Постанова

від 05.04.2011 по справі 15/220-06-6118а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/220-06-6118А

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"05" квітня 2011 р. Справа № 15/220-06-6118А

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:                                                                                Лашина В.В.

Суддів:                                                                                          Єрмілова Г.А.

                                                                                                    Воронюка О.Л.

При секретарі:                                                                                Хом'як О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Селезньова Л.М. –довіреність № Ю-1-6/11 від 28.02.2011 р.;

від відповідача: Ковачов О.М. –довіреність № 67300/К/10-117 від 03.09.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ДПІ у Приморському районі м. Одеси

на постанову  господарського суду Одеської області

від 14.08.2006 р. у справі № 15/220-06-6118А

за позовом Державної судноплавної компанії „Чорноморське морське пароплавство”

до ДПІ у Приморському районі м. Одеси

про скасування податкових повідомлень –рішень

В С Т А Н О В И Л А:

21 червня 2006 року Державна судноплавна компанія «Чорноморське морське пароплавство»(надалі –ДСК «ЧМП») звернулася до господарського суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (в подальшому –ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2005 р. № 0000282334/0, від 13.09.2005 р. № 0000282334/1 та від 30.11.2005 р. № 0000282334/2 про зменшення податку на додану вартість, заявленого до відшкодування з бюджету на суму 833 333,33 грн., за порушення Закону України «Про податок на додану вартість», обґрунтовуючи тим, що податківцями при перевірці періоду за 2004 рік не було застосоване відповідне законодавство, що діяло на той час. Податковий кредит виник у зв'язку з договірними взаєминами з фірмою «Інвесткомсервіс»по наданню юридичних послуг, оплата яких була оформлена векселем на суму 5 млн. грн., який в подальшому був погашений, про що перевіряючим були надані усі необхідні документи: договір, акти виконаних робіт, податкові накладні, виписки банку тощо.

Постановою господарського суду Одеської області від 14.08.2009 р. (суддя Петров В.С.) адміністративний позов задоволено; податкові повідомлення-рішення від 21.06.2005 р. № 0000282334/0, від 13.09.2005 р. № 0000282334/1 та від 30.11.2005 р. № 0000282334/2 скасовані; з Державного бюджету України на користь ДСК «ЧМП» стягнуто судовий збір на загальну суму 10,20 грн.

Не погоджуючись з цією постановою, ДПІ у Приморському районі м. Одеси в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким спірні податкові повідомлення-рішення залишити в силі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, оскільки актом податкової перевірки від 06.06.2005 р. зафіксовано, що в порушення п. 4.8. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємство зависило суму від`ємного значення з ПДВ у березні 2004 р. на суму 833 333,33 грн. Як вказує апелянт, дане порушення було допущене ДСК «ЧМП»в результаті віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які включені до вартості виконаних робіт та наданих послуг, споживачем яких було ДСК «ЧМП», але не оплачені грошовими коштами, оскільки в рахунок оплати за ці роботи підприємством був наданий вексель. Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються. З цього скаржник робить висновок, що при проведенні операції з використанням вексельної системи оплати, право на податковий кредит у покупців такого товару (послуг, робіт) виникає тільки після повного погашення векселю й підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є податкова накладна та документ, що свідчить про його погашення.

В запереченнях № 1757 від 17.10.2006р. на апеляційну скаргу ДСК «ЧМП»просить постанову господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правомірність прийнятої господарським судом постанови, суперечність податкових повідомлень-рішень  № 0000282334/0 від 21.06.2005р., №0000282334/1 від 13.09.2005р. та № 0000282334/2 від 30.11.2005р. чинному законодавству, неприйняття до уваги податковим органом під час проведення перевірки  необхідності застосування законодавства, яке діяло в 2004 році без змін, внесених до п.4.8 ст.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Законом України № 2505 від 25.03.2005р., виникнення податкового кредиту у зв'язку з договірними відносинами з фірмою «Інвесткомсервіс»по наданню юридичних послуг, оплата яких оформлена векселем на 5 млн. грн., котрий в подальшому погашено.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

На підставі направлення від 23.05.2006 р. № 000556/544 ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена позапланова документальна перевірка ДСК «ЧМП»з питання правомірності заявленого до відшкодування ПДВ в сумі 1 121 622 грн., визначеної в загальній декларації з ПДВ за березень 2004 року. За результатами перевірки складений акт від 06.06.2005 р. № 4948/23-3412/01125614/23/139 /а.с. 70-77/.

