Постанова

від 23.03.2011 по справі 2-6/868-2010

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 р. № 2-6/868-2010

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

головуючого судді: Мирошниченка С.В.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.,

розглянувши касаційну ск аргу Громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіо нерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя"

на постанову Севастопольського апеляц ійного господарського суду в ід 23.12.2010

та на рішення господарського суду Автон омної Республіки Крим від 15.04.20 10

у справі №2-6/868-2010

за позовом Громадської організації " Каса взаємодопомоги пенсіон ерів, інвалідів і учасників В еликої Вітчизняної Війни, ве теранів праці Залізничного р айону міста Сімферополя"

до 1. Київської районної грома дської організації "Каса вза ємодопомоги пенсіонерів, інв алідів Вітчизняної війни та праці Київського району міст а Сімферополя";

2. Громадської організації " Каса взаємодопомоги пенсіон ерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Центрального району міста Сімферополя"

про визнання договору недійсн им

в судовому засіданні взя ли участь представники:

- позивача Мехедок Т.С. (до в. б/н від 25.01.2011);

- відповідача 1 Мажара А .А. (дов. №1 від 09.06.2010);

- відповідача 2 Діомідова О.І. (дов. б/н від 04.01.2011);

У судовому засіданні 16.03.201 1 було оголошено перерву на 23.03. 2011 на підставі ст. 77 ГПК України .

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2010 (суддя Шкуро В.М.) з адоволений позов Громадсько ї організації "Каса взаємодо помоги пенсіонерів, інваліді в і учасників Великої Вітчиз няної Війни, ветеранів праці Залізничного району міста С імферополя" (надалі позивач) д о Київської районної громадс ької організації "Каса взаєм одопомоги пенсіонерів, інвал ідів Вітчизняної війни та пр аці Київського району міста Сімферополя" (надалі відпові дач 1) та до Громадської органі зації "Каса взаємодопомоги п енсіонерів, інвалідів Вітчиз няної війни та праці Централ ьного району міста Сімферопо ля" (надалі відповідач 2) про ви знання недійсним укладеного 01.02.2006 між сторонами у справі до говору про співпрацю та орга нізацію взаємовідносин (про спільну діяльність) недійсни м.

Постановою Севастопольськ ого апеляційного господарсь кого суду від 23.12.2010 (судді: Латин ін О.А., Заплава Л.М., Ткаченко М. І.) вказане рішення місцевого господарського суду залишен о без змін.

До Вищого господарського с уду України з касаційною ска ргою на прийняті у даній спра ві судові рішення звернувся відповідач 2; просить скасува ти рішення судів попередніх інстанцій у даній справі та п рийняти нове рішення, яким ві дмовити у задоволенні позовн их вимог. В обґрунтування під став касаційної скарги скарж ник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та проце суального права.

Позивач надав відзив на кас аційну скаргу відповідача 2, в якому просить оскаржувані с удові рішення залишити без з мін, вимоги касаційної скарг и без задоволення.

Ознайомившись з матеріа лами та обставинами справи н а предмет надання їм судами п опередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки т а повноти встановлення обста вин справи, дотримання норм м атеріального та процесуальн ого права, колегія суддів Вищ ого господарського суду Укра їни дійшла висновку, що касац ійна скарга підлягає частков ому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного спору є в имога позивача визнати недій сним укладений 01.02.2006 між сторон ами у справі договір про спів працю та організацію взаємов ідносин (про спільну діяльні сть) (надалі спірний договір).

Обґрунтовуючи підстави да ного позову, позивач з посила нням на ст.ст. 203, 215 ЦК України, за значає наступні обставини: - с пірним договором не обумовлю ється, що кожна із його сторін вносить свій вклад у вигляді будь-якого нерухомого майна для здійснення сумісної дія льності так само як і не визна чено ним, що сторони об'єднуют ь свої зусилля і засоби для бу дівництва нового нерухомого майна, яке в подальшому буде н алежати сторонам на праві су місної власності; - спірний до говір регламентує лише поряд ок управління вже існуючою б азою відпочину, яка знаходит ься на балансі позивача і фак тично дублює положення про б азу відпочинку "Ветеран", в той час управління вказаною баз ою відпочинку є компетенцією Міжрайради; - проте, Міжрайрад а не надавала згоди на укладе ння спірного договору; - крім т ого, відповідно до п. 23 Статуту позивача, керівництво базою відпочинку "Ветеран" здійсню є правління позивача, проте, в ідповідного рішення правлін ня не приймало; - на момент укл адення спірного договору жод на із його сторін не мала необ хідного обсягу цивільної діє здатності; - спірний договір ф актично регулює взаємовідно шення щодо використання майн а, яке не є власністю жодної із сторін договору

Суди попередніх інстанцій , розглядаючи даний спір, пого дилися із доводами позивача, викладеним у позовній заяві , та прийшли до наступних висн овків, які були покладені в ос нову прийнятих судових рішен ь про визнання недійсним осп орюваного договору:

- наказом Кримського обласн ого відділу соціального забе зпечення №205 від 05 червня 1982 року Сімферопольську міську касу взаємодопомоги пенсіонерів реорганізовано шляхом виділ ення кас взаємодопомоги вете ранів війни і праці при відпо відних райсобесах м. Сімферо поля (на даний час Каси взаємо допомоги пенсіонерів, інвалі дів і учасників ВВВ, ветерані в праці Залізничного, Київсь кого і Центрального районів м. Сімферополя);

- згідно з п. 3 наказу пансіона т відпочинку в смт. Миколаївк а (база відпочинку "Ветеран") б уло передано на баланс каси в заємодопомоги при Залізничн ому райсобесі;

- пунктом 4 наказу передбача лась організація Ради із рів ною кількістю представників від кожного району для керів ництва роботою пансіонату;

- на виконання вказаного нак азу на засіданні міжрайонної ради було затверджено Полож ення про базу відпочинку "Вет еран", відповідно до якого опе ративне управління і господа рське керівництво майном баз и здійснюється Міжрайонною р адою, яка формується касами в заємодопомоги 3-х районів по т ри представника від кожної;

- 01.02.2006 між кредитною спілкою "К аса взаємодопомоги пенсіоне рів, інвалідів ВВВ і праці Киї вського району м. Сімферопол я" (в подальшому Київська райо нна громадська організація " Каса взаємодопомоги пенсіон ерів, інвалідів Вітчизняної війни та праці Київського ра йону міста Сімферополя"), гром адською організацією "Каса в заємодопомоги пенсіонерів, і нвалідів Вітчизняної війни т а праці Центрального району м. Сімферополя" та громадсько ю організацією "Каса взаємод опомоги пенсіонерів, інвалід ів і учасників ВВВ, ветеранів праці Залізничного району м . Сімферополя" було укладено д оговір про співпрацю і орган ізацію взаємовідносин (про с пільну діяльність);

- сторони у справі не надали доказів набуття права власн ості на базу відпочинку відп овідно до вимог ст. 21 Закону Ук раїни "Про об' єднання грома дян" та Цивільного кодексу Ук раїни, що свідчить про неправ омірність укладеної угоди;

- Севастопольським апеляці йним господарським судом, з я ким погодився Вищий господар ський суд України (постанови від 06.10.2009 та від 15.01.2010 відповідно у справі №2-17/8817-2007) встановлено, що право власності на майно баз и відпочинку "Ветеран" не заре єстровано, та з питання реєст рації права власності на баз у відпочинку ніхто не зверта вся, правовстановлювальні до кументи на майно бази відпоч инку "Ветеран" відсутні. А отже відсутні і правові підстави для виникнення та здійсненн я права спільної сумісної вл асності сторонами у справі щ одо спірного майна;

- обставини щодо відсутност і у сторін у справі права влас ності на майно бази відпочин ку "Ветеран" щодо експлуатаці ї якого укладено спірний дог овір від 01.02.2006, в силу вимог част ини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу Укра їни додаткового доказування не потребують;

- згідно з пунктом 23 Статуту г ромадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіонерів , інвалідів і учасників Велик ої Вітчизняної війни, ветера нів праці Залізничного район у міста Сімферополя" керівни цтво підвідомчою базою відпо чинку "Ветеран" здійснюється правлінням, яке складається із 5-11 членів і 1-3 кандидатів (пун кт 20 Статуту);

- таким чином, питання, що сто суються бази відпочинку "Вет еран", в тому числі і які є пред метом спірного договору, від несені до компетенції правлі ння громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіо нерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, в етеранів праці Залізничного району міста Сімферополя". Ал е правлінням питання про укл адення спірного договору не розглядалось, рішення з цьог о приводу не приймалось;

- на укладення спірного дого вору жодна із сторін не мала н еобхідного об'єму цивільної дієздатності, оскільки для ц ього необхідно було відповід не рішення Міжрайонної ради, а також рішення (згода) правлі ння громадської організації "Каса взаємодопомоги пенсіо нерів, інвалідів і учасників Великої Вітчизняної війни, в етеранів праці Залізничного району міста Сімферополя";

- при цьому наданий відповід ачами протокол засідання Між районної ради і повноважних представників кас взаємодоп омоги Центрального, Київсько го і Залізничного районів м. С імферополя №11 від 01.02.2006, єдиним п итанням порядку денного яког о було "Читання, обговорення і прийняття договору про спів робітництво і організацію вз аємовідносин (про спільну ді яльність)", являє собою рукопи сний текст, який скріплено ли ше підписом секретаря зборів ОСОБА_1 Інші підписи, зокр ема і голови зборів ОСОБА_2 на протоколі відсутні. Інших доказів проведення цих збор ів з таким порядком денним, як то відомості реєстрації уча сників зборів, журнал обліку протоколів зборів тощо, відп овідачами не представлено, щ о згідно із ст. 33 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни є їх прямим обов' язко м.

При прийнятті судових ріше нь, місцевий господарський с уд та апеляційний господарсь кий суд керувалися наступним и нормами: ст.ст. 203, 215 ЦК України , ст.ст. 3, 21 Закону України "Про об 'єднання громадян", ст. 3 Закону України "Про державну реєстр ацію речових прав на нерухом е майно та їх обмежень", ст. 35 ГП К України.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на осн ові повно і всебічно з'ясован их обставин, на які сторони по силаються як на підставу сво їх вимог і заперечень, підтве рджених доказами, які були до сліджені в судовому засіданн і і які відповідають вимогам закону про їх належність та д опустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить в ичерпні висновки суду, що від повідають встановленим на пі дставі достовірних доказів о бставинам, які мають значенн я для вирішення справи. Таку п равову позицію викладено і в пункті 2 постанови Пленуму Ве рховного Суду України від 18.12.20 09 № 14 "Про судове рішення у циві льній справі".

Згідно з ч. 3 ст. 84 ГПК України р ішення господарського суду у хвалюється іменем України і складається із вступної, опи сової, мотивувальної і резол ютивної частин, при цьому у мо тивувальній частині вказуют ься обставини справи, встано влені господарським судом; д оводи, за якими господарськи й суд відхилив клопотання і д окази сторін, тощо.

Відповідно до ст. 101 ГПК Украї ни у процесі перегляду справ и апеляційний господарський суд за наявними у справі і дод атково поданими доказами пов торно розглядає справу. Апел яційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляцій ної скарги і перевіряє закон ність і обґрунтованість ріше ння місцевого господарськог о суду у повному обсязі.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України передбачено, що у постанові м ають бути зазначені обставин и справи, встановлені апеляц ійною інстанцією, доводи, за я кими апеляційна інстанція ві дхиляє ті чи інші докази, моти ви застосування законів та і нших нормативно-правових акт ів.

В той же час, суди попередні х інстанцій не дотрималися в ищенаведених норм щодо прийн яття судового рішення за рез ультатами обговорення усіх о бставин справи, з урахування м усіх доказів та спростуван ням доводів та заперечень ст орін, з якими суди не погодили ся.

По-перше, частиною 5 п. 5 поста нови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову п рактику розгляду цивільних с прав про визнання правочинів недійсними" встановлено, що в ідповідно до статей 215 та 216 ЦК У країни вимога про визнання о спорюваного правочину недій сним та про застосування нас лідків його недійсності, а та кож вимога про застосування наслідків недійсності нікче много правочину може бути за явлена як однією зі сторін пр авочину, так і іншою заінтере сованою особою, права та зако нні інтереси якої порушено в чиненням правочину.

Отже, виходячи із наведених приписів, позивач, звертаючи сь до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір про співробітництво і організацію взаємодопомог и (про сумісну діяльність) від 01.02.2006 зобов'язаний довести, яки м чином оспорюваний ним дого вір порушує (зачіпає) його пра ва та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити до води та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в з алежності від встановленого вирішити питання про наявні сть чи відсутність підстав д ля правового захисту позивач а.

Відповідно до ст. 1 ГПК Укра їни підприємства, установи, о рганізації, інші юридичні ос оби (у тому числі іноземні), гр омадяни, які здійснюють підп риємницьку діяльність без ст ворення юридичної особи і в у становленому порядку набули статусу суб'єкта підприємни цької діяльності, мають прав о звертатися до господарсько го суду згідно з встановлено ю підвідомчістю господарськ их справ за захистом своїх порушених або оспорюваних п рав і охоронюваних законом і нтересів.

Тобто, порушення або оспор ювання прав та інтересів осо би, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відпові дно до ст. 33 ГПК України є довед ення/підтвердження/ в устано вленому законом порядку наяв ності факту порушення або ос порювання його прав та інтер есів.

Уявлення позивача про неві дповідність оспорюваного до говору нормам чинного законо давства за відсутності при ц ьому порушень прав та інтере сів позивача, не є підставою д ля визнання такого договору недійсним.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій, задовольняючи по зовні вимоги позивача, вищен аведеного не врахували, та не встановили, в чому полягає по рушення прав позивача наявні стю оспорюваного ним договор ом про сумісну діяльність.

По-друге, відповідно до ст. 113 0 ЦК України за договором про с пільну діяльність сторони (у часники) зобов'язуються спіл ьно діяти без створення юрид ичної особи для досягнення п евної мети, що не суперечить з аконові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасникі в (просте товариство) або без о б'єднання вкладів учасників.

