Постанова

від 08.04.2011 по справі 20/313

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/313

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.04.2011 р.           справа №20/313

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:    

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.

При секретарі: Братченко Т.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Пожидаєва В.В. по дов.;

від відповідача: Юрасова О.В. по дов.

          Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. (повний текст від 04.03.2011р.) у справі №20/313 (суддя Донець О.Є.)

за позовом  Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області

до Маріупольського міського управління ГУМВС України у Донецькій області м.Маріуполь

про стягнення 67 990,64грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Маріупольського міського управління ГУМВС України у Донецькій області м. Маріуполь,  про стягнення заборгованості  за активну енергію у сумі 50 087,84грн., заборгованості за реактивну енергію в сумі 1 425,31грн., суми 3% річних в розмірі 1 625,17грн., суми інфляції 3  747,00грн., пені в сумі 11 105,32грн.

Заявою №426 від 28.01.2011р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги та просив місцевий господарський суд залишити позовну заяву без розгляду в частині стягнення основного боргу за спожиту активну енергію в сумі 50 087,84грн., реактивну енергію в сумі 1 425,31грн., та стягнути з відповідача пеню в сумі 11 674,08грн., 3% річних від простроченої суми боргу 1 735,25грн. та суму інфляції 3 901,56грн.

Дана заява судом першої інстанції була прийнята до розгляду як заява про збільшення розміру позовних вимог, додана в порядку ст. 22 ГПК України.

В свою чергу відповідач у клопотанні від 25.02.2011р. №1505 та відзиві на заяву про уточнення позовних вимог просив господарський суд зменшити розмір належної до сплати пені на 99% посилаючись на ст.51 Бюджетного кодексу України та наданий бюджетом кошторис на 2011р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка до Маріупольського міського управління УМВС України у Донецькій області м.Маріуполь задоволені частково: стягнуто з Маріупольського міського управління ГУМВС України у Донецькій області м.Маріуполь на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”  м.Горлівка 1735,25 грн. 3% річних, 3901,56 грн. суму інфляції, 116,74 грн. суму пені., 173,11 грн. витрат по сплаті державного мита, 59,36 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У  задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1425,31 грн. –суми заборгованості за реактивну електричну енергію, 50087,84 грн. –суми заборгованості за активну електричну енергію –відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу господарський суд першої інстанції послався на те, що відповідачем  надані платіжні доручення №№ 1190, 1191, 1192 від 26.11.10р.), згідно яких ще до пред'явлення позову відповідач оплатив заборгованість  за спожиту активну та реактивну електроенергію. Крім того,  у зв'язку тим, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету, суд зменшив розмір пені на 99% з посиланням на ст.233 Господарського кодексу України,  п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, та стягнув з відповідача пеню в сумі  116,74 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині зменшення розміру стягуваної пені до 116,74грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ “Донецькобленерго” в частині стягнення пені з Маріупольського міського управління ГУМВС України у Донецькій області у розмірі 11 674,08грн.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено правило дослідження і оцінки доказів, оскільки посилання суду на те, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету не є тією обставиною, передбаченою нормами матеріального права, яка надає суду право зменшувати розмір пені. Крім того, за твердженням скаржника, судом не досліджено, що зменшення розміру стягуваної пені на 99% не порушить матеріальних інтересів сторін, оскільки розмір збитків, які поніс позивач у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання, більший ніж розмір штрафних санкцій, про стягнення яких подано позов.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

01.01.2006р. між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” (постачальник) та Маріупольським міським управлінням ГУМВС України у Донецькій області (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 11/614.

Відповідно до п.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 267,3кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, постачав відповідачу електричну енергію, про що свідчать акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень та жовтень 2010р., які підписані обома сторонами без зауважень та заперечень.

Згідно п.п.2.3.3, 2.3.4 договору, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 5 „Порядок розрахунків за електроенергію” та №6 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, оплачувати рахунки за перевищення договірної величини потужності та електроспоживання, а також  здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 10 та (або) № 10а „Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії”.

П.3 додатку №5 до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2006р. №11/614 встановлено, що кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, оплату за недовраховану електричну енергію, за перевищення договірних (граничних) величин  споживання електричної енергії та потужності, надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, сум на відшкодування збитків, та ін., споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків у 5-денний термін з дня їх отримання.

Для оплати спожитої електроенергії позивач виставив  відповідачу рахунки за активну та реактивну електричну енергію №№11/614 за січень 2010р. на суму 29 995,37грн. та 1 362,42грн. відповідно, лютий 2010р. на суму 35 754,37грн. та 1 558,94грн., березень 2010р. на суму 36 695,14грн. та 1 312,43грн., квітень 2010р. на суму 32 376,58грн. та 1 332,32грн., травень 2010р. на суму  22 247,64грн. та 1 202,09грн., червень 2010р. на суму 31 194,94грн. та 1 113,30грн., липень 2010р. на суму 34 508,92грн. та 1 203,40грн., серпень 2010р. на суму 43 902,24грн. та 1 615,21грн., вересень 2010р. на суму 34 398,71грн. та 1 293,34грн., жовтень 2010р. на суму 39 145,63грн. та 1 425,31грн.

Факт отримання відповідачем рахунків підтверджується підписами представника відповідача на вищевказаних рахунках.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Однак відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитої електроенергії своєчасно та належним чином не виконав, чим порушив вимоги ст.ст. 525, 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості  за активну енергію у сумі 50 087,84грн., заборгованості за реактивну енергію в сумі 1 425,31грн., суми 3% річних в розмірі 1 625,17грн., від інфляції в розмірі 3  747,00грн., пені в сумі 11 105,32грн.

В ході розгляду справи відповідач надав до суду копії платіжних доручень №1190 від 26.11.2010р. на суму 1 425,31грн., №1191 від 26.11.2010р. на суму 39 145,63грн. та №1192 від 26.11.2010р. на суму 10 942,21грн. про повну оплату суми боргу за спожиту активну та реактивну електроенергію.

У зв'язку з цим, позивач заявою №03юр-426/11 від 28.01.2011р. уточнив позовні вимоги в порядку ст.22 ГПК України та просив господарський суд залишити без розгляду позов в частині стягнення основного боргу за спожиту активну електричну енергію в сумі 50 087,84грн. та реактивну електричну енергію в сумі 1 425,31грн. у зв'язку з відсутністю підстав стягнення.

Однак, ст. 81 ГПК України містить вичерпний перелік підстав, за наявності яких господарський суд залишає позов без розгляду, серед яких зазначена позивачем підстава відсутня.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, що до подання позовної заяви відповідачем погашено суму основного боргу, а саме: 1425,31 грн. –суму заборгованості за реактивну електричну енергію, 50087,84 грн. –суму заборгованості за активну електричну енергію, на підставі чого відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 51 513,15грн.

Стосовно позовних вимог з урахуванням уточнення про стягнення з відповідача  1735,25 грн. 3% річних та 3901,56грн. суми інфляції, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо їх задоволення, оскільки відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції, прийнявши уточнення до позовної заяви, в абзаці 16 рішення помилково вказує на первісно заявлені вимоги.

Пунктом 4.2.1 договору сторони передбачили відповідальність відповідача (споживача) за внесення платежів з порушенням термінів, визначених відповідним додатком до договору, у вигляді сплати пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Однак, позивачем заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнення про стягнення пені в сумі 11 674,08грн. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що не суперечить приписам п.2 ст. 243 ГК України та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (зі змінами та доповненнями).

За клопотанням відповідача, місцевий господарський суд на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір заявленої до стягнення  пені на 99% посилаючись на те, що відповідач є бюджетною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету, та стягнув з відповідача пеню у розмірі 116,74грн.

Судова колегія вважає даний висновок господарського суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, з огляду на таке.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України  надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Приймаючи рішення, господарський суд Донецької області, на думку судової колегії апеляційної інстанції, дійшов невірного висновку щодо задоволення клопотання відповідача в частині зменшення суми пені, оскільки необґрунтовано послався на те, що фінансування відповідача як бюджетної установи за рахунок державного бюджету є винятковим випадком, за наявності якого можливо зменшити розмір пені. Наявності будь-яких інших виняткових обставин для зменшення розміру пені судом не встановлено, відповідачем не доведено, у зв'язку з чим судова колегія відмовляє відповідачу у задоволенні заявленого клопотання про зменшення розміру пені на 99%.

