Постанова

від 29.03.2011 по справі 25/177

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/177

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

29.03.11                                                                                           Справа  № 25/177

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                  Дубник О.П.

суддів                                                      Скрипчук О.С.

                                                                Процика Т.С.

при секретарі судового засідання         Матулі В.Ю.

розглянув          апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал –Дар»

                           б/н та дати  

на рішення        Господарського суду Львівської області від 04.02.2011 року

у справі              № 25/177    

за позовом         Відкритого акціонерного товариства «Квіти Львова», м. Львів        

до відповідача  Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал –Дар», м. Львів  

про         стягнення заборгованості в сумі 13 667, 10 грн.           

Представники сторін:

від позивача: Яцишин А.В. –представник (довіреність від 25.03.2011 року);

від відповідача: не з'явились (належно повідомлені).

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Заяв про відвід суддям та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що є докази в справі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.02.2011 року у                          справі № 25/177 (суддя Пазичев В.М.) задоволено позов Відкритого акціонерного товариства «Квіти Львова» та стягнуто на його користь з ТзОВ «Гал –Дар» –13 667, 10 грн. боргу,                  37, 00 сплаченого державного мита та 236, 00 сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Судове рішення мотивоване ст.ст. 11, 525, 526, 530, 610, 612, 628, ч.ч.1, 5 ст. 626, ст. 651, ч.1 ст. 901, ч.1 ст. 903 ЦК України, ст.ст. 173, 179, п.п.1, 2 ст. 188 ГК України, на підставі яких місцевим господарським судом констатовано про чинність договору № 2 від 14.02.2008 року, укладеного сторонами, на виконання якого позивачем надані послуги, за що не проведено оплату відповідачем.

В підтвердження факту надання послуг позивачем судом взято до уваги розрахунки, акти надання послуг, акт звірки розрахунків; визнання відповідачем споживання послуг у вересні 2010 року, про що свідчить підписаний сторонами акт № ОУ-0000018.

Доказами виконання позивачем обов'язку щодо надіслання відповідачеві рахунків на оплату та актів місцевий господарський суд вважав квитанцію про оплату послуг Львівської дирекції Державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 20.12.2010 року, а також його повідомлення (дирекції) № 05-06-22 від 27.01.2011 року про видачу адресатові 27.12.2010 року листа, відправленого 20.12.2010 року.

Відповідачем а апеляційній скарзі зазначено прохання про скасування зазначеного вище судового акту та прийняття рішення про відмову в позові з підстав невідповідності його обставинам справи.

Зокрема, апелянт стверджує, що судом не досліджено виконання позивачем обов'язку у відповідності до п. 2.4 договору щодо надіслання рахунків та не з'ясовано, чи у відповідача настав в свою чергу обов'язок їх оплатити.

Відповідач вважає, що відповідно до вимог п. 3.1 договору той припинив свою дію, оскільки ТзОВ «Гал –Дар»не отримало рахунків на оплату.

Також підставою для відмови в позові відповідачем вказується відсутність доказів надання послуг: доступу до резервного підключення пожежної водойми; не дослідження судом питання, чи позивач є власником водойми.

У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ «Квіти Львова»вважає доводи апелянта безпідставними, стверджує, що позивач надав необхідні докази в підтвердження позовних вимог: договір № 2 від 14.02.2008 року, рахунки на оплату послуг за вересень –грудень    2010 року, акти виконаних робіт та докази їх повторного надсилання відповідачеві згідно акту вкладення та квитанції від 20.12.2010 року, оскільки щомісячно ці рахунки надсилались простими листами.

ВАТ «Квіти Львова», заперечуючи апеляційну скаргу, також посилаються на технічний паспорт та витяг про реєстрацію права власності, згідно яких є власником водойми.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

21.12.2010 року позивач подав позов до господарського суду Львівської області про стягнення з ТзОВ «Гал –Дар»13 667, 10 грн. боргу з надані послуги (п. 1 договору № 2 про надання послуг від 14.02.2008 року) –забезпечення доступу до резервного підключення пожежної водойми, за вересень –грудень 2010 року.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.  

Отже, процесуальне законодавство надає право позивачеві звернутись до суду у випадку порушення права чи оспорення його відповідачем або з метою захисту його інтересів.

Для з'ясування цього слід дослідити права та обов'язки сторін двостороннього договору     № 2 про надання послуг від 14.02.2008 року.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Таким чином, сторони визначили за взаємною згодою, що позивач зобов'язується надавати на умовах визначених даним договором послуги користувачу з забезпечення доступу до резервного підключення пожежної водойми, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Стрийська, 195, користувач зобов'язується прийняти та оплачувати власнику винагороду за надану послугу (п. 1.1 договору).

