Рішення

від 15.03.2011 по справі 15/473

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/473

15.03.11

За позовом          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

про                    стягнення  27 382,18грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача -     ОСОБА_2

від відповідача - Шевчук В.А.

У судовому засіданні 15.03.2011 за згодою присутніх представників сторін судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

        Фізична особа-підприємець ОСОБА_1  звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

27 382,18грн(23294,62грн.-основного боргу,1 164,73рн.-інфляційних втрат, 793,63грн.-3% річних) заборгованості за Договором поставки №3031К від 23.02.2007 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору  поставки №3031К від 23.02.2007  року, укладеного між Фізичною особою-підприємецем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО", останній за поставлений йому товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 27.12.2010 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/473.

Позивач повідомив суд, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору .

Відповідач , в свою чергу, надав суду заперечення щодо позовних вимог, в якому зазначив, що позовні вимоги не обгрунтовані та просив суд відмовити в задоволенні позову

22.02.2011 Позивач надав суду уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд стягнути з Відповідача 23 930,48грн.(18794,62грн.-основного боргу, 2 123,62грн.-інфляційних втрат, 931,13грн.-3% річних, 2 080,94грн.-пені).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2007 року між Фізичною особою ОСОБА_1 (далі –позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(далі- відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 3031 (далі –договір).

Відповідно до умов договору поставки постачальник зобов‘язався передати товари у власність покупця на умовах та у строки,встановлених у замовленнях на поставку, а покупець у порядку та строки, встановлені договором –прийняти товари та оплатити їх.

Термін дії договору встановлено до 31.12.2007 року.

Розділом 11 п.4 договору встановлено, що у разі якщо за один місяць до закінчення дії договору жодна зі сторін не заявить про намір припинення дії договоруу письмовій формі, даний договір вважається продовженим ще на один рік.

Оскільки у листопаді 2007 та 2008рр. сторонами не було заявлено про намір припинення дії договору у письмовій формі, тому термін діїдоговору був продовжений до 31 грудня 2009 року.

Згідно п.1.1 договору позивач зобов‘язався передати товари у власність відповідачу на умовах та в строки встановлені у замовленнях на поставку, а відповідач у порядку та в строки, встановлені договором –прийняти товар та сплатити за нього кошти.

На виконання умов договору 02 квітня 2007 року між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п. 7.1договору відповідач зобов‘язався сплатити вартість товару протягом 14 календарних днів з дня передачі товару.

На виконання умов договору поставки позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 223 649,46 грн., що підтверджується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали яких досліджувались у судовому засіданні.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково сплативши позивачу 200 321,00грн.

Матеріалами справи підтверджується повернення Відповідачем Позивачу товару  поставленого у 2008 р. на загальну суму 8 907,20 грн.

15.03.2011 року до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.  

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить суд стягнути на свою користь 17 491,22 грн. –основного боргу, 2 960,82 грн.- інфляційних витрат, 1088,86 грн.- 3% річних, 1 946,57 грн. –пені.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк  та  на  умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.          

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, суд не погоджується з наданим Позивачем розрахунком заборгованості Відповідача та здійснює власний перерахунок за період по 2009р., відповідно до якого сума основного боргу відповідача перед позивачем складає  8 602,53 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Суд не погоджується з наданим  позивачем розрахунком, наведеним у заяві про уточнення позовних вимог та здійснює власний перерахунок, відповідно до якого сума інфляційних витрат становить 782,83 грн., 3% річних -200,10 грн., пені 619,38 грн., Загальна сума штрафних санкцій що підлягає стягненню з відповідача становить  1602,31 грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

           Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення заборгованості, яка виникла а  за період 2009 року суд відмовляє у даній вимозі оскільки позивач не довів та не надав суду докази, що поставка товару здійснювалась на підставі та на умовах договору поставки № 3031.     

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  пропорційно задоволених вимог.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

  ВИРІШИВ:

  1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

  2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(03039, м. Київ, проспект Науки, 8, код ЄДРПОУ 32104254), а у випадку відсутності коштів  з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 8602 (вісім тисяч шістсот дві)грн. 53 коп. –основного боргу, 782 (сімсот вісімдесяд дві)грн. 83 коп. –інфляційних витрат, 200(двісті)грн. 10 коп.–3% річних, 619 (шістсот дев‘ятнадцять)грн. 38 коп. –пені.

  3.     Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО»(03039, м. Київ, проспект Науки, 8, код ЄДРПОУ 32104254),  а у випадку відсутності коштів  з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішенняна користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 103  (сто три) грн.35 коп.-державного мита, 236 (двісті тридцять шість)грн.00коп – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  4. В решті позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1   відмовити.

  5.  Видати накази після набрання рішенням законної сили.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення.

  Суддя                                                                                             Хоменко М.Г.

Дата складення рішення:  29.03.2011