 

Приватного підприємця ОСОБА_1

до Вінницької митниці

про стягнення 4214744,00 грн.,

ВстановиВ:

Касаційна

скарга приватного підприємця ОСОБА_1 не відповідає вимогам розділу ХІІ1

Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно

до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем

України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 129

Конституції України обов'язковість рішень суду визначено як основну засаду

судочинства, яка конкретизується у процесуальному законодавстві і пов'язується

з набранням рішенням законної сили. Враховуючи визначену Конституцією України

обов'язковість судового рішення, законодавцем визначені процедури звернення

рішень до виконання, яким і завершується судова справа.

Принцип

обов'язковості виконання судового рішення покладено у ст.ст.23, 27, 34, 40

Закону України “Про судоустрій”, приписами яких на суддів покладено обов'язок

здійснення контролю відповідно до закону за своєчасним зверненням до виконання

судових рішень, та ст.ст.109, 111-16  ГПК

України, якими визначено порядок подання касаційних скарг.

Відповідно

ст. 109 ГПК України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду

України через місцевий чи апеляційний господарський суд, який прийняв

оскаржуване рішення чи постанову. Наслідки недотримання порядку подання

касаційної скарги визначено п.2 ч.1 ст.111-3 ГПК  України, згідно якого касаційна скарга не

приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу надіслано інакше ніж

через місцевий або апеляційний господарський суд. Як випливає з приписів даної

норми, законодавцем покладено обов'язок на суд повернути касаційну скаргу без

розгляду у випадку порушення скаржником порядку подання касаційної скарги,

передбаченого ст. 109 ГПК України.

Оскаржуючи

постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 30.10.2007р.,

приватний підприємець ОСОБА_1 подала касаційну скаргу безпосередньо на адресу

Вищого господарського суду України, тим самим порушивши приписи ст. 109 ГПК

України, а тому Вищий господарський суд України не має права прийняти до

розгляду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного господарського

суду від 30.10.2007р. і зобов'язаний її повернути.

Невиконання

даної правової норми тягне правовий наслідок, передбачений п.2 ч.1 ст.111-3 ГПК

України, імперативом якої на господарський суд касаційної інстанції покладено

обов'язок не прийняти і повернути касаційну скаргу без розгляду, якщо скаргу

надіслано інакше, ніж через господарський суд, що прийняв оскаржуване рішення.

Крім

того, відповідно до ч. 4 ст.111 ГПК України, яка визначає форму і зміст

касаційної скарги, до касаційної скарги додаються докази надсилання копії

касаційної скарги іншій стороні. Отже даною імперативною нормою на приватного

підприємця ОСОБА_1 покладено обов'язок додати докази надіслання  копії касаційної скарги іншій стороні.

Приватний

підприємець ОСОБА_1 як доказ надіслання копії касаційної скарги надало копію

чеку Укрпошти від 29.11.2007р. №2099 та опису вкладення від 29.11.2007р. Проте,

в описі вкладення зазначено, що Вінницькій митниці надіслано апеляційну скаргу.

Оскільки,

Приватним підприємцем ОСОБА_1 іншій стороні у справі надіслано апеляційну

скаргу, а не касаційну скаргу, то нею порушено приписи ч. 4 ст.111 ГПК України.

Наслідки

недотримання вимог ч. 4 ст. 111 ГПК передбачені ч. 3 ст. 111-3 ГПК України,

згідно якої касаційна скарга (подання) не приймається до розгляду і

повертається судом, якщо до скарги (подання) не додано доказів надіслання її

копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Оскільки

до касаційної скарги не додано доказів про надіслання копії касаційної скарги

Вінницькій митниці, то касаційна скарга підлягає поверненню судом без розгляду.

Крім

того, до касаційної скарги приватним підприємцем ОСОБА_1  додано додатки, а саме процесуальні документи

по даній справі.

Відповідно

до ст. 109 ГПК України касаційна скарга (подання) подається (вноситься) до

Вищого господарського суду України через місцевий чи апеляційний господарський

суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову. Місцевий або апеляційний

господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення або постанову, зобов'язаний

надіслати скаргу (подання) разом зі справою до Вищого господарського суду

України у п'ятиденний строк з дня її надходження. Отже, до Вищого

господарського суду України надходить касаційна скарга разом зі справою, яка

містить всі процесуальні документи по справі.

Оскільки

матеріали справи, що надійшли до Вищого господарського суду України містять

зазначені в додатку до касаційної скарги процесуальні документи, то  додані до касаційної скарги додатки не

приймаються судом і повертаються заявникові.

Після

усунення зазначених недоліків скаржник не позбавлений можливості подати належно

оформлену касаційну скаргу у порядку, встановленому розділом ХІІ1

Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи

зазначене та керуючись ст.ст. 86, 110, 111, п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 111-3

Господарського процесуального кодексу України, Вищий Господарський суд України

УХВАЛИВ:

         Касаційну скаргу Приватного підприємця

ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від

30.10.2007р. у справі №6/13-07 (02-2) Господарського суду Вінницької області

повернути без розгляду.

Головуючий

- суддя                                                                

Кривда   Д.С.

судді                                                                                         

Жаботина Г.В.

Уліцький А.М.