Водночас, перевіривши надані позивачем розрахунки пені, судова колегія вважає їх арифметично невірними та такими, що не повністю відповідають вимогам діючого законодавства виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в мотивувальній частині позовної заяви та доданого до позову розрахунку пені, позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 10 241,63грн., тоді як у резолютивній частині заяви позивач просить стягнути з відповідача пеню у більшому розмірі, а саме 11 105,32грн.

У судовому засіданні 06.04.2011р. позивач пояснив, що розбіжності у розмірах пені є друкарською помилкою та вказав, що вірною є сума пені, яка зазначена у розрахунку - 10 241,63грн. Однак, перевіривши вказаний розрахунок, судова колегія вказує на арифметичні помилки при його складанні та зазначає, що сума нарахованої пені складає 10 239,98грн.

Крім того, уточнюючи позовні вимоги, позивач здійснив донарахування пені, виходячи з помилкової суми 11 105,32грн.

Також, судовою колегією встановлено, що первісно за рахунком за активну електричну енергію №11/614 за період березень 2010р. на суму 36 695,14грн. позивач здійснює нарахування пені за період з 31.03.2010р. по 29.09.2010р. (183 дні), проте в подальшому, уточнюючи позовні вимоги, позивач здійснює донарахування пені за вказаним рахунком за період з 01.11.2010р. по 26.11.2010р. (26 днів). Отже, за спірним рахунком позивач нараховує пеню за 209 днів, тобто більш ніж за 6 місяців, що суперечить вимогам ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що  нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, враховуючи арифметичні помилки, допущені позивачем при розрахунку пені, на які суд першої інстанції не звернув уваги, а також те, що під час нарахування суми пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті рахунку за активну електричну енергію №11/614 за період березень 2010р. на суму 36 695,14грн.,  позивач вийшов за межі шестимісячного строку, передбаченого ст.232 Господарського кодексу України, судова колегія вважає позовні вимоги з урахуванням уточнення в частині стягнення пені такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 10 687,83грн.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. у справі №20/313 підлягає зміні в частині розміру пені через невірне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині позову, а витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача пропорційно задоволеній частині скарги.  

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103,                    ст. 104, ст.105 ГПК України,  Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка Донецької області –задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. (повний текст від 04.03.2011р.) у справі №20/313 змінити в частині суми пені, яка підлягає стягненню, визначивши її у розмірі 10 687,83грн.

Викласти абзац “1”  резолютивної частині рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. (повний текст від 04.03.2011р.) у справі №20/313 в наступній редакції:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка до Маріупольського міського управління ГУМВС України у Донецькій області м.Маріуполь з урахуванням уточнення задовольнити частково.

Викласти  абзаци "3" та “4” резолютивної частини рішення господарського суду Донецької від 28.02.2011р. (повний текст від 04.03.2011р.) у справі №20/313 в наступній редакії:

Стягнути з Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області м. Маріуполь  на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”                    м. Горлівка 3% річних в сумі 1 735,25грн., суму інфляції в розмірі 3 901,56грн., суму пені у розмірі 10 687,83грн., витрати по оплаті держмита в сумі 163,26грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 56,66грн.

Абзац “2” з резолютивної частині рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. (повний текст від 04.03.2011р.) у справі №20/313 виключити.

У зв'язку з цим абзаци 3,4,5,6 резолютивної частині рішення господарського суду Донецької області від 28.02.2011р. (повний текст від 04.03.2011р.) у справі №20/313 вважати абзацами 2,3,4,5 відповідно.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Маріупольського міського управління ГУМВС України у Донецькій області м. Маріуполь на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”        м. Горлівка 53,10 грн. витрат по сплаті держмита за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (доповідач):          Н.В. Будко

Судді:          Н.В. Акулова

          Т.Д. Геза

                    Надруковано примірників-5

                    1-у справу

                    1-позивачу

                    1-відповідачу

                    1-господарському суду

                    1-ДАГС