Згідно п. 2.1 договору, розмір винагороди власника за надання послуг, визначених у  п. 1.1 даного договору, становить 2000 грн. без ПДВ за базовий місяць і сплачується користувачем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок власника.

Розмір винагороди за кожний наступний місяць визначається власником шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній (п. 2.2 договору).

Нарахування плати за надання послуг починається з моменту підписання сторонами даного договору (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору, плата за надання послуг перераховується користувачем щомісячно згідно виставлених власником рахунків не пізніше 10 днів після їх отримання користувачем.

До договору додано додаток: копію технічного паспорту на пожежну водойму, літера «Р».

Строк договору не визначений.

У разі затримки розрахунків більше двох місяців позивач має право розірвати договір в односторонньому порядку і припинити надання послуг по ньому (п. 3.1 договору).

Відповідно до ч. 1, 6, 7, 8 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Матеріали справи свідчать про те, що первинні бухгалтерські документи в підтвердження здійснення господарських операцій не складались, більше того, сторони обумовили, що нарахування плати за надання послуг починається з моменту підписання сторонами даного договору.

Згідно із ч.1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, як вірно визначено місцевим господарським судом, договір № 2 за своєю юридичною природою є договором про надання послуг.

Сторони не визначали, що акт є тим доказом, що повинен складатись ними як підтвердження факту надання з одного боку та споживання –з іншого, даного виду послуг. Крім цього, акт здачі-прийняття робіт відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не є бухгалтерським документом, що посвідчує здійснення господарської операції.

Однак, не дивлячись на зазначене, позивач та відповідач все ж підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000018 на суму 3 333, 12 грн.. За жовтень –грудень 2010 року такі складені не були.

Що стосується термінів виконання обов'язку відповідача щодо оплати спожитих послуг, то слід керуватись ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору визначено, що відповідач оплату наданих послуг перераховує позивачу щомісячно згідно виставлених рахунків не пізніше 10 днів після їх отримання (п. 2.4 договору).

Тобто, суд апеляційної інстанції відзначає, що позивач мав обов'язок надіслати відповідачу рахунок на оплату спожитих послуг, а відповідач –їх оплатити не пізніше 10 днів після їх отримання, і лише по спливу 10-ти днів, а для цього позивач повинен був пересвідчитись, коли саме рахунок був отриманий відповідачем, у позивача наставало право звернутись в суд за захистом свого права –права вимагати в судовому порядку стягнути з відповідача заборгованість по неоплаченому рахунку за надані послуги.

Встановлена судами також та обставина, що позивач не скористався своїм правом, наданим договором, на одностороннє розірвання договору.

Недійсність договору судами не встановлена.

Підсумовуючи викладене, слід відзначити, що на момент звернення позивача з позовом до суду, відповідачем не були порушені його права, оскільки, у відповідача не настав обов'язок по оплаті послуг, які той споживав і не надав жодних доказів в підтвердження зворотнього. У відповідача є право на розірвання договору, але в судовому порядку, однак таким правом він не скористався.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду згідно ст. 104 ГПК України є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Висновок місцевого господарського суду про задоволення позову побудований на факті надіслання позивачем 20.12.2010 року рахунків відповідачу на оплату послуг, однак це не відповідає матеріалам справи, оскільки саме 20.12.2010 року позивач надіслав відповідачу, про що свідчить «опис вкладення до конверту»(а.с. 18) копію позовної заяви із переліченими у цьому описі документами, що вимагає ст. 56 ГПК України, і аж ніяк не свідчить про виконання позивачем його обов'язку, визначеного п. 2.4 договору. Долучені позивачем в ході розгляду справи місцевим господарським судом фіскальні чеки (а.с. 40-42) за 14.10.2010 року, 12.11.2010 року, 14.12.2010 року свідчать про покупку ним та відповідно реалізацію йому ЛД УДППЗ «Укрпошта»знаків поштової оплати.  

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно ч.1 ст. 36 ГПК України.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – скасуванню.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 04.02.2011 року у цій справі скасувати і прийняти нове рішення. В позові відмовити.  

Стягнути з ВАТ «Квіти Львова» на користь ТзОВ «Гал –Дар»68, 50 грн. державного мита за розгляд справи в апеляційному порядку.

Видати наказ.

Видати довідку ТзОВ «Гал –Дар»на повернення з Державного бюджету 61, 50 грн. зайво сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги.  

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені ст.ст. 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий - суддя                                                               Дубник О.П.

Судді                                                                                         Скрипчук О.В.

                                                                                                   Процик Т.С.                                                   

Повне рішення складено

01.04.2011 року