Рішення

від 12.03.2008 по справі 20/493

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/493

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.03.08 р.                                                                               Справа № 20/493                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі: Донець О.Є. (головуючий), Мальцев М.Ю., Новікова Р.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Кіровських електричних мереж, м.Донецьк

до відповідача-1:      Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове

до відповідача-2: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк

про  стягнення 3009777,43 грн.

за участю представників:

від позивача:        Мізинець Т.К. –дов.

від відповідача-1: Гребенюк О.М. –дов.

від відповідача -2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

       До господарського суду Донецької області звернулося Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Кіровських електричних мереж, м.Донецьк, із позовом до Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове, в особі структурного підрозділу „Шахта “Росія”   про  стягнення 3009777,43 грн., з яких 2121851,58 грн. – заборгованість за спожиту електричну енергію, 144504,93 грн. – за реактивну електричну енергію, 328590,65 грн. – сума пені, 303256,39 грн. – сума компенсації за інфляцію, 111573,88 грн. – сума 3% річних за договором № 4 від 16.01.03р. про постачання електричної енергії (далі - Договір).

         В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов Договору щодо повної та своєчасної сплати спожитої відповідачем електричної енергії, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, на надані суду документи, що наявні у матеріалах справи.

         У відзиві без номеру та дати складання відповідач позов визнав в сумі 986167,51 грн.

          Ухвалою суду від 13.01.05р. до участі у справі у якості іншого відповідача залучено Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк.

          Заявою від 18.03.05р. позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача-2 2121851,58 грн. – суму заборгованості з активної електроенергії, 216644,83 грн. -  суму заборгованості з екологічної складової тарифу, 217245,79 грн. – суму заборгованості з реактивної електричної енергії, 342124,45 грн. – суму компенсації за інфляцію, 121479,94 грн. – суму 3% річних.

           У зв'язку з тим, що при поданні позову позивачем до складу позовних вимог не було виключено вимоги про стягнення з відповідача суми екологічної складової тарифу, вищезазначену заяву  в частині вимог про стягнення з відповідача-2   216644,83 грн. – суми екологічної складової тарифу, суд до уваги не приймає, оскільки позивачем її надано із порушенням приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України щодо збільшення позивачем розміру позовних вимог, зміни предмету або підстав позову.

          Розпорядженням голови господарського суд розгляд справи призначено колегіальним складом суду, який у наступному змінювався у встановленому порядку.

         Ухвалою суду від 13.06.05р. провадження у справі зупинено до завершення реорганізації Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” та створення Державного підприємства Селидіввугілля”.

         Ухвалою суду від 17.10.06р. провадження у справі поновлено.

          Відповідач-2 у відзиві від 24.10.06р. № 9/229 просив суд провадження у справі стосовно нього припинити у зв'язку з тим, що внаслідок реорганізації правонаступником відповідача-2 в частині прав та обов'язків відокремленого підрозділу “Шахта “Україна” є Державне підприємство „Селидіввугілля”.

         Заявою від 20.11.06р. позивач уточнив позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача-1 2121851,58 грн. – суму заборгованості з активної електроенергії, 216644,83 грн. -  суму заборгованості з екологічної складової тарифу, 217245,79 грн. – суму заборгованості з реактивної електричної енергії, 342124,45 грн. – суму компенсації за інфляцію, 121479,94 грн. – суму 3% річних.

           Вимоги  заяви в частині стягнення з відповідача-1 суми екологічної складової судом до уваги  не приймаються у зв'язку із порушенням позивачем приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України щодо збільшення позивачем розміру позовних вимог, зміни предмету підстав позову.

           Ухвалою суду від 22.11.06р. провадження у справі зупинено у зв'язку із призначенням судової бухгалтерської експертизи, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.   

Ухвалою суду від 30.11.07 р. провадження у справі поновлено у зв'язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

У відзиві на висновок судово-бухгалтерської експертизи позивач зазначив, що даним висновком заборгованість відповідача підтверджена у розмірі, що перевищує заявлені до стягнення суми, уточнив склад та розмір позовних вимог: 2121851,58 грн. – заборгованість за активну електричну енергію, що утворилася у період січня-жовтня 2003; 217245,79 грн. – заборгованість за реактивну електричну енергію, що утворилася в період листопада 2001 р. – жовтня 2003 р.; 216644,83 грн. – заборгованість з екологічної складової тарифу, що уговорилася в період жовтня 1999р. – грудня 2001 р.; 342124,45 грн. – сума компенсації за інфляцію; 121479,94 грн. – сума 3% річних.

У відзиві без номеру та дати складання відповідач-1 зазначив, що визнає заборгованість на користь позивача в сумі 286817,51 грн. за активну електроенергію, в сумі 71659,32 грн. – за реактивну, оскільки ці суми  підтверджено актами звірки взаємних розрахунків, що підписані сторонами без зауважень. Відповідач-1 також зазначив, що суми інфляції та 3 % річних слід визначати виходячи з вищезазначених сум фактичної заборгованості та заперечив проти стягнення суми екологічної надбавки тарифу, посилаючись на сплив строку позовної давності.

Відповідач-2 у відзиві від 25.02.08 р. № 9/49 просив провадження у справі стосовно нього припинити, посилаючись на те, що не є правонаступником відповідача-1.

Ухвалою голови господарського суду від 01.03.05 р. строк вирішення спору було продовжено на 1 місяць.

Ухвалою суду від 05.12.07 р. задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду справи.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 23.12.04 р. до 13.01.05 р., з 14.11.06 р. до 22.11.06 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

16 січня 2003 р. позивачем (Постачальник електричної енергії) та Державним відкритим акціонерним товариством “Шахта “Росія” ДП ДХК “Селидіввугілля” (Споживач), правонаступником якого є відповідач-1, укладено Договір, предметом якого є постачання електричної енергії, її використання та сплата Споживачем на користь Постачальника електричної енергії згідно із умовами Договору та додатків до нього.

Порядок розрахунків за електричну енергію визначено додатком № 5 до Договору.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачена відповідальність Споживача за несвоєчасну сплату спожитої електричної енергії у вигляді пені, однак не встановлено її конкретного розміру.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем-1 умов Договору щодо повної та своєчасної сплати спожитої електричної енергії, позивач звернувся до суду із даним позовом, під час розгляду справи уточнював склад та розмір позовних вимог, які згідно із відзивом на висновок судово-бухгалтерської експертизи від 12.03.08 р. складають:  2121851,58 грн. – заборгованість за активну електричну енергію, що утворилася у період січня-жовтня 2003; 217245,79 грн. – заборгованість за реактивну електричну енергію, що утворилася в період листопада 2001 р. – жовтня 2003 р.; 216644,83 грн. – заборгованість з екологічної складової тарифу, що уговорилася в період жовтня 1999р. – грудня 2001 р.; 342124,45 грн. – сума компенсації за інфляцію; 121479,94 грн. – сума 3% річних.

У зв'язку із порушенням позивачем приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України щодо збільшення позивачем розміру позовних вимог, зміни підстав або предмету позову, уточнення позовних вимог в частині стягнення суми екологічної складової тарифу суд до уваги не приймає.

Відповідач-1 позов визнав частково – в сумі 286817,51 грн. за активну електроенергію, в сумі 71659,32 грн. – за реактивну,  посилаючись на те, що саме ці суми відповідають даним бухгалтерського обліку сторін, про що надав суду акти звірки взаємних розрахунків, підписані сторонами без заперечень.

Відповідач-2 позову не визнав, просив суд провадження у справі стосовно нього припинити, посилаючись на те, що внаслідок реорганізації не є правонаступником відповідача-1.  

         Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

         Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

 Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.  

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

      Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтею 42 зазначеного кодексу встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до Висновку № 6486/25/5353/24 судово-бухгалтерської експертизи, первинні документи, що містяться в матеріалах справи № 20/493, свідчать про наявність заборгованості відповідача-1 на користь позивача, а саме – за активну електричну енергію в розмірі 5777835,72 грн., за екологічну складову тарифу – 206908,83 грн., розмір заборгованості за реактивну електричну енергію визначити не вбачається можливим.

Разом з тим, з наданих суду актів звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.07 р., станом на 01.01.07 р. та станом на 31.12.07 р. за договором № 4 від 16.01.03 р. та № 11 від 02.09.97 р. (який сторонами було укладено раніше та копія якого наявна в матеріалах справи), що підписані позивачем та відповідачем-1 без зауважень, вбачається, що за даними бухгалтерського обліку сторін за відповідачем-1 враховано заборгованість з активної електричної енергії на користь позивача в сумі 286817,51 грн., заборгованість з реактивної електричної енергії - в сумі 71659,32 грн., які є узгодженим сторонами.

За даних обставин суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в цій частині стосовно відповідача-1.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, стягненню з відповідача-1 підлягають також сума компенсації за інфляцію в розмірі 47897,42 грн. та сума 3% річних в розмірі 17007,19 грн., які визначені виходячи з вищезазначеної суми боргу за спожиту активну та реактивну  електричну енергію.

У задоволенні решти позовних вимог стосовно відповідача-1 слід відмовити у зв'язку із недоведеністю.

У задоволенні позовних вимог стосовно відповідача-2 слід відмовити у зв'язку з тим, що внаслідок реорганізації на час прийняття рішення він не є правонаступником відповідача-1, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи, зокрема – копії наказу Міністерства палива та енергетики України від 26.05.05 р. № 237, передатних балансів станом на 31.12.04 р., на 31.05.05 р.

Судові витрати, в тому числі й пов'язані із проведенням судової експертизи, слід покласти на позивача та відповідача-1 пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 42, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11,  код ЄДРПОУ 00131268) в особі Кіровських електричних мереж (83042, м.Донецьк, вул.Ломоносова, 12,  код ЄДРПОУ 00130915)   286817,51 грн. – суму заборгованості з активної електричної енергії,  71659,32 грн. – суму заборгованості з реактивної електричної енергії, 47897,42  грн. – суми компенсації за інфляцією,  17007,19 грн. – суму 3% річних,   3570,00 грн. – суму держмита,  16,52 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні решти позовних вимог стосовно Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове,  - відмовити.

У задоволенні позовних вимог стосовно Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м.Донецьк, - відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11, код ЄДРПОУ 00131268) в особі Кіровських електричних мереж (83042, м.Донецьк, вул.Ломоносова, 12,  код ЄДРПОУ 00130915) на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (83102, м.Донецьк, вул.Ливенка, 4, поточний рахунок 35224001000122 в ГУДК у Донецькій області, код ЄДРПОУ 02883147, МФО 834016) 4438,63 грн. (в тому числі ПДВ) за експертизу по справі № 20/493 (висновок № 6486/25/5353/24, рахунок № 1290 від 24.10.07 р.).

Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (83102, м.Донецьк, вул.Ливенка, 4, поточний рахунок 35224001000122 в ГУДК у Донецькій області, код ЄДРПОУ 02883147, МФО 834016) 722,57 грн. за експертизу по справі № 20/493 (висновок № 6486/25/5353/24, рахунок № 1290 від 24.10.07 р.).

Видати накази у встановленому порядку.

               Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 12.03.08 р.                  

                                                  Повний текст рішення підписано 17.03.08 р.

Головуючий суддя                                                                         Донець О.Є.                               

Суддя                              Мальцев М.Ю.

Суддя                                                                                               Новікова Р.Г.