Постанова

від 07.04.2011 по справі 41/166

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 квітня 2011 р.                                                                                    

№ 41/166  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів :

Бакуліної С.В.,

Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю (далі –ТОВ) “Рейд”

на постанову

від 31.01.2011 року Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 41/166

господарського суду

міста Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль”

до

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейд”;

2.          Приватного підприємства “Науково-виробнича компанія “Альянс-Інвест”

про

стягнення 534 923,51 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:

не з’явились

від відповідача-1:

від відповідача-2:

не з’явились

не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Спичак О.М.) від 15.10.2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Корсак В.А., судді –Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) від 31.01.2011 року, у справі № 41/166 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейд” та Приватного підприємства “Науково-виробнича компанія “Альянс Інвест” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” 32 096,92 грн. комісії лізингодавця в розмірі 2% за дострокове розірвання договору, 201 711,92 грн. відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення), 136 960,05 грн. комісії лізингодавця без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення), 52 121,00 грн. додаткових витрат, 104 845,98 грн.  залишку невідшкодованої вартості предмету лізингу, 5 277,36 грн. державного мита та 232,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати ухвалені по справі судові акти і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст.32, 34, 43 ГПК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейд” про стягнення 534 923,51 грн. основного боргу. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати щомісячних лізингових платежів за надане в користування майно відповідно до Договору фінансового лізингу №L 1441-11/07від 15.11.2007 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

15 листопада 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Рейд” (лізингоодержувач, відповідач-1) був укладений Договір фінансового лізингу №L 1441-11/07 (далі –Договір), відповідно до умов п.1.1 якого лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу (поставки) від 15 листопада 2007 року №Р1441011/07 (далі –договір купівлі-продажу) зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (Додаток №2 до цього Договору) (далі –предмет лізингу), а лізингодавець зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

За умовами пункту 1.2 Договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (Додаток №1 до Договору) (далі –Графік) та не може бути меншим одного року.

Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість предмету лізингу становить 1 800 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця.

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 та 4.4 Договору розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку. Авансовий лізинговий платіж включає суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, в розмірі 25% від вартості предмета лізингу. Поточні лізингові платежі розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду.

Пунктами 4.5 Договору визначено, що комісією лізингодавця вважається різниця поточного лізингового платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем, і суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу. Виключення становить комісія, нарахована за правилами ч.2 п.4.6 цього Договору, оскільки вона нараховується до настання першого періоду лізингу.

Відповідно до пункту 5.3 Договору у випадку, якщо у встановлений лізингодавцем або умовами цього Договору строк предмет лізингу, а також документи та приналежності, що є його невід’ємною частиною, не передані (повернуті) лізингодавцю, то лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості предмета лізингу за кожний день прострочення передачі предмету лізингу та/або документів (приналежностей).

Згідно з пунктом 6.1.2 Договору лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку у випадку, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Сторони також підписали Загальні умови фінансового лізингу (Додаток №4 до Договору фінансового лізингу від 15.11.2007 року №L 1441-11/07) (далі - Загальні умови), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що лізингодавець передає лізингоодержувачу предмет лізингу у визначеному в п.2.3 Договору місці. При цьому, лізингоодержувач несе (компенсує лізингодавцю) можливі витрати, пов’язані з отриманням предмета лізингу у продавця та його подальшою передачею лізингоодержувачу.

На виконання умов Договору фінансового лізингу позивач передав відповідачу мобільний бетонний завод МЕКАМІКС –100, серійний номер 20081001, тип МВ 100, 2007 року випуску, що складається із: бункера для зберігання імпортних матеріалів, до складу якого входять 4х15х60 m3, бункер і ваговий конвеєр у кількості 1 шт.; похилий конвеєр для подачі інертних у кількості 1 шт., конвеєр для подачі інертних (chevron) 1000х11550 mm у кількості 1 шт., пневматичне обладнання з компресором у кількості 1 шт., вологомір у кількості 1 шт.; бетонозмішувальний блок, до складу якого входять: двохваловий змішувач –2 m3 і у кількості 1 шт., система зважування цементу у кількості 1 шт., система зважування води у кількості 1 шт., система зважування хімічних добавок у кількості 1 шт., автоматична система управління з комп’ютером та програмним забезпеченням SIEMENS у кількості 1 шт.; силос цементу до складу якого входять: бункер цементу –100 т, з металевими опорами у кількості 2 шт., фільтр цементного бункера у кількості 1 шт., шнек (Ф273х11500mm), що засвідчується актом прийому-передачі предмета лізингу від 26.02.2007 року, в свою чергу відповідач не своєчасно здійснював лізинові платежі за передане в користування майно, у зв’язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою достроково розірвати Договір та вилучити предмет лізингу, що підтверджується фіскальним чеком (копія в матеріалах справи), однак вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

15 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Райффайзен Лізинг Аваль” (лізингодавець, позивач) та Приватним підприємством “Науково-виробнича компанія “Альянс Інвест” (поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №1441 (далі –Договір 1) пунктом 1.2 якого сторони узгодили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед лізингодавцем відповідати по зобов’язанням лізингоодержувача, які виникають за Договорами лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах Договорів лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі строки та у випадках, передбачених Договорами лізингу, а також виконати інші умови Договорів лізингу в повному обсязі, за винятком фактичного повернення предмету лізингу.

Відповідно до пункту 2.1 Договору 1 сторони даного договору визначили, що у випадку невиконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов’язань за Договором лізингу, поручитель несе солідарну відповідальність перед лізингоодержувачем у тому ж обсязі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за Договорами лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.

Згідно з пунктом 2.4 Договору 1 у випадку невиконання лізингоодержувачем боргових зобов’язань перед лізингодавцем за Договорами лізингу, лізингодавець має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов’язань в повному обсязі чи в частині.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, предмет лізингу, який був переданий відповідачу згідно акту прийому-передачі предмета лізингу від 26.02.2007 року, було повернуто позивачу у примусовому порядку, на доказ чого надано виконавчий напис №4693 від 25.11.2008 року, акт вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні суду та передачі їх стягувачу серія АА №010329 від 20.03.2009 року та постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №10363814 від 31.03.2009 року.

Відповідач в порушення умов Договору комісії за дострокове розірвання Договору, відшкодування частини вартості предмета лізингу, заборгованість за виставленими рахунками, штрафні санкції, додаткові витрати та залишок невідшкодованої вартості предмета лізингу позивачу не сплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 534 923,51 грн. –заборгованості, яка складається з комісії лізингодавця без ПДВ 2% за дострокове розірвання Договору в розмірі 32 096,92 грн., відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в розмірі 201 711,92 грн., комісії лізингодавця без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в сумі 136 960,05 грн., штрафних санкцій в розмірі 7 187,64 грн., додаткових витрат в сумі 52 121,00 грн. та залишку невідшкодованої вартості предмету лізингу в сумі 104 845,98 грн.

За умовами пункту 10.3.2 Загальних умов у разі дострокового припинення Договору при настанні зазначених в п.п.10.2.1 цих Загальних умов обставин лізингоодержувач зобов’язаний сплатити лізингодавцю наведені нижче платежі, які зараховуються в такому порядку: комісію за дострокове припинення Договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу, визначеної за правилами ч.5 п.п.10.3.2 цих Загальних умов; нараховані за Договором штрафні санкції (штраф, пеня); суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем; заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях; суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення Договору, та змінену за визначеними в п.3 Графіку правилами.

Відповідно до пункту 5.1 Загальних умов лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати зазначені в Графіку лізингові платежі. Датою сплати лізингового платежу вважається дата зарахування такого платежу на поточний рахунок лізингодавця.

Згідно з пунктом 5.2 Договору лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі на підставі рахунку в порядку, визначеному в п.4.3 цього Договору. Рахунок на оплату авансових лізингових платежів надається лізингодавцю при укладенні Договору.

Пунктом 5.3 Загальних умов сторони узгодили, що лізингоодержувач сплачує зазначені в графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця з урахуванням п.5.4 цього Договору на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв’язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 5.4 Загальних умов лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі, починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені в графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу, в прямому порядку.

Згідно з пунктом 5.5 Загальних умов, лізингоодержуч сплачує лізингові платежі незалежно від фактичного користування предметом лізингу. Недоліки якості та комплектності предмета лізингу, його втрата, ремонт, технічне обслуговування не звільняють лізингоодержувача від виконання своїх зобов’язань за Договором, в тому числі, своєчасної сплати лізингових платежів.

