Постанова

від 28.03.2011 по справі 22/487

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 28 березня 2011 р.                                                                                    

№ 22/487  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді

суддів

Кота О.В.

Кролевець О.А.

Шевчук С.Р.

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2010 р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р.

у справі                                   № 22/487

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз"

до

Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"

про

стягнення неоплаченого страхового відшкодування в розмірі 13 008,00 грн.

за участю представників:

позивача: Тунік А.В.

відповідача: Білий В.С.

встановив:

Публічне акціонерне товариство (надалі –"ПАТ") "Концерн Галнафтогаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія (надалі –"ВАТ") "Дженералі Гарант" про стягнення 12 498,00 грн. суми страхового відшкодування та 1 209,60 грн. витрат на проведення експертизи.

Позовні вимоги обґрунтовані нормами ст.ст. 509, 1166 ЦК України, п.п. 22.1., 34.1., 34.2. Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі –"Закон").

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2010 р. (суддя Самсін Р.І.) позов задоволено частково та стягнуто з ВАТ "Дженералі Гарант" 12 498,00 грн. страхового відшкодування та судові витрати.

Рішення суду в частині задоволення позовних вимог мотивовано їх обґрунтованістю з огляду на норми ст.ст. 15, 22, 28, 37 Закону. Відмовляючи позивачу в задоволенні вимог про стягнення 1 209,60 грн. витрат на проведення експертизи, суд виходив з відсутності передбачених ст.ст. 32-34 ГПК України доказів дотримання позивачем норм ст. 33 Закону, а відтак і наявності підстав для задоволення даних вимог в порядку ст. 34 Закону.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. (судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф., Чорна Л.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами в частині відмови у стягненні з відповідача 1 209,60 грн. витрат на проведення експертизи, ПАТ "Концерн Галнафтогаз" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2010 р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. у зазначеній частині, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вимоги касаційної скарги мотивовані прийняттям судами рішень без врахування норм п. 34.2. ст. 34 Закону.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.06.2008 р. громадянин ОСОБА_1., керуючи автомобілем ВАЗ 210700-20 (державний номер НОМЕР_1) здійснив пошкодження паливно-роздавальної колонки на АЗК "ОККО" за адресою: м. Чернігів, просп. Миру 194-а, що належить ПАТ "Концерн Галнафтогаз" на праві власності (договір купівлі-продажу від 06.07.2007 р.; дата реєстрації права власності 27.08.2007 р. згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15703601 від 27.08.2007 р.).

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 17.07.2008 р. встановлено здійснення ОСОБА_1 порушення п. 10.1. Правил дорожнього руху та притягнуто дану особу до адміністративної відповідальності із накладенням стягнення у вигляді штрафу.

Поряд з цим, судами встановлено, що згідно Договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВВ/4266338), укладеному між громадянином ОСОБА_2 та ВАТ "Дженералі Гарант", застраховано цивільно-правову відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ 210700-20. Строк дії полісу встановлений з 27.05.2008 р. по 26.05.2009 р.

Судами встановлено, що поліс ВВ/4266338 є договором ІІІ типу в розумінні ст. 15 Закону, а особами, цивільно-правова відповідальність яких застрахована  за полісом, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 частини 1 статті 15 Закону передбачено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно положень ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Пунктами 22.1., 22.2 статті 22 Закону визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну. Статтею 12 цього Закону встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

24.06.2008 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування. Втім, листом від 11.03.2009 р. (вих. № 302) ВАТ "Дженералі Гарант" відмовив ПАТ "Концерн Галнафтогаз" у виплаті страхового відшкодування. Підставою для відмови зазначено те, що розмір матеріального збитку, встановлений висновком № Т-9113 від 20.02.2009 р., становить 236,40 грн., що є менше розміру передбаченої договором франшизи.

В той же час, згідно Висновку судової автотоварознавчої експертизи № 486Ц, складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 30.07.2010 р. на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 26.10.2009 р. по справі № 22/487, вартість матеріального збитку автозаправної колонки Tatsuno Benc, тип колонки ВМР 2048.STD, яка знаходиться за адресою: м. Чернігів, просп. Миру, 194-а, спричиненого дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 14.06.2008 р. за участю автомобіля ВАЗ 21070 (реєстраційний номер НОМЕР_1) дорівнює вартості відновлювального ремонту і складає 13 008,00 грн.

З огляду на норми ст.ст. 32-34, 42, 43 ГПК України господарські суди дійшли мотивованого висновку про те, що з урахуванням безумовної франшизи в розмірі 510,00 грн., розмір збитків, спричинених позивачу, становить 12 498,00 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Поряд з цим, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 209,60 грн. вартості експертного висновку, складеного за заявою ПАТ "Концерн Галнафтогаз" Чернігівською регіональною Торгово-промисловою палатою (висновок № ЧК-77 від 25.03.2009 р.) у зв’язку з незгодою позивача з висновком № Т-9113.

В той же час, відшкодуванню за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності підлягає шкода, визначена у ст. 28 Закону, а саме шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, тобто шкода, пов‘язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров‘я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи дане, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для стягнення з відповідача 1 209,60 грн., оскільки дані витрати згідно Закону не входять до суми страхового відшкодування.

Крім того, в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 1 209,60 грн. вартості експертного висновку, позивач посилається на ст. 34 Закону, якою потерпілому надано право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди,  якщо у визначений цією статтею строк аварійний комісар або експерт не з‘явився для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. У такому випадку страховик зобов‘язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Під час розгляду справи, господарськими судами встановлено, що позивачем в порядку ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено порушення відповідачем строків, визначених ст. 34 Закону.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що вказаним висновком № ЧК-77 від 25.03.2009 р. встановлено наявність механічних пошкоджень паливно-роздавальною колонкою внаслідок ДТП, а також перелік необхідних робіт по відновленню її робочого стану. В той же час, вартість таких ремонтних робіт, а відповідно і розмір збитків даним висновком не встановлено.

Відповідно, твердження позивача, викладені в касаційній скарзі, висновків господарських судів не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Галнафтогаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. у справі № 22/487 залишити без змін.

Головуючий, суддя          О. Кот

Судді:          О. Кролевець

                                                                                                      С. Шевчук