Згідно з ч. 1 ст. 1133 ЦК України в кладом учасника вважається в се те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі, грошові кошти, інш е майно, професійні та інші зн ання, навички та вміння, а тако ж ділова репутація та ділові зв'язки.

Укладаючи договір про сумі сну діяльність, сторони визн ачають обов'язок кожної з них щодо внесків, необхідних для досягнення мети сумісної ді яльності. Такими внесками мо жуть бути грошові суми, майно , трудова участь, надання посл уг, розробка і забезпечення п роектною документацією, тощо (п. 6.1. роз'яснень Вищого арбітр ажного суду від 28.04.1995, № 02-5/302 "Про де які питання практики вирішен ня спорів, пов'язаних з уклада нням та виконанням договорів про сумісну діяльність" з нас тупними змінами та доповненн ями.

В той же час, судами поперед ніх інстанцій передчасно зро блено висновок про те, що відс утність зареєстрованого за с торонами права спільної сумі сної власності на базу відпо чинку "Ветеран" дає підстави д ійти висновку про недійсніст ь оспорюваного позивачем дог овору про спільну діяльність в цілому, оскільки поза уваго ю судів залишилось досліджен ня умов оспорюваного договор у на предмет вкладів учасник ів у сумісну діяльність, яким и, відповідно до п.1.1 договору є , в тому числі, сумісні дії, нап равлені на матеріально-техні чне забезпечення, повне утри мання та експлуатацію бази в ідпочинку.

Крім того, зробивши висново к про відсутність у всіх стор ін договору, в тому числі, і у п озивача, зареєстрованого пра ва власності на базу відпочи нку та вказуючи цей висновок як основний для визнання осп орюваного договору недійсни м, суди попередніх інстанцій не з'ясували хто все-таки є вл асником вказаної бази відпоч инку.

По-третє, роблячи висновок п ро відсутність рішення Міжра йради на укладення оспорюван ого договору, судами поперед ніх інстанцій залишилось нез 'ясованим питання, з урахуван ням умов договору про спільн у діяльність та положення "Пр о базу відпочинку "Ветеран", в яких визначений порядок форм ування Міжрайради, її повнов аження, тощо, часу (дати/часови х меж) створення вказаної рад и (до укладення спірного дого вору чи все-таки після його ук ладення), звідси - реальна мо жливість отримання відповід ного рішення Міжрайради на у кладення спірного договору.

По-четверте, передчасним є й висновок судів попередніх і нстанцій, покладений в основ у прийнятих ними рішень, про в ідсутність згоди правління п озивача на укладення спірног о договору, що на думку судів с уперечить ст. 23 Статуту позива ча, в якому визначено що правл іння керує підвідомчою базою "Ветеран", і відсутність якої (згоди) має своїм наслідком ви знання спірного договору нед ійсним, оскільки він зроблен ий всупереч ст. 43 ГПК України, б ез урахування усіх матеріалі в справи, зокрема, наказу Крим ського обласного відділу соц іального забезпечення №205 від 05 червня 1982 року, яким наказано для керівництва роботою баз и відпочину організувати рад у із рівної кількості предст авників від кожного району.

Виходячи із наведеного, кол егія суддів приходить до вис новку про недотримання судам и попередніх інстанцій припи сів частини першої статті 47 ГП К України щодо прийняття суд ового рішення суддею за резу льтатами обговорення усіх об ставин справи та частини пер шої статті 43 цього Кодексу сто совно всебічного, повного і о б'єктивного розгляду в судов ому процесі всіх обставин сп рави в їх сукупності, що відпо відно до частини першої стат ті 11110 ГПК України є підставою д ля скасування оскаржуваних с удових рішень.

Касаційна ж інстанція відп овідно до частини другої ста тті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати д оведеними обставини, що не бу ли встановлені у рішенні або постанові господарського су ду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про пер евагу одних доказів над інши ми, збирати нові докази або до датково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий ро згляд до господарського суду першої інстанції, під час яко го необхідно встановити обст авини, зазначені в цій постан ові, об' єктивно з' ясувати всі обставини справи, надати об' єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно за стосувати норми матеріально го права, які регулюють спірн і відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11112 Госпо дарського процесуального ко дексу України, Вищий господа рський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Громад ської організації "Каса взає модопомоги пенсіонерів, інва лідів Вітчизняної війни та п раці Центрального району міс та Сімферополя" задовольнити частково.

Постанову Севастопольсько го апеляційного господарськ ого суду від 23.12.2010 та рішення го сподарського суду Автономно ї Республіки Крим від 15.04.2010 у сп раві № 2-6/868-2010 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Автоном ної Республіки Крим.

Головуючий суддя С.В. М ирошниченко

Судді: Т.Л. Барицька

Н.М. Губенко