Постанова

від 29.03.2011 по справі 1/390

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 29.03.2011                                                                                           № 1/390

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Михальської  Ю.Б.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача                    ОСОБА_1 – фізична особа – підприємець,

від відповідача          не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "135 Домобудівельний комбінат" ТОВ "Реноме"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2011

 у справі № 1/390 ( .....)

 за позовом                               Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

 до                                                   Дочірнього підприємства "135 Домобудівельний комбінат" ТОВ "Реноме"

 про                                                   стягнення 9981,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «135 Домобудівний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме» про стягнення 9 981,03 грн., у тому числі 9 000,03 грн. помилково перерахованих коштів, 720,00 грн. пені, 261,00 грн. індексу інфляції, крім того 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 у справі № 1/390 позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Дочірнього підприємства «135 Домобудівельний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме» на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 9 000,03 грн. помилково перерахованих коштів, 90,00 грн. державного мита, 212,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовлено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 у справі № 1/390  мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставин щодо здійснення оплати товару згідно недійсного рахунку – фактури у сумі 9 000,03 грн., а тому заявлені до стягнення 9 000,03 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими доказами та підлягають задоволенню.

У задоволенні 981,00 грн. штрафних санкцій у вигляді пені та інфляційних нарахувань судом відмовлено оскільки, позивачем застосовано вид санкцій, які не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки сторонами не доведено факт наявності правовідносин зобов’язального характеру.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Дочірнє підприємство «135 Домобудівний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 у справі № 1/390  скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї,  дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне:

          Дочірнім підприємством «135 Домобудівний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме» (відповідач у справі) було виставлено Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_1 (позивач у справі) рахунок-фактуру № ДП-0000441 від 08.06.2010, у якому зазначено найменування товару, його кількість, ціна та строк дійсності даного рахунку-фактури.

14.06.2010 позивач платіжним дорученням № 59 здійснив оплату за матеріали, згідно рахунку-фактури № ДП-441 у сумі 9 000,03 грн., однак оплачений товар позивачем отримано не було.

Як вбачається з матеріалів справи,вищезазначена сума була перерахована помилково, у зв’язку з чим, позивачем було наслано відповідачу лист-попередження про повернення перерахованих коштів, а також у зв’язку з відсутністю договірних відносин позивач надіслав відповідачу претензію з проханням повернути помилково перераховані грошові кошти.

У свою чергу, відповідач стверджував про наявність між сторонами факту укладення договору поставки товарно–матеріальних цінностей та перерахування позивачем грошових коштів на виконання цього договору, тобто позивач акцептував отриману пропозицію відповідача.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при такій полярності позицій сторін неможливо встановити, які саме усні домовленості були добровільно визначені та прийняті сторонами, у тому числі щодо строків виконання договору, умов отримання товару, тощо.

Як вбачається з рахунку-фактури № ДП-0000441 від 08.06.2010, відповідач не вказав підстави оформлення цього рахунку. Строк дії даного рахунку-фактури відповідач встановив до 10.06.2010. Отже, всі дії сторін за межами строку дійсності рахунку набувають іншого правового характеру.

У даному випадку перерахування позивачем грошових коштів 14.06.2010 у сумі 9000,03 грн., згідно платіжного доручення № 59 (а.с.12) здійснено за межами строку дійсності рахунку.

Позивач надав до матеріалів справи письмові пояснення бухгалтера, який засвідчив, що перерахування спірної суми на рахунок відповідача було здійснено помилково.

Відповідно до пункту 2 статті 693 Цивільного кодексу України,  якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки строк передачі товару сторонами не визначений, то застосовується 7-денний строк згідно статті 530 Цивільного кодексу України.

Докази того, що відповідач направляв позивачу вимогу про необхідність забрати оплачений товар, до матеріалів справи не додані, також відсутні будь-які докази поставки відповідачем позивачу товару на вказану суму.

Натомість, позивач двічі звертався до відповідача з вимогою повернути йому помилково перераховані грошові кошти.

Заявлені до стягнення з відповідача 720,00 грн. пені задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону).

Проте сторонами не був здійснений правочин про забезпечення виконання зобов’язань, у тому числі у вигляді пені.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення з відповідача 261,00 грн. індексу інфляції  задоволенню не підлягають, оскільки між сторонами відсутні грошові зобов’язання.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга відповідача - Дочірнього підприємства «135 Домобудівний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «135 Домобудівний комбінат» Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 у справі № 1/390 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 у справі № 1/390 залишити без змін.

Матеріали справи № 1/390 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді