Постанова

від 23.03.2011 по справі 29/184-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 березня 2011 р.                                                                                    

№ 29/184-10  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      

Короткевича О.Є.

суддів :

Коваленка В. М., Хандурін М. І.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції   

на постанову  

та рішення

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року

Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010 року

у справі

№ 29/184-10

За  позовом

Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Павлоград

до

Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Павлоградський комбінат хлібопродуктів", м. Павлоград

Третя особа:

1.          Управління державного казначейства у Павлоградському районі м. Павлоград

2.          ГУ Державного казначейства у Дніпропетровській області;

3.          Міністерство фінансів України, м. Київ

про

Стягнення 3491440 грн.

За участю представників:

Від  Міністерства фінансів: Курінська І. С. дов. від 10.09.2010 року №28030-09/14

                                                   ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010 року, що прийняте у справі № 29/184-10 (головуючий суддя –Д.М. Полєв), за позовом Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Павлоград, (далі –Позивач), до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Павлоградський комбінат хлібопродуктів», м Павлоград, (далі –Відповідач) про стягнення 3 491 440 грн. –в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач у справі звернувся  до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду  Дніпропетровської області від 07.09.2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2010 року (головуючий суддя -  Л.О. Чимбар, судді: Л.В. Чоха,  І.Л. Кузнецова) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення  господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010 року –без змін.

Не погоджуючись із прийнятою постановою судом апеляційної інстанції, Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Павлоград, (Позивач) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати  постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 січня 2011 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07 вересня 2010 року в повному обсязі,  та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та  апеляційної інстанцій при розгляді справи норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представників, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставини справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Управління державного казначейства у Павлоградському районі від 21.06.2010р. №02-04/119-0488 надало інформацію про стан простроченої заборгованості перед державним бюджетом за бюджетним позичками та фінансовою допомогою на зворотній основі №3 від 21.06.2010р. в розмірі 839981грн. за 1995 рік та №4 від 21.06.2010р. в розмірі 2651459 грн. за 1996 рік.

Підставами виникнення правовідносин між сторонами є норми Закону України від 22.12.95 №493/95-ВР "Про поставки продукції для державних потреб", Укази Президента України від 16.01.95 №51 "Про державний контракт  на сільськогосподарську продукцію на 1995 рік", від 18.01.96р. №62 "Про задоволення державних і регіональних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік", постанова Кабінету Міністрів України від 12.03.96 №323  "Про задоволення державних потреб у сільськогосподарській продукції на 1996 рік".

 Відповідно до Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового гібридного насіння зернових культур, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства сільського господарства і продовольства України від 12.07.95 №119/109/193   та  Порядку  надання і повернення бюджетної     позички  на закупівлю продовольчого  зерна,  елітного і  сортового насіння за державним замовленням 1996 року, затвердженого  наказом Міністерства фінансів та   Міністерства  сільського господарства  і продовольства України  11.04.06 № 72/113 безвідсоткова бюджетна позичка надавалась фінансовим органом за трьохсторонніми угодами, укладеними цими органами з заготівельним (переробним) підприємством та сільсьгосптоваровиробником.

Порядку надання і повернення бюджетної позички для фінансування державного контракту 1995 року на поставку до державних ресурсів зерна, сортового і гібридного насіння зернових культур  повернення позички здійснюється в міру реалізації продукції, але не пізніше 1 вересня 1996 року (п. п.3.2) 

Зобов'язання  за  договором  вважаються  виконаними  при умові повної поставки до державних ресурсів зерна в кількості,  що відповідає сумі наданої позички,  та повернення в Державний бюджет України наданої бюджетної позички в міру реалізації продукції, але не пізніше 1 вересня  1997  року,  або  закладання  до  державного резерву зерна в кількості,  що відповідає сумі наданої позички, за письмовим підтвердженням Держкомрезерву (п. 3.5 Порядку надання і повернення бюджетної позички  на закупівлю продовольчого  зерна,  елітного і сортового насіння за державним замовленням 1996 року).

Як встановлено судами попередніх інстанцій  позичку в розмірі 839981грн (урожай 1995р.)  відповідач зобов'язаний був повернути до 01.09.1996р. та позичку в розмірі 2651459грн. (урожай 1996р.)  до 01.09.1997р.

 Господарським судами встановлено, що  09.04.2004р. порушено провадження у справі №Б40/41/04 про банкрутство відповідача.     

 16.07.2004 року в газеті "Голос України" № 130 опубліковано оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

 28.11.2008 року ухвалою суду затверджено реєстр вимог кредиторів по справі.

Так як вимоги позивача являються конкурсними відповідно до вимог ст. 1 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки виникли до порушення провадження у справі про банкрутство (до 09.04.2004 року).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення конкурсними кредиторами вимог до боржника, що виникли до порушення провадження у справі, який (порядок) включає також подання протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення  провадження  у  справі  про  банкрутство до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

Неподання конкурсним кредитором у визначений термін заяви із вимогами до боржника має правові наслідки, передбачені п. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, які полягають у тому, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання,  або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ні позивачем ні третіми особами не подано доказів своєчасного звернення до суду у справі про банкрутство з вимогами до боржника.

Господарський суд посилаючись на ч.2 ст.14 Закону, обґрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.  

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України  постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, у зв’язку з чим підстав для скасування вказаної постанови та рішення не вбачається.

Таким чином,  колегія  суддів  вважає, що судом  першої та  апеляційної  інстанції  вірно застосовані норми матеріального та процесуального  права  і підстав  для  скасування  оскаржуваних судових актів відсутні.  

На підставі вказаного та керуючись ст. ст. 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

      ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Західно-Донбаської об’єднаної державної податкової на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010 року  у справі №29/184-10 залишити без задоволення.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2010 року  у справі №29/184-10 залишити без змін.

Головуючий                                                                      О. Є. Короткевич

         Судді                                                                                   В. М. Коваленко

                                                                                                      М. І. Хандурін

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: