Рішення

від 23.03.2011 по справі 15/248

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  15/248

23.03.11

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю "Байхім-Україна"

до                      Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Будівельно-Виробнича Компанія "Кольоровий бульвар"

про                   стягнення - 15684,00 грн

Суддя   Хоменко М.Г.

Представники :

від позивача - Горпинюк І.Є.

від відповідача - не з"явилися.

У судовому засіданні 23.03.2011 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Байхім-Україна" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельно-виробнича компанія "Кольоровий бульвар"  (далі - відповідач)  про  стягнення - 15684,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2010 порушено провадження у справі № 15/248.

У судовому засіданні, що відбулося 17.08.2010 представник позивача заявив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи у справі №15/248 для встановлення факту підписання видаткової накладної №27/07-6. Проведення такої експертизи відповідач просить доручити Науково-дослідному центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності.

Відповідно до чинного законодавства України суд вирішує спір та встановлює істину на основі всебічного з’ясування всіх суттєвих моментів спірних правовідносин та об’єктивного дослідження фактичних даних, що визначають наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ст. 6 Закону України “Про статус суддів”). Засобом встановлення фактичних даних, що потребують спеціальних знань, як то визначення вартості підрядних робіт, виходячи з розділу 5 Господарського процесуального кодексу України, є висновок судового експерта.

Зважаючи на те, що для встановлення або спростування факту  підписання ОСОБА_1  видаткової накладної №27/07-6 від 27.07.2009  та Довіреності №101 від 27.07.2009 року необхідні спеціальні знання шляхом дослідження поданих відповідачем зразків підписів, суд ухвалою Господарського суду м.Києва від 17.08.2010 призначив  у справі судову експертизу, обов’язок з оплати якої поклав на позивача та зупинив провадження у даній справі.   

         31.01.2011 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 15/248 та висновок почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2011 поновлено провадження у справі та призначено до розгляду на  16.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2011 розгляд справи у судовому засіданні відкладено на 09.03.2011 та зобов"язано Державну податкову інспекцію у Дарницькому р-ні м. Києва  надати  суду інформацію про те, чи включило Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-будівельно-виробнича компанія "Кольоровий бульвар"  (код ЄДРПОУ 33344621) в склад свого податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 2 614, 00 грн на підставі податкової накладної № 283 від 27.07.2009 виданої  Товариством з обмеженою відповідальністю "Байхім-Україна".

09.03.2011 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 09.03.2011 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 23.03.2011.

Позивач повідомив суд, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та зазначив,  що станом на час розгляду справи основна дебіторська заборгованість становить 15684,00грн.

Відповідач у судове засідання  23.03.2011не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна»(далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Будівельно-Виробнича Компанія»Кольоровий бульвар» було укладено усний договір поставки,згідно умов якого позивач поставив відповідачу товар, а відповідач зобов‘язався оплатити за поставлений товар 15684 грн.

          На підставі довіреності №101 від 27 липня 2009 року поставлений позивачем товар на суму 15684 грн. отримав представник відповідача Заманив О.Е. (докази отримання містяться в матеріалах справи).

          Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 15684 грн.

Висновком судово-почеркознавчої експертизи №7275/10/11 від 20 січня 2010 року встановлено, що Довіреність №101 від 27.07.2009року підписано ОСОБА_1

Разом з тим, відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Поставка товару позивачем, його отримання відповідачем свідчить про волю сторін до настання відповідних правових наслідків, що не суперечить вимогам ст. 205 ЦК України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.    

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови усного Договору, а також положення ст. 525 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 15684 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

 Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 15684 грн. основного боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті витрат на адвоката у сумі 2000 грн., 2015,52 грн. –витрат на оплату судової експертизи, 872,67 грн. витрат на проїзд,  державного мита в сумі 156,84 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  в повному обсязі.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 205, 525, 526, 530, 610,611,614, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49,  82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

  ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна» задовольнити повністю.

2. Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-Будівельно-Виробнича Компанія»Кольоровий бульвар» (02081, м. Київ, вул.Клеманівська, 3; 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 13, офіс 604, код ЄДРПОУ 33344621), а у випадку відсутності коштів  з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Байхім-Україна»  (35500, Рівненська область, Радивилівський район, м. Радивилів, вул. Невського, 96, код ЄДРПОУ 32639354) 15684 (п‘ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. - основного боргу, 2000(дві тисячі) грн. витрат за адвокатські послуги, 2015 (дві тисячі п‘ятнадцять) грн. 52 коп. –витрат на оплату судової експертизи), 872 (вісімсот сімдесят дві) грн. 67 коп. –витрат на проїзд, 156 (сто п‘ятдесят шість) грн. 84 коп.- витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                            Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення: 28.03.2011