Перевіркою було встановлено, що ДСК «ЧМП»порушені вимоги п. 4.8. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого компанією завищено від`ємне значення чистої суми податкових зобов'язань по ПДВ у березні 2004 р. на загальну суму 833 333, 33 грн. внаслідок віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, що включена до суми вартості виконаних робіт та наданих послуг ТОВ «Інвесткомсервіс».

Як вбачається з матеріалів справи, 27 лютого 2003 року між ДКС «ЧМП»та ТОВ «Інвесткомсервіс»був укладений договір № ЮД-94 про виконання робіт та надання юридичних послуг, за яким позивач доручив ТОВ «Інвесткомсервіс»представляти його інтереси у господарських судах у зв`язку з розглядом судової справи за позовом ДП «Чорноморфрахт»до ДКС «ЧМП»про стягнення 51 268 202,61 грн.

Відповідно до п. 2.1. цього договору, за виконані роботи ДСК «ЧМП»зобов'язалось перерахувати ТОВ «Інвесткомсервіс»плату в розмірі 14 % від суми пред'явлених, але незадоволених вимог. Сума ПДВ відображається в акті виконаних робіт.

Згідно з актом виконаних робіт та наданих послуг від 09.03.2004 р. /а.с. 31-32/, зобов'язання ТОВ «Інвесткомсервіс»виконані в повному обсязі і вартість послуг склала 4 166 666,67 грн., а також ПДВ в сумі 833 333,33 грн., а всього в сумі 5 млн. грн.

ТОВ «Інвесткомсервіс» видало податкову накладну від 09.03.2004 р. № 168 на суму 5 млн. грн., в тому числі ПДВ в сумі 833 333,33 грн.

Додатковою угодою від 17.03.2004 р. № 1 /а.с. 90/ ДСК «ЧМП»та ТОВ «Інвесткомсервіс» погодилися провести розрахунки шляхом видачі простого векселю на суму, визначену актом виконаних робіт від 09.03.2004 р.

За актом № 1 від 30.03.2004 р. /а.с. 91/ ДСК «ЧМП»передало ТОВ «Інвесткомсервіс»простий вексель № 753280382441 номінальною вартістю 5 000 000 грн. з датою погашення до 31.12.2004 р.

На підставі договорів № ИНК 04/04-1/1 від 09.04.2004 р. /а.с. 101-103/ та № ИНК  04/12-1/1 від 23.12.2004 р. /а.с. 93-95/, укладених між ДСК «ЧМП»та ЗАТ «Прайм-Банк», ДСК «ЧМП»погасило виданий вексель згідно платіжних доручень № 164 від 13.04.2004 р. на суму 1 млн. грн., № 1405 від 24.12.2004 р. на суму 1 млн. грн., № 1423 від 28.12.2004 р. на суму 1 млн. грн., № 1445 від 29.12.2004 р. на суму 1 млн. грн., № 1463 від 30.12.2004 р. на суму 400 тис. грн., № 4 від 05.01.2005 р. на суму 600 тис. грн., а всього було перераховано станом на 05.01.2005 р. 5 млн. грн. /а.с. 24-26/.

