Ухвала

від 22.09.2014 по справі 2а-6983/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/24109/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Вербицької О.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2011

у справі № 2а-6983/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камінь-Україна»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та скасування податкових повідомлень-рішень, першої податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправнми та скасовано податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 25.08.2010 № 0030911600/0, № 0030921600/0, № 0030931600/0 та № 0030941600/0. Визнано протиправною та скасовано першу податкову вимогу від 10.09.2010 № 1/2100/42417/24-504. В задоволенні решти позову відмовлено.

Ленінська МДПІ у м. Луганську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 65 Господарського кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку, за результатами якої складено акти від 04.08.2010 № 1590/16, № 1591/16, № 1592/16 та № 1593/16 про порушення позивачем вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що слугувало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень:

від 25.08.2010 № 0030911600/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 14651 грн., у тому числі: 13953 грн. основного платежу та 698 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

від 25.08.2010 № 0030921600/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у 3822 грн., у тому числі: 3640 грн. основного платежу та 182 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

від 25.08.2010 № 0030931600/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 254 грн., у тому числі: 242 грн. основного платежу та 12 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

від 25.08.2010 № 0030941600/0 про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 4032 грн., у тому числі: 3840 грн. основного платежу та 192 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зафіксовані в актах від 04.08.2010 № 1590/16, № 1591/16, № 1592/16 та № 1593/16 порушення полягали у неправомірному включенні до складу податкового кредиту за податковими деклараціями за листопад 2008 року, грудень 2008 року, лютий 2009 року та квітень 2009 року податку на додану вартість на підставі податкових накладних від 05.11.2008 № 05-11-2, від 10.12.2008 № 10-12-2, від 19.02.2009 № 19-02-1 та від 19.02.2009 № 19-02-2, виданих ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн», запис про державну реєстрацію якого визнано недійсним.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 у справі № 2а-21337/09/1270 позов Ленінської МДПІ у м. Луганську задоволено. Визнано недійсним запис від 27.10.2006 № 13821020000011373 про державну реєстрацію ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» з моменту реєстрації, припинено юридичну особу - ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн», визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» з моменту його видачі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.12.2010 у справі № 2а-21337/09/1270 скасовано судове рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» з моменту його видачі, закрито провадження у справі в цій частині. В частині задоволення позову про визнання недійсним запису від 27.10.2006 № 13821020000011373 про державну реєстрацію ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» з моменту реєстрації постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.06.2009 залишено без змін.

Таким чином, на час складання спірних податкових накладних від 05.11.2008 № 05-11-2, від 10.12.2008 № 10-12-2, від 19.02.2009 № 19-02-1 та від 19.02.2009 № 19-02-2 ПП «ВКФ «Стальдизайнмодерн» було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

В силу вимог п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги).

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, видані податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , а саме: складені особою, яка на момент їх складання була зареєстрована як платник податку на додану вартість.

При цьому суди правильно застосували ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV , відповідно до якої юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливе порушення такої діяльності вказаними суб'єктами господарювання, що у подальшому, після вчинення господарських операцій, стали підставою для припинення юридичної особи судовим рішенням. Порушення контрагентами певних правил здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованими, а доводи податкового органу, зазначені в касаційній скарзі, їх не спростовують.

Зважаючи на викладене, з огляду на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.04.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді О.В. Вербицька

Ю.І. Цвіркун