Рішення

від 07.04.2011 по справі 11/201-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/201-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 квітня 2011 р.                               Справа 11/201-10

за позовом   дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»Національної акціонерної   

                     компанії «Нафтогаз України», м. Київ        

до                  Відділу освіти Козятинської районної державної адміністрації,

                     м. Козятин Вінницької області     

про                стягнення 249 136,86 грн.

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Павловій, за участю представників:

від позивача       -  П. Іванов  за довіреністю;

від відповідача   -  не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з  Відділу освіти Козятинської районної державної адміністрації  на користь дочірнього підприємства «Нафтогазмережі» заборгованість за договором на постачання та транспортування природного газу № 49 КБ-10-528 від 01.01.2010р. в загальному розмірі 249 136,86 грн., з яких: 202 902,29 грн. - основний борг; 16 774,14 грн. –пеня, 14 203,16 грн. –штраф, 10 559,70 грн. –інфляційні нарахування, 4 697,57  грн. –3% річних.

Позовні вимоги  мотивовані тим, що  відповідно до укладеного між сторонами договору  на постачання та транспортування природного газу № 49 КБ-10-528 від 01.01.2010р.   позивачем протягом грудня 2009 року та січня-березня 2010 року передано  у власність відповідачу   природний газ на загальну суму 202 902,29 грн., за який останній зобов'язався провести розрахунки у  відповідності до п.п. 5.1., 5.2.  договору.  Свої зобов'язання за договором відповідач не  виконав. Таким чином, сума боргу становить 202 902,29 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалах від 06.12.2010р., 14.02.2011р. та 17.03.2011р.   щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив.  Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення № 20410064, № 20586189.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 17.03.2010р. розгляд справи відкладено на 07.04.2011р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами,  не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника.  

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, із врахуванням вимог ч.1 ст.69 ГПК України,   розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  судом встановлено наступне.

01 січня 2010 року між  дочірнім підприємством «НАФТОГАЗМЕРЕЖІ»  (позивач, за договором Постачальник) та Відділом освіти Козятинської районної державної адміністрації  (відповідач, за договором Споживач) укладено договір  на постачання та транспортування природного газу № 49 КБ-10-528 згідно з яким позивач зобов‘язався поставити відповідачу  у 2010 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ, послуги по його постачанню та транспортуванню на умовах даного договору.

На виконання умов договору   позивач в період грудня 2009 року та січня-березня 2010 року передав у власність відповідача  природний газ на загальну суму  202 902,29 грн..

Відповідно до п. 5.1 договору Споживач не пізніше, ніж за 10 календарних  днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100% вартості газу, який запланований для поставки та послуг по постачанню та транспортуванню.

В разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа, наступного за звітним місяця (п. 5.2. договору).

Відповідач,  в порушення умов договору та загальних правил виконання зобов'язань, не здійснив  розрахунків за природний газ.

Наведене підтверджується:

-          договором на постачання та транспортування природного газу № 49 КБ-10-528 від 01.01.2010р.;

-          довідками-розрахунками використання природного газу  від 31.12.2009р., від 31.01.2010р., від 28.02.2010р., від 31.03.2010р.;

-          розрахунком ціни позову;

-          обопільно підписаним актом звірки взаємних розрахунків від 30.04.2010р..

Таким чином, станом на момент звернення до суду з позовом  заборгованість за природний газ становить 202 902,29 грн..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець  (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений  інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 цього Кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення  202 902,29 грн. боргу є обгрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16 774,14 грн.  пені, 14 203,16 грн.  штрафу, 10 559,70 грн.  інфляційних нарахувань, 4 697,57  грн.  3% річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 6.1. договору сторони встановили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги по постачанню та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на  користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості.

Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом. (п. 6.1. договору)

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі,  він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум штрафу, річних, інфляційних  та  пені судом встановлено, що позивачем допущено помилку при нарахуванні інфляційних та пені в бік завищення, оскільки розмір інфляційних за вказаний в розрахунку період становить 10 547,51 грн., а пені –16 735,27 грн.. При цьому, суми  нарахованих  річних  та штрафу є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають  фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає  частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

При розгляді  справи судом з‘ясовано, що при зверенні до суду позивачем  платіжним дорученням  № 1145 від 29.11.2010р. зайво сплачено 1 грн. 63 коп.  державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».        

Керуючись  ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Відділу освіти Козятинської районної державної адміністрації (22109, Вінницька область, м. Козятин, вул. Грушевського, 28, код 02141348) на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827)  202 902 (двісті дві тисячі дев'ятсот дві) грн. 29 коп. –боргу;   16 735  (шістнадцять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 27 коп. –пені; 14 203   (чотирнадцять тисяч двісті три) грн. 16 коп.  –штрафу;  4 697 (чотири тисячі шістсот дев'яносто сім) грн. 57 коп. –3% річних; 10 547 (десять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 51 коп. –інфляційних втрат; 2 490 (дві тисячі чотириста дев'яносто) грн. - витрат пов'язаних зі сплатою державного мита,  235 (двісті тридцять п'ять) грн. 95 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В позові в частині стягнення 12,19 грн. інфляційних втрат та 38,87 грн.  пені   відмовити.

4.          Повернути дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 1 грн. 63 коп. перерахованого платіжним дорученням № 1145 від 29.11.2010р. (оригінал платіжного доручення міститься в матеріалах справи № 11/201-10).

5.          Наказ видати після набрання рішенням  законної сили.   

       6.          Один примірник рішення з печаткою суду направити позивачу, відповідачу   

           направити копію рішення.

Повне рішення складено 11.04.2011р.

Суддя                                                         В. Матвійчук

Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 -  позивачу -      (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

3- відповідачу -  (22109, Вінницька область, м. Козятин, вул. Грушевського, 28)