Направляючи податкові повідомлення-рішення від 21.06.2005 р. № 0000282334/0, від 13.09.2005 р. № 0000282334/1 та від 30.11.2005 р. № 0000282334/2 про зменшення 833 333,33 грн. ПДВ, заявленого до відшкодування з бюджету за березень 2004 р. /а.с. 22-23/, ДПІ у Приморському районі м. Одеси виходила з того, що станом на 31.03.2004 р. виданий ДСК «ЧМП»вексель погашений не був, зустрічну перевірку ТОВ «Інвесткомсервіс»провести неможливо у зв'язку з незвітуванням останнього до податкових органів та його відсутністю за місцезнаходженням.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПА України /а.с. 20-21/ у задоволені скарги ДСК «ЧМП»про скасування податкових повідомлень-рішень було відмовлено.

Виносячи постанову про задоволення позовних вимог ДСК «ЧМП»та скасування оскаржених повідомлень-рішень, місцевий господарський суд виходив з того, що у відповідності до п. 4.8. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла у березні 2004 року, позивачем правомірно було відображено у податковій декларації по ПДВ за березень 2004 року суми бюджетного відшкодування в рядку 21 в розмірі 833 333,33 грн., оскільки ДСК «ЧМП»погасив виданий ним вексель.

Ці висновки суду першої інстанції судова колегія вважає помилковими.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Виходячи зі змісту пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за яким суми ПДВ зараховуються у першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом, а також з самої суті поняття податку і його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України) та з поняття платника ПДВ як особи, яка зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»), видно, що законодавцем встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою (надходженням) до бюджету ПДВ та його відшкодуванням з бюджету. Відтак, при вирішенні спору про відшкодування ПДВ з Державного бюджету України суду необхідно передусім встановити, чи сплатив продавець ПДВ до бюджету в сумі, яку він одержав від покупця в ціні проданого товару (робіт, послуг). Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 21.06.2005 р. по справі № 5/2426-2/221.

Однак з матеріалів справи вбачається, що провести зустрічну перевірку ТОВ «Інвесткомсервіс»було неможливо у зв`язку з його незвітуванням до органів податкової служби та відсутністю за місцезнаходженням.

Крім цього, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідно до рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).  

Між тим, зазначені норми є загальними по відношенню до спеціальних норм абзацу третього пункту 4.8 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за якою векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі використовуються.

Це повністю погоджується з тим, що передача векселя не передбачає фактичної сплати коштів, у тому числі податку на додану вартість, а засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей.

Згідно до ст. 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»вексель –цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Строк оплати простого векселя, виданого ДСК «ЧМП»в рахунок оплати ТОВ «Інвесткомсервіс»за надані юридичні послуги, визначений до 31.12.2004 р., та його погашення, як свідчать матеріали справи, відбулося лише протягом 24 грудня 2004 року по 05 січня 2005 року, але ж позивачем саме у декларації з ПДВ за березень 2004 р. в рядку 21 включена сума бюджетного відшкодування у розмірі 833 333,33 грн., тобто ще до моменту погашення векселя.

Цим обставинам суд першої інстанції належної правової оцінки не дав.

Водночас, наступна оплата виданого позивачем векселя не тягне за собою правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, які мали бути сплачені у складі вартості робіт, за яку було сплачено у вексельній формі, натомість дозволяє позивачу включити суми ПДВ до податкового кредиту у момент саме сплати за векселем. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий адміністративний суд України (постанова від 28.02.2007 р. по справі № К-18621/06).

Таким чином, ДПІ у Приморському районі м. Одеси цілком обґрунтовано прийняті оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення, що виключає їх скасування.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Одеської області, якою задоволені позовні вимоги ДСК «ЧМП», підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення, яким в позові слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ч 3 ст. 160, ч. 4 ст. 167, ст. ст. 195 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси задовольнити, а постанову господарського суду Одеської області від 14.08.2006 р. по справі № 15/220-06-6118А –скасувати, в позові відмовити.

Постанова набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядок і строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                            В.В. Лашин

Суддя                                                                      Г.А. Єрмілов

Суддя                                                                      О.Л. Воронюк

Повна постанова складена 06.04.2011 р.