Пунктом 6.2 Загальних умов сторони погодили, що змінений за правилами п.6.1 цих Загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

На виконання вищезазначених умов, позивач виставив відповідачу за відшкодування частини вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця без ПДВ рахунки –фактури №L 1441-11/07/7 від 01 вересня 2008 року на суму 27 972,80 грн., №L 1441-11/07/8 від 01 жовтня 2008 року на суму 39 983,90 грн., №L 1441-11/07/9 від 03 листопада 2008 року на суму 46 292,96 грн., №L 1441-11/07/10 від 01 грудня 2008 року на суму 53 384,40 грн., №L 1441-11/07/11 від 02 січня 2009 року на суму 57 290,19 грн., №L 1441-11/07/12 від 02 лютого 2009 року на суму 56 956,21 грн., №L 1441-11/07/13 від 02 березня 2009 року на суму 56 791,51 грн., які були направлені відповідачу, що засвідчується фіскальними чеками та списками згрупованих рекомендованих відправлень (копії в матеріалах справи), однак відповідач в повному обсязі, частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця без ПДВ не сплатив, у зв’язку з чим в останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 338 671,97 грн., з яких 201 711,92 грн. –заборгованість за частину невідшкодованої частини вартості предмета лізингу та 136 960,05 грн. –комісії лізингодавця без ПДВ.

За оцінкою суду, відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) складає 201 711,92 грн. та комісія лізингодавця без ПДВ складає 136 960,05 грн.

Позивач, керуючись пунктом 10.3.2 Загальних умов, нарахував та просить стягнути з відповідача комісію лізингодавця за дострокове розірвання Договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу.

Пунктом 10.3.2 Загальних умов передбачено, що у разі дострокового припинення Договору при настанні зазначених в п.п.10.2.1 цих Загальних умов обставин лізингоодержувач зобов’язаний сплатити лізингодавцю комісію за дострокове припинення Договору фінансового лізингу в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу, визначеної за правилами ч.5 п.п.10.3.2 цих Загальних умов.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на день підписання сторонами акту вилучення предмета лізингу, вартість предмета лізингу з урахуванням індексації, яка не була погашеною складала 1 604 845,98 грн.

Отже, комісія лізингодавця за дострокове розірвання Договору в розмірі 2% від суми непогашеної вартості предмета лізингу підлягає до сплати в розмірі 32 096,92 грн. (1 604 845,98 грн. х 2%).

Крім того, позивач, керуючись пунктом 6.4 Договору та пунктами 7.1 та 7.4 Загальних умов, нарахував та просить стягнути з відповідача додаткові витрати в сумі 52 121,00 грн., які складаються з витрат по страхуванню предмета лізингу, витрат по організації тимчасового зберігання та охороні предмета лізингу, витрат по отриманню консультаційних послуг та витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до пункту 6.4 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору всі витрати, пов’язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі.

Згідно з пунктом 7.1 Загальних умов лізингодавець протягом строку лізингу за свій рахунок забезпечує страхування предмета лізингу в страховій компанії (далі –страховик) за своїм вибором на випадок: знищення (загибелі), розкрадання (викрадення), пошкодження (псування) предмета лізингу та на всі випадки, передбачені Правилами страхування страховика (АВТОКАСКО/повний пакет). Вигодонабувачем по всіх страхових ризиках є лізингодавець. Лізингоодержувач зобов’язується дотримуватись Правил страхування, встановлених страховиком.

Пунктом 7.2 Загальних умов сторони узгодили, що предмет лізингу підлягає страхуванню на суму не менше вартості предмета лізингу, визначену за правилами Договору та цих Загальних умов.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що лізингодавець зобов’язується вчасно продовжувати страхування предмета лізингу, а лізингоодержувач –страхування цивільної відповідальності до повного виконання зобов’язань за цим Договором. На підтвердження факту страхування (продовження страхування) сторони зобов’язані надати один одному копії відповідних документів.

Пунктом 10.4 Загальних умов передбачено, що у разі дострокового припинення Договору при настанні зазначених в п.п.10.2.2 цих Загальних умов обставин лізингоодержувач зобов’язаний сплатити визначені в п.10.3.2 цих Загальних умов платежі, а також суму понесених лізингодавцем витрат внаслідок настання такого випадку (події).

