Ухвала

від 01.04.2011 по справі 2а-6983/10/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Петросян К.Є.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2011 року  справа №2а-6983/10/1270           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів  Нікуліна О.А. ,  Радіонової О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську  на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 р.  у справі  № 2а-6983/10/1270  за позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю "Камінь-Україна"  до  Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та скасування податкових повідомлень-рішень, першої податкової вимоги,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до  Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та скасування податкових повідомлень-рішень, першої податкової вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведена перевірка позивача за результатами якої відповідач прийшов до висновку що, ТОВ «Камінь-Україна» не мало право на податковий кредит у зв'язку із анулюванням свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн», оскільки свідоцтво анульовано на підставі рішення суду від 01.06.2009, в той час як податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит виписані у листопаді-грудні 2008 року, лютому, квітні 2009 року, тобто в період, в якому ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» було платником податку на додану вартість та мало право на складання податкових накладних.

На думку позивача, анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість здійснюється лише при настанні законодавчо встановлених випадків відповідно до ст. 9 п.п. 9.6 зазначеного Закону. Одночасно з анулюванням свідоцтва, органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру. Крім того, визнання за рішенням суду від 01.06.2009 недійним запису про державну реєстрацію ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн», та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру.

Позивач вважає, що станом на 05.11.2008, 10.12.2008 та 19.02.2009 ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» було зареєстроване в якості суб'єкта господарської діяльності, запис про його державну реєстрацію не був визнаний недійсним, підприємство мало статус платника податку на додану вартість. Позивач вважає, що спірні суми податку на додану вартість, що самостійно визначив відповідач в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях, віднесені позивачем до податкового кредиту у відповідності з приписами ст. 7 п. 7.4 Закону № 168 на підставі податкових накладних, які відповідають вимогам ст. 7 п. 7.2 п.п. 7.2.1 зазначеного Закону.

З огляду на викладене, на думку позивача, визначення відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями в сумі 21675,00 грн. є безпідставними, а отже, не підлягають застосуванню і штрафні (фінансові) санкції в сумі 1084,00 грн.

Заявою від 18.10.2010 позивач збільшив розмір позовних вимог, відповідно до якої доповнив позовні вимоги вимогою щодо скасування як незаконної першої податкової вимоги від 10.09.2010 року                                    № 1/2100/42417/24-504,

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 року  у справі  № 2а-6983/10/1270   адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську форми «Р» № 0030911600/0 від 25.08.2010, № 0030921600/0 від 25.08.2010, № 0030931600/0 від 25.08.2010 та № 0030941600/0 від 25.08.2010.

Визнано протиправною та скасовано першу податкову вимогу № 1/2100/42417/24-504 від 10.09.2010 року, винесену Ленінською міжрайонною Державною податковою інспекцією у м. Луганську Товариству з обмеженою відповідальністю «Камінь-Україна». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми  матеріального та процесуального права. Просив  рішення суду скасувати і прийняти нове, яким  відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт вказує, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість тягне за собою недійсність угод, вважає, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі не належним чином оформлених податкових накладних, просить постанову суду першої інстанції скасувати у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідачем 04.08.2010 року, на підставі розпорядження Ленінської МДПІ у м. Луганську від 10.03.2010 № 50 проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкових декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року, грудень 2008 року, лютий 2009 року та квітень 2009 року ТОВ «Камінь-Україна», про що складено акти від 04.08.2010 року № № 1590/16, 1591/16, 1592/16 та 1593/16 (а.с. 14-17).

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 «право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9  п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР «податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту» п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідачем зроблено висновок про безпідставне формування податкового кредиту підприємством ТОВ «Камінь-Україна» в податковій декларації за листопад 2008 року на суму ПДВ 13953,00 грн., грудень 2008 року - 3840,00 грн., лютий 2009 року -3640,00 грн., квітень 2009 року - 242,00 грн. Зазначений висновок податковим органом зроблено на підставі того, що ТОВ «Камінь-Україна» в податкових деклараціях з податку на додану вартість сформував податковий кредит за рахунок включення податкових накладних, виписаних не платником ПДВ, а саме ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн». Як вбачається з тексту актів перевірки, на підставі баз даних встановлено, що свідоцтво платника ПДВ підприємства ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» анульовано 30.11.2006, оскільки згідно рішення суду № 2а-21337/09/1270 від 01.06.2009 визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» з моменту реєстрації.

На   підставі    зазначених    актів    перевірок    відповідачем    винесені    податкові повідомлення-рішення,   якими   ТОВ   «Камінь-Україна»  визначено суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість, а саме:

№ 0030911600/0 від 25.08.2010 року в сумі 14651,00 грн., у тому»числі за основним

платежем - 13953,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 698,00 грн.,

№ 0030921600/0 від 25.08.2010 року в сумі 3822,00 грн., у тому числі за основним

платежем - 3640,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 182,00 грн.,

№ 0030931600/0 від 25.08.2010 року в сумі 254,00 грн., у тому числі за основним

платежем - 242,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 12,00 грн.,

№ 0030941600/0 від 25.08.2010 року в сумі 4032,00 грн., у тому числі за основним

платежем - 3840,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 192,00 грн.

За вимогами п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинної на дату формування позивачем податкового кредиту) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Датою виникнення права платника  податку  на  податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:  або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1.п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість») .  

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняється  включення  до  податкового  кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 наведеного Закону  податкова накладна є звітним податковим документом, який складається в момент виникнення податкових зобов‘язань у продавця. Відповідальність за складання податкових накладних і відповідність їх податковим зобов‘язанням несе саме продавець, а не покупець, який отримує податкові накладні.

За вимогами п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 року у справі № 2а-21337/09/1270, визнано недійсним запис від 27 жовтня 2006 року №13821020000011373 про реєстрацію приватного підприємства «ВКФ «Стальдизайнмодерн», і.к. 34642636, з моменту реєстрації; припинено юридичну особу ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» - код ЄДРПОУ 34642636, зареєстрованого за адресою: 91012, м. Луганськ, вул. Братів Сумських, буд. 134; визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ приватного підприємства «ВКФ «Стальдизайнмодерн» з моменту його видачі.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.12.2010 року постанову   Луганського   окружного   адміністративного   суду   від   01.06.2009   року   у адміністративній справі № 2а-21337/09/1270 за позовом Ленінської МДПІ у м. Луганську до  ПП  «ВКФ  «Стальдизайнмодерн»  про  визнання недійсним запису про державну реєстрацію,  припинення  юридичної особи  скасовано  в частині  визнання недійсним свідоцтва  платника  ПДВ  ПП  «ВКФ  «Стальдизайнмодерн»  з  моменту  його видачі, провадження по справі в даній частині закрито.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом 9.6 статті 9 наведеного Закону встановлено, що  свідоцтво про реєстрацію як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо:  зареєстрована згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців як платник податку особа мала за останні дванадцять поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; зареєстрована як платник податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку. Згідно до вимог п. 4 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» та ст. 59 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний  податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкові накладні, що зазначені в акті перевірки, відповідають вимогам п.п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На період складання зазначених податкових накладних  ПП  «ВКФ  «Стальдизайнмодерн», було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП  «ВКФ  «Стальдизайнмодерн», на підставі якого вказане підприємство виключені із реєстру, складено вже після здійснення операцій з продажу товарів позивачеві, складання податкових накладних і прийняття позивачем наведених податкових накладних до податкового обліку.

На час продажу здійснення угод ПП  «ВКФ  «Стальдизайнмодерн» та позивача, ПП  «ВКФ  «Стальдизайнмодерн» були правоздатними юридичними особами та зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість» не зобов‘язує покупця проводити коригування податкових зобов‘язань (кредиту) по податку на додану вартість у разі, коли в подальшому свідоцтва платників податку на додану вартість продавців будуть анульовані.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень – рішень, та вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції  правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 січня 2011 р.  у справі  № 2а-6983/10/1270  за позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю "Камінь-Україна"  до  Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та скасування податкових повідомлень-рішень, першої податкової вимоги - залишити без змін.    

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів  після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.  

Головуючий:                                                                                                С.В. Жаботинська

Судді:                                                                                                             О.А.  Нікулін

                                                                                                          О.О. Радіонова