Постанова

від 11.04.2011 по справі 21/199/07

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.04.2011 р.           справа №21/199/07

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Волкова Р.В.

суддів

Склярук О.І., Новікової Р.Г.

за участю представників сторін:

від позивача:

Генич В.О. –наказ №1 від 28.07.2008р.

від відповідача 1:

від відповідача 2:

від третьої особи:

не з’явився

Пархоменко Т.А. за дов. №б/н від 16.11.2010р.

не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Іва", м. Мелітополь Запорізької област

на рішення

господарського суду

Запорізької області

від

12.01.2011р.

у справі

№ 21/199/07 (суддя Черкаський В.І.)

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Іва", м. Мелітополь Запорізької області

до

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2

1) приватної фірми "Клинок", м. Мелітополь Запорізької області

2) публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

товариства з обмеженою відповідальністю "Азовлізинг", смт. Якимівка Запорізької області

про

визнання недійсним іпотечного договору

за зустрічним позовом

публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ

до

1) товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Іва", м. Мелітополь Запорізької області

2) приватної фірми "Клинок", м. Мелітополь Запорізької області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

товариства з обмеженою відповідальністю "Азовлізинг", смт. Якимівка Запорізької області

про

визнання недійсним іпотечного договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.01.2011 по справі № 21/199/07 відмовлено у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Іва”, м.Мелітополь Запорізької області, (Позивач) про визнання недійсним іпотечного договору № 112 від 16.06.2005, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (Відповідач-2).  Також цим рішенням відмовлено у задоволенні зустрічних вимог ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” про визнання недійсним того ж самого іпотечного договору № 112 як такого, що укладений внаслідок обману.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову, визнати недійсним вищевказаний договір іпотеки та залишити без змін рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

В обгрунтування своїх вимог посилається на неможливість бути присутніми в судовому засіданні 12.01.2011 представників ТОВ „Іва” та ПФ „Клинок”, порушення судом ч.1 ст.77 ГПК України, надання 10.01.2011 відводу судді Черкаському В.І., відмову в задоволенні відводу, неможливість розгляду цієї справи суддею Черкаським В.І. в зв‘язку з розглядом ним інших справ за участі ПФ „Клинок”, наявність підстав для відкладання справи, підготовку клопотання про залучення до участі в справі в якості третьої особи нотаріуса ОСОБА_1, неврахування суддею п.4.12 статуту позивача стосовно повноважень зборів учасників, не прийняття до уваги рішення господарського суду Запорізької області № 11/397/07, встановлення певних фактів під час розгляду кримінальної справи, досудового та судового слідства.

Відповідач-1, приватна фірма „Клинок”, апеляційну скаргу позивача підтримав у повному обсязі.

Відповідач-2 апеляційну скаргу не визнав та просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

Посилається на наявність у місцевого господарського суду всіх підстав не відкладати справу 12.01.2011, ненадання позивачем доказів хвороби представника, закінчення передбачених ст.69 ГПК України строків для розгляду позовної заяви, обґрунтованість відхилення клопотання про відвід судді внаслідок відсутності підстав для цього, відсутність підстав для залучення нотаріуса в якості третьої особи по справі, правомірність дій директора позивача від імені ТОВ „Іва” під час укладання договору іпотеки, необов‘язковість рішення загальних зборів позивача для укладання договору іпотеки, .

Вважає що судом повно та всебічно були досліджені всі обставини по справі і та належним чином оцінено докази.

Розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.

Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в м.Мелітополі Запорізької області, правонаступником якого є Відповідач-2, та Позивачем 16.06.2005р. був підписаний договір іпотеки № 112.

Договором іпотеки було забезпечені вимоги Відповідача-2 як Іпотекодержателя, що випливають з договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 53-05 від 15 червня 2005 р., укладеного   між  Відповідачем-2 та ПФ „Клинок” (Відповідач-1).

Предметом іпотеки було нерухоме майно, що належить Позивачу-1, яке знаходиться за адресою м. Мелітополь, вул. Дзерджинського, буд. 60 і складається з наступного: цегляна будівля, зазначена на плані літерою А-1, загальною площею 430,3 кв.м., розмір не житлової площі 264,5 кв.м.

24.06.2005 р.   договір  іпотеки № 112 був посвідчений  приватним нотаріусом Мелітопольського   міського   нотаріального   округу   ОСОБА_1., реєстраційний № 4262.

З боку позивача договір іпотеки був підписаний директором Міговой М.М., яка призначена директором згідно з протоколом загальних зборів учасників позивача від 16.06.1998.

Відповідно до п.1 ст.215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент  вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені  частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Встановлені ст.203 Цивільного Кодексу України:

1. Зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного  законодавства,  а  також  інтересам  держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх,  неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач посилається на п.4.12 свого статуту як на доказ того, що директор не мав повноважень укладати договір іпотеки № 112 без згоди зборів учасників.

Пункт 4.12 статуту позивача зазначає наступне: „Товариство має право (згідно рішення зборів учасників) продавати та передавати іншим підприємствам, установам, організаціям та громадянам, обмінювати, передавати в оренду, дарувати, надавати безоплатно у тимчасове користування, в позику або в заставу належні йому будівлі, споруди, приміщення, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, відчужувати їх іншим особам, а також списувати їх з балансу.

Таким чином, пункт 4.12 статуту констатує право товариства вчиняти певні дії, але жодним чином не містить обмежень повноважень директора та не відносить ці питання до виключної компетенції зборів учасників.

Разом з цим, пунктом 5.12 статуту позивача встановлено, що виконавчим органом Товариства є Директор, який вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, які відносяться до виключної компетенції Зборів Учасників.

Питання, які віднесені до компетенції Зборів Учасників перелічені у п.5.4 статуту. Затвердження Зборами укладених директором договорів пунктом 5.4 не передбачено.

Відповідно до п.5.13 статуту, директор має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, в т.ч відкривати розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, вести переговори та укладати угоди, видавати в межах своєї компетенції накази, надавати вказівки, обо в'язкові для всіх робітників Товариства, підписувати документи Товариства, видавати довіреності, представляти Товариство на всіх підприємствах, установах та організаціях.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що директор позивача мав право укладати спірний договір іпотеки, оскільки це входило до його повноважень, встановлених статутом. Будь-які обмеження стосовно укладання договорів директором підприємства у статуті позивача відсутні.

Посилання апелянта на неврахування судом рішення господарського суду Запорізької області по справі № 11/397/07, яким встановлений факт недійсності рішення загальних зборів учасників позивача від 23.06.2005 безпідставні, оскільки наявність чи відсутність цього рішення жодним чином не впливає на наявність повноважень у директора позивача щодо укладання спірного договору іпотеки. Як вже зазначалось раніше, таке право ґрунтується не на рішенні загальних зборів, а на наданих йому (директору) Статутом повноваженнях.

Щодо посилань на з‘ясування якихось фактів під час розгляду кримінальної справи, досудового та судового слідства, такі посилання позивача не відповідають вимогам ст.35 Господарського процесуального Кодексу України та не підтверджені відповідними доказами.

Стосовно клопотання про залучення третьою стороною нотаріуса ОСОБА_1, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.27 Господарського процесуального Кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних  вимог  на  предмет  спору,  можуть  вступити  у  справу  на   стороні   позивача   або  відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення  з господарського спору може вплинути на  їх  права  або  обов'язки  щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено  до  участі  у  справі  також  за  клопотанням  сторін,   прокурора   або   з   ініціативи господарського суду.

Оскільки рішення по цій справі жодним чином не впливає на права чи обов‘язки нотаріуса ОСОБА_1, судова колегія не вбачає підстав для залучення її до участі у справі в якості третьої особи.

Решта доводів апелянта також не може бути підставою для скасування судового рішення виходячи з наступного.

Підстави для скасування або зміни рішення встановлені ст.104 Господарського процесуального Кодексу України.

Позивач як на підставу для скасування рішення вказує на порушення судом ст.77 Цивільного процесуального Кодексу України, а саме, - на неможливість представників позивача та відповідача-1 бути присутніми в судовому засіданні 12.10.2011, що на його думку позбавило їх права надати належні пояснення та захищати свої права.

Справа № 21/199/07 була порушена господарським судом Запорізької області ще 31.07.2007. До моменту прийняття рішення (12.01.2011) провадження по справі двічі зупинялось відповідно до ст.79 Господарського процесуального Кодексу України. Крім того, строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін. Про оголошення перерви на 12.01.2011 в зв‘язку з заявленим відводом судді сторони були повідомлені належним чином в судовому засіданні 10.01.2011. Той факт, що з 11.01.2011 представники позивача та відповідача-1 опинились на лікарняному, а суд прийняв рішення по справі за їх відсутності, не може бути підставою для скасування судового рішення з наступних підстав. Ч.1.ст.104 Господарського процесуального Кодексу чітко визначає підстави для скасування:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин,  що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків,  викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення  або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому порушення або неправильне  застосування  норм  процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови,  якщо це  порушення  призвело  до  прийняття  неправильного рішення.

Розгляд справи по суті 12.01.2011 не призвів до прийняття невірного судового рішення. Порушень процесуального права, передбачених ч.2 вказаної статті, також не вбачається.

Щодо посилань апелянта на неможливість надати належні пояснення та захищати свої права, судова колегія звертає увагу апелянта на наступне. По-перше, - він не є представником відповідача-1 і тому не може від його імені проголошувати про порушення його прав та про наявність бажання надати докази чи пояснення. По-друге, - позивач, а так саме і відповідач-1 жодним чином не обмежувались судовою колегією у їх праві надати додаткові докази чи пояснення, які вони були позбавлені можливості надати в суді першої інстанції внаслідок знаходження на лікарняному в день прийняття рішення по справі.

Крім того, апелянт розраховуючи процесуальні строки встановлені ст.69 Господарського процесуального Кодексу України для розгляду справи помилково вважає що з моменту подачі зустрічного позову встановлений вказаною статтею двомісячний строк починається заново.

Посилання апелянта на упередженість судді Черкаського В.І. як на підставу для скасування рішення судова колегія не приймає, оскільки в цьому випадку слід користуватися встановленою ст.20 Господарського процесуального Кодексу України процедурою заявлення відводу. Так, відповідач-1 10.01.2011 скористався своїм процесуальним право заявивши відвід судді, ці заява була розглянута та відхилена ухвалою від 12.01.2011. Посилання на розгляд суддею інших справ з тим самим відповідачем не є законною підставою для його відводу у розуміння ст.20 Господарського процесуального Кодексу України. Доказів неупередженості судді сторони не надали.

Щодо у відмові в задоволенні зустрічного позову Відповідача-2 про визнання недійсним того ж самого іпотечного договору № 112 як такого, що укладений внаслідок обману, місцевий господарський суд цілком обґрунтовано відмовив у його задоволенні в зв‘язку з недоведеністю.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судова колегія дійшла до висновку, що апелянт не навів доказів наявності обставин, з якими діюче процесуальне законодавство пов‘язує можливість скасування рішення  господарського суду Запорізької області від 12.01.2011 по справі № 21/199/07. Вказаний судовий акт прийняті з додержанням вимог чинного законодавства при повному та всебічному дослідженні обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215 Цивільного Кодексу  України, ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Іва”, м.Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 12.01.2011 по справі № 21/199/07 залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у касаційному порядку.

Головуючий                    Р.В.  Волков

Судді:                    О.І. Склярук

                    Р.Г. Новікова

Отжимаем замок и вставляем текст набранный в Wordе