Судами встановлено, що позивач поніс додаткові втрати, пов’язані з вилученням предмета лізингу та його реалізацією на загальну суму 52 121,00 грн., які складаються з: страхового платежу в сумі 7 605,00 грн., що засвідчується платіжним дорученням №22756 від 12.03.2009 року на суму 3 825,00 грн., сертифікатом №001032/0211/0000837 від 25.02.2009 року, рахунком-фактурою №001032/0211/0000837 від 25.02.2009 року, платіжним дорученням №14438 на суму 3 780,00 грн. від 05.03.2008 року, сертифікатом №001032/0211/0000311 від 25.02.2008 року, рахунком-фактурою №001032/0211/0000311 від 26.02.2008 року; витрат по організації тимчасового зберігання та охороні предмета лізингу в сумі 33 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №23309 від 13.04.2009 року на суму 16 500,00 грн. та №23970 від 12.05.2009 року на суму 16 500,00 грн., актами №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2009 року на суму 16 500,00 грн., від 12.05.2009 року на суму 16 500,00 грн., рахунками-фактурами №СФ-0000001 від 10 квітня 2009 року на суму 16 500,00 грн., №СФ-0000002 від 12.05.2009 року на суму 16 500,00 грн., Договором про надання послуг охорони об’єкту №б/н від 20.03.2009 року, протоколом узгодження договірної ціни на надання послуг охорони від 20.03.2009 року та актом прийому-передачі під охорону від 20.03.2009 року; витрат на отримання консультаційних послуг в сумі 10 000,00 грн., що засвідчується актом про надання послуг №11 від 30.04.2009 року до Договору про надання консультаційних послуг від 22 травня 2008 року на загальну суму 99 120,00 грн., до суми, яких входить сума вартості наданих послуг, пов’язаних з підготовкою до реалізації предмету лізингу, платіжним дорученням № 23253 від 07 квітня 2009 року та рахунком-фактурою № СФ-0000004 від 06 квітня 2009 року, витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса в сумі 1 516,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі послуг від 25.11.2008 року на загальну суму 10 616,00 грн., до складу якого входить вартість наданих послуг по вчиненню приватним нотаріусом Кондратенко М.І. виконавчого напису на Договорі фінансового лізингу №L 1441-11/07 від 15.11.2007 року, а також, платіжним дорученням №20983 від 26.11.2008 року та рахунком-фактурою №262 від 25.11.2008 року.

За оцінкою суду, остаточна невідшкодована вартість предмета лізингу складає 1 031 478,28 грн., індексована остаточна невідшкодована вартість предмету лізингу з урахуванням індексації склала 1 604 845,98 грн., в свою чергу, позивач вилучений предмет лізингу оцінив в сумі 1 500 000,00 грн.

Відповідно до пункту 10.3.2 Договору у разі дострокового припинення Договору при настанні зазначених в п.п.10.2.1 цих Загальних умов обставин лізингоодержувач зобов’язаний сплатити суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в графіку для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення Договору, та змінену за визначеними в п.3 Графіку правилами.

Зважаючи на вищенаведене, залишок невідшкодованої вартості предмета лізингу підлягає до сплати в сумі 104 845,98 грн. (1 604 845,98 грн. –1 500 000,00 грн.)

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За визначенням ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.1 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну сплату будь-якого платежу (його частини) за Договором лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Позивач, керуючись п.5.1 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7 187,64 грн. за період з 01.01.2009 року по 28.02.2009 року.

Абзацом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, представник відповідач в судовому засіданні 15.10.2010 року подав заяву про застосування строку позовної давності в частині стягнення штрафних санкцій.

Зважаючи на те, що позов подано (направлено поштою) 20.04.2010 року, а пеня розрахована за період з 01.01.2009 року по 28.02.2009 року, господарські суди правомірно застосувати до позовних вимог в частині стягнення пені річний строк позовної давності, у зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині залишені без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, а до відносин пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч.1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

За умовами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, пунктом 3.1 Договору 1 сторони узгодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов’язань по Договорам лізингу, поручитель і лізингоодержувач несуть солідарну відповідальність перед лізингодавцем на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.1 та ч.2 ст.554 ЦК України.

Відповідно до статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

З положень статті 543 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 527 735,87 грн., (комісія лізингодавця в розмірі 2% за дострокове розірвання Договору в сумі 32 096,92 грн., відшкодування частини вартості предмету лізингу (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в сумі 201 711,92 грн., комісія лізингодавця без ПДВ (заборгованість за виставленими рахунками на дату вилучення) в сумі 136 960,05 грн., додаткові витрати в сумі 52 121,00 грн. та залишок невідшкодованої вартості предмету лізингу в сумі 104 845,98 грн.), яка підлягає до стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2.

Враховуючи наведене постанова Київського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Рейд” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року у справі № 41/166 залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 року у справі № 41/166 –без змін.

Головуючий-суддя                                          

К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос