Постанова

від 31.03.2011 по справі 30/385-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/385-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2011 року                                    Справа №  30/385-10

      Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого         Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:  

від позивача:  Грудниста В.Ю., представник, довіреність №  53  від 15.03.11;

від відповідача:  Медведєв М.О., директор, паспорт серії АК № 471111  від 12.03.99;

від відповідача:  Потапов О.М., представник, довіреність № б/н  від 30.06.10;

від третьої особи представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, 17.03.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Приватного підприємства ”Саніта” м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської  області від  08.02.2011р. у справі № 30/385-10

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Приватного підприємства ”Саніта” м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління статистики в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про  стягнення 23393 грн. 73 коп.

та за зустрічним позовом: Приватного підприємства ”Саніта” м. Дніпропетровськ

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном

В судовому засіданні  було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).     

В судовому засіданні  17.03.2011р. було проголошено перерву до 31.03.2011р. ( ст.77 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2011р.                  (суддя Євстигнеєва Н.М.) по справі № 30/385-10  за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ до Приватного підприємства ”Саніта” м. Дніпропетровськ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління статистики в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ про  стягнення 23393 грн. 73 коп. та за зустрічним позовом приватного підприємства ”Саніта” м. Дніпропетровськ до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області по первісному позову позовні вимоги задоволено  повністю: стягнуто з приватного підприємства            "Саніта"  м. Дніпропетровськ на користь Державного бюджету України неустойку у розмірі 23 393 грн.73 коп.; в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ державне мито в розмірі  233грн.94 коп.; в доход Державного бюджету України в особі управління Державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління державного казначейства України у Дніпропетровській області  м. Дніпропетровськ витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. В задоволенні зустрічного позову відмовлено. ( а.с.149-151; т.2).

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано в якості норм матеріального права  мотивовано ст. 284 ГК України, ст.ст. 763, 785 ЦК України, ст.ст.17, 26 Закону України ” Про оренду державного та комунального майна”.  

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі  та позивач за  зустрічним  позовом  –Приватне підприємство ”Саніта” м. Дніпропетровськ, посилається на порушення господарським судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають  значення для справи, посилається на              невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам, матеріалам справи, зокрема:

- господарським судом було порушено норми матеріального права ст.ст.256,257,267 ЦК України, ст.ст..8,124,129 Конституції України, а також норми процесуального права ст.ст.43,84 ГПК України;  

- господарським судом не надано належної правової оцінки, що позовна заява по цій справі була подана до господарського суду Дніпропетровської області лише 02.12.2010р., з пропуском установленого строку позовної давності на 11 календарних місяців;

- господарським судом зроблено помилковий висновок про те, що згідно ст.785 ЦК України та умовами договору позивач має право стягнути з відповідача неустойку  за весь час  безпідставного користування приміщенням, без обмеження будь-якими строками, оскільки нормами ст..785 ЦК України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення виконання зобов'язання.

Головне управління статистики у Дніпропетровській області  - у відзиві на апеляційну скаргу проти  задоволення апеляційної скарги заперечувало, посилаючись  на  відповідність  оскаржуваного судового рішення  вимогам закону, матеріалам, обставинам справи.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши представників сторін, третьої особи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи,  01 вересня 2005 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна  України по Дніпропетровській області (орендодавець) та  приватним підприємством "Саніта" (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1872-ОД, відповідно до п.1 якого  з метою ефективного використання державного майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно –вбудовані приміщення, будівлі площею 55,1 м2 , розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Теплична, 19, на 1-ому поверсі одноповерхового будинку, що знаходиться на балансі Головного управління статистики у Дніпропетровській області, вартість якого, згідно незалежної оцінки становить 39 672 грн. Майно передається в оренду з метою використання під склад – магазин для здійснення торгівлі непродовольчими товарами ( а.с.6-13;т.1).  

Згідно з договором передача Майна в оренду  не тягне за собою  виникнення в орендаря права власності на це Майно; власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п.2.2 договору).

Відповідно п.3.1 договору (в редакції додаткової угоди про внесення змін від 06.03.2007 року) орендна плата у розмірі 702,36 грн. (базова за грудень 2006 року) без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з січня 2007 року, розрахована за "Методикою розрахунку та використання плати за оренду державного майна", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року №786 із змінами та доповненнями до неї ( а.с.9; т.1).

Договором передбачено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно чинного законодавства. Орендна плата згідно розрахунку  перераховується таким чином:

- 50 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділеннями казначейства –у розмірі 351,18 грн.;

- 50 % - балансоутримувачу –у розмірі 351,18 грн. (п.3.3 договору в редакції додаткової угоди про внесення змін від 06.03.2007 року ( а.с.9;т.1).

Відповідно до п.10.1 договору цей договір діє з 01.09.2005 року по 01.05.2006 року включно. У разі відсутності  заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору протягом  одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме наявності  договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря може бути продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені у договорі.

Додатковою угодою від 10.05.2007 року про внесення змін до договору від 01.09.2005 року №12/02-1872-ОД строк дії договору встановлено до 01.09.2007 року                   ( а.с.10; т.1).

Додатковою угодою від 10.10.2007 року про внесення змін до договору від 01.09.2005 року №12/02-1872-ОД строк дії договору встановлено до 01.05.2008 року                  ( а.с.11; т.1).

Додатковою угодою від 02.07.2008 року про внесення змін до договору від 01.09.2005 року №12/02-1872-ОД строк дії договору встановлено до 01.01.2009 року                  ( а.с.12-13;т.1).

13.01.2009р. позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області направило на адресу приватного підприємства "Саніта" лист №18-03-00206, яким повідомило відповідача про те, що 01.01.2009 року закінчився термін дії договору оренди державного майна від 01.09.2005 року №12/2-1872-ОД та відповідач зобов”язан   повернути орендоване майно балансоутримувачу згідно акту приймання-передачі ( а.с.58; т.2; а.с.14-15; т.1).

Зазначений лист було направлено на адресу приватного підприємства "Саніта" 29.01.2009 року, що підтверджується списком на відправку кореспонденції №972 та фіскальним чеком № 2428 від 29.01.2009 року (а.с. 15). Отримання цього листа не заперечується відповідачем не спростовується жодним доказом в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України, такі докази відсутні в матеріалах справи, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи.

Згідно наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 12.01.2009р. №12/03-19-ПО договір оренди нерухомого майна від 01.09.2005 року №12/02-1872-ОД є таким, що припинив свою дію з 01.01.2009 року               ( а.с.59; т.2).

Докази повернення майна після закінчення строку оренди відсутні, не надавались скаржником судам обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України.

Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких інших змін  до договору оренди, ніж тих, що зазначено вище, в встановленому законом порядку, відсутні в матеріалах справи, також не надавались жодною із сторін в ході розгляду справи судами обох інстанцій відповідно до ст.33 ГПК України.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає  або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк .

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк,   встановлений договором.

Статтею 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст.764 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 284 Господарського кодексу України, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно статті 785 частини Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до приписів частини 3 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, або його правонаступнику.

Виходячи із ст. 785 Цивільного кодексу України, право наймодавця вимагати сплати наймачем неустойки у зв'язку з невиконанням останнім обов'язку повернути річ виникає з моменту припинення договору найму.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами чинного законодавства та поданими доказами,  договір оренди нерухомого майна  припинив дію з 01.01.2009р., а відповідач був зобов'язаний, згідно з  вимогами закону, повернути майно з моменту  припинення дії договору оренди.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, після припинення дії договору оренди, відповідач продовжує користуватися орендованим майном та сплачує орендні платежі.

Так, після закінчення терміну дії договору (01.01.2009 року) відповідачем сплачено в доход державного бюджету орендну плату в розмірі 50% згідно умов договору в розмірі           7 270,01 грн.:

-          орендна плата за січень 2009р. в сумі 515,30 грн. (п/д №1458 від 10.02.2009р.);

-          орендна плата за лютий 2009р. в сумі 523,03 грн. (п/д №1505 від 10.03.2009р.);

-          орендна плата за березень 2009р. в сумі 530,35 грн. (п/д №1549 від 13.04.2009р.);

-          орендна плата за травень 2009р. в сумі 242,01 грн. (п/д №1681 від 12.06.2009р.);

-          орендна плата за квітень 2009р. в сумі 535,72 грн. (п/д №1610 від 14.05.2009р.);

-          орендна плата за червень 2009р. в сумі 244,67 грн. (п/д №1750 від 09.07.2009р.);

-          орендна плата за липень 2009р. в сумі 243,82 грн. (п/д №1829 від 12.08.2009р.);

-          орендна плата за серпень 2009р. в сумі 243,93 грн. (п/д №1905 від 18.09.2009р.);

-          орендна плата за вересень 2009р. в сумі 245,88 грн. (п/д №1949 від 09.10.2009р.);

-          орендна плата за жовтень 2009р. в сумі 248,10грн. (п/д №2019 від 09.11.2009р.);

-          орендна плата за листопад 2009р. в сумі 250,83 грн. (п/д №2115 від 18.12.2009р.);

-          орендна плата за грудень 2009р. в сумі 253,09 грн. (п/д №25 від 12.01.2010р.);

-          орендна плата за січень 2010р. в  сумі 257,65 грн. (п/д №74 від 08.02.2010р.);

-          орендна плата за лютий 2010р. в сумі 262,55 грн. (п/д №143 від 09.03.2010р.);

-          орендна плата за березень 2010р. в сумі 264,91 грн. (п/д № 212 від 09.04.2010р.);

-          орендна плата за квітень 2010р. в сумі 264,12 грн. (п/д №269 від 18.05.2010р.);

-          орендна плата за травень 2010р. в сумі 262,54 грн. (п/д №325 від 10.06.2010р.);

-          орендна плата за червень 2010р. в сумі 261,49 грн. (п/д №402 від 12.07.2010р.);

-          орендна плата за липень 2010р. в сумі 260,97 грн. (п/д №490від 13.08.2010р.);

-          орендна плата за серпень 2010р. в сумі 264,10 грн. (п/д №571 від 15.09.2010р.);

-          орендна плата за вересень 2010р. в сумі 271,76 грн. (п/д №655 від 14.10.2010р.);

-          орендна плата за жовтень 2010р. в сумі 273,12 грн. (п/д №754 від 12.11.2010р.);

-          орендна плата за листопад 2010р. в сумі 273,94 грн. (п/д №871 від 14.12.2010р.);

-          орендна плата за грудень 2010р. в сумі 276,13 грн. (п/д №970 від 25.01.2011р.);

Приведені вище платіжні доручення містять призначення платежу: 50% до бюджету за оренду приміщення згідно договору оренди №12/02-1872-ОД від 01.09.2005 року                     ( а.с.70,73,74,77,79,81,83,85,87,89,91,93,94,97,98,100,103,107,108,111,112; т.2).

Згідно з позовом, позивач просить стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне повернення орендованого майна в розмірі 23 393,73 грн. На підставі розрахунку ( а.с.121; т.2).

Згідно з ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в 1 рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Частиною 1 ст.261 ЦК України регламентовано, що  перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Обов'язок негайного повернення нерухомого майна, що був предметом договору оренди виник  у відповідача після 01.01.2009р. на підставі ч.1 ст.785, ч.7 ст.261 ЦК України.

Згідно ч.3,4 ст.267 ЦК України  позовна давність  застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таку заяву було зроблено відповідачем в суді першої інстанції ( а.с.20-22; т.1).

Про необхідність застосування строків позовної давності  до  спірних правовідносин наголосив і суд касаційної інстанції в своїй постанові  від 10.02.2011р., яка є остаточною, по справі  № 20/222( 5/244)-10.

Крім цього, колегія суддів зазначає також, що ч.2 ст.785 ЦК України не містить будь-яких  вказівок щодо стягнення неустойки за весь період прострочення, а лише зазначено “за час прострочення”, тобто будь-яких  винятків  щодо незастосування строків позовної давності до  спірних правовідносин зазначена норма права не містить.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, оскільки обов'язок повернути об'єкт нерухомості виник у відповідача з 01.01.2009р., про що вже зазначалось вище, то у  відповідності до ч.6 ст.232 ГК України нарахування  неустойки, передбаченої ч.2 ст.785 ЦК України, є  обґрунтованим за 6 місяців, тобто по 01.07.2009р.;  оскільки позивач звернувся з позовом лише 06.12.2010р.               ( а.с.2; т.1), то  річний строк позовної давності  на момент звернення до господарського суду позивача вже скінчився.

          Будь-яких клопотань щодо відновлення  цього строку з доказами поважності причин пропуску строків позивач не надавав ні до господарського суду, ні до апеляційного господарського суду, докази цього відсутні в матеріалах справи.

За цих підстав  вимоги позивача є обґрунтованими, але  не підлягають задоволенню внаслідок пропуску строків позовної давності, про що було зроблено заяву про  застосування строків позовної давності відповідачем в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.60 ГПК України відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову здійснюється за загальними правилами подання позовів.

22.12.2010р. до господарського суду відповідач звернувся до позивача з зустрічною позовною заявою про усунення перешкод в користуванні орендованим нерухомим майном, що є предметом договору оренди від 01.09.2005р. №12/02-1872-ОД. ( а.с.23-27; т.1). Зазначену зустрічну позову заяву господарським судом прийнято до розгляду, що підтверджується відповідною  ухвалою суду, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи , що  договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-1872-ОД від 01.09.2005 року вважається припиненим з 01.01.2009 року, зустрічні позовні вимоги приватного підприємства "Саніта" про усунення перешкод у користуванні орендованим майном задоволенню не підлягають.

          Отже, враховуючи вищевикладене позивач за зустрічним позовом не має ні статусу  власника нерухомості, ні будь-якої іншої особи, яка при наявності належних правових підстав, зокрема, як орендар, здійснює свої повноваження щодо  користування майном.

Крім цього, зустрічна позовна заява не містить  та до неї не надано жодного доказу в розумінні ст.ст.32,33,36 ГПК України, підтверджуючих саме в який спосіб та якими діями  чиняться  перешкоди позивачеві в користуванні об'єктом нерухомості.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду слід скасувати на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України, прийняти нове рішення відповідно до  нього.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105  ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення  господарського суду Дніпропетровської області від  08.02.2011р. у справі № 30/385-10–скасувати.

Апеляційну скаргу  приватного підприємства ”Саніта” м. Дніпропетровськ –задовольнити.

В задоволення первісного позову –відмовити, судові витрати покласти на позивача.

В задоволенні зустрічного позову –відмовити, судові витрати покласти на відповідача.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Суддя                                                                                                              О.В. Джихур

Суддя                                                                                                     О.М.Лисенко        

повний текст постанови підписано           “  04   ” квітня   2011року.