Постанова

від 24.03.2011 по справі 22/414

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2011 р. № 22/414

Вищий господарс ький суд України у складі кол егії суддів:

головуючого Бакуліної С.В.,

суддів : Мачульського Г.М.,

Рогач Л.І.

розглянувши у відкритому с удовому засіданні матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою ві дповідальністю (далі - ТОВ) “ Українська аграрна лізингов а компанія”

на постанову від 18.01.2011 року Київського апе ляційного

господарського суду

у справі № 22/414

господарського суду міста Києва

за позовом Фізичної особи - підприєм ця ОСОБА_1

до ТОВ “Українська аграрна л ізингова компанія”

про стягнення суми

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: ОСОБА_2. (довіреність №3665 ві д 14.09.2010р.)

від відповідача: Мудренко А.С. (довіреність в ід 14.10.2010р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарськог о суду міста Києва (суддя Самс ін Р.І.) від 01.11.2010 року у справі № 22/ 414 позв задоволено частково; с тягнуто з Товариства з обмеж еною відповідальністю “Укра їнська аграрна лізингова ком панія” на користь фізичної о соби-підприємця ОСОБА_1. 42 9 59, 80 грн. основного боргу, 740, 32 грн . пені, 635, 04 грн. судових витрат; в іншій частині в позові відмо влено.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду (головуючий суддя Моторни й О.А., судді - Кошіль В.В., Шапра н В.В.) від 18.01.2011 року у справі № 22/414 рішення Господарського суду м. Києва від 01.11.2010 року змінено, а бзац 2 резолютивної частини р ішення викладено в іншій ред акції; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Українська Аграрна Лізинг ова Компанія” на користь Фіз ичної особи-підприємця ОСО БА_1. 42 495,12 грн. основного боргу , 732,31 грн. пені, 432,27 грн. державного мита та 197,25 грн. витрат на інфор маційно-технічне забезпечен ня судового процесу; в решті р ішення Господарського суду м . Києва від 01.11.2010 року у справі № 2 2/414 залишено без змін; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. на користь Товари ства з обмеженою відповідаль ністю “Українська Аграрна Лі зингова Компанія” 42,45 грн. держ авного мита за подання апеля ційної скарги.

В касаційній скарзі відпов ідач просить скасувати ухвал ені по справі судові акти, а сп раву передати на новий розгл яд до суду першої інстанції, п осилаючись на порушення норм матеріального та процесуаль ного права, а саме: ст.ст.42, 34, 43 ГПК України, ч.2 ст.533 ЦК України, ст.3 07 ГК України.

Відзиву на касаційну скарг у позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення по ка саційній скарзі представник а відповідача, який підтрима в викладені в ній доводи, запе речення на касаційну скаргу представника позивача, перев іривши повноту встановлення обставин справи та правильн ість їх юридичної оцінки в по станові апеляційного господ арського суду, колегія судді в Вищого господарського суду України приходить до виснов ку, що касаційна скарга не під лягає задоволенню з наступни х підстав.

Позивач, Фізична особа-підп риємець ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом про стягнен ня з, відповідача, Товариства з обмеженою відповідальніст ю “Українська аграрна лізинг ова компанія”, суми заборгов аності 42 959, 80 грн., пені за несвоє часне виконання грошових зоб ов' язань у розмірі 4 142, 18 грн. П озовні вимоги обґрунтовані т им, що відповідачем не викона ні зобов' язання за договоро м №35/09 від 18.06.2009 року щодо оплати з а надані послуги згідно акту виконаних робіт №35/09 від 26.06.2009 ро ку. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму п ені, нарахування якої передб ачено договором.

Задовольняючи частково по зовні вимоги, апеляційний су д правомірно виходив із тако го.

18.06.2009 року між Фізичною особо ю-підприємцем ОСОБА_1. (пер евізник) та Товариством з обм еженою відповідальністю “Ук раїнська аграрна лізингова к омпанія” (замовник) укладено договір №35/09 (надалі - договір, а .с.13-15).

У відповідності до п.1.1. догов ору перевізник надає замовни ку послуги по перевезенню ав томашиною MAN НОМЕР_1 с/г тех ніки по маршруту м. Bremenaven (Німечч ина) - м. Київ (Україна), а замов ник бере на себе зобов' язан ня сплатити за перевезення в антажу згідно умов договору.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що загальна вартіс ть договору складає 4030 Є (чотир и тисячі тридцять євро) по між банківському валютному курс у станом на 18.06.2009 року.

Згідно п.3.1. договору розраху нки за даним договором здійс нюються у безготівковій форм і в гривнях шляхом переведен ня грошових коштів на рахуно к перевізника, по курсу УМВБ н а день підписання договору, в розрахунку: 100 % на день розвант аження.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної наклад ної (CMR) б/н від 24.06.2009 року позивач 2 4.06.2009 року завантажив на фірмі “ Fridrich Timabb GmbH” автопотягом MAN НОМЕР _1 м. Бременавен (Німеччина) с ільськогосптехнікою, адресо ваною відповідачу; 24.06.2009 року за значений вантаж був доставле ний відповідачу, що підтверд жується відмітками в міжнаро дній товарно-транспортній на кладній CMR від 24.06.2009 року та підпи саним між сторонами актом ви конаних робіт №35/09 від 26.06.2009 року (а.с.11-12). Акт підписано обома сто ронами та скріплено печаткам и; доказів які підтверджують неприйняття наданих послуг, виявлення недоліків у викон аній роботі суду не надано.

Згідно ч.1 ст.193 Господарськог о кодексу України до виконан ня господарських договорів з астосовуються відповідні по ложення Цивільного кодексу У країни з урахуванням особлив остей, передбачених цим Коде ксом.

Відповідно до ст.526 Цивільно го кодексу України зобов' яз ання має виконуватися належн им чином відповідно до умов д оговору та вимог цього Кодек су, інших актів цивільного за конодавства, а за відсутност і таких умов та вимог - відпові дно до звичаїв ділового обор оту або інших вимог, що звичай но ставляться.

Згідно з ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення ванта жу одна сторона (перевізник) з обов' язується доставити вв ірений їй другою стороною (ва нтажовідправником) вантаж до пункту призначення в устано влений законодавством чи дог овором строк та видати його у повноваженій на одержання ва нтажу особі (вантажоодержува чу), а вантажовідправник зобо в' язується сплатити за пере везення вантажу встановлену плату.

Згідно з положеннями части ни першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов ' язанні встановлений строк (термін) його виконання, то во но підлягає виконанню у цей с трок (термін). Договір є обов' язковим для виконання сторон ами в силу положень ст.629 ЦК Укр аїни.

Частиною другою статті 530 Ци вільного кодексу України вст ановлено, що якщо строк (термі н) виконання боржником обов' язку не встановлений або виз начений моментом пред' явле ння вимоги, кредитор має прав о вимагати його виконання у б удь-який час. Боржник повинен виконати такий обов' язок у семиденний строк від дня пре д' явлення вимоги, якщо обов ' язок негайного виконання н е випливає із договору або ак тів цивільного законодавств а.

Враховуючи встановлення с удами, що умови договору пере дбачали розрахунок за передп латою, відповідачем не викон ано такого обов' язку, проте позивачем виконано зобов' я зання за договором з надання відповідачеві послуг, суди д ійшли вірного висновку, що ст рок оплати має визначатись з урахуванням ч.2 ст.530 ЦК України .

З матеріалів справи вбачає ться, що позивачем було напра влено відповідачу претензію за вих. №185 від 15.06.2010 року у якій по зивач просив сплатити суму з аборгованості за надані тран спортні послуги у розмірі 42 959, 80 грн. (а.с.10).

Однак, вказана претензія ві дповідачем залишена без задо волення.

З урахуванням наведених об ставин, колегія суддів погод жується з висновком судів, що строк виконання зобов' язан ь по оплаті наданих послуг, з у рахуванням звернення з вимог ою настав та мав бути здійсне ний по строку 24.06.2010 року.

За змістом ст.32 ГПК України д оказами у справі є будь-які фа ктичні дані, на підставі яких господарський суд у визначе ному законом порядку встанов лює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуютьс я вимоги і заперечення сторі н, а також інші обставини, які мають значення для правильно го вирішення господарського спору.

У відповідності до ч.1 ст.33 ГП К України кожна сторона пови нна довести ті обставини, на я кі вона посилається як на під ставу своїх вимог і заперече нь.

Однак, відповідачем доказі в сплати наданих послуг на ко ристь позивача судам не нада но.

За наведених обставин, місц евим господарським судом вір но встановлено, а матеріалам и справи підтверджується, що відповідач не виконав свої з обов' язання, внаслідок чого у нього виникла заборговані сть перед позивачем.

Апеляційний суд вірно відз начив, що задовольняючи позо в, суд першої інстанції не пер евірив застосування вибрано го позивачем курсу гривні до іноземної валюти (євро).

Так, як вбачається з розраху нку позивача курс гривні до є вро на УМВБ станом на день під писання договору становив 1066 грн. за 100 євро, відповідно варт ість наданих послуг у гривня х складала 42 959,8 грн.

Документального підтвердж ення курсу гривні до євро на У МВБ станом на день підписанн я договору, як це передбачено зазначеним вище договором п озивачем судам не надано.

Статтею 533 ЦК України встано влено, що грошове зобов' яза ння має бути виконане у гривн ях. Якщо у зобов' язанні визн ачено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що під лягає сплаті у гривнях, визна чається за офіційним курсом відповідної валюти на день п латежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи інш им нормативно-правовим актом .

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду Укр аїни “Про судове рішення у ци вільній справі” від 18.12.2009 року № 14 у разі пред' явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині ріш ення навести розрахунки з пе реведенням іноземної валюти в українську за курсом, встан овленим Національним банком України на день ухвалення рі шення.

Як вбачається з наданої від повідачем роздруківки з Інте рнет - ресурсу http/bank.gov.ua офіційний курс гривні до іноземної вал юти в Національному банку Ук раїни станом на 18.06.2009 року, стан овив 1054,4696 за 100 євро.

З урахуванням викладеного , відповідно до розрахунку су ду апеляційної інстанції з в ідповідача підлягає стягнен ню сума боргу у розмірі 42 495,12 грн .

За змістом статті 611 ЦК Украї ни у разі порушення зобов' я зання настають правові наслі дки, встановлені законом або договором.

Відповідно до вимог п.п.1, 3 ст атті 549 Цивільного кодексу Укр аїни неустойкою (штрафом, пен ею) є грошова сума або інше май но, які боржник повинен перед ати кредиторові у разі поруш ення боржником зобов' язанн я. Пенею є неустойка, що обчисл юється у відсотках від суми н есвоєчасно виконаного грошо вого зобов' язання за кожен день прострочення виконання .

Штрафними санкціями у Госп одарському кодексі України в изнаються господарські санк ції у вигляді грошової суми (н еустойка, штраф, пеня), яку уча сник господарських відносин зобов' язаний сплатити у ра зі порушення ним правил здій снення господарської діяльн ості, невиконання або ненале жного виконання господарськ ого зобов' язання (ч.1 ст.230 Госп одарського кодексу України).

Згідно з п.4.11 договору №35/09 від 18.06.2009 року у разі несплати замо вником коштів в порядку, як це передбачено в п.3.1 договору, за мовник сплачує пеню за кожен день прострочки в розмірі, що не перевищує подвійної облі кової ставки Національного б анку України, згідно закону У країни “Про відповідальніст ь за невчасне виконання грош ових зобов' язань”.

В силу положень ч.6 ст.232 ГК Укр аїни нарахування штрафних са нкцій за прострочення викона ння зобов' язання, якщо інше не встановлено законом або д оговором, припиняється через шість місяців від дня, коли зо бов' язання мало бути викона но. Діючим господарським зак онодавством не передбачена м ожливість нарахування пені б ільше ніж за півроку і цей стр ок є присікальним.

Враховуючи викладене, апел яційний суд дійшов вірного в исновку про те, що вимога пози вача про стягнення з відпові дача пені підлягає задоволен ню в сумі 732,31 грн.

Беручи до уваги все наведен е та вимоги чинного законода вства в їх сукупності, колегі я суддів не вбачає підстав дл я скасування постанови Київс ького апеляційного господар ського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст .1119, ст.11111 ГПК України, Вищий госп одарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Українська аграрна лізинго ва компанія” на постанову Ки ївського апеляційного госпо дарського суду від 18.01.2011 року у справі № 22/414 залишити без задов олення, а постанову Київсько го апеляційного господарськ ого суду від 18.01.2011 року у справі №22/414 - без змін.

Головуючий-суддя С.Бакуліна

С у д д і Г.Мачульський

